Військовий пілот вперше втік з Росії. Що він розповів ВВС про війну з Україною
Лейтенант Дмитро Мішов у Вільнюсі28 травня лейтенант ВКС РФ Дмитро Мішов нелегально переходив кордон з однією з країн Балтії. 30 травня він зустрівся у Вільнюсі зі спеціальним кореспондентом BBC Іллею Барабановим і розповів, чому не хоче брати участь у російській агресії проти України, як авіація працювала біля Гостомеля і що російські військові думають про щоденні зведення від генерала Ігоря Конашенкова.
У день публікації інтерв'ю Мішов здався міграційній владі Литви, адже потрапив сюди незаконно.
26-річний молодий чоловік вперше опинився в Європі.
"Я Мішов Дмитро Андрійович. За званням лейтенант, - по-воєнному лаконічно представляється він. - Посада в мене була помічник командира вертольота. Далі я став штурманом-оператором бойового вертольота. Служив у військовій частині міста Острів".
Йдеться про військову частину у невеликому містечку Псковської області. Бригада Мішова з першого дня війни бере участь у російському вторгненні в Україну. На озброєнні бригади стоять Ка-52, Мі-28Н та Мі-35М, Мі-26 та Мі-8МТВ-5.
"Я сподівався, звичайно, що цього не буде, не трапиться. Але були всі показники, що це станеться, - згадує Мішов останні передвоєнні місяці. - У нас ще в листопаді [2021 року] почалося рекогностування прикордонних територій. Потім зібралися нам видавати зброю на навчання та бронеплити ставити на гелікоптери". Зазвичай перед навчаннями цього не робили.
Так військові зрозуміли, що наближається війна.
- Війна очима українського льотчика-винищувача. Як вижити в повітряному бою і готуватися воювати з Росією на F-16
- Чоловіків-утікачів з України хочуть карати. Це реально?
- "У мене немає країни, у мене є сім'я". Як українські чоловіки через Тису і гори тікають від війни до Румунії
Мішов у гелікоптері під час навчання у СизраніВтрати в Гостомелі - п'ять бортів і два екіпажі
Вночі 24 лютого, коли Володимир Путін оголошував початок повномасштабного вторгнення в Україну, Дмитро Мішов спав у казармі в Білорусі. Прокинувся він від повідомлення, що треба вилітати до Гостомеля під Києвом.
У результаті виліт скасували через втрати: "Ось коли сказали, що втрат немає, першого ж дня у мене загинув однокурсник. Там втратили п'ять бортів і два екіпажі".
Розуміючи, до чого йде, Мішов ще 21 січня 2022 року подав рапорт про звільнення зі збройних сил, але піти до початку війни не встиг, тому й опинився в Білорусі.
Дмитро каже, що не брав участі у бойових діях, жодного разу не залітав на територію України, а лише перевозив на гелікоптері Мі-26 різні вантажі для російської армії територією Білорусі (BBC в умовах війни не може підтвердити чи спростувати твердження Мішова).
Там він пробув до квітня 2022 року, коли його відправили назад до частини, щоб він продовжив оформляти своє звільнення.
- Це досить незвичайна ситуація, коли військовий не хоче воювати. Антивоєнний військовий. Як ти ставишся до російського вторгнення в Україну?
- Я негативно ставлюся. Я військовий, я маю захищати свою країну від агресії. Я не маю брати участі, не маю бути співучасником злочину. Чомусь нам так і не пояснили, через що ця війна почалася. Чому ми маємо нападати на українців та вбивати їх, знищувати міста?
Ніхто цього не пояснив. І у половини українців, скажімо, родичі в Росії. Не зовсім зрозуміло, навіщо нам треба їх [українців] вбивати. Я думаю, що це все робиться тільки для збереження влади однієї людини, конкретної - Путіна. Він у такий спосіб вирішив просто зміцнити свою владу. Подумав, що то гарна ідея.
