90-60-90? Що нас приваблює насправді
Michal BialozejЯкщо існують універсальні стандарти краси, чому тоді еволюція не зробила гарними усіх нас? І чому приваблює нас насправді не краса, а дещо інше?
Оголена модель лежить на шезлонгу, прикриваючись лише віялом із павиного пір'я та кидаючи спокусливий погляд на художника через плече. Дія відбувається на початку XIX століття, художник - Жан Огюст Домінік Енгр і він малює "Велику одаліску".
Художник намагається закарбувати привабливість юної жінки, але глядачам картина не подобається: у моделі надто довга спина, вона лежить у неприродній позі.
У 2004 році "Одаліску" проаналізували французькі лікарі, зокрема вертебрологи. Вони дійшли висновку, що лежати у такій позі не тільки не можливо, але у жінки мало б бути ще п'ять додаткових хребців, щоб вона могла вигнути спину таким чином.
Романтизм у мистецтві цього періоду оспівував жіночі тіла з крихітною талією та широкими стегнами. Фігуру "пісочний годинник" вважали вершиною краси.
Чи збирався Енгр аж так спотворити пропорції своєї натурниці - невідомо. Вочевидь, він намагався зробити її фігуру більш сексуальною, звузивши талію і розширивши стегна, і дещо перестарався.
Незначні відмінності у зовнішності можуть кардинально змінити ситуацію. Навіть фасон сукні може впливати на те, якою надійною, компетентною чи привабливою вважають жінку.
Як виявила психолог Міріам Лісс з Університету Мері Вашингтон у Фредеріксбургу в штаті Вірджинія, щоб виглядати професійно чи викликати довіру як політик, жінка повинна одягатися більш консервативно, а не сексуально.
Але чому деякі риси зовнішності здаються універсально привабливими? Чи пов'язане це з нашою репродуктивною функцією? І якщо так, то чому ми всі виглядаємо настільки по-різному?
Еволюційні біологи давно міркували про те, чи може жіноча фігура "пісочний годинник" бути привабливішою для чоловіків, тому що вона пов'язана з репродуктивним потенціалом жінки.
Вони припускали, що жінки з вищим рівнем естрогену і отже, більш плодючі, мають широкі стегна і вузьку талію.
Неприродна поза "Великої одаліски" спантеличує як глядачів, так і фахівців"Ми вважали раніше, що привабливі жіночі риси, як-от тонка талія, жіночне обличчя та гарна шкіра, пов'язані зі статевими гормонами. Але тепер ми усвідомлюємо, що у нас практично немає доказів цьому", - каже Жанна Бове, еволюційний біолог з Університету Нортумбрії у Британії.
Бове вивчала ідеали краси жіночого тіла за допомогою творів мистецтва різних епох. Вона виявила, що приблизно з 500 року н.е. і до XV cтоліття найбільш універсальними були пропорції, коли талія складає 75% від ширини стегон.
Проте з XV століття жіноча талія в мистецтві почала зменшуватися і до часу, коли Енгр намалював свій знаменитий твір, вже складала дві третини від стегон.
У XX столітті смаки, здається, повернулися. Однак таких висновків Бове дійшла на основі параметрів моделей Playboy та переможниць конкурсів краси, а таке порівняння не є точним.
Отже, фігура "пісочний годинник" дійсно сексапільна, але з генетикою це ніяк не пов'язано. На думку Бове, вузька талія й широкі стегна можуть свідчити про молодий вік жінки і про те, що вона ще не народжувала багато.
"Жіночі риси, які вважають привабливими, насамперед пов'язані з віком жінки", - підсумовує дослідниця.
Втім, якщо такі риси не пов'язані з генами, і отже, не є важливими для еволюційного відбору, чи є це причиною того, що ми всі різні?
Психологи з Квінслендського університету в Брисбені в Австралії попросили гетеросексуальних чоловіків та жінок оцінити зображення протилежної статі, згенеровані комп'ютером. Дослідники намагалися з'ясувати, чи можна створити "ідеальне" тіло шляхом відбору.
Якщо жінки бачать багато бородатих чоловіків, поголене чоловіче починає здаватися більш привабливимКожна фігура трохи відрізнялася у 24 параметрах, як-от довжина стегна, зріст, ширина плечей, співвідношення талії та стегон, розмір грудей тощо.
Потім фігури з найвищим рейтингом схрещували, щоб створити двох нащадків, кожен з яких містив випадкове поєднання рис матері і батька. Експеримент повторювали протягом "кількох поколінь", щоб визначити, яким рисам надавали перевагу, а які відкидали.
Для чоловіків пріоритетом стала вага тіла, вони обирали переважно менших за розміром партнерок. А от такі риси, які ми зазвичай вважаємо важливими, як-от розмір грудей, не мали особливого значення.
Так само й співвідношення талії та стегон не були першочерговим параметром привабливості.
Змодельовані жіночі фігури в останньому поколінні, вибраному чоловіками, залишалися досить різноманітними. Тобто кожен учасник дослідження мав якісь свої переваги.
Однак вибір жінок був більш послідовним. Вони загалом віддали перевагу фігурі "плавця" - високий зріст з широкими плечима та спортивною статурою.
Таким чином, хоча загальні ознаки привабливості дійсно існують, яке значення кожна з них має для окремої людини, дуже індивідуально, каже Дікссон.
А як щодо привабливості, яку ми можемо контролювати, як-от стиль одягу та доглянутість?
Тут виникає питання конформізму.
Уявімо, що вибір між більшістю й меншістю дає переваги у виживанні. Чи стане тоді конформістами вся популяція? Не обов'язково. Вчені дослідили, що складні фактори, як-от міграція та статевий відбір, впливають на співвідношення конформістів та нонконформістів у суспільстві.
Вони виявили, що люди можуть змінювати свою позицію. Вони підлаштовуються під більшість, поки щось є досить популярним, і обирають інший варіант, коли щось стає надто популярним.
"Якщо ми говоримо про біологічні переваги, то нонконформістом бути вигідно, коли найкращий варіант є рідкісним", - пояснює дослідник Каледа Кребс Дентон зі Стенфордського університету.
"Природний відбір сприяє різноманітності, - каже Дікссон. - За своєю суттю він вимагає здатності пристосовуватися до нового середовища".
Візьмемо барвистого самця рибок гуппі. Їхні довгі яскраві плавники подобаються самицям гуппі, кожна з яких віддає перевагу певному особливому кольору і візерунку.
Таким чином, жодного "ідеального" самця гуппі немає. Але й пересічність також не є перевагою. Краще бути унікальним гуппі й сподіватися знайти ту, кому підходиш саме ти.
Імена дітей входять і виходять з моди, що свідчить про нашу схильність до оригінальностіУ зоології цей принцип має назву поліморфізм. Тобто новизна має репродуктивну перевагу для цих рибок.
У біологічних сценаріях, коли різноманітність не несе сексуальних переваг, а привабливою вважають одну певну рису, особини можуть її імітувати, обманюючи таким чином протилежну стать.
Так відбувається у романтичному світі крабів-скрипалів. Самці цих крабів мають одну велику бойову клішню, якою вони відбиваються від конкурентів. Самиць крабів-скрипалів приваблюють самці з найбільшою клішнею, тому що вони мають найкращі бойові здібності.
Якщо самець втрачає клішню під час бійки, він може відростити майже таку саму. Нова клішня буде такої ж довжини, але меншої маси і менш ефективною в бою, ніж оригінал.
Однак самиці вибирають собі пару лише з огляду на довжину клішні, і визначити, хто насправді є найкращим бійцем, вони не можуть.
Довжина клішні - це ключова риса, яка має значення для самиць крабів-скрипалів, так само як для чоловіків привабливим є певне співвідношення талії та стегон, а для жінок - зріст.
Отже, деякі підлі чоловіки-краби маніпулюють увагою самиць, щоб замаскувати свою бойову слабкість.
Там, де визначальною є одна риса, обман і безчестя - скрізь. А от якщо вид цінує новизну й різноманітність, бути нечесними набагато важче.
Але що таке різноманітність у людей? У чоловіків густі брови, волосся на обличчі та квадратна щелепа є прикладом фенотипу, який сигналізує про високий рівень тестостерону. З точки зору еволюції, жінкам, як і самицям крабів-скрипалів, вигідно паруватися з найсильнішими та найвправнішими чоловіками.
Однак у гру вступають інші правила. Коли борода стає надзвичайно популярною, поголені чоловіки починають виглядати більш привабливими в очах жінок і навпаки.
"Отже, спрацьовує ефект новизни. Мені показують щось інше, і це приваблює", - пояснює Дікссон.
"Нонконформізм є вигідним у сферах культури, як-от музика, література, мода чи візуальне мистецтво", - пояснює дослідниця.
"Тут високо цінують не певну рису, а загалом оригінальність".
Такий самий принцип діє й у виборі імен для немовлят. Поширені тепер імена були оригінальними, коли їх обирали наші бабусі й дідусі. Схоже, що сам факт популярності імені робить його знову непопулярним. І так, імена швидко виходять з моди.
Втім, можливо, ми ще не досягли піку популярності борід або у бороді та тонкій талії є щось привабливе саме по собі, що неможливо пояснити генетикою.
Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.
Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв'яжуться.
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!
--