Молоді південнокорейці роками не виходять з дому. Уряд почав платити їм гроші
У 2019 році Ю Син Гю вперше за п'ять років вийшов зі своєї квартири-студії.
30-річний хлопець спершу разом із братом прибрав у своїй квартирі, де "панував безлад". А потім він вирушив у море на риболовлю разом із друзями-відлюдниками, з якими познайомився через некомерційну організацію.
"Це було дивне відчуття бути на морі, але водночас це дуже освіжало після усамітнення. Це було нереально, але я, безперечно, був там. Я існував", - каже Ю.
Дедалі більше молодих південнокорейців вирішують ізолюватися, повністю віддалившись від суспільства, яке надто суворо карає за невідповідність очікуванням.
Ці самітники відомі як хікікоморі. Термін вперше з'явився в Японії у 1990-х роках, ним описували надзвичайну соціальну замкненість серед підлітків і молоді.
У Південній Кореї, яка страждає від найнижчого у світі рівня народжуваності та зниження продуктивності, це стало серйозною проблемою. Такою, що влада пропонує молодим відлюдникам із невисокими доходами щомісячну стипендію, щоб змусити їх вийти з дому.
Люди віком від 9 до 24 років із сімей із низьким рівнем доходу можуть отримати до 650 000 вон (490 доларів США) як щомісячну допомогу на життя. Вони також можуть претендувати на субсидії на цілий ряд послуг, серед яких охорона здоров'я, освіта, консультації, юридичні послуги, культурна діяльність і навіть "корекція зовнішності та шрамів".
Ці стимули спрямовані на те, щоб "молоді відлюдники відновили своє повсякденне життя та реінтегрувалися у суспільство", повідомило міністерство гендерної рівності та сім'ї Південної Кореї.
Відомство визначає таких людей, як "юнаків, які протягом тривалого періоду часу живуть у замкненому просторі, відірвані від зовнішнього світу та відчувають значні труднощі у нормальному житті".
- Чому корейці помолодшають на рік чи два?
- Як люди живуть у кількох вимірах часу і чому не сприймають сучасний календар
Але грошима цю проблему не вирішити кажуть молоді люди, які самоізолювалися.
Ю заснував компанію Not Scary (Не страшно), яка підтримує самотню молодь. Його життя дуже змінилося з часів, коли він не виходив з кімнати навіть у туалет.
Але його шлях із самотності був сповнений злетів і падінь. Вперше він ізолювався від зовнішнього світу, коли йому було 19 років, вийшов зі своєї ізоляції на два роки, щоб відслужити в армії, а потім знову усамітнився ще на два роки.
Пак Тае Хонг, інший колишній відлюдник, сказав, що самоізоляція може бути "втіхою" для деяких людей.
"Коли ви пробуєте щось нове, це захопливо, але водночас вам потрібно витримати певний рівень втоми та тривоги. Але коли ви просто перебуваєте у своїй кімнаті, ви нічого такого не відчуваєте. Утім, це шкідливо, якщо триває довго", - каже 34-річний чоловік.
Близько 340 000 людей віком від 19 до 39 років у країні - або 3% цієї вікової групи - вважаються самотніми або ізольованими, за даними Корейського інституту охорони здоров'я та соціальних питань.
Дослідження також показали зростання кількості одинаків у Південній Кореї. Домогосподарства з одним членом родини складали близько третини всіх родин у 2022 році. Водночас у країні зросла кількість людей, які померли на самоті.
Але гроші або їхня відсутність не є тим, що змушує молодих людей ізолюватися.
"У них різне матеріальне становище, - каже Пак. - Мені цікаво, чому уряд пов'язує відлюдництво з фінансовою ситуацією. Не кожен відлюдник має фінансові труднощі".
"Люди, яким вкрай потрібні гроші, змушені пристосовуватися до суспільства. Але у кожного ситуація різна", - додає він.
І Пака, і Ю підтримували фінансово батьки, коли вони усамітнювалися.
Серед молодих відлюдників поширене переконання, що вони не відповідають суспільним чи родинним стандартам успіху. Дехто почувається невдахою, тому що не прагне зробити кар'єру, інших, можливо, критикували за погані оцінки.
Ю каже, що вступив до університету, тому що цього хотів його батько, але кинув навчання через місяць.
"Мені було соромно, коли я ходив до школи. Чому я не міг обрати спеціальність, яку хотів? Я почувався дуже нещасним", - каже він. Він також ніколи не відчував, що може говорити про це з батьками.
"Культура сорому у Кореї заважає відлюдникам казати про свої проблеми, - каже Ю. - Одного дня я просто дійшов висновку, що моє життя неправильне, і почав ізолюватися".
Ізолювавшись, хлопець навіть не ходив до вбиральні, бо не хотів бачити родину.
Для Пака соціальний тиск посилився через напружені стосунки з його родиною.
"Мої мати і батько часто сварилися з дитинства. Це також вплинуло на моє життя в школі - школа в Кореї іноді може бути дуже важкою, і мені було важко. Я не міг подбати про себе", - розповідає Пак.
Він почав терапію в 2018 році, коли йому було 28 років, і зараз поступово знову будує соціальне життя.
Молоді люди у Південній Кореї почуваються "пригніченими", тому що суспільство висуває до них певні вимоги, каже Кім Су Джин, старша менеджерка компанії Seed:s, яка також спеціалізується на програмах для хікікоморі.
"Коли вони не можуть виправдати ці очікування, вони думають: "Я невдаха", "Мені вже пізно щось робити", - така соціальна атмосфера пригнічує їхню самооцінку і може врешті-решт відірвати їх від суспільства", - каже Кім.
Seed:s має фізичний простір, який отримав назву "тунель кротів", де відлюдники можуть відпочити і провести час у тиші, а також отримати консультацію. Програми компанії відкриті для всіх, незалежно від рівня доходу.
За словами Кім, суспільство, де молоді люди можуть знайти різноманітнішу роботу та вчитися, було б більш привітним для відлюдників.
"Їм потрібна робота, на якій вони можуть відчути, що здатні стільки всього зробити і що це не так вже й складно. Я думаю, що я зможу навчитися більшого тут, а потім увійти в реальний світ", - каже Кім.
Пак також сподівається, що одного дня корейське суспільство стане толерантнішим до молодих людей з неординарними інтересами.
"Зараз ми просто змушуємо їх вчитися. Це надто одноманітно. Ми повинні дати молодим людям свободу обирати те, що їм подобається і що їм добре вдається", - вважає Пак.
Грошова допомога може бути "першим кроком" у розв'язанні проблеми, але спеціалісти по роботі з молоддю кажуть, що ці гроші можна використати краще. Вони вірять, що фінансування організацій і програм для відлюдників, які пропонують їм консультації чи професійне навчання, матиме ширший вплив.
"Наступним кроком має стати підготовка безкоштовних високоякісних національних програм для самотньої молоді. Зараз існує дуже обмежена кількість програм і центрів, у яких молоді люди можуть відчути свою причетність", - каже Кім Хе Вон, головна директорка організації PIE for Youth, яка пропонує різні програми для самотньої молоді та їхніх опікунів.
Однак, вона радіє тому, що південнокорейський уряд працює з підлітками.
"Приємно бачити, що нові заходи зосереджені на підлітках. Я вважаю, що підлітковий вік - це золотий час для запобігання відлюдництву, тому що багато підлітків є частиною якоїсь спільноти, як-от школи. Після цього стає дуже важко дотягтися до цих людей".
Ю каже, що виходив з ізоляції поступово, і лише після того, як він зустрів колишніх відлюдників через реабілітаційну групу під назвою K2 International, яка вже не існує.
"Отримавши допомогу від інших, я почав розуміти, що це не тільки моя власна проблема, а й проблема суспільства", - сказав він.
"Так нарешті я зміг повільно вибратися з усамітнення".