Настрої в армії, каже Мішов, зараз різні: невеликий відсоток його товаришів по службі повністю підтримує війну, невеликий відсоток різко її засуджує. Проте більшість просто незадоволені своїм становищем, коли вони повинні воювати, отримуючи свою колишню зарплату контрактника (офіцери-льотчики з усіма надбавками отримують на місяць (80-90 тисяч рублів - десь тисяча доларів), тоді як новобранцям держава обіцяє тепер по 204 тисячі рублів на місяць.
Процес звільнення офіцера розтягнувся до вересня минулого року, але зрештою наказ таки прийшов. Йому залишалося почекати ще місяць, щоб його виключили зі списків частини. Але щасливому завершенню цієї історії завадило те, що 21 вересня Володимир Путін оголосив у Росії мобілізацію.
Вже 15 жовтня наказ про звільнення Мішова скасував командир частини. Офіцерові зателефонували і повідомили, що він має повернутися до розташування ескадрильї.
Після оголошення мобілізації офіцер не зміг звільнитися навіть через судМішов спробував оскаржити скасування свого звільнення в суді, але програв справу. Копія рішення суду, як і накази про звільнення Мішова, а потім скасування звільнення, також є у BBC.
Розмову про відправку на війну командування провело з офіцером у п'ятницю 27 січня 2023 року, на фронт він мав вирушати 31-го.
Усі вихідні офіцер думав, які є варіанти не їхати воювати - так, щоби не сісти у в'язницю. "Я вирішив перерізати вени, - каже він. - Не сильно, але так, щоб потрапити до шпиталю".
Мішов розраховував, що після цього йому змінять категорію придатності і все ж таки дадуть звільнитися. Досить швидко з'ясувалося, що і цей план не спрацює, уникнути відправки на фронт так не вийде, а ось перспектива кримінальної справи стає цілком реальною.
"Ось коли я всі способи перепробував. Коли вже в лікарні мені сказав лікар, що так ніхто не звільняється. Що всі повертаються назад до частини. Я вирішив тікати", - каже Мішов.
Ще у шпиталі лейтенант дізнався історію мешканця Пскова, який у січні цього року втік від війни до Латвії.
Латвійський юрист і радник фракції "Зелених" в Європарламенті Олексій Димитров, коментуючи втечу, зазначив, що законодавство ЄС вважає актом переслідування покарання за відмову виконувати військову службу під час військового конфлікту і дає на цій підставі право на притулок.
"Я подумав, що ось якраз я не відмовляюся служити і не відмовляюся виконувати свій військовий обов'язок, - каже лейтенант, - якби я розумів, що моїй країні загрожує небезпека. Але бути співучасником злочину я відмовляюся".
"Якби мене таки змусили воювати і посадили на бойовий гелікоптер, мені б довелося у зв'язку зі своєю роботою вбивати. Я б відібрав кілька десятків життів, швидше за все, і я цього не хотів би, бо українці мені не вороги".
Зважившись на втечу, офіцер, який продовжував перебувати у шпиталі, почав шукати варіанти, як це можна зробити.
"Я чув про організацію "Орден республіки". Мені розповідали, що це офіцери у відставці, які налаштовані антипутінськи, і до них можна було б звернутися за допомогою. Я їм написав у телеграм, вони вислухали мою історію і сказали, що допоможуть... Обіцяли всім забезпечити. Люди, які допомагали, вони збудували маршрут за мене, щоб я не натрапив на заставу, на секрети прикордонників".
BBC відомі імена людей, які допомагали Мішову з переходом кордону, але з міркувань безпеки ми їх не називаємо.
Вже в ЄС його зустріли та відвезли машиною до Вільнюса. "Як вільне повітря вдихнути, чисте, свіже", - описує він емоції після переходу кордону. Він каже, що просидів би 10 років у в'язниці, якби потрапив до рук прикордонників.
