Конфлікт навколо мігрантів розколов ЄС, причому Польща стала на бік Орбана, а не західних союзників (праворуч - президент Франції Еммануель Макрон)Міграційний розкол ЄС: які наслідки матиме нове зближення Польщі та Угорщини
Нова угода, яка може стати визначальною для майбутнього Європейського Союзу.
Йдеться про нещодавно схвалений міграційний пакт – угоду, за якою країни ЄС або погоджуються перемістити до себе мігрантів, які прибувають до Південної Європи через Середземне море, або платитимуть за кожну особу, яку не впускатимуть.
Більшість європейських лідерів сприйняли угоду як великий прорив. І це не дивно, адже такі країни, як Італія або Мальта, вже давно стогнуть через цю навалу, звинувачуючи ЄС у відсутності солідарності.
Втім, раділи цій домовленості не всі.
Деякі країни-члени ЄС, зокрема Польща та Угорщина, виступили категорично проти міграційної угоди.
Польська влада відкидає положення міграційного пакту, стверджуючи, що де-факто переселення є обов’язковим. А угорський прем’єр Віктор Орбан заявив, що підхід ЄС до цього питання "неприйнятний", і звинуватив Брюссель у бажанні перетворити Угорщину на "країну мігрантів".
Окрім того, Варшава і Будапешт обурені тим фактом, що угода була досягнута кваліфікованою більшістю, а не одностайністю, яка дозволяє використовувати право вето.
Ситуація є доволі серйозною, оскільки ця суперечка може дати старт новій кризі в ЄС. Тим більше, що шансів на те, що Польща чи Угорщина змінять свою позицію, вкрай мало.
А на додачу зближення цих двох країн може створити проблеми й для України.
Вибори понад усе!
Останніми роками Польща не боялася іноземців та не боялася їх приймати, про що свідчить відкритість як до громадян України, так і до гостей з інших країн.
Це, зокрема, підтверджується залученням іноземних працівників у різні сфери польської господарсько-економічної діяльності та надання їм багатьох гарантій і пільг.
Втім, виглядає так, що ця ситуація може змінитися. І причиною можуть стати цьогорічні парламентські вибори.
Варто зазначити, що після маршу 4 червня рейтинг партії "Громадянська платформа", лідером якої є Дональд Туск, різко зріс, вперше давши опозиції відчуття можливої перемоги на виборах.
Ситуація змусила панівну політсилу "Право і справедливість" перейти до оборони, що дуже не сподобалося її очільнику Ярославу Качинському, через що останній розпорядився призупинити та перезавантажити кампанію.
Зокрема, був замінений майже увесь виборчий штаб, здійснена реконструкція уряду, до того ж до нього повернули самого Качинського як єдиного віцепрем’єра у кабінеті Матеуша Моравецького.
Однак попри те, що цей політичний маневр дав змогу заглушити суперечки в коаліції та між фракціями у самій "ПіС", він мало допоміг подолати труднощі. А Качинському будь-що потрібна перемога.
Щоб зрушити питання в позитивний для себе бік, керівництво "ПіС" вирішило торкнутися теми імміграції, як це мало місце під час виборів 2015 року.
І міграційний пакт Євросоюзу став дуже зручним об’єктом для нападу.
У контексті цього прем’єр-міністр Моравецький заявив, що механізм примусового переселення мігрантів становить загрозу безпеці Польщі.
Також повернулося питання допомоги біженцям з України, на що, на думку польської влади, Єврокомісія має виділити додаткові кошти з поточного бюджету.
Не чекаючи кінця дискусій, у середині червня Сейм Польщі ухвалив резолюцію, в якій висловився проти механізму ЄС для переміщення нелегальних мігрантів і зобов’язав уряд рішуче виступати проти цієї пропозиції.
Удар референдумом
А щоб додатково ускладнити переговорну позицію для ЄС, у Варшаві вирішили винести це питання на референдум.
Першим про таку можливість заявив Ярослав Качинський, і вже незабаром було оголошено дату цього референдуму – 15 жовтня. Ймовірно, він пройде в один день із черговими парламентськими виборами.
Ймовірність проведення цього референдуму є дуже високою. Зокрема, нічого проти нього не має і президент Анджей Дуда.
"Якщо це політична ідея і хтось цю політичну ідею реалізовує, отримує відповідну згоду парламенту на проведення такого референдуму, то я не маю нічого проти референдуму. Референдум — це форма прямої демократії, чому б його не провести?" — заявив польський президент.
Окрім цього, Дуда зазначив, що незрозуміло, чому Єврокомісія та європейські інституції виділяли мільярди євро на допомогу Туреччині, коли вона прийняла біженців із Сирії, і не дуже хотіла допомогти Польщі, коли вона прийняла біженців з України. Тож, резюмує він, виходить, що Брюссель ставиться до країн-членів ЄС гірше, аніж до держав поза унією.
