Чи відбудеться суд над Путіним, або Сценарії закінчення війни для Росії

Сценарії, які ми обираємо
Аналітики проєкту продовжують досліджувати можливі результати перебігу військових дій у 2023 році та їх наслідки як для України, так і для Росії.
На початку цього року ми опублікували у публічному просторі частину нашої роботи із прорахунку чотирьох базових сценаріїв перебігу російсько-української війни. Зокрема, це наступні варіанти:
1) відновлення суверенітету України у міжнародно визнаних кордонах 1991 року;
2) тимчасове заморожування конфлікту на лінії бойового зіткнення, частина якої все ж знаходиться на нашій території;
3) тотальна поразка Росії;
4) тотальна поразка України.
Аналітики проєкту, як і раніше, вважають, що у 2023 році найбільш імовірним є варіант відновлення суверенітету України у межах кордонів 1991 року.
Попри проблеми із постачанням сучасної західної зброї, витоком з Пентагону чутливих таємних документів, ЗСУ продовжують інтенсивну підготовку до контрнаступу. Як виглядає на сьогодні, зберігаються всі передумови для того, щоби він був успішним і став основою для реалізації бажаного для нас сценарію перемоги.
Варіант тимчасового заморожування військових дій, коли частину українських територій так і не вдасться деокупувати, хоча і є менш імовірним, однак його не можна не враховувати під час подальшого аналізу.

Експерти проекту Інформаційна оборона окреслили чотири базових сценарії розвитку подій в Росії у 2023 році (два із яких передбачають збереження політичного режиму, а два – докорінні зміни):
1) збереження нинішнього політичного режиму в Росії на чолі із Путіним;
2) збереження нинішнього політичного режиму в Росії із новим авторитарним лідером;
3) зміна політичного режиму в Росії та прихід до влади прозахідного ліберального уряду;
4) розпад Росії на чисельні національні та регіональні утворення.
Реалізація того чи іншого сценарію залежить від дії багатьох факторів, зокрема, позиції США, наших європейських партнерів та Китаю.
Разом з тим, на нашу думку, вирішальний вплив на внутрішню російську ситуацію матимуть Збройні Сили України – чим переконливішими будуть перемоги наших воїнів на полі бою, тим більше імовірність, що Путін опиниться у Гаазі, а Росія стане на шлях демократичної трансформації та денацифікації.
БАЗОВІ СЦЕНАРІЇ РОЗВИТКУ ПОДІЙ В РОСІЇ У 2023 РОЦІ
Нижче ми детальніше проаналізуємо кожен із сценаріїв.
СЦЕНАРІЙ ПЕРШИЙ. Збереження нинішнього політичного режиму в Росії на чолі із Путіним.
Найбільш консервативний сценарій, який на сьогодні є і найбільш імовірним. Попри певне невдоволення окремих представників правлячого класу, Путін та його уряд на сьогодні спираються на широку елітну підтримку. Путінський режим також підтримує значна частина зазомбованого російського суспільства (за різними оцінками, за проведення так званої «спеціальної військової операції в Україні» стабільно висловлюються до 80% опитаних).
Збройні сили та спецслужби Росії контролюють Путін та наближені до нього особи, яким він довіряє.
Російська влада, готуючись до конфлікту із Заходом та збройної агресії проти України, створила Фонд національного добробуту, який є певною «подушкою безпеки» для економіки. Бюджет Фонду на 1 квітня 2023 року склав майже 154,5 млрд доларів (майже 8% від ВНП країни). Частина золотовалютних резервів Росії була конвертована у китайські юані, а частина – «схована».
Західні санкції дійсно негативно впливають на російську економіку, але швидше у середньо- та довгостроковій перспективі. На початку 2023 року їх дія призвела до дефіциту російського бюджету через санкційне обмеження цін на нафту та широкомасштабні витрати на виробництво та модернізацію зброї. Однак це не заважає російському уряду поки що в повному обсязі фінансувати витрати на ведення війни в Україні.
Навіть якщо бюджетний дефіцит і призведе до падіння соціальних стандартів в Росії, він не матиме вирішального впливу на зниження рівня підтримки путінської влади – російські піддані готові терпіти соціально-економічні негаразди.
На перший погляд, режим Путіна виглядає досить стабільно, а його особистій владі, начебто нічого не загрожує.

Однак хочу нагадати долю Каддафі та Хусейна, які почувалися нібито у безпеці за декілька днів до своєї насильницької смерті. Або долю подружжя Чаушеску, які були розстріляні за вироком військового трибуналу військовослужбовцями нібито лояльної до них армії.
До речі у політології досить розповсюдженою є думка, що прорахувати стабільність/нестабільність авторитарних політичних режимів досить складно або неможливо. Як каже один відомий спікер, зміни накопичуються поступово, а реалізуються стрибкоподібно.
Оскільки результати контрнаступу ЗСУ на сьогодні невідомі, то означений сценарій виглядає найбільш імовірним. Однак ситуація може радикально змінитися у випадку переконливої перемоги Збройних Сил України.
СЦЕНАРІЙ ДРУГИЙ. Збереження нинішнього політичного режиму в Росії із новим авторитарним лідером.
Як правило, в країнах з автократичним режимом вся система державного управління тримається на одній особі: лідері – диктаторі країни. Він є системоутворюючим стрижнем влади – вийми цей стрижень, і вся політична система розвалиться як картковий будинок.
Однак у форс-мажорних обставинах політична еліта може піти на заміну авторитарного керівника заради власного самозбереження.
Внутрішньоелітний переворот та усунення Путіна від влади може відбутися у випадку тотальних військових невдач країни-агресора та неможливості пояснити їх суспільству навіть через тотальну пропаганду.
Переворот може бути проведений як за м’яким, так і за жорстким сценарієм.
Підписуйтесь на наш Google News
У першому випадку Путіну запропонують «тихо» піти на пенсію та доживати свій вік десь на Алтаї чи Китаї у цілком пристойних умовах. Суд у Гаазі Путіну не загрожує від слова «зовсім». А російським підданим, зрозуміло, розкажуть з «голубих» екранів, що товариш Путін допустив низку помилок, але мудре колективне російське керівництво його поправило і в майбутньому все буде ОК.
Такий варіант зараз широко обговорюється у середовищі російської опозиції, де говорять про заміну Путіна на Патрушева-молодшого, сина нинішнього секретаря Радбезу Росії.
У більш жорсткому варіанті нинішній російський президент ризикує одного ранку просто взагалі не прокинутися. А країна буде три дні сумувати за своїм лідером, який «згорів» на роботі.
Необхідно враховувати, що цей варіант може призвести спочатку до збройного протистояння різних груп російської еліти, про що ми напишемо під час аналізу Варіанту 4. А потім стати своєрідним тригером російського бунту «безглуздого та нещадного» та розпаду РФ. Згадаймо лютий 1917 року, коли зречення царя Миколи ІІ під тиском генералів фактично «запустило» дві революції та громадянську війну.
Водночас, за великим рахунком, у разі реалізації означеного сценарію для України нічого не зміниться. Залишиться при владі Путін чи прийде на заміну йому інша фігура з нинішнього правлячого класу – імперський політичний курс Росії, можливо, з деякими корективами, буде збережений.
А отже, нам доведеться продовжити війну з Росією до нашої остаточної перемоги.

