Суддя Шмідт на засіданні комітету юстиції та прав людини, на якому розглядався "хейтерський скандал". Варшава, 29 квітня 2022 рокуВтеча в Білорусь. Що відомо про польського суддю, якого звинувачують у шпигунстві на РФ
7 травня Томаш Шмідт, суддя адміністративного суду у Варшаві, виступив на пресконференції в Мінську.
Він заявив, що просить політичного притулку в Білорусі, й водночас звинуватив Польщу в обмеженні свободи слова й агресивному ставленні до лукашенківської Білорусі та путінської Росії.
Томаш Шмідт також закликав Варшаву докорінно змінити свою політику й налагодити добрі відносини зі східними сусідами, а також звинуватив Польщу в тому, що вона служить інтересам США та Великої Британії.
Себто Шмідт майже дослівно повторив основні пункти білоруського і російського пропагандистського наративу, спрямованого проти Польщі.
Реклама:
Проте пропаганда є найменшою проблемою. Суддя, що мав доступ до секретної інформації, став ласою здобиччю для спецслужб Білорусі та РФ. І не виключено, що в їхніх інтересах він виконував завдання не лише в Польщі, але й в Україні.
Суддя-зрадник
Розкриття судді-втікача не приголомшило польських політиків, ЗМІ та спецслужби через, м’яко кажучи, ірраціональні речі, які він озвучив на пресконференції. І напевно буде й надалі озвучувати в програмах білоруської та російської пропагандистської машини.
Профіль колишнього судді в соцмережах переповнений фотографіями його солодкого життя в Білорусі у статусі біженця.Тут вам і знимки популярної білоруської горілки, і вечеря в ресторані. Проте активність Шмідта у соцмережах, без сумніву, повністю контролюють його зверхники.
Зрозуміло, що такі пропагандистські виступи – лише епілог, адже білоруські служби намагаються вичавити зі свого співробітника щонайбільшу вигоду. Зокрема, так вони можуть показати білорусам і росіянам, які вороже налаштовані до поляків, що навіть середньостатистичні польські чиновники втікають із Варшави – на знак протесту проти русофобії.
Вочевидь, ця роздута театральна вистава покликана також підважити надійність Польщі в очах її західних союзників та продемонструвати польським службам свою силу.
Глибше занепокоєння викликає справжній характер співпраці Шмідта з білоруськими службами. І йдеться не про пропагандистську виставу про втечу.
Значної шкоди Томаш Шмідт завдав тоді, коли ще з Польщі співпрацював із білоруським КДБ.
А можливо, також і з російською службою зовнішньої розвідки.
Як суддя адміністративного суду Шмідт мав доступ до судових матеріалів – здебільшого адміністративних проваджень, апеляцій та процесів між державними установами. В його розпорядженні були бази даних і особові справи, ймовірно, пов’язані з діяльністю спецслужб.
І навіть якщо ця інформація фрагментарна і далеко не найвищого рівня секретності й важливості, для спецслужб вона все одно надзвичайно цінна. Також Шмідт був корисний ворожим службам завдяки своїм численним контактам у польських юридичних, урядових і політичних колах.
Томаш Шмідт порушив щонайменше одне з ключових положень суддівської присяги: він не зберігав таємниць. Вищий адміністративний суд зняв імунітет із колишнього судді Шмідта та видав дозвіл на його арешт. Польським законодавством за шпигунство передбачено щонайменше п’ять років за ґратами, проте для державних службовців – від восьми років до довічного ув’язнення.
Утікши в білоруську золоту клітку, Шмідт поки що уникнув польської в’язниці. Та чи клітка насправді золота, покаже час.
Це зараз колишній суддя – зірка пропаганди, проте з часом, усіма забутий, він житиме в страху й лещатах агентів КДБ.
Про те, що бувають і гірші ситуації, свідчить історія ще одного польського зрадника, солдата Еміля Чечка, який у грудні 2021 року покинув прикордонну службу і також утік до Білорусі.
Якийсь час він також був героєм пропагандистських кампаній. Проте у березні 2022 року його знайшли повішеним у мінській квартирі.
Та на відміну від Чечка, Шмідт – освічений і цінний для білоруських і російських служб агент, який добре все прорахував і рішуче діяв.
Погрози та поїздки в Україну
Перш ніж 2011 року потрапити на роботу в адміністративний суд, Томаш Шмідт обертався в наближених до Міністерства юстиції колах. Це було за часів правління "Громадянської платформи", партії нинішнього прем’єр-міністра Дональда Туска.
