Говорят цифры. Сколько стоит доверие при закупках?
Средняя экономия по системе Prozorro в конкурентных процедурах за последние 5 лет составила 5%. Это мало или много?
В цьому році Prozorro святкує 5 років від свого запуску. І можна скільки завгодно казати, що Prozorro не вирішило проблему корупції. Але, думаю, не знайдеться людини яка б не визнала, що з впровадженням електронної системи закупівель шукати інформацію про тендери і відповідно порушення та зловживання в них стало набагато простіше. І звісно, це було і залишається основною метою існування електронної системи — вона проливає світло на закупівлі, а всі учасники процесу розуміють можливі наслідки своїх дій і рішень, які неможливо приховати.
Проте для пересічного громадянина, не журналіста і не контролера, на перший погляд від того світла небагато користі. Гуляючи парком, або їдучи дорогою, мало хто замислюється скільки цей об'єкт коштував платникам податків, і чи вкрали гроші під час його ремонту або будівництва. А тим більше мало хто піде шукати цю закупівлю та намагатися якось вплинути на ефективність витрат.
Проте вплив на кожного громадянина від Prozorro все-таки мав би бути, хоча і не такий очевидний. І цей вплив — це ціна, яку ми маємо заплатить за потреби шкіл, лікарень, будівництво мостів і доріг, за утримання армії і ще багато за що. Коли Prozorro лише запускалося була озвучена думка, що «корупційний податок» в закупівлях складає біля 30% від бюджету витрат. Це була так звана «експертна думка», тобто цифра зі стелі, бо в паперових тендерах не було нормальних даних для аналітики.
Зараз, завдяки переходу на електронні закупівлі, ці дані у нас є. Середня економія по системі в конкурентних процедурах за ці 5 років склала лише 5%. Напевно перша реакція на таку цифру має бути негативною, бо це аж ніяк не 30%, більш того цей показник поступово падає:
Але щоб зрозуміти, чи ці тренди є дійсно негативними або вони відповідають загальній динаміці розвитку ринку закупівель, їх варто проаналізувати у порівнянні з певним бенчмарком (найкращою практикою на ринку). Для мене таким бенчмаром є компанії в яких я мала щастя працювати особисто і де я точно знаю, що закупівлі і досі виконуються на високому професійному рівні - це Укрпошта з 2016 року та Укроборонпром з 2020 року. Може вони не найкращі за всіх, і з мого боку було б трохи зухвало це сказати, але як орієнтир для порівняння точно підходять. Також хочу сказати, що ці обидві компанії насамперед доклали багато зусиль аби мати ефективні закупівлі, і основний фокус був на роботі з ринком, тобто залученням постачальників на торги та підвищенням довіри з їх боку.
В результаті маємо таку картинку:
Відсоток економії в 2021 році порівнювати з іншими роками буде некоректно, оскільки велика кількість закупівель ще не завершена.
Таким чином і Укрпошта і Укроборонпром в середньому показують економію на рівні 8%, що безумовно є краще ніж 5% по системі, але все одно не 30%.
Проте, якщо вам здається що ці 3% різниці не суттєві, то давайте порахуємо скільки це в грошах. Тож якби всі закупівельники працювали як Укрпошта з Укроборонпромом, то за 5 років ми б зекономили на 130 млрд грн. більше, аніж це є по факту. Це більше ніж річний бюджет на всю нашу армію, або приблизно дорівнює витратам на озброєння і військову техніку за останні 5 років. Насправді це і є та плата, яку ми з вами сплачуємо за недостатню довіру з боку постачальників, і, як наслідок, низьку конкуренцію в торгах.
Так що потрібно, аби всі замовники почали працювати ефективніше, спитаєте ви мене? І чи можна доопрацювати Prozorro аби «людський» фактор мав менший вплив на результат закупівель, а довіра бізнесу зросла?
Знову ж таки посилаючись на досвід Укрпошти та Укроборонпрому, можу сказати що ефективність закупівель напряму залежить від професійності та мотивації людей, що виконують закупівлі, та інструментів у людей, що їх контролюють.
Перша частина, тобто кваліфікація та мотивація закупівельників, суттєво покращується за рахунок таких запобіжників:
- Стандартизація тендерної документації, щоб виконавцю не потрібно було особливо думати, і лише заповнити мінімальну кількість електронних полів. Натомість зараз кожен замовник на кожну закупівлю готує декілька файлів на десятки сторінок. В Prozorro це мало б вирішуватися за рахунок електронної тендерної документації.
