Компанія Dyson вклала у розробка електромобіля $700 млн, але відмовилась від ідеї. Що стало на заваді
Засновник компанії Dyson Джеймс Дайсон випустив свою книгу Invention: A Life of Learning Through Failure, де розповів, поміж іншого, чому вклавши в розробку свого власного електромобіля більше $700 млн компанія все ж відмовилась від проекту та закрила його. Редакція AIN.UA стисло переказує цей уривок.
Все почалось з того, що Джеймса Дайсона дуже дратували двигуни внутрішнього згоряння. «Якщо ти пішохід чи велосипедист у місті — змушений вдихати весь цей бруд. Лише в Британії від цього щорічно помирає 34 тисячі людей», — пише автор.
Dyson у 2010-х працювала над ефективними батареями, а також над потужними електродвигунами. Компанія працювала над дослідницькими програмами з очищення повітря. Весь R&D відділ працював над пошуком новий ідей для продуктів (в тому числі – з догляду за волоссям).
«В якийсь момент я зрозумів: технології, які ми розробляємо, підходять під ідею створення електромобіля».
Тоді стало зрозуміло, що Dyson хоче не просто електромобіль. Цим авто приємно буде керувати, володіти, у ньому хотітиметься подорожувати. У розробці авто планували використати весь той досвід, що компанія набула у процесі розробки інших продуктів. Наприклад, система опалення та вентиляції базувалась на досвіді Dyson з розробки фенів/сушильних автоматів та вміння будувати системи з низьким споживанням енергії. Особливу увагу планували звернути на батареї — основу авто. І щоб навіть сама система заряджання була як естетичною, так і одночасно зручною.
N526
Так зʼявилась ідея під кодовою назвою N526. Це був не стільки завершений автомобіль, скільки платформа, на яку можна створювати інші кузови.
Перший концепт — семимісний позашляховик, розмірів Range Rover. Очікувалось, що він не буде таким високим, а на швидкості близько 80 км/год додатково опускатиметься, щоб збільшувати швидкість. На пневматичну підвіску давалась додаткова увага: у випадку, якщо потрібно переїхати брід, авто можна підняти. «Відверто кажучи, я не думаю, що багато власників авто переїжджають річки. Але час від часу проблема затоплених доріг супроводжує автовласників», — додає Джеймс Дайсон. Також компанія хотіла поставити на авто величезні 24 дюймові колеса: завдяки ним автомобіль мав менший опір, а ще — комфортніше їхав по дорогам поганої якості.
Особливо довго Дайсон працював над сидіннями, які, за його словами, йому страшно не подобались: вони були родом з минулого століття, особливо задній диван. Сам процес створення був сильно зарегульований питанням безпеки. Після довгого процесу розробок, Dyson вдалось розробити надкомфортне крісло: воно було мʼяким, через нього проникало повітря, а ще його зробили легким за рахунок використання магнію. Це дозволяло знизити вагу всього авто.
Всі елементи керування — на кермі. Це робили для того, аби водій не відволікався від дороги на бортові системи, що зазвичай розміщуються зліва (або з права, в залежності від країни) від водія.
Звісно ж, автомобіль від Dyson мав усі переваги інших гаджетів Dyson: підігрів, очищення повітря, підтримка температури, кондиціонування. Зважаючи на те, що подібні системи споживають немало енергії, в компанії також працювали над удосконаленням систем енергоспоживання, щоб зменшити навантаження на акумулятор.
Розробка дизайну авто також йшла своїми силами, хоч ми і консультувалися з кількома досвідченими автомобілістами. Все йшло через знану у світі систему «спроб і помилок» та граблі, на які ми ставали раз за разом. Наприклад, ми не могли зробити довгу пряму лінію кузову, бо у такому випадку середина наче «провисає». В результаті все вдалось, але у нагоді стали знання давньогрецької архітектури.
Мінусом було і те, що Дайсон, як сам стверджує, не є фанатом автомобілів. Він не дивиться перегони і ралі, не читає автомобільні журнали. Авто йому цікаве лише як інженерний виріб чи з дизайнерської точки зору.
Авто
Ідея з часом перетворилася на щось реальне. У 2019 році команда виросла до 500 чоловік. На той момент автомобіль представляв щось реальне: пара електродвигунів Dyson з потужність 264 к.с. — один спереду, другий позаду. Вага під три тони, але потужні двигуни дозволяли розганятись до сотні за 4,6 секунд. Максимальна швидкість — 200 км/год.
Як стверджує Дайсон, автомобіль виглядав цілком пристойно і при цьому не був схожий на своїх конкурентів. І це йому подобалось. Але була й проблема — ціна.
Авто N526 — надзвичайно дороге у виробництві. Виробники комплектуючих продавали їх на 25% дорожче, зважаючи на малі замовлення та те, що компанія була новачком. Dyson також планувала самостійно продавати авто, тому мала організувати свої складські приміщення, станції обслуговування і тд у багатьох країнах. Зважаючи на це все, ціна виходила космічною.
$210 000
Врешті, Dyson відмінила розробку авто. На це в тому числі вплинув і скандал з Дизельгейтом. Всі великі виробники одномоментно переключились на електроавтомобілі і пішли у гонку створення авто різних класів, від дорогих до дешевих. З часом Джеймсу Дайсону стало зрозуміло: компанія не зможе конкурувати з іншими виробниками, вона б просто не змогла заробити на авто вартістю $210 000.
«Коли ви зупиняєте проект — це жахливо. Усі, хто над ним працював, були в захваті від того, що робили. Ми відчували, що робимо щось захоплююче та важливе, що призвело до величезних проривів у розробці в акумуляторах і двигунах. Ми зрозуміли, що розчаровуємо багатьох людей — тих, хто над цим працював, а також тих, хто хотів це купити», — пише Дайсон. — В той же час я розумів, що ми ризикуємо долею всієї компанії Dyson. Ризик не був того вартий».
Компанія Dyson витратила на проект $700 000 000. Бізнес компанії зростав, тому витратити вдалось покрити з прибутків і не постраждати. Також компанія багато чого навчилась і змогла імплементувати нові вміння у створення нових продуктів.