Як міноборони Росії вербує ув'язнених для війни проти України
Getty ImagesУ лютому 2023 року засновник ПВК "Вагнер" Євген Пригожин заявив, що його компанія більше не вербує ув'язнених. Приблизно в цей час з'явилися повідомлення про те, що набирати в'язнів для відправки на війну стали люди, які представлялися співробітниками міноборони РФ. Кореспондентам BBC вдалося з'ясувати, як це влаштовано та що згодом відбувається із завербованими.
BBC Україна наводить скорочену версію статті.
Похорон
17 березня Альфія (ім'я і регіон проживання героїні змінені, редакція BBC має документи, які підтверджують її особистість) поховала 25-річного єдиного сина. Вадим сам виховував трирічних двійнят, їхня мати померла у пандемію коронавірусу від ускладнень.
Альфія вважала, що її син не підлягає призову як батько-одинак, але повістка прийшла в лютому, вже після того, як влада заявила про закінчення хвилі мобілізації. Чоловік прийшов у військкомат зі свідоцтвом про народження і як був поїхав на збори. На питання жінки, чому в дітей забрали єдину людину, яка про них піклувалась, у військкоматі порадили "скаржитися".
Скаржитися жінка нікуди не стала, каже, що часу не було, займалася оформленням опіки на онуків, без якої не могла відправити їх ні до дитячого садка, ні до лікаря, і роботою - тепер вона залишилася єдиним годувальником у сім'ї. Після тижневих зборів Вадима відправили на фронт, де він, який ніколи не служив і не тримав у руках зброї, загинув за тиждень.
Ховали Вадима вона з дітьми, друзями та колегами з роботи. Батько, з яким Вадим, за словами Альфії, був дуже близький, на похороні бути присутнім не міг: відбував восьмий рік із десятирічного терміну в колонії суворого режиму у сусідньому регіоні.
"Саша хороша людина, але вибухова. - розповідає Альфія. - У молодості був термін за тяжкі тілесні, побився. Другий раз теж побився і випадково вбив сусіда. Його родина зі мною спілкується досі, розуміє, що зла не тримав, ну от такий характер. Він навіть не пив".
Березень 2023. Похорон російського військового у Богородицьку (Тульська область)Після того, як Вадима привезли в цинку, Альфія почала чекати дзвінка від чоловіка, щоб повідомити його про те, що сталося. Але дзвінків не було два тижні, а потім уночі їй зателефонував незнайомий чоловік із колонії: "Сашу забрали". "Вагнер?", - завмерши, спитала Альфія. "Ні, вже просто військові!"
До колонії, де відбував термін Олександр, за кілька місяців до того приїжджав Євген Пригожин (це підтверджується маршрутом поїздок засновника ПВК "Вагнер", зазначеним у його офіційному каналі). Запальна промова вербувальників не справила на Олександра враження.
"Він виріс в Україні, - каже Альфія. - Ми туди їздили постійно, брат у нього в Миколаєві досі, мама там похована. Він знає, що про фашистів це брехня, дуже боявся за брата, весь час мене питав, що там як, ми тримаємо зв'язок". Олександр зі статтею за вбивство, міцний фізично і без наркотичної залежності, викликав інтерес вербувальників, його персонально вмовляли піти. "Я їх послав", - лаконічно каже Олександр у листуванні з Альфією.
Але уникнути вербування міністерства оборони Росії йому не вдалося.
Вербування
Деякі родичі, з якими вдалося поговорити BBC, стверджують, що люди, які представлялися співробітниками міноборони, набирали в'язнів для фронту ще з кінця вересня. Але тоді набір був у колоніях, де відбували термін колишні силовики. Ув'язнених зі "звичайних" колоній, судячи зі свідчень їхніх близьких, почали активно набирати із січня цього року.
Розмови із засудженими у колоніях проводили приблизно за такою ж схемою, яку раніше використовували вербувальники ПВК "Вагнер". Перед приїздом вербувальників у всіх колоніях відключали зв'язок - причому як офіційними, так і неофіційними каналами. Ув'язненим пропонували підписати піврічний контракт із Міноборони в обмін на "повне помилування зі зняттям судимості з баз даних" за пів року плюс щомісячну зарплату. Після цього охочих просили заповнити анкети з особистими даними.
У соціальних мережах про набір ув'язнених Міноборони повідомляють родичі з багатьох областей Російської Федерації. Як розповіла дружина одного із засуджених, її чоловіка забрали на війну з виправної колонії 11 Ханти-Мансійського автономного округу 20 квітня. Це найбільш пізнє з усіх відомих вербувань.
- Пригожин заявив про "ліквідацію" ПВК "Вагнер". Що це означає?
