Китай та Афганістан: іспит для Пекіна
Китай один із перших визнає терористичне угруповання «Талібан» легітимною владою. Його головна умова для талібів – припинення війни. КНР, яка прагне стати глобальним лідером, отримав шанс узяти участь у стабілізації ситуації в своїй периферії, в Афганістані, та в усьому регіоні Центральної Азії, збільшивши там свій вплив на тлі ескалації зі США.
Китайське керівництво, очевидно, робить ставку на економічні інструменти та кооперацію з автократичними партнерами як-от: Росія, країни Центральної Азії, Пакистан та Іран. Інтереси Пекіна на афганському напрямку наступні: безпека – зупинити розповсюдження радикального ісламу та його носіїв, в першу чергу в китайський Сіньцзян-Уйгурський автономний район; міжнародний – долучити новий уряд в Кабулі до стратегії стримування США в Азії; економічний – досягти реалізації транзитного потенціалу Афганістану та почати видобуток його корисних копалин.
Афганська криза є випробовуванням для Китаю. Але Пекін гарно вивчив негативний досвід Москви та Вашингтону і не збирається повторювати їх помилок. Китайці впливатимуть на врегулювання ситуації в Афганістані іншими методами і не планують прямо відправляти військові сили, таким чином оминаючи «афганську пастку».

Прагматизм по-пекінські
27 липня голова МЗС КНР Ван І спілкувався тет-а-тет з делегацією «Талібану» у Тяньцзіні – демонстративні фотографії зустрічі швидко розійшлись по мережі, а їх головної ціллю було показати світовій спільноті, що Пекін приймає афганських релігійних воїнів на самому високому рівні та досяг з ними певних домовленостей. Китай показав, що керується постулатами реалізму та пріоритетом національних інтересів. Для нього хаотичний Афганістан є безпековою проблемою, яку потрібно вирішити.
Головна ціль Пекіна – усунення загрози проникнення чи підтримки з афганської території таких уйгурських озброєних угрупувань як Ісламський Рух Східного Туркестану (ІРСТ) та Туркестанська Ісламська Партія (ТІП). За останні роки в Афганістані кількість уйгурів, котрі брали участь в бойових діях, зросла від пари сотень до кількох тисяч. Ба більше, «Аль-Каїда» та інші терористичні організації оголосили Китай об’єктом нападу. Тому досягнення прагматичної угоди «про ненапад» з новими керманичами Афганістану є цілком доцільним.

Очільник МЗС, Ван І, озвучили умови афганцям: якщо «Талібан» розірве зв’язки з ІРСТ, тоді отримає дипломатичне визнання та значні економічні винагороди. Йдеться про китайські інвестиції. Втім, окрім виконання безпекових обіцянок, таліби мусять створити «бізнес клімат» в Афганістані – гарантувати безпеку потенційних китайських інвестицій.
Потрібно зауважити, що Ван І перед зустріччю з афганцями цілий місяць їздив країнами Центральної Азії, де розміщені значні китайські активи у рамках ініціативи «Один Пояс Один Шлях». Тому Пекін, вірогідніше за все, також хоче гарантій від «Талібану» щодо безпеки своїх інвестицій у Центральній Азії, які становлять $15 млрд. Зараз, дивлячись на впевнену поведінку Пекіна та нової влади у Кабулі, можна припустити: таліби все-таки заключили угоду по формулі «безпека за гроші» з Китаєм. Однак китайці не вірять «Талібану», а відносини з ним та вищезазначена угода є стратегічним маневром Пекіна в афганській партії.
По-перше, таліби раніше не виконували своїх обіцянок перед Китаєм – у 2000 році голова релігійного руху Мохаммед Омар сказав китайському представнику, що «Талібан» зупинить діяльність ІРСТ на території Афганістану. Але цього не сталося. Табори, у яких готувалися бойовики, продовжили існувати.
По-друге, наразі сам «Талібан» не є цільною структурою – організація складається з великої кількості різних груп, котрі конкурують між собою за владу. Пекін розуміє, що будь-які домовленості центрального уряду можуть бути порушені периферійними підрозділами. Попри добрі зв’язки з талібами, Китай був одним із двох держав (другою був Пакистан), які підтримували контакт з ними після вторгнення США у 2001 році; він створює механізм міжнародного утримання Ісламського Емірату Афганістан, який активується, якщо «Талібан» не зможе контролювати ситуацію, і в країні почнеться війна – пряма загроза регіональній безпеці.