Тоді Мін'юст очолював Ярослав Говін, який згодом почав співпрацювати з правими колами, зокрема партією "Право і справедливість" (ПіС).
Шмідт тоді був активним діячем правничої спілки Themis, яка вимагала реформувати судову систему.
Однак плани реформування впали на благодатний ґрунт лише 2015 року. Тоді "ПіС", що саме прийшла до влади, взялася, зокрема, за звільнення суддів, пов’язаних з її конкурентами з ліберальної опозиції.
Партія Ярослава Качинського використовувала для цього різні середовища, в тому числі те, до якого належав Томаш Шмідт. Так той почав працювати в комісії з реприватизації при Міністерстві юстиції.
Влада "ПіС" просувала лояльних суддів, зокрема Томаша Шмідта. Те, що він, простий юрист родом з провінційної Остроленки, очолив юридичне управління Національної ради судочинства, було захмарним кар’єрним стрибком.
На заваді подальшому службовому зростанню став "хейтерський скандал": 2019 року спливли факти про так звану кастову групу суддів під протекторатом "ПіС".
Серед її учасників, звісно, був Томаш Шмідт, а однією з головних фігуранток – його дружина Емілія Шмідт. Саме вона, відома у ЗМІ як "Маленька Емі", пізніше розкрила залаштунки діяльності групи та виступила головним свідком у справі.
Функціонуючи, зокрема, у WhatsApp, група в різних соцмережах організовувала жорсткі кампанії проти суддів та інших діячів – противників судового реформування під диктуванням "ПіС".
Група вдавалася до онлайн-наклепів, оприлюднювала різну інформацію про приватне життя суддів і навіть розсилала їм листівки з образами та погрозами.
Тоді суддя Шмідт втратив посаду, проте 2022 року "перевзувся" і почав розкривати в медіа залаштунки скандалу.
З дружиною він розлучився, натомість згодом зав’язав стосунки з українською громадянкою і неодноразово їздив в Україну.
За словами колишніх колег Шмідта, під час роботи у Міністерстві юстиції і судах утікач багато говорив про можливості, які перед Польщею відкриває бізнес за її східними кордонами.
За даними інших джерел, Шмідт ніколи не афішував свої проросійські чи пробілоруські погляди. Навпаки, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, він на словах підтримував українців. Ймовірно, це тільки добре продумане прикриття.
Та зрештою, що б це був за агент, якби він відверто привертав до себе увагу своїми радикально прокремлівськими висловлюваннями?
Польська громадська думка сьогодні вже по-іншому розцінює його роль у "хейтерському скандалі" та діяльність у часи правління "ПіС".
На думку багатьох експертів, він діяв на вимогу білоруських чи російських служб, які мали на меті дестабілізувати польську сферу правосуддя та загалом послабити позиції Польщі в ЄС.
Чи діяв він в Україні в інтересах своїх кураторів з Мінська та Москви, наразі невідомо. Проте виключити цього не можна.
* * * * *
Ймовірно, ми так ніколи і не дізнаємося, що саме спонукало суддю Шмідта до зради і такого відчайдушного кроку, як втеча в Білорусь.
Можливо, ідеологічні погляди чи озлобленість через польські реалії. Можливо, зраді посприяли невдачі й розчарування в сімейному житті.
А може, просто гроші. Сьогодні медіа повідомляють, що, незважаючи на непогані доходи, статки судді були досить скромні – жодної нерухомості, стара автівка та низка банківських боргів.
Незалежно від того, що саме спонукало суддю вдатися до зради,
ця історія є яскравою ілюстрацією того, що Польща опинилася в епіцентрі таємної війни розвідок.
Оскільки Польща – прифронтова держава й база опори для України, вона стала об’єктом масштабної та агресивної розвідувальної діяльності Росії та Білорусі як її союзника.
Нам майже нічого не відомо про битви цієї розвідувальної війни. Ми чуємо про них лише тоді, коли кар’єра таємних агентів завершується арештом чи видовищною втечею, як у випадку Томаша Шмідта.
Хтозна, можливо, його історія ще матиме продовження.
Автор: Міхал Кацевич,
публіцист, журналіст порталу Biełsat
Стаття початково була опублікована на порталі "Нова Польща" та републікується зі згоди правовласника. Переклад Марії Шагурі