Лейтенант Дмитро Мішов у ВільнюсіКорупційні зведення
Мішов розповідає, що серед військових багато хто не розуміє, що відбувається і навіщо потрібна ця війна.
"Вони б були не проти укладання миру, щоб усе це закінчилося швидше". Але якогось усвідомленого саботажу з боку колишніх колег лейтенант теж не чекає.
Він розповідає, що в умовах війни вони, швидше, вигадують нові схеми, щоб заробити і обдурити начальство.
У листопаді минулого року міністерство оборони пообіцяло виплачувати по 300 тисяч за кожен знищений літак, 200 тисяч - за гелікоптер, 100 - за танк і по 50 тисяч - за легку броньовану техніку.
Військовий квиток лейтенанта Мішова"Припустимо, є пошкоджений танк. І по ньому стріляють кілька вертольотів кілька разів, а навідник за невелику суму щоразу підтверджує, що знищено нову одиницю техніки. І всім виплати за один танк", - описує армійську схему лейтенант.
"Усі виплатами незадоволені, всі намагаються зробити так, що вони ніби беруть участь у військових діях, навіть якщо вони не беруть участі. Припустимо, вони перебувають у Росії, але намагаються зробити так, що за документами вони десь у Мелітополі чи ще десь".
- Як у військах ставляться до щоденних зведень генерала Конашенкова, в яких він знищує всю українську техніку?
- Ніхто не вірить у це. Вони ж знають, що відбувається насправді. Це звичайні цивільні гадки не мають, що там. Але безпосередні учасники, звісно, у це не вірять, бо це неправда.
"Я думаю, зі статистикою це відбувається саме через те, що техніку кілька разів знищують через виплати. І доповідають командири молодші, що типу у нас все добре, ми там знищили стільки опорників (опорних пунктів - BBC), стільки техніки, знищили стільки частин. А Конашенков це, певно, все збирає. Ось те, що я описав - коли один танк знищують по кілька разів!"
Все вирішує корупція, каже Мішов і згадує, як під час навчання у Сизранському вищому військовому авіаційному училищі його начальник збирав з викладачів гроші, щоб закрити свій борг перед банком у 2 мільйони рублів: "Він усіх просто змусив у наказовому порядку скинутися".
У телевізійну пропаганду, каже Мішов, не вірять ні рядові військовослужбовці, ні офіцери: "Вони самі не вірять, що ми воюємо за праведну справу. Що в Україні нацисти, фашисти чи що на нас готувався напад".
"Зі мною спілкувався лише командир частини, він сказав, що типу ми тут воюємо за батьківщину. І якщо всі, як ти, відмовлятимуться воювати, то нас захоплять і повісять на стовпі". Бажання Мішова звільнитися командир "різко сприйняв і сказав, що ми тебе посадимо" (запис цієї розмови є у BBC).
Наприкінці жовтня, коли звільнення Мішова скасували, йому довелося повернутися в частину, диверсанти знищили на аеродромі Веретьє (у Псковській області - BBC) два вертольоти Ка-52.
"Я якраз повернувся до частини, це сталося вночі. Загалом усіх підняли по тривозі. Виявилося, що два вертольоти. повністю згоріли, один Мі-28 ще підлягав ремонту. Командування спочатку почало перевіряти всіх військовослужбовців, вважаючи, що диверсантам хтось допомагав, але знайти слідів так і не вдалося. А за кілька днів у кабіні ще одного вертольота знайшли вибухівку, яка з якихось причин не вибухнула".
"У нас обмежилися парканом навколо аеродрому. Натягнули колючку. Кілька "секретів", пасток поставили знову ж таки за свій рахунок, бо ніхто нічого не виділяє. Поставили неробочі дві БМП і БТР для залякування на КПП. Ну і все, на цьому все і закінчилося", - каже він і пояснює, що аеродром залишається досить простою мішенню, тому що всі стоянки відкриті, та й перекрити парканами всі стежки, якими ходять люди із сусідніх сіл, неможливо.
