Москва без прикриття, або Як Росію виганяють з міжнародних організацій

Подалі від хімії та моря
Нещодавно сталася дійсно історична подія – Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) вперше в своїй історії не обрала Росію до керівної ради. Усе сталося дуже неочікувано, особливо для Москви, яка була впевнена, що отримає місце у виконавчому органі. Але міністри закордонних справ України та Литви, Дмитро Кулеба та Габріелюс Ландсбергіс, домовилися, що литовська сторона висуне свого кандидата в останню хвилину, аби він став альтернативою російському. Передбачалося, що зі Східної Європи в керівний орган ОЗХЗ увійдуть представники лише трьох держав. Було зрозуміло, що це будуть делегати від України та Польщі. Багато хто вважав, що третє місце отримає Росія. Одначе поява литовського кандидата усе змінила. В результаті чимало країн проголосували на користь Литви, а не РФ.
ОЗХЗ – це важлива міжнародна організація, яка досліджує те, як держави –підписанти дотримуються Конвенції про заборону хімічного озброєння. Паралельно там слідкують за тим, як відбувається процес знищення хімзброї та чи не виробляє держава бойові речовини, які можуть бути застосовані проти мирного населення.
Починаючи з 1990-х Росія постійно порушує цю конвенцію. Тут можна згадати, як вона отруїла полонієм у Лондоні підполковника ФСБ Литвиненка, «Новачком» у лондонському Солсбері Юлію та Сергія Скрипалів, допомагала сирійському диктатору Башару Асаду застосовувати хімічну зброю проти мирних жителів. Російська армія використовує хімічні бойові речовини у війні, що її веде проти України.

Перебуваючи у виконавчому комітеті, Росія могла блокувати рішення щодо інспекцій, або навпаки агітувати за проведення тих чи інших перевірок на територіях іноземних держав. Москва також могла протидіяти західним державам, коли ті намагалися засудити в ОЗХО ті чи інші режими, що би привело до застосування міжнародних санкцій. Виключення російських представників з керівної ради все ускладнить для Москви.
Поки російські дипломати оговтувалися від програшу в ОЗХЗ, Україна за посередництва Саудівської Аравії домоглася прямої участі президента Зеленського у сесії Міжнародної морської організації. Глава держави закликав виключити з цієї структури Росію, послуговуючись тим, що Москва знищує портову інфраструктуру України, що флот РФ встановив блокаду в Чорному та Азовському морях та частково окупував морські акваторії нашої держави. Він нагадав, що Росія вийшла із зернової угоди і робить усе можливе, щоби українські товари не змогли надійти на міжнародний ринок.
Україні вдалося викинути Росію з Ради ММО, домігшись того, що місце РФ займе Ліберія.
Як пояснили LB.ua в МЗС, ця організація є дуже важливою з точки зору, до прикладу, забезпечення безпеки міжнародного комерційного судноплавства. Звісно, для України нині це є надто важливим, особливо коли йдеться про безпеку перевезень у Чорному морі. Одна справа, коли ухвалюються політичні рішення щодо встановлення коридорів поставок з Туреччиною, Болгарією чи Румунією, а інша справа, коли відповідне рішення голосується чи навпаки блокується такою інституцією, як ММО. Виключення Росії з її керівного органу значно допоможе Києву.
ЮНЕСКО. Самооборона
ЮНЕСКО – одна з найважливіших міжнародних організацій в системі ООН. Вона створювалася у вирі Другої світової. Вона стала тією інституцією, яка опікується проблемами доступу до освіти і науки, розвитком культури, захистом культурних пам’яток, дотриманням прав людини, посиленням такого напряму, як морські наукові експедиції тощо.
На жаль, з моменту входження Радянського Союзу до цієї структури Москва мала величезний вплив на ЮНЕСКО, її керівні органи та комітети. Російські чиновники могли блокувати моніторинг ситуації з гуманітарним правом під час війн (те, що не дає представникам РФ зробити український дипломатичний корпус з моменту анексії Криму). Також під впливом росіян ЮНЕСКО проголосувала за включення Палестини, що призвело не лише до демаршу США та Ізраїлю, але й до створення небезпечного прецеденту, коли автономії надавалися права повноцінної незалежної держави в обхід стандартних міжнародних процедур.

Та ж сама Москва, прикриваючи своїх олігархів, тиснула на ЮНЕСКО, щоби організація закрила очі на видобуток корисних копалин у заповідних зонах. А за вказівки з Росії ЮНЕСКО могла спокійно включити той чи інший російський об’єкт до списку Всесвітньої спадщини. Та одним з найбільш кричущих випадків, звісно, стало те, що ЮНЕСКО закрила очі на перетворення сирійської перлини, об’єкта культурної спадщини Пальміри, на фактично російську військову базу, яку потім реставрували олігархи з РФ.
Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація в ЮНЕСКО значно змінилася, хоча варто сказати, що перший місяць великої війни інституція мовчала, керівництво її зазначало, що це питання політичне.
«Під час палких дискусій Україна заявила керівництву ЮНЕСКО, що не погоджується з позицією, що війна, яку веде Росія проти нашої держави, є виключно політичним питанням. В той час вже Маріуполь та Чернігів були в оточенні, росіяни били по Харкову, Одесі, Львову та інших великих містах, а поблизу розміщених великих історичних та культурних об’єктів, які перебувають під охороною ЮНЕСКО у Києві, завдавали значних ракетних ударів… Потроху ми почали тиснути, і тоді стала змінюватися позиція організації в позитивний для нас бік. Остаточно це сталося після приїзду гендиректора ЮНЕСКО Одрі Азуле до Львова, Одеси та Києва, коли вона побачила на власні очі, яку війну веде Росія проти України», – згадує посол України у Франції, постійний представник нашої держави в ЮНЕСКО Вадим Омельченко.

Одне з важливих досягнень нашої місії – це історична поразка РФ у Виконавчій Раді ЮНЕСКО, до якої її вперше з моменту існування організації не обрали. Якщо дуже просто пояснювати, то Рада надає на розгляд Генеральної конференції проєкти програм і стратегічних напрямів діяльності ЮНЕСКО на два роки, вона ж формує бюджети на ті чи інші заходи та погоджує питання моніторингу. Вона рекомендує ЮНЕСКО нових членів. Виходячи з цього, можна сказати, що Росія не може більше визначати порядок денний організації.
«Відмова від обрання Росії призвела до втрати нею свого впливу. До цього жодна країна Африки не підтримувала рішення на користь України, держави Латинської Америки не голосували за наші резолюції. Після 15 листопада 2023 року (коли РФ не потрапила до виконавчої ради) відбувся серйозний зсув. Нині зростає підтримка африканських та латиноамериканських країн, які виступають на боці України в ЮНЕСКО. Такого впливу, як у Росії був, вже немає і сподіваюся, що ближчим часом не буде», – акцентує Вадим Омельченко.
Також Україна домоглася виключення Росії зі складу Погоджувального комітету Фонду з питань викорінення допінгу у спорті на 2024-2025 роки. Нагадаємо, що саме ЮНЕСКО намагалася вигородити РФ під час допінг скандалу на Олімпіаді 2016 року. Тоді цій організації доручили боротися з проблемами використання російськими спортсменами заборонених речовин.
Водночас у коментарі LB.ua Вадим Омельченко повідомив, що поки відбувалося нівелюванні позицій Росії в ЮНЕСКО наша держава навпаки нарощувала свій вплив. За останні майже два роки вона увійшла до семи провідних комітетів інституції вперше в історії, а наш дипломат Микола Мовчан очолив Комісію з питань інформації та комунікації.

Серед ключових – комітет Всесвітньої спадщини. Тепер Київ може впливати на формування спеціального фонду щодо формування списку відповідних об’єктів, а також щодо культурних та природних пам’яток, які перебувають під загрозою. ЮНЕСКО вже внесла до цього списку об’єкти у Києві, Одесі та Львові. Що це дає? Представники організації фіксують, що знищили росіяни та які фінансові, матеріальні та культурні втрати понесла Україна. Усе це знадобиться під час міжнародного трибуналу, де ЮНЕСКО, звісно, може зіграти важливу роль.
ЮНЕСКО вже виділила гроші на цифровізацію культурної спадщини України, вона фінансує закупівлю обладнання для українських музеїв та створила план безпеки для наших культурних закладів. Організація допомагає українським школам та забезпечує вчителів та учнів належним обладнанням для проведення дистанційних навчань. Вона ж моніторить ситуацію на окупованих територіях, зокрема в Криму, щодо дотриманням прав людини (доступу до освіти, науки) та того, як окупанти поводять себе з культурними пам’ятками. В подальшому ж ЮНЕСКО стане тою потугою, яка допоможе Україні з відновленням.
Очищення ООН
Нині не лише в ЮНЕСКО, а на базі усіх інституцій ООН ведеться запекла боротьба з Росією, каже постійний представник України в Організації Об’єднаних Націй Сергій Кислиця. Українська сторона намагається прибрати РФ з усіх ключових комітетів та інституцій в Нью-Йорку.
У жовтні 2023 року країни – члени Генасамблеї не проголосували за обрання Росії до складу Ради ООН з прав людини. Маленька Албанія, яка висунула свою кандидатуру, виграла перегони та домоглася повного фіаско РФ.

«Це був надзвичайний іміджевий удар по Росії. Через цю раду проходить чимало рішень, які дуже важливі для України. Крім того, існує спеціальна місія з розслідування злочинів агресії, яку створила РПЛ. Важливо, щоби ця група продовжила свою роботу, а це залежить від того, чи надасть їй рада відповідний мандат. Для цього у ній має бути менше таких країн, як Росія», – каже Сергій Кислиця.
Водночас Україна ближчим часом має вийти з РПЛ, бо правила ООН говорять про те, що не можна більше двох термінів поспіль займати місце у цій структурі, потрібно зробити певну перерву. Є вірогідність того, що ми туди не зможемо потрапити до 2026-2027 року. Саме тому важливо, щоби у цей період туди не потрапила Росія та її союзники.
Ще один виграш України – рішення країн-членів ООН відмовити Росії у тому, щоби її представник займав місце судді в Міжнародному суді Організації. Таке сталося вперше з моменту створення МС ООН, з 1945 року. Зараз у цій інстанції розглядається позов України проти Росії щодо порушення останньою конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Очевидно, що російський суддя завжди мав вплив на ухвалення рішень колегії. І його відсутність зробить і цей процес, і інші судові справи прозорішими.

Разом з тим нині ведеться запекла боротьба в Економічній і соціальній Раді ООН (ЕКОСОР). Там Росія не може вже в 24 раз увійти до керівного складу організації. Їй у цьому заважає маленька Північна Македонія, яка постійно виставляє свою кандидатуру і блокує за допомогою наших партнерів призначення росіян.
«ЕКОСОР – це дуже важлива інституція, де вирішується багато важливих для країн Глобального півдня питань. Ці держави потребують постійного доступу до фінансування розвитку. Значна кількість грошей на ці потреби каналізується саме через ЕКОСОР», – каже Сергій Кислиця.
Водночас нині найважливіше – це питання виключення Росії з Ради Безпеки ООН. Тут досі Україна веде консультації з партнерами і намагається, попри шалений спротив, домогтися певного поступу. Рано чи пізно це рішення ухвалять, однак складається враження, що це відбудеться під час чи вже після скликання глобальної, вже післявоєнної конференції, коли формула миру Зеленського буде затверджена та підтримана більшістю країн, що входять до складу ООН.
Примус ICAO, або Безпольотна російська зона
У жовтні 2022 року Росію не переобрали до ради Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Ще раніше Організація поставила РФ відмітку, «червоний прапорець» на сторінці аудиту безпеки польотів у 187 країнах світу. Іншими словами, усі держави світу можуть відмовити російським літакам у використанні їхнього повітряного простору через небезпечний стан літаків із РФ.
«Через цей припис ООН припинила укладення нових контрактів з постачальниками авіаційних послуг з Росії для потреб Організації. Кількість діючих контрактів скорочується. Якщо ICAO не перегляне свого рішення, то вже десь весною наступного року ООН не буде взагалі вже підписувати будь-які контракти з Росією», – каже Сергій Кислиця.