- Стандартизація технічних вимог до предмету закупівлі, щоб одні й ті самі «яблука» не були описані як «апельсини». В Prozorro це мало б вирішуватися за рахунок інтеграції з Прозорро.Маркетом (це такий е-каталог), в якому спеціалісти з центральної закупівельної організації вже описали тисячі стандартних товарів, і ці описи (профілі) можна було б використовувати як технічне завдання.
- Електронні типові договори поставки. Досить часто договори в закупівлях є такими, що чесний бізнесмен в здоровому глузді навряд погодився б на такі умови. Чи це непрофесійність закупівельників, чи це «трюк» аби відлякувати не своїх постачальників сказати важко, але виправити це можна. Доречі в сусідній Молдові є досвід реалізації таких типових е-договорів.
- Виправлення помилок протягом 24 годин. Це скоріше про непрофесіоналізм учасників торгів, коли вони подають документи з помилками. Проте очевидне рішення — дати можливість усувати такі прикрі помилки. Зараз така можливість, чомусь, реалізована в дуже кастрованому вигляді - можна виправити лише помилку в документах кваліфікації і на право підпису. Я думаю, що тільки тут ми втрачаємо мільярди гривень економії, коли відхиляються найкращі пропозицій з формальних причин.
- Електронне, а не pdf-не оскарження. Зараз скарги і рішення органу оскарження публікуються у вигляді файлів, а не електронних документів (форм), що унеможливлює або сильно ускладнює побудову аналітики оскаржень. Як наслідок, це відкриває широке поле для тендерного тролінгу та неоднакових рішень з боку Антимонопольного Комітету України (АМКУ).
Щодо інструментів для органу контролю, тобто для Державної Аудиторської служби України (ДАСУ). Перш за все хочу сказати, що еволюція ДАСУ мала б забезпечити перехід від пошуку порушень в завершених тендерах, до унеможливлення порушень в режимі он-лайн. Для цього потрібно працювати в трьох напрямках:
- Створення дієвого механізму «червоних прапорців», коли в режимі он-лайн можна побачити проблемні тендери та виправити ці проблеми. Зараз, на жаль, більшість рішень ДАСУ по вже завершеним тендерам і, навіть, виконаним контрактам, коли нічого виправити вже не можна.
- Профілактика порушень. Як і з скаргами АМКУ, моніторинги ДАСУ це файлові документи, які практично неможливо аналізувати, а відповідно немає можливості інструментами Prozorro узагальнювати практику та вибудовувати комунікацію з замовниками щодо недопущення найбільш частих помилок.
- Зменшення формального підходу з боку контролерів, та збільшення уваги до порушень, які дійсно мають економічні наслідки для Держави. Колись, в часи паперових тендерів, ДАСУ карало за нумерацію сторінок не в тому боці сторінки. Зараз, на жаль, більшість перевірок ДАСУ також стосуються формальних порушень. Навіть таких які виникли не з вини замовника, а через відсутності певного поля в Prozorro. Такий приклад — законотворец зобов’язав писати джерело фінансування в оголошеннях. Prozorro не встигли його реалізувати в системі. ДАСУ під час перевірок карає замовників за відсутність такої інформації. Я вже мовчу про те що остання редакція Закону про закупівлі передбачає штраф за невідхилення найнижчої пропозиції, у разі наявності в ній помилок, навіть несуттєвих.
Читайте также:
Дарина Марчак Как будут работать электронные аукционы продажи и аренды земли
І наостанок. Колись мені пощастило бути в команді мрійників, що запускали Prozorro. Тоді в 2015 році в Україні вже існувала електронна платформа на якій частково публікувалася інформація про тендери. Називалася та платформа «Вісник державних закупівель» і вона була квінтесенцією всіх проблем, що були в цій сфері. Від глибоко незручного інтерфейсу, до скандалів щодо підтасовки опублікованої інформації. Але що дивно — сторожили закупівель намагалися мене переконати, що свого часу той «Вісник» також був революційним рішенням, тобто реформою. Просто минув час, світ пішов далі, а «Вісник» залишився. Мені дуже не хотілося аби Prozorro спіткала така ж доля.