Льотчиків це не хвилює. Яка різниця, дорога техніка або недорога. Постраждає начальник, командир частини, відповідальні люди, а льотчикам-то начхати. Менше вертольотів - менше літаємо.
Особистий жетон офіцера Мішова- Як би ти міг оцінити готовність російської армії до цієї війни? Усі говорили про "другу армію у світі"...
- Не готові абсолютно. Навіть якщо брати нашу підготовку напередодні 24 лютого: ніхто ж у військах нічого точно не знав. Припустимо, у нас мають ставити теплові пастки, які відстрілюють та ведуть ракету. Нам так і не привезли. Ми взагалі не забезпечені.
Половина гелікоптерів не працювала, обладнання в когось не працювало, не було ракет. Отак і летіли. Я думаю, це через те, що командування думало, що в нас типу все гаразд. А насправді це все показуха. Командири частин надавали звіти нагору, які не відповідають дійсності. Бракує ракет, пайків, ще чогось, гелікоптери не працюють.
- Ти думаєш, коли все це почалося, вони правда розраховували на якийсь бліцкриг у три дні?
- Абсолютно точно. Тому що плани були надіслати нас на Гостомель, а після нас мали йти "Іли" з десантом. Але оскільки ми не полетіли через втрати, за нами не пішли "Іли", і потім вже зовсім відвели війська від Києва. Гадаю, план був саме такий, швиденько взяти Київ.
"Десять років Афгана повторили за рік"
Коли російська армія залишила Київську область, розкрилися сліди багатьох воєнних злочинів, скоєних у Бучі, Бородянці, Ірпені. Мішов каже, що сам не був свідком воєнних злочинів, але обговорював ці новини з товаришами по службі, які вірять, що все це було там скоєно російськими військовими.
Сам льотчик знає колегу, який на своєму гелікоптері перевозив награбовану в тих місцях побутову техніку: "Знайомий возив, так би мовити, трофеї, які насправді просто побутова техніка з України, і там квадроцикли, мотоцикли.
Серед тих, кому ці трофеї дісталися, вони обговорювалися як трофей. А серед тих, хто до цього був непричетний, саме до цього злочину, називали це награбоване мародерами".
Обговорювали між собою військові і всі наступні "перегрупування" російської армії в Харківській області та відхід від Херсона.
"У нас була така суперечка: чи залишать Херсон, чи ні. Тому що всі говорили: Росія тут назавжди. Але все йшло до того, що Херсон залишать. Більшість нейтрально до цього поставилися. Хтось про це жартує. Хтось навіть радіє, що залишили просто місто. Тому що кому потрібен цей клаптик землі "ДНР-ЛНР"? Військовим він точно не потрібен".
У день публікації цього інтерв'ю Мішов здався міграційній владі Литви."За час війни полк, у якому служив Мішов, втратив майже 20% гелікоптерів. Якщо раніше їх у полку було "штук 40-50", то за минулий рік два згоріли зусиллями диверсантів і ще шість чи сім збили на фронті: "Втрати серед льотчиків великі. Якщо порівнювати, припустимо, з Афганом, я знаю, що там 333 гелікоптери втратили. А у нас 10 років Афгана повторили за рік".
Офіцер вважає, що якщо проблему гелікоптерів російська армія якось зможе вирішити, то з дефіцитом кваліфікованих пілотів впоратись буде набагато складніше. Підготовка такого пілота, як Мішов, займає п'ять років і дорого обходиться російському бюджету.
"Штурмову піхоту вони можуть набрати, але ось льотчиків знайти... - міркує Мішов. - Швидше за все, вони будуть, як "вагнери" робити. Будуть шукати "старих", які вже відслужили, та заманювати їх грошима".
Планів на майбутнє офіцер поки що не будує, але служити в будь-якій армії більше не хоче, а планує "побудувати нове життя, вивчитися на когось".
Наводимо скорочену версію статті, повністю прочитати матеріал можна тут (російською мовою).