"Жанна Дільман". Чому найкращим фільмом усіх часів і народів визнали маловідому арт-хаус драму 1975 року
Кадр із фільму "Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080"Провідні кіножурнали світу нерідко проводять серед кінокритиків, режисерів та своїх читачів опитування з метою виявити найкращі фільми всіх часів та народів. Одним із найавторитетніших і найвпливовіших серед них вважається опитування журналу Британського кіноінституту (BFI) Sight and Sound, яке проводиться раз на десять років. Результат цьогорічного опитування виявився несподіваним, якщо не сказати шокуючим.
Несподіваний переможець
Сказати, що результат опитування приголомшив - нічого не сказати. Навіть багатьом досвідченим кіноманам, не кажучи вже про широкого глядача, скромна картина під довгою назвою "Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080" була невідома.
Утім, фільм зміг випередити такі шедеври, які посідали верхні рядки численних опитувань і кінорейтингів, як "Громадянин Кейн" Орсона Веллса, "Запаморочення" Альфреда Хічкока, "Апокаліпсис наших днів" Френсіса Форда Копполи та багато інших.
- Британський інститут кінематографії назвав найкращий фільм усіх часів
- 100 найкращих фільмів світу, знятих жінками. П'ять з них - українських режисерок
Фільм "Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080" зняла в 1975 тоді ще зовсім молода, 25-річна бельгійська режисеркка Шанталь Акерман.
Акерман народилася 1950 року в Брюсселі, в сім'ї єврейських емігрантів із Польщі. Мати та її родичі в роки Другої світової війни потрапили до Аушвіцу, повернулася звідти лише мати.
Типова дитина 60-х, Акерман свій шлях у кіно починала під сильним впливом експериментального авангардного кінематографа того чсау: Жан-Люк Годар, Енді Воргол, Йонас Мекас.
Авторка фільму-переможця кінорежисерка Шанталь Акерман. 1980 р.Утім, "Жанна Дільман" геть позбавлена будь-яких кінематографічних вишуконастей. Неймовірно довга (три з половиною години) стрічка знята дуже просто, майже статичною камерою. Велика частина фільму відбувається в інтер'єрі простої брюссельської квартири, де звичайна жінка, яка втратила чоловіка, живе з підлітком-сином.
Син - весь сенс її існування. Дні її проходять у походах по магазинах, приготуванні їжі, прибиранні квартири та обслуговуванні хлопчика. Для підтримки мізерного сімейного бюджету вдень, поки син у школі, вона займається проституцією, приймаючи у себе вдома цілком пристойних, високоповажних клієнтів із середнього класу.
На відміну від героїні Катрін Денев зі знятої кількома роками раніше "Денної красуні" Бунюеля, для якої секс-робота - пошук адреналіну в нудному буржуазному добробуті, Жанна ставиться до свого заняття з таким же байдужим механістичним автоматизмом, як і до всієї решти повсякденного життя.
Для підтримки скромного існування себе та свого сина героїня фільму "Жанна Дільман" (Дельфін Сейріг) займається проституцієюЖиття матері та сина бідне не лише матеріально, але, на перший погляд, і емоційно. Вони практично не спілкуються, хоча стримано доброзичливі одне до одного, між ними немає ні сварок, ні суперечок. У будинку немає телевізора, лише зрідка вмикається радіо.
Так само стримана й образотворча палітра фільму. Довгі статичні плани зблизька, повна відсутність музики. Головна героїня (Дельфін Сейріг) практично весь час у кадрі, довго і ретельно займаючись своєю рутинною роботою.
Сенс існування Жанни - в обслуговуванні її синаПроте стежити за цією роботою абсолютно не нудно. У холодній гідності цієї жінки відчувається неймовірно прихована напруга, напруга гранично стиснутої пружини, яка ось-ось має зірватися.
Але нічого цього не відбувається. Поки, здавалося б, зовсім незначний, на перший погляд епізод - випадково залишена на плиті картопля, що переварилася, - спричинює один за іншим, так само, на перший погляд малозначний збій у звичному бездоганному автоматизмі: злегка розпатлане волосся, не застебнутий ґудзик халата, кавоварка, яка раптово ламається, випадково упущена щітка для чищення взуття.
Фільм набуває магії чарівного гіпнотичного впливу, відірвати око від нього, попри мінімум дій, неможливо. Напруга наростає: Жанна неприродно довго, не піднімаючи очей, з майже перекошеним обличчям, перемішує фарш, нерухомо дивлячись в одну точку, сидить у кріслі.
До тих пір поки, нарешті, зовсім несподіваний оргазм під час рутинної і спочатку звично апатичної секс-роботи призводить до кривавої розв'язки, після чого в її обличчі - в останньому кадрі фільму - проглядає небачене до цього умиротворення та спокій.
Данина фемінізму
"Жанна Дільман" - перший фільм жінки-режисера, який досяг такого значного визнання.