Це означатиме, що Росія не зможе брати участь в операціях з підтримання миру, програм Всесвітньої продовольчої програми тощо. Тут РФ займає одну з провідних позицій у світі. До війни Україна та Росія конкурували, надаючи транспортні літаки та гелікоптери для перевезення миротворців та гуманітарної допомоги до тих чи інших держав світу. Тепер російські судна стоять на землі і не літають.
Якщо говорити в прикладному сенсі, то через цей припис організації Росія не зможе брати участь у тих чи інших миротворчих операціях ООН, зокрема в країнах Африки, а отже її вплив на континент відчасти зменшиться.
Також потрібно згадати, що у березні 2023 року ICAO почала розгляд справи про збиття РФ малайзійського літака рейсу MH17 за позовом Австралії та Нідерландів. ІCАО займається встановленням ролі саме держави Росія у трагедії МН17. Підтвердження факту участі ключових представників РФ у цій катастрофі дасть можливість затребувати компенсації від Москви.
Геть від Європи
16 березня 2022 року Рада Європи призупинила членство Росії в організації. Відповідне рішення ухвалили після голосування делегатів ПАРЄ, які закликала покарати РФ і прибрати її з усіх ключових структур Ради. На цьому 26-річна ганебна історія перебування Росії у цій організації завершилася. Хоча ще у 2019 році та ж Рада Європи була першою у світі інституцією, яка в односторонньому порядку зняла з РФ санкції та повернула усі права її делегації (у Парламентській асамблеї). Ті, хто повертав, тоді виправдовували своє рішення тим, що це позначиться на захисті прав людини в самій Росії, що росіяни не зможуть звертатися до Європейського суду з прав людини. Реальний мотив був цинічнішим: Рада Європи просто хотіла, щоби Росія почала знову сплачувати мільйонні членські внески, надання яких Москва заморозила з 2017 року.
Повномасштабне вторгнення усе змінило. Рішення Ради Європи про виключення Росії стало першим важливим кроком на шляху до політичної міжнародної ізоляції РФ, каже глава комітету з міжнародних справ Верховної Ради Олександр Мережко – раніше віце-президент ПАРЄ.
«Виключення Росії з ПАРЄ означало початок кінця політики умиротворення агресора, яка провадилася під виглядом «діалогу» з Росією. Це призвело до політичної ізоляції РФ, до її перетворення на вигнанця в Європі», – згадує нардеп.

Політика Ради Європи та й самої парламентської асамблеї значно змінилася після виключення Росії. Делегати держав, які раніше виступали на проросійських позиціях, перейшли на сторону більшості – тих, хто підтримав Україну. Сама ж ПАРЄ ухвалила низку важливих резолюцій, в яких засуджується агресія Росії, а сама країна визнається терористичним режимом. Вона ж назвала злочини РФ геноцидом проти українського народу, окремо ПАРЄ проголосувала за визнання Голодомору геноцидом. Разом з тим Парламентська асамблея зазначила важливість створення спеціального трибуналу щодо не лише виконавців, а й російського керівництва (за злочином агресії), ставши першою міжнародною організацією, яка пішла на такий крок. І тут слід наголосити на важливій ролі постійного представника України у Раді Європі Бориса Тарасюка, який докладає значних зусиль задля послаблення позицій Росії та, навпаки, посиленні позицій України в організації.
Тим часом Україна не припиняє боротьби на майданчиках Ради Європи з російським лобі. Нині постало важливе питання – виключення росіян з керівних структур та комітетів організації. В українській делегації LB.ua повідомили, що поки що керівництво Ради Європи проти цієї ініціативи, адже, як там кажуть, це може порушити права людини, та й взагалі не можна чіпати тих росіян, які встигли оформити громадянство інших європейських держав.
Біда в тім, що апарат Ради Європи відіграє провідну роль у підготовці важливих документів, які впливають на подальшу діяльність усіх органів організації. Водночас не слід виключати, що ті росіяни, які нині працюють в апараті, можуть бути представниками агентури РФ – людьми, які діють під прикриттям паспортів тих чи інших держав Європи.
***
Україна змогла за доволі історично доволі короткий проміжок часу витурити або призупинити участь Росії у тих чи інших міжнародних організаціях чи їх керівних структурах. Цей список, справді, величезний. Дунайська комісія, Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей (FATF), Організація економічного співробітництва та розвитку (OECP), Агентство з ядерної енергії при ОЕСР, Європейське Космічне Агентство (ESA), Міжнародний газовий союз, Міжнародний союз залізниць, Баренцева Євро-Арктична рада, Всесвітньої асоціації автомобільних магістралей (PIARC). Цей список можна довго продовжувати. Однак Київ на цьому не зупиняється і планує продовжити цю роботу до ще більшої втрати Росією свого впливу на міжнародній арені, що звісно моментально і позитивно позначиться на зміні політики інших держав щодо України.