- Шикарне життя на Заході. Як родина лідера "Вагнера" Пригожина уникає санкцій - FT
За словами родичів засуджених, у колоніях Мордовії вербування проводила людина, чиї дані повністю збігаються з офіцером російської армії у чині генерал-майора, заступника командувача військ одного з військових округів.
У соцмережах близькі засуджених розповідають, що багато хто вирішив поїхати на війну добровільно, бажаючи скоротити термін відбування покарання і зняти судимість. Але інші родичі кажуть, що "в колонії зараз створили такі умови, з яких хоч на край світу втечеш, хоч на війну".
Під важкими умовами цьому випадку ув'язнені мають на увазі не тиск у разі відмови від вербування, а загальний стан справ у ряді російських колоній. Російські правозахисники неодноразово зазначали, що в місцях позбавлення волі до ув'язнених нерідко застосовуються тортури, засуджені, які хворіють, часто не можуть отримати жодної медичної допомоги.
BBC вдалося поговорити із трьома родичами ув'язнених, яких забрали на війну без пояснення.
Як випливає з розмов із родичами, починаючи з січня, ув'язнених, які залишили свої дані неназваним представникам міноборони, забирали з колоній та давали підписати прохання про помилування. Як розповідають близькі шістьох в'язнів, за документами, після цього засуджені нібито переводилися зі своєї колонії до виправної колонії №12 Ростовської області для продовження відбування покарання.
Виправна колонія у МордовіїОформлення
Завербованих ув'язнених привозили на полігони для підготовки поблизу Донецька чи Луганська. Тут їм пропонували підписати піврічний контракт із міністерством оборони - але не Росії, а "Луганською чи Донецькою народними республіками". Договір підписується від імені добровольця, який бажає приєднатися до частин "народних міліцій" самопроголошених "ДНР" чи "ЛНР".
Один зі співрозмовників BBC розповідає, що це була "пропозиція, від якої неможливо відмовитися, або на фронт, або на підвал, це ясно дали зрозуміти".
Після навчання ув'язнених відправляли у військові частини на території Донбасу і там "наполегливо просили" підписати ще один контракт - тепер уже на рік. Таким чином, за словами родичів, ув'язнені будуть служити у так званих "армійських корпусах" самопроголошених "ДНР" або "ЛНР" протягом півтора року. Після перших шести місяців служби їм обіцяють відпустку на два тижні.
Найчастіше ув'язнені, які прибули по лінії міноборони, потрапляють до загону "ДНР" "Сомалі", мотострілецького батальйону військової частини 52892, розташованого поблизу Донецька, або приписуються до військової частини "ЛНР" №08807 (зараз вона переформована).
Батальйон "Сомалі" вважається елітним штурмовим підрозділом "народної міліції ДНР". Відомим цей підрозділ став під час боїв за Іловайськ та Донецький аеропорт. Перший командир "Сомалі" - уродженець України Михайло Толстих, відоміший за своїм позивним "Гіві".
Його звинувачували у наказі про розстріл українських військових, які виходили за заздалегідь узгодженим "зеленим коридором" з оточення під Іловайськом, а також у знущаннях над українськими військовими. Декілька моментів, коли Толстих бив полонених, потрапили на відео, показане російськими телеканалами. 8 лютого 2017 року Михайло Толстих загинув у власному кабінеті на базі батальйону "Сомалі" у місті Макіївка внаслідок обстрілу з реактивного вогнемета "Джміль".
Загони, сформовані з ув'язнених, часто мають назву "Шторм", при цьому в структурі армії Росії існує кілька однойменних загонів, які не мають стосунку до формувань за участю ув'язнених.
Ув'язнені, яких забирали восени 2022 року з колоній для колишніх силовиків, часто не отримували на руки ані військові квитки, ані жетони, які використовуються для встановлення особи військовослужбовців. Тим, хто приїжджав воювати взимку-навесні 2023 року, вже видавали військові квитки самопроголошених республік, але вони відрізнялися від аналогічних документів інших військових частин.
Родичка такого "добровольця" розповідає, що єдиний документ, в якому позначається реальний статус засуджених, які воюють, - це так звана "форма-100", тобто довідка про поранення. Минулого року на таких довідках, що видавалися ув'язненим, ставилася позначка "ЗК РФ", а тепер приписується буква "Ш" як скорочення від назви загону "Шторм".
Гроші
Засудженим обіцяють щомісячну зарплату 150-200 тисяч рублів (70 - 93 тис грн), а також відновлення військових звань та пільг для тих, хто позбавлений їх за рішенням суду. Але всі родичі ув'язнених, зі свідченнями яких вдалося ознайомитися BBC, зазначають, що тим, хто завербувався на війну, приходить не більше 40 тисяч рублів на місяць.
