Наталія Гуменюк: «Людям важливо озвучити свою історію та зафіксувати її. Навіть якщо до реального покарання не дійде»
Засновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу і The Reckoning Project Наталія Гуменюк
Засновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу і The Reckoning Project Наталія ГуменюкЧому Аргентина
Генеральна прокуратура зафіксувала вже 130 тисяч злочинів росіян проти українців, зазначає Наталя Гуменюк. Можливо, стільки вироків не буде, багато де, аби покарати, не вистачатиме доказової бази. Це означає, що повної справедливості не буде ніколи, але її, однак, треба прагнути. Важливі кожен злочин і кожна справа, саме тому її проєкт The Reckoning Project і збирає свічення постраждалих, саме тому й показовим є кейс зі зверненням до суду Аргентини.
«Ми подали позов до Федерального суду Аргентини, бо ця країна, по-перше, має відповідне законодавство. По-друге, завдяки судам над хунтами (найбільший після Нюрнбергу процес) має досвід розслідувати злочини не просто катувань, а катувань електрострумом», — розповідає Наталія Гуменюк.
Крім того, Аргентина поважана в міжнародній юстиції, була учасницею різних ініціатив, а перший прокурор Міжнародного кримінального суду був аргентинським прокурором.
Чому цей позов важливий
Ця справа дозволяє показати росіянам, що їх хапатимуть де завгодно, каже засновниця проєкту The Reckoning Project.
«Зараз понад 90 країн мають безвізовий режим з Росією. У Латинській Америці вони почувають себе доволі вільно. І те, що на території, яку вони вважають своєю, щось подібне може бути, важливо, бо вони поки що не знають, проти кого пред'явили звинувачення», — відзначає журналістка.
Цей кейс, додає вона, важливий і для Аргентини, яка може допомагати по-своєму, не маючи, приміром, фінансових ресурсів.
Засновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу і The Reckoning Project Наталія Гуменюк«Ми спілкувалися з правниками, і вони кажуть, що це гарний приклад для таких країн, як Аргентина, показувати, що вони щось можуть. Бо вони чесно кажуть: зброї не дамо, грошей у самих немає, а так ми хоч щось можемо — використовуєте нас там, де ми вміємо», — пояснює Наталія Гуменюк.
Окрім того, така позовна ініціатива важлива для чоловіка-позивача.
«Він не чекає швидкої відповіді. Але для нього було важливо показати, що він не зупинився, йому не закрили рота, що він готовий говорити, чим, можливо, надихне інших. І, чесно кажучи, головним його досвідом був навіть не факт подання справи. Він спілкувався з потерпілими в Аргентині, які свого часу пережили катування. І сказав, що вони дали йому дуже багато відповідей і розуміння того, що сам не переможеш, треба гуртуватися», — каже журналістка.
До того ж такий приклад демонструє світу, що безкарність — це ненормально, за злочин повинна бути відповідальність.
«Остання моя лекція була в Мексиці. Я зрозуміла, що там 133 тисячі зниклих безвісти. Мені було дуже тяжко апелювати до аудиторії цифрою 130 тисяч потерпілих від воєнних злочинів в Україні. Але вони сказали, що «ви своїм прикладом, цією справою надихаєте нас». «Ми звикли до насильства і безкарності, звикли, що в нас щось коїться і ніхто нічого не робить, що це стало нормальним». Ми ж показуємо, що це не трагедії, не нещасні випадки, це злочини. Якщо є злочин, має бути відповідальність. Це переводить тебе зі статусу жертви, потерпілого в людину, яка бореться за свої права. Тоді й сприймається геть інакше — як людина з гідністю, яка надихає, а не яку просто жаліють. Тому я вважаю, що може бути дуже багато способів боротьби за справедливість. Кожен має значення, і це тема, довкола якої світ може гуртуватися», — наголошує Наталія Гуменюк.
Як це допомагає державі
Для позову в Аргентині спеціально обрали справу, якої ще не розслідували в Україні, розповідає засновниця The Reckoning Project, щоб була додаткова користь.
«Ми говоримо про те, що Росія намагається нас переобтяжити злочинами, втопити в цій кількості, тому нам потрібна допомога інших країн. Можливо, ми й можемо розслідувати справу, але в процесі не вистачає ресурсу, часу, тому головне, щоб справа була відкрита. Є певна процедура, але спільне розслідування стало б світовим прецедентом. Наприклад, у рамках універсальної юрисдикції», — відзначає Наталія Гуменюк.
Якщо немає справи, не відкривають провадження — імовірний інший злочин, злочин заперечення. Коли будуть казати, що цього не було, до суду ж ніхто не подавав, каже журналістка. Людям важливо озвучити свою історію та зафіксувати її. Навіть якщо до реального покарання не дійде.
«Поки йде війна, важливо думати про справедливість як про превентивний механізм. Що більше буде вироків щодо конкретних генералів, адміралів і решти, є шанс, що вони не залишаться безкарними. Ну і ніхто не хоче бути дядьком, батьком, дідом чи онуком воєнного злочинця. Тому я завжди наполягаю, що це потрібно для превентивності.
І коли президент Мексики буде вирішувати, чи запрошувати російських військових на парад незалежності, розумітиме, що це армія злочинців. Тому все це має значення», — зазначає журналістка.
Засновниця Лабораторії журналістики суспільного інтересу і The Reckoning Project Наталія Гуменюк