Навіщо правлячій польській партії цей референдум?
По-перше, це може бути додатковою спробою Ярослава Качинського зацементувати коаліцію.
Адже партія "ПіС" конче потребує, щоб разом із нею до парламенту пішли інші партнери, такі як "Суверенна Польща" — політсила, відома своїми євроскептичними поглядами та ініціативами. Це значно покращило б шанси на перемогу.
По-друге, лідер панівної політсили воліє загнати в кут Дональда Туска, який, перебуваючи на посадах прем’єр-міністра і голови Європейської ради, неодноразово просував міграційну політику ЄС.
Так само, як "Платформа" та її політики, які часто голосували за відкриття європейських кордонів для мігрантів.
Однак головною причиною може бути те, і це по-третє, що
влада хоче, щоби польське суспільство зосередилося саме на питанні референдуму, а не на незручних речах.
Зокрема, таких як інфляція, безпека чи здоров’я.
Щоб підігріти ситуацію, партія Качинського посилається на кадри з репортажів із Парижа та інших міст Франції, а також Брюсселя, що показують масові заворушення та сутички між мігрантами й поліцією. А також на трагедію, що сталася на грецькому острові Кос, де бангладешець вбив громадянку Польщі Анастасію Рубінську.
Фактично кампанія референдуму, організована паралельно з виборчою кампанією, матиме лише одне послання — голосувати за "ПіС", бо тільки ця партія може захистити Польщу від "потоку мігрантів".
Саме тому різного роду популістські висловлювання чи антиміграційні наративи, зокрема націлені проти українців, можуть ще неодноразово з’являтися під час цієї кампанії.
"Угорщина не підкорятиметься рішенню ЄС"
Такий спротив з боку Варшави зустрів підтримку в обличчі угорського уряду. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що Будапешт не має наміру виконувати умови нової міграційної угоди ЄС. І зробив це у звичній для себе скандальній формі.
Так, лідер партії "Фідес" розповів про переміщення мігрантів, використавши порівняння з… подіями часів Голокосту.
"Вони встановлюють правила, які дають Брюсселю право вирішувати, скільки мігрантів розподіляти. Важко уявити, як це станеться. Скажімо, є такі мігранти у Німеччині... І вони зберуть їх. Чи повантажать їх у вагони в Німеччині? А потім до нас привезуть, тут вивантажать, і ми будемо їх тут тримати?" — запитав Орбан.
Слова Орбана розкритикувала євродепутат від Угорщини Каталін Чех. "Він просто не може припинити ці ганебні згадки про Голокост", — написала опозиційна політикиня у Twitter.
Дійсно, ксенофобська риторика угорського прем’єра не є чимось новим. Приміром, у липні 2022 року під час своєї щорічної промови в румунському місті Беїле-Тушнад Орбан заявив, що угорці "готові змішуватися одне з одним, але ми не хочемо стати народами змішаної раси".
Така поведінка є також політичною стратегією "Фідес" і її незмінного лідера.
Тлом орбанівської ідеології є публічне оплакування втрати "Великої Угорщини", представленої як трагічна несправедливість щодо угорського народу. Саме тому Будапешт прагне зміцнити зв’язки з етнічними угорськими меншинами за межами країни, надаючи їм, приміром, угорське громадянство.
Варто також розуміти, що Угорщина стикається з величезними демографічними проблемами (старіння населення, низька народжуваність, виїзд молоді за кордон). Через це уряд почав впроваджуючи "політику, орієнтовану на сім’ю", спрямовану на те, щоби зробити багатодітність привабливішою, а також вніс поправки до конституції, визнавши обов’язок держави захищати "християнську культуру".
Окрім цього, має місце представлення "мусульманських мігрантів" як "загрози".
Міграційний пакт ЄС дав Будапешту привід набрати електоральні бали, а також зблизитися з польськими партнерами.
І хоча останнім часом між двома країнами "Вишеградської групи" виникли серйозні розбіжності з приводу їхніх позицій щодо повномасштабної агресії Росії проти України, вони сходяться в багатьох питаннях: влада Польщі також ставить християнство та сімейні цінності на перший план своєї політики, а сама країна стикається з подібними демографічними проблемами, що й Угорщина.
Усе це може суттєво змінити політичний ландшафт у Євросоюзі, особливо з огляду на вибори до Європейського парламенту, які відбудуться наступного року.
Цілком ймовірно, що проєкт нового ультраправого формування, який поховала велика війна, може знову постати на тлі міграційних проблем.
А це величезний виклик як для об’єднаної Європи, так і для України, яка у ці важкі часи конче потребує її підтримки.
Автор: Станіслав Желіховський,
кандидат політичних наук, експерт-міжнародник