СЦЕНАРІЙ ТРЕТІЙ. Зміна політичного режиму в Росії та прихід до влади прозахідного ліберального уряду.
На сьогодні досить малоймовірний варіант розвиток подій, хоча найбільш прийнятний та бажаний для країн Європи та США.
Російська опозиція є слабкою, вона не має достатньої суспільної підтримки в країні. В неї відсутня єдність, опозиційні сили ідеологічно та організаційно розпорошені. Їх російські організаційні структури внаслідок діяльності російських «чекістів» зруйновані, а джерела фінансової підтримки знищені або заблоковані. Переважна частина опозиціонерів емігрувала закордон, де займається банальною «говорильнею».
Одночасно декілька опозиціонерів, які досить слабко координують свої політичні дії, сьогодні претендують на роль єдиного опозиційного лідера, зокрема, це Олексій Навальний, Гарі Каспаров, Михайло Ходорковський.
Прихід до влади російської опозиції у такому вигляді, якою вона на сьогодні є, можлива лише за умов потужної підтримки з боку США.
Новосформований прозахідний російський уряд може погодитися на виплату репарацій на відбудову України, на засудження військових злочинців, у тому числі видачу Путіна за ордером Міжнародного кримінального суду, на програму денацифікації російського суспільства, створення демілітаризованих зон.
Однак, з огляду на внутрішні причини, насамперед через негативне ставлення у російському суспільстві до опозиції, з якою пов’язують безлад та «приниження» Росії у 90-х роках, навряд чи сформований нею уряд буде стабільним та довгостроковим.
Скоріше за все, при такому розвитку подій Росію очікують період внутрішньої нестабільності, а можливо, і поступовий розпад.

СЦЕНАРІЙ ЧЕТВЕРТИЙ. Розпад Росії на чисельні національні та регіональні утворення.
На сьогодні цей варіант розвитку подій виглядає ледь як ненаукова фантастика. Однак існують фактори, які можуть суттєво вплинути на те, що б із фантастики він став реальністю.
Вірогідність зазначеного сценарію суттєво зростає у випадку перенесення бойових дій на територію Росії, що може привести до політичного хаосу, дезорганізації влади та подальшої втрати російської державності. При цьому, слід враховувати, що перенесення бойових дій на російську територію, навпаки може сприяти патріотичній мобілізації принаймні частини росіян.
Також імовірність реалізації такого варіанту розвитку ситуації, пов’язана із подіями, які можуть відбутися у випадку внутрішньоелітного перевороту або формування ліберального прозахідного уряду.
Так, частина еліти, вплив якої безпосередньо пов’язаний із перебуванням Путіна на посаді, може не погодитися на його відставку та вжити силових заходів для захисту російського диктатора. Вже сьогодні серед російської правлячого класу існує гострий конфлікт між Пригожиним та групою Шойгу - Герасимова, які спираються відповідно на ПВК «Вагнер» та на збройні сили Росії.
У випадку усунення Путіна, Пригожин ризикує втратити будь-який вплив, під питанням опиниться навіть його життя. Отже, він буде захищати нинішнього російського президента, використовуючи всі доступні ресурси, зокрема, 50 тисяч озброєних та з бойовим досвідом «вагнеровців». Військові дії у Москві можуть спровокувати громадянський безлад по всій Росії та її розпад на окремі національні та регіональні утворення.

У випадку формування прозахідного уряду, його можуть не визнати окремі суб’єкти Російської Федерації, що теж спровокує розпад Росії. Найбільш вірогідно, що він почнеться з Північного Кавказу, про що вже писали експерти Інформаційної оборони.
Разом з тим, інші фактори негативно впливають на реалізацію такого варіанту розвитку політичної ситуації в Росії.
Зокрема імовірність розпаду РФ знижує не сформованість ідеї національної або регіональної державності у представників місцевих еліт. Водночас, якщо згадати історію України, то комуністична «група 239», яка повністю орієнтувалася на Москву, 24 серпня 1991 року майже у повному складі проголосувала за Незалежність нашої держави.
Проти неконтрольованого розпаду Росії будуть виступати США, Китай, європейські країни, які бояться втрати контролю над ядерною зброєю, громадянської війни та експорту насильства за межі Російської Федерації.
З іншого боку, розпад Росії означає нейтралізацію екзистанційної загрози Україні, принаймні у середньо-строковій перспективі.
***
Експерти проєкту Інформаційна оборона проаналізували базові для Росії сценарії розвитку подій у 2023 році. Зрозуміло, що у чистому вигляді жоден з них реалізований не буде.
А ось імовірність їх втілення у життя напряму залежить від нас, від України, від її Збройних Сил.
Чим більш переконливими будуть наші перемоги, тим більша імовірність, що наші діти та онуки не будуть просипатися від сигналів тривоги про ракетний напад Росії.
Тому що її, власне Росії, зовсім не буде.