Чимало засуджених, які воюють в Україні у складі ПВК "Вагнер", оформлюють виплати на своїх родичів. У тих, хто виїхав з колонії за допомогою міноборони, такої можливості немає. Вони одержують гроші на банківську картку. Декілька в'язнів змогли передати логін і пароль, необхідні для дистанційного керування картою, своїм дружинам. Зайшовши до додатку банку, жінки побачили, що карта висвічується під назвою "Армія Росії".
Відомості про постачання та спорядження надходять суперечливі. Дехто розповідає близьким, що їм видали нову зброю та форму, зимовий та літній комплекти. Інші засуджені, навпаки, нарікають, що їм видали лише одну куртку та штани, а також дуже погані берці та просять близьких надіслати грошей на закупівлю необхідного спорядження.
Військовослужбовець України під Бахмутом. На цьому напрямі воюють переважно ув'язнені, завербовані як ПВК "Вагнер", так і Міноборони РФПеред відправкою до зони боїв ув'язнені, які підписали контракти по лінії міноборони, отримують у середньому лише 10-14 днів військової підготовки. Такий термін у розмові з BBC назвали троє ув'язнених, які не знайомі між собою. За оцінкою військових експертів, це дуже короткий термін. Фахівці зазначають, що 7 чи 10 днів підготовки може вистачити лише для того, щоб оновити навички тих, хто вже має бойовий досвід. Для порівняння, перед відправкою до Афганістану солдатів-строковиків у СРСР готували близько 4-6 місяців.
Загиблі та поранені
Про долі загиблих в'язнів, які поїхали воювати по лінії міноборони, відомо небагато. Брат Анни (ім'я змінено) був ветераном бойових дій, вибув із колонії 20 вересня, а вже 14 жовтня загинув.
"Тіло привезли, документи віддали - військовий квиток, паспорт та довідку про смерть. Написано, що загинув він у Соледарі. Поховали з почестями, за що спасибі місцевому військкомату. Написала у колонію, де він сидів. Там відповіли, що він помилуваний, і такого у них немає. Військкомат взагалі не дає жодних пояснень".
Родичі ще двох ув'язнених розповіли, що про смерть близьких їм відомо від товаришів по службі засуджених, але офіційної інформації поки що немає. Впізнання тіл загиблих та відправка їх додому може зайняти довгий час, повідомили родичам на гарячій лінії міноборони Росії. Їм пояснили, що спочатку тіла загиблих потрібно винести з поля бою, потім доставити до моргу окупованих Донецька чи Луганська, потім переправити до Ростова. І лише після цього родичі можуть одержати офіційні документи про загибель ув'язненого.
Військові "ЛНР" на тренуванніНа проблеми з транспортуванням звертають увагу і родичі в'язнів, яких поранено. За словами родичів, їхніх поранених близьких відмовилися вивозити до шпиталю на території Росії, посилаючись на можливі проблеми на пунктах пропуску та відсутність у засуджених паспортів чи російських військових квитків.
Попри те, що Росія фактично анексувала частину територій Донецької та Луганської областей України, на кордоні між цими утвореннями та регіонами Росії досі стоять пункти пропуску під управлінням російських силовиків.
"Тут нікого не оперують. По лікарні люди ходять з кульовими пораненнями, у них уламки стирчать у ногах", - розповів ув'язнений, який воює в загоні "Шторм" в\ч 08807 "ЛНР", в інтерв'ю CNN. Він стверджує, що його товаришів по службі повертають на передову зі шпиталів з незагоєними ранами.
***
Альфія постійно пише і дзвонить до колонії, де відбував покарання її чоловік. Найчастіше, коли чують питання жінки, там кидають трубку, каже вона.
"Я думала приїхати з дітьми до воріт і просто там стояти, поки хтось не вийде", - каже вона. План цей навряд чи втілиться: виплати "за сина" їй поки що не прийшли, на роботі "всі співчувають, але ніхто за мене працювати не буде", каже вона. Двійнята "хворіють навперебій", і до її лікарняних ставляться з меншим розумінням.
"Мене мучить, що Саня не знає про Вадика, - каже вона, - А коли подумаєш, може й краще, що не знає, для нього Вадик живий". Після паузи вона каже: "А може, і Сані вже немає, і ми залишилися втрьох".
Чоловік їй так і не подзвонив. Альфія впевнена, що якби була хоч найменша нагода, він би з нею зв'язався.
Брату чоловіка з Миколаєва про відправлення на фронт Олександра Альфія не сказала. На запитання, чому, вона коротко каже: "Соромно".