"Великий терор" Сталіна. Як він почався у серпні 1937 року
Особовий склад київського загону НКВД в Липському провулку - біля Київського обласного управління НКВД (містилося у палацику на теперішній вулиці Липській, 16)5 серпня 1937-го розпочався сумнозвісний "великий терор", під час якого комуністична влада руками органів держбезпеки ув'язнювала, катувала, відтак розстрілювала або депортувала чи кидала до таборів ГУЛАГу понад 1,5 млн людей.
За підписом Сталіна
Пересічні українці, як, утім, і всі радянські люди, до останнього не відали, що на них чекає. Проте енкаведисти навіть середньої ланки вже на початку липня 1937-го зрозуміли - насувається щось масштабне.
Адже Москва зажадала від обласних управлінь НКВД по всьому СРСР терміново подати відомості про кількість "ворогів народу", що мешкають в області, а також кадрові пропозиції щодо складу обласних позасудових "трійок" - для винесення вироків.
І замовником такої інформації був не аби хто, а політбюро ЦК ВКП (б) (рішення № П51/94 від 2 липня, підпис: "Секретарь ЦК И. Сталин").
За два тижні керівників усіх управлінь НКВД викликали до Москви на нараду. Вона відкрилася 16 липня й тривала п'ять днів.
Нарком внутрішніх справ Микола Єжов велів готуватися до масштабної "чистки" населення СРСР від "антирадянських елементів". Цинічно зауважив, що "у зв'язку з розгромом ворогів буде знищена і деяка частина невинних людей, але це неминуче". І додав: "Біди в цьому великої немає".
17 липня 1937 року, під час проведення наради керівників НКВД, на якій Єжов наказав готуватися до масштабної "чистки", його нагородили орденом Леніна. Наступного дня постанову надрукувала газета "Правда"Нарком дозволив начальникам відділів управлінь НКВД "застосовувати і фізичні методи впливу". На запитання когось із присутніх про граничний вік "ворогів" - наприклад, чи брати 80-літніх людей, - нарком відрубав: "Якщо тримається на ногах - стріляй!"
"Операцію розпочати 5 серпня 1937 року"
17 липня 1937 року, під час проведення наради керівників НКВД, на якій Єжов наказав готуватися до масштабної "чистки", його нагородили орденом Леніна.
30 липня Єжов підписав "Оперативний наказ народного комісара внутрішніх справ Союзу Р.С.Р. № 00447 про операцію з репресування колишніх куркулів, кримінальників та інших антирадянських елементів".
Наступного дня політбюро ЦК ВКП(б) затвердило цей наказ, тобто комуністична партія взяла на себе повну відповідальність за наступні злодіяння енкаведистів.
"Перед органами державної безпеки стоїть завдання, - йшлося у єжовському наказі, - найнещаднішим чином розгромити всю цю банду антирадянських елементів, захистити працьовитий радянський народ від їхніх контрреволюційних підступів і, нарешті, раз і назавжди покінчити з їхньою підлою підривною роботою проти основ радянської держави".
НКВД УРСР містився у Жовтневому палаці - на нинішній Інститутській вулиці в Києві (на фото: вид з боку вулиці Ольгінської). Тут допитували й катували людей, сюди тягнулися довгі черги згорьованих жінок з продуктовими передачами ув'язненим чоловікам. Якщо передачу не брали - розстрілянийКожному регіону визначили "ліміт": скільки людей слід негайно арештувати і розстріляти (І категорія), а скільки - запроторити в табори або в'язниці терміном на 8-10 років (ІІ категорія).
В Українській РСР, до складу якої входила Молдавська автономна республіка, належало загалом репресувати 28 800 людей.
В тому числі, в Харківській області - 2000 (І категорія) і 3500 (ІІ категорія), в Київській - 2000 і 3500, у Вінницькій - 1000 і 3000, у Донецькій - 1000 і 3000, в Одеській - 1000 і 3500, у Дніпропетровській - 1000 і 2000, у Чернігівській - 300 і 1300, у Молдавській автономії - 200 і 500.
"Операцію, - йшлося далі в оперативному наказі, - розпочати 5 серпня 1937 року і завершити протягом чотирьох місяців".
Конвеєр смерті
У наказі Єжов дав наступну інструкцію: "Слідство проводити прискорено та у спрощеному порядку".
Пропагандистський плакат 1937 року, який героїзує "великий терор" і прославляє "сталінського наркома" Миколу ЄжоваА персональний склад позасудових "трійок" затвердив таким: у Харківській області - Шумський (голова), члени - Гикало, Леонов, у Київській - Шаров (Кудрявцев, Гінзбург), у Вінницькій - Гришин (Чернявський, Ярошевський), у Донецькій - Соколинський (Прамнек, Руденко), в Одеській - Федоров (Євтушенко, друга особа не визначена), у Дніпропетровській - Кривець (Марголін, Цвик), у Чернігівській - Корнєв (Маркитан, Склярський), у Молдавській АРСР - Рогаль (Тодрес, Колодій).
