"Я викривала гангстерів, а потім вони допомогли мені пережити важку хворобу"
Лівві разом з двома учасниками банд, які викрадали людейАвторка документальних фільмів про одних з найвідоміших злочинців у світі, журналістка Лівві Хейдок із жахом дізналась про те, що в неї діагностували розсіяний склероз. Але несподівано вона отримала підтримку там, де менше всього очікувала, - від злочинців, яких викривала у своїх репортажах.
"Мені завжди казали, що я нічого не боюся, але цей діагноз шокував мене, - зізнається Лівві. - Я почувалася такою безсилою".
38-річна жінка проживала бурхливе життя, вона продюсувала і презентувала документальні фільми на різні теми, від жіночих банд до дітей-солдатів у Конго. Її останній хіт, "Гангстер: історія Джона Палмера" для BBC Sounds, розслідує викрадення золотих злитків у 1983 році, найгучнішого збройного пограбування в історії Великої Британії.
Її любов до американської реп-музики в підлітковому віці сформувала її захоплення кримінальним підпіллям, бандами та насильством.
"Я хотіла це зрозуміти, - каже Хейдок. - Багато часу люди, які скоюють злочини, не можуть казати про це зі своєї точки зору".
Це допомогло їй зрозуміти, що спонукає їх йти на такий ризик - і як такий вибір іноді може здаватися їм "логічним".
Саме тоді, коли Лівві розслідувала війну з наркотиками на Філіппінах у 2016 році, її життя раптово змінилось.
"Я відчула, що з моїми ногами щось не так, - розповідає вона BBC. - Я подумала, що можливо з'їла щось не те".
Лівві закінчила зйомки фільму і повернулася до Великої Британії, але симптоми не зникали. Протягом наступних чотирьох років вона кілька разів ходила до лікаря, але так і не отримала діагнозу.
- Як заняття в спортзалі допомагають боротись із неврологічними захворюваннями
- Як визначити, наскільки сильно вам болить, і чому це дуже важливо
- Ціла граната біля серця: лікарі провели унікальну операцію пораненому військовому
У 2020 році їй запропонували зробити люмбальну пункцію - дослідження спинномозкової рідини - щоб "виключити розсіяний склероз". І результат підтвердив цей діагноз.
Хвороба виникає, коли захисний шар, що оточує нервові волокна - мієлін - пошкоджується і припиняє передачу повідомлень між мозком і тілом. Це може впливати на спинний мозок, на зір, рух і рівновагу.
Після дзвінка від невролога, який підтвердив діагноз, їй сказали, що протягом тижня подзвонять ще раз, щоб спланувати лікування. Але тижні минали, а телефонного дзвінка не було. "Мені ніби дали гранату", - каже жінка.
Вона спробувала відволіктися, зосередившись на документальному фільмі про банди викрадачів: "Про це було легше думати", - каже вона.
Але до Різдва "граната вибухнула", і дрібні сімейні непорозуміння переросли у справжню драму.
Зрештою медсестра таки зателефонувала, і Лівві зрозуміла, що їй доведеться уважно переглянути своє життя, насамперед те, що стосувалося її небезпечних розслідувань.
Лівві провела багато ночей, чекаючи на морозі дилерів, в яких хотіла взяти інтерв'ю. "Вони не найнадійніші люди у світі", - жартує вона. Вона часто каже їм про страждання, які вони їй завдали, запізнившись.
Але її робота також стала для неї порятунком - не лише тому, що вона могла відволіктися, але й тому, що вона знайшла неймовірне джерело розради і співчуття серед своїх героїв.
"У кримінальному світі я зустрічаю багато людей з інвалідністю, - каже вона. - Одного разу я працювала з членами банди, які майже всі були або в інвалідних візках, або мали хронічні проблеми зі здоров'ям через вогнепальні поранення".
Деякі злочинці, з якими спілкується Лівві, також доглядають за своїми друзями та родичами з обмеженими можливостями.
"Стільки молодих людей піклуються про своїх батьків. Я не буду виправдовувати цим їхні злочини, але це також пояснює, що потреба в грошах штовхає їх на це", - каже вона.
Розсіяний склероз Лівві зачепив її ноги і зір, вона відчуває стріляючий біль, схожий на "удари електричним струмом". Це добре відомі симптоми при розсіяному склерозі.
Їй також може бути важко підібрати правильні слова: "Іноді я вимовляю дивні речення, тому що мій мозок працює інакше".
Її лікування передбачає крапельниці раз на шість тижнів, щоб зменшити обсