колаж Андрія Калістратенка"Молимося Богу про дощ". Що відбувається з містами та заводами Дніпровщини, які залишились без води
Міста, які потерпають від регулярних обстрілів росіян, тепер вчаться жити без води. Що наразі відбувається в містах, які найбільше постраждали від осушення Каховського водосховища.
Останній тиждень на дорогах Дніпропетровщини сумні пейзажі. На місці, де колись було Каховське море залишились пісок, міни та баржі на мілині, які вже, мабуть, ніколи не стануть на воду.
Це сталося через підрив росіянами Каховської ГЕС. Лише за тиждень рівень води у Каховському водосховищі впав на понад 9 метрів. І хоча дехто уже встиг зрадіти поверненню дніпровських плавнів, хорошого в цьому наразі мало.
Падіння глибини у водосховищі зупинило насоси, які качають воду до міст, розташованих поблизу Дніпра, в зоні ризику – до 1 мільйона українців. Люди та підприємства в Нікопольському районі та місті Покров залишились без води, а 700-тисячний Кривий Ріг змушений жити на запасах, яких вистачить на лічені тижні.
У прибережних районах в місцевих чатах люди жаліються на втрату врожаю та дратуються через увімкнений фонтан, називаючи це "бенкетом під час чуми".
За п'ятнадцять місяців великої війни це не перший випадок, коли росіяни позбавляють води сотні тисяч українців, торік без стабільного водопостачання жив Миколаїв. Проте зараз масштаб проблеми більший. Влада міст змушена боротись із наслідками однієї з найскладніших гуманітарних та економічних катастроф з початку повномасштабного вторгнення.
Як це насправді відбувається, в репортажі ЕП з міст без води.
Удар по великих підприємствах
Нікопольський район багатий на промисловість. Тут працюють найбільший у Європі феросплавний завод, кілька великих підприємств з виробництва труб, хлібозаводи, птахофабрика, гірничо-збагачувальні комбінати й аграрні компанії.
За останній рік ворог зробив усе, щоб знищити все це. Нйібльші міста району – Нікополь та Марганець – розташовані за кілька кілометрів від окупованого Енергодару. Росіяни чи не щодня обстрілюють ці населені пункти. Тривога тут часто сповіщає про артобстріл уже після перших вибухів.
Кожного ранку, ідучи на роботу, жителі ризикують життям. Прямо на центральному проспекті можна побачити бетонні ящики з емблемою нікопольського феросплавного заводу. Це мобільні укриття, в яких жителі під час пересування містом можуть хоча б трохи відчувати себе у безпеці.
Так виглядають бетонні укриття в Нікополі
джерело: фактиРазом з артобстрілами час від часу з’являються новини про новы загрози на окупованій атомній електростанції.
Не всі здатні витримати такий темп життя. Багато людей поїхали з міста в більш безпечні регіони України або взагалі за кордон. З місцевих підприємств пішло багато спеціалістів, але заводи поки що тримаються і продовжують працювати.
Частина жителів Нікопольського району вже звикла до нового життя, чимало людей повернулось додому.
Однак на мешканців тутешніх міст тепер чекає нове випробування, яка може призвести до чергової хвилі міграції – це відсутність води.
"Нестача технічної води для нас не є такою великою проблемою, адже трубні підприємства використовують її у замкнутому циклі. Але я не уявляю, що тепер буде із залишками працівників, які сидять вдома без води і не можуть забезпечувати свої життєві потреби. Більшість нашого колективу вже виїхала з початком обстрілів. Що буде далі – не знаю", – розповідає ЕП директор одного з невеликих нікопольських підприємств з виробництва труб.
Міста на Дніпропетровщині можуть залишитися без води. Що про це відомо?
У Нікополі розташовані кілька трубних заводів. Найбільший з них належить компанії "Інтерпайп". Він поки що витримує дефіцит води та знаходить гроші для утримання своїх співробітників. Але це скоріше виняток.
Обміліле Каховське водосховище
джерело: eugene vik, 5 канал Нікопольський феросплавний завод не може повноцінно продовжувати виробництво без водопостачання. За січень-березень він уже скоротив виробництво у 2,2 раза у порівнянні з минулим роком. Тепер же скорочення буде ще більшим.
На півночі Нікополя та у прилеглих селах розташований великий Дніпровський птахокомбінат, на якому працює близько 2000 людей. Продукція фабрики продається по всій Україні, і вона є одним з найбільших клієнтів місцевого водоканалу. Після припинення водопостачання господарство взагалі ризикує зникнути.
"Вода – наш основний ресурс у виробництві. Вона задіяна усюди: від вирощування птиці до виконання санітарних норм. У нас є ставки, але вони працюють лише для поповнення запасів. Зараз керівництво бігає по нарадах, вирішує що робити далі", – сказав ЕП представник підприємства.
Відсутність води може вплинути й на роботу місцевих хлібозаводів. На нікопольському працює близько 300 людей, на марганецькому – близько 70.
Водопостачання в Кривий Ріг теж припинилось, але подібних апокаліптичних картин там немає. Місто розташоване далеко від російської артилерії та поки користується запасами з Карачунівського та Південного водосховищ.Але ці запаси – теж не нескінченні.
Криворізьким промисловим підприємствам довелося скоротити виробництво, щоб виграти час і не залишити без води сотні тисяч людей. Зокрема, розташований в Кривому Розі найбільший у місті металургійний комбінат компанії "АрселорМіттал" для економії води тимчасово призупинив виплавку сталі та виробництво прокату.
Нестача води також вдарить і по аграрних підприємствах регіону. Дощі на півдні України йдуть не часто, тому врожай прямо залежить від зрошувальних каналів, що живилися від Каховського водосховища. Залишається лише здогадуватись про те, скільки продовольства можуть втратити місцеві виробники.
Двадцять літрів на людину
Вода в Нікопольському районі та місті Покров зникла за пару днів після диверсії росіян на ГЕС. Влада готувалася до такого сценарію. Міські водоканали встигли наповнити резервуари та швидко відкрити десятки пунктів видачі води.
Офіційно в Марганці дозволили видавати по 20 літрів на людину, в Нікополі – по 10. Але жорсткого контролю немає, води поки вистачає.
Машини з резервуарами встигають поповнювати запаси протягом пари годин, коли вода на пунктах видачі закінчується, а полиці магазинів вщент забиті 5-літровими пляшками з питною водою.
фото ЕП
фото ЕПАле щодоби людей з відрами та пляшками стає все більше. Ситуацію підігріває спека, яка змушує жителів споживати більше води та нервувати у довгих чергах.
"Окрім пунктів видачі у нас води більше ніде немає. 20 літрів на день нам вистачить лише прогодувати сім’ю та попрати речі. Якщо так буде продовжуватись, вже через місяць ані городу, ані худоби у нашої сім’ї не буде", – розповідає жителька окраїни Марганця.
В чергах за водою час від часу трапляються конфлікти, однак до бійок або відвертої паніки не доходить. Навпаки, місцеві жителі частіше проявляють людяність та співчуття. На одній з точок видачі нікопольчанка подарувала теплі шкарпетки та булочки з АТБ співробітниці водоканалу, яка шість годин поспіль під дощем роздавала воду.
Найгірше вже минуло чи ще попереду? Інтерв'ю з головою "Укргідроенерго" про ситуацію на Каховській ГЕС
Разом з людьми страждає і їхній бізнес. Перш за все той, що пов’язаний із роботою на землі.
"Навіть кілька годин без води для нас є дуже чутливими. У спекотний день для поливу нам потрібно 15 тисяч літрів. Нам пощастило мати невелику свердловину, з якої ми забираємо воду та допомагаємо сусідам.
Якби її не було, ми б втратили все дуже швидко. Частина квітів у теплицях все одно зав’яла. Людям, які хочуть зберегти свій врожай, залишається тільки молитись Богу про дощ", – ділиться своєю історією власниця господарства з вирощування квітів у Марганці.
Бог таки щось почув, і весь наступний день пішла злива. Сильний дощ дав людям трохи часу, але це тимчасова розрада.
"Наша автомийка існує тепер тільки на папері. Навіть в останні дні, коли у нас була вода, працювати було неможливо через її якість. Фільтри не витримували – усюди глина та пісок", – каже власниця однієї з марганецьких автомийок.
Малий бізнес, який створює в промисловій провінції умови для життя, потерпає від війни вже не перший місяць.
Фасад нікопольського кафе Grill Pub посічений уламками, а вікна – забиті фанерою. У жовтні поряд із закладом впав артилерійський снаряд, але заклад досі працює.
джерело: Валерія Павленко / texty.org"Воду ми використовуємо очищену, тому проблеми з водопостачанням ми не дуже відчуваємо. Але людей у місті все менше, і клієнтів також. З кожною такою подією ми втрачаємо відвідувачів. Грошей ледве вистачає, щоб продовжувати працювати", – скаржиться працівник кафе.
Дефіцит води продовжує вимивати людей з міст та руйнувати зв’язки, які роками формувалися в регіоні. Економічне майбутнє регіону залежатиме зокрема від того, як швидко центральна та місцева влада зможуть повернути воду.
Зворотний відлік
З кожним днем після підриву ГЕС атмосфера у владних кабінетах ставала все більш напруженою, а домовитись з місцевими чиновниками або директорами великих компаній про зустріч журналістам ЕП ставало все складніше.
Керівникам міст потрібно шукати все більше води, забезпечувати її доставку, думати над поверненням водопостачання й не допускати паніки.
"Ми готувалися до цього ще з осені. Запасів у Кривому Розі вистачить на 1,5-2 місяці за умови економного використання. За цей час будемо шукати можливості для повернення води", – зазначив голова Криворізької районної військової адміністрації (РВА) Євген Ситниченко.
Зворотний відлік для Кривого Рогу вже розпочався, але схоже, що швидкого розв'язання проблеми не існує. Навіть через тиждень після підриву греблі глибина Каховського водосховища продовжує зменшуватися, що заважає робити проєктні роботи.
В перші години після підриву ГЕС рівень води падав зі швидкістю 16 см на год. Зараз же – 1,5 см на год. Коли він зупиниться – невідомо.
Наслідки осушення Каховського водосховища
фото ЕПОдразу після трагедії уряд виділив 1,5 млрд грн на забезпечення водою районів Нікополя та Кривого Рогу. Як саме витратять гроші чиновники говорити не хочуть – надто небезпечно. Ситниченко лише натякнув, що будівництво нових об’єктів уже ведеться в деяких місцях.
І якщо Кривий Ріг має запас часу на розв'язання своєї проблеми, то Нікополь його не має взагалі.
"Ми уже зіткнулися з труднощами – непрогнозовано низьким рівнем води, який ми не очікували. Якщо почнуться масовані обстріли, то ніхто не зможе виконати навіть елементарну роботу, це розтягнеться на довгий час. Прогнозувати будь-що зараз дуже важко", – ділиться голова Нікопольської РВА Євген Євтушенко.
"Нам нічого не страшно, ми припливли додому". Репортаж УП про велику воду та евакуацію в Херсоні
У Нікополі всі сподівались на свої потужні водозабори, які розташовані на великій глибині, у старому руслі Дніпра. Це насоси, які могли б качати воду, навіть якщо рівень у водосховищі впаде ще на півтора метра від нинішних.
Однак, як пояснив співрозмовник ЕП, дотичний до відновлення водопостачання в регіоні, через значні потоки мулу водозабори вийшли з ладу, тож скористатися насосами поки не вийде. Обладнання виявилось дещо занедбаним, тож доведеться його реконструювати або встановлювати нове.
Рано чи пізно вода з’явиться, а люди почнуть повертатись додому. Питання в тому, з якими втратами вийде регіон з чергової воєнної катастрофи.