Китай поєднує з Афганістаном Ваханський коридор – вузька, важкодоступна долина у Гімалаях на висоті близько 5000 м. Себто це – потенційна загроза для КНР. Ця ділянка дотична й до Таджикистану та Пакистану, тому Пекін нині зміцнює зв’язки між Душанбе та Ісламабадом у сфері безпеки – до прикладу, на афгано-таджицькому кордоні будується китайська військова база. Паралельно китайський уряд разом з Росією та Іраном готується до спільних дій у разі дестабілізації Афганістану. Головне для Пекіна – власна безпека.
Угода між Пекіном та «Талібаном» є раціональною та може принести дивіденди обом сторонам. Однак Китай прагматично готується і до варіанту дестабілізації Афганістану із подальшим перетворенням останнього на поле битви проксі сил великих держав. Скоріш за все, в такому разі саме таліби стануть кооперуватися з Пекіном – згідно з інформацією американських дослідників, у Китаю вже був досвід надання військової допомоги «Талібану».
Економічні бонуси
Якщо таліби дотримаються свого слова та, по-перше, запинять війну і не пустять уйгурських бойовиків до Китаю, а, по-друге, гарантують безпеку китайським інвестиціям у регіоні, тоді в Афганістан можуть прийти інвестиції з Пекіна, проте вони будуть направлені на видобуток корисних копалин та створення транспортної інфраструктури. Китай не займатиметься питаннями соціально-політичного характеру.

В афганській землі сховані ресурси, які оцінюють в $1 трлн. Особливо багато рідкоземельних металів. Це цікаво для другої економіки світу. Китай вже намагався розпочати розробляти нафтові родовища у басейні річки Амудар'я та поклади мідних руд Айнак – одного з найбільших родовищ міді у світі. Але обидва проєкти виявилися невдалими та наразі призупинені.
Афганістан є частиною ініціативи «Один Пояс Один Шлях», а також членом Азійського банку інфраструктурних інвестицій, який базується в Пекіні. Втім, його транзитний потенціал ніяк не реалізується. Інвестицій в інфраструктуру не вливають. За 2020 рік китайські вкладення в Афганістан склали лише $4.4 млн. В той час як Пакистан став реципієнтом $110 млн.
Китайські державні медіа повідомляють, що Пекін планує приєднання Афганістану до багатомільярдного китайсько-пакистанського економічного коридору, а також створення транспортної інфраструктури для транзиту товарів та сировини з Близького Сходу та Центральної Азії. Створення нових сполучень та ланцюжків поставок має підвищити вплив Пекіна в регіоні.
Залучення «нового» Афганістану до «старих» схем
У 2016 році Китай разом з Таджикистаном, Пакистаном та Афганістаном створив «Чотиристоронній Механізм Кооперації та Координації». Його головною метою було знищення терористичних загроз для Західного Китаю. Проте зараз ця організація може набути більшої геополітичної ваги через регіональну конкуренцію Китаю з основним американським союзником у Південній Азії – Індією.

Ісламабад разом із Пекіном вже протистоїть Нью-Делі. Пекіну природньо хотілося б долучити Кабул до регіональної конкуренції та показати Індії, що вона програла боротьбу за Афганістан, хоча Нью-Делі інвестував $2 млрд у афганську інфраструктуру та підтримував анти-талібанський Північний Альянс. Наразі таліби знищують те, що зведено Індією. Сам же Північний Альянс вщент розгромлений.
Маючи вплив на «Талібану», Китай може стати лідером в своїй західній периферії та поширити його на усю Центральну Азію. Пекін і його партнери, малі та великі держави, будуть збільшувати тиск на США та їх союзників у Євразії. Останні, вочевидь, не залишаться осторонь. Новий раунд «Великої гри» за серце континенту, багатостраждальний Афганістан, розпочався.