Хоча, звичайно, в історії кіно є і визнані майстри французької нової хвилі Аньєс Варда (її також дуже жіночий фільм "Клео з 5 до 7" стоїть у списку на 14 місці), і лауреатка Золотої пальмової гілки в Каннах Джейн Кемпіон, і перша жінка, нагороджена "Оскаром", Кетрін Бігелоу.
Вже одразу після виходу "Жанни Дільман", у січні 1976 року, французька газета Le Monde назвала фільм "першим шедевром жіночності в історії кіно".
У замкнутості суворого і мізерного буття Жанни Дільман немає асоційованої зазвичай із жіночністю звичної м'якої податливості. Немає в ній і жодних ознак характерного для 60-70-х років войовничого активізму феміністичного руху.
Саме такий революційний для свого часу погляд на жінку виявився раптом співзвучним нинішній епосі, що зрештою відмовилася від колишніх, антагоністичних одне одному і однаково далеких від справжнього розуміння жіночої природи стереотипів.
"Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080" - нестандартний погляд на жіночу природу"Жанна Дільман" досить довго йшла до такого переконливого визнання. Шанталь Акерман до нього не дожила. Вона померла у 2015 році у віці 65 років, за повідомленням Le Monde, наклавши на себе руки після тривалої депресії.
Однак ще за її життя, в попередньому опитуванні Британського кіноінституту, яке проводили 2012 року, доти майже забутий фільм несподівано опинився на 35 місці в списку.
І ось тепер ще більш несподіваний і особливо примітний тріумф.
"Успіх "Жанни Дільман", - каже головний редактор журналу BFI Sight and Sound, який проводив опитування, Майк Вільямс, - чудове нагадування про те, що в надрах світового кінематографа приховується безліч маловідомих і недооцінених перлин".
Пробоїна в стіні
"Нарешті: справжній струс, пробоїна в стіні, виклик усталеному канону, зрушення у здавалось би непохитній практиці перетасовування тих самих імен у злегка змінюваному порядку на вершині", - так, з неприхованим захопленням і натхненням прокоментував подію кінокритик газети Guardian Пітер Бредшоу.
Протягом пів століття, з 1962 по 2012 рік, перший рядок в опитуванні журналу Sight and Sound посідав фільм Орсона Веллса "Громадянин Кейн"І, дійсно, за свою 70-річну історію опитування, яке проводиться раз на десятиліття, журнал Sight and Sound ставив на перше місце лише три фільми.
У найпершом опитуванні 1952 року переможцем стала класика неореалізму "Викрадачі велосипедів" (1948) італійця Вітторіо де Сікі, потім протягом півстоліття в п'яти опитуваннях поспіль з 1962 по 2002 рік безроздільно царював величний "Громадянин Кейн" (1941) Орсона Велса, поки десять років тому, у 2012 році його не змінило "Запаморочення" (1958) Альфреда Хічкока.
Переможець попереднього опитування 2012 року - "Запаморочення" Альфреда ХічкокаБезперечно, ці фільми - справжні, справжні шедеври. І "Жанна Дільман", хоч і відтіснила їх з п'єдесталу, але недалеко: "Запаморочення" стоїть на другому місці, "Громадянин Кейн" - на третьому.
Далі у першій десятці "Токійська повість" (1953) японського режисера Ясудзіро Одзу, "Любовний настрій" (2000) гонконгця Вонга Карвая, "Космічна Одіссея 2001 року" (1968) Стенлі Кубріка, "Гарна робота" (1999) француженки Клер Дені, "Малголланд Драйв" (2001) Девіда Лінча, "Людина з кіноапаратом" (1929) Дзиги Вертова і "Ті, що співають під дощем" (1952) Джина Келлі.
Документальна стрічка 1929 року "Людина з кіноапаратом" Дзиги Вертова - єдиний фільм українського радянського режисера у першій десятціПереможців виявляє опитування, яке журнал проводить серед величезного (цього року їх понад 1600) пула провідних кінокритиків з усього світу.
Окрім опитування критиків, проводиться також і опитування провідних кінорежисерів, у якому цього року взяли участь такі майстри як Мартін Скорсезе, Софія Коппола, Пон Джун Хо, Майк Лі та багато інших.
Вибір режисерів дещо відрізняється від вибору критиків. За їхньою сукупною думкою 2022 року, найкращим фільмом усіх часів та народів є "Космічна Одіссея 2001 року".
За опитуванням кінорежисерів, найкращим фільмом усіх часів і народів стала "Космічна Одіссея 2001 року" Стенлі КубрікаДалі в їхньому списку "Громадянин Кейн" та "Хрещений батько" Френсіса Форда Копполи. Четверте та п'яте місце розділили лауреат відбору критиків "Жанна Дільман, набережна Комерції 23, Брюссель 1080" та "Токійська повість". "Запаморочення" ділить шосте місце з "Вісім з половиною" Федеріко Фелліні.
У першій десятці рейтингу режисерів також "Дзеркало" Андрія ТарковськогоА замикають десятку "Дзеркало" Андрія Тарковського, "Любовний настрій", "Персона" Інгмара Бергмана і "Великий план" іранця Аббаса Кіаростамі.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!