Від серпня слідчі на допитах застосовували поголовне побиття - вибивали з арештантів "зізнання" у шпигунстві на користь іноземних розвідок (діапазон - від польської до японської) чи підготовці замаху на Сталіна. Або, піддавши нелюдським тортурам, змушували в'язнів підписати протокол допиту, від початку до кінця вигаданий слідчим - нібито підслідний був колишнім жандармом, есером, петлюрівцем, білогвардійцем, куркулем, меншовиком, троцькістом, боротьбистом, сектантом абощо. Варіантів існувало безліч, все залежало від біографії конкретного в'язня та "творчої" фантазії слідчого.
"Трійки", спираючись ось на такі "матеріали" слідства, виносили вироки. Жодного виправдувального! Оскаржити вирок було неможливо.
Такі автівки марки ГАЗ-М1 люди називали "чорним вороном" або "чорною Марусею" - на них енкаведисти по ночах їздили арештовуватиПротягом першого місяця енкаведистський конвеєр смерті поглинав лише тих, хто належав до І категорії - арешт, вирок "трійки", розстріл. Натомість 4 вересня Єжов дозволив регіональним управлінням ув'язнювати тих, хто належав до ІІ категорії (табори або тюрми).
І хоча наказ № 00447 начебто забороняв перевищувати затверджені "ліміти", про це швидко забули. Адже в країні соціалізму вважали справою честі перевиконання будь-яких планових показників. Тож серед підрозділів НКВД розгорнулося неабияке соціалістичне змагання - хто більше виявить і знешкодить "ворогів народу".
Відусюди полетіли до Москви клопотання збільшити "ліміти", переважно за І категорією. Такі вимоги Єжов охоче задовольняв.
Сталіну настільки сподобався розмах, з яким Єжов проводить "чистку", що 12 жовтня запропонував пленуму ЦК ВКП (б) обрати наркома внутрішніх справ кандидатом у члени політбюро. Що й було зроблено.
15 місяців і 10 днів
Від серпня минуло чотири місяці, а нічні "чорні ворони", арешти, розстріли не припинилися. В січні 1938-го Єжов на нараді керівного складу НКВД назвав результати проведеної операції "блискучими" і висловився за її продовження. Заперечень не було.
Відтак політика терору посилилася.
Прославляння Єжова в пресі не мало меж. Тижневик "Огонёк" надрукував вірш народного поета Казахстану Джамбула. Перекладач Костянтин Алтайський невдовзі був репресованийПолітбюро ЦК ВКП (б) розглянуло додаткові "ліміти", зробивши акцент на І категорію, тобто на розстріли. Зокрема, 17 лютого Кремль дозволив репресувати в Україні ще 30 тисяч людей.
Загалом додаткові "ліміти" збільшили кількість жертв утричі.
Кампанія зі знищення людей розтягнулася на довгі 15 місяців і 10 днів. Формально її припинила постанова політбюро ЦК ВКП (б) від 15 листопада 1938 року.
Навіть школярів змушували не лише читати статті про масові арешти "ворогів", але й дякувати за це Єжову. "Пионерская правда" 14 березня 1938 року у №36 (2030) надрукувала подяки дітей з Москви та Слов'янська на ДонбасіВ останні місяці "великого терору" почали репресувати вже самих енкаведистів, Єжов навіть назвав цифру - 14 тисяч осіб. А фіналом став арешт самого Єжова (квітень 1939-го) і його розстріл (лютий 1940 року).
Головні виконавці злочинів, отже, були знищені. Тепер Сталін міг усе списати на "перегини на місцях" і також на те, що керівники та працівники каральних органів виявилися замаскованими "ворогами народу".
На відміну від Голодомору, який радянська влада всіляко намагалася замовчати, "великий терор" робили відкрито, з шельмуванням жертв у газетах або на партійних зборах. Кремль наочно демонстрував, що може знищити будь-кого. Країну охопили страх, шпигуноманія та епідемія доносительства.
І хоча масові арешти людей відбувалися і до "великого терору" і після нього, саме 1937 рік став символом сталінського беззаконня.
У другій половині ХХ століття - зокрема, за правління Микити Хрущова, Михайла Горбачова й особливо після розпаду СРСР - жертв сталінських політичних репресій реабілітували, а катів назвали катами.
На місцях загибелі й поховання безневинних людей встановили пам'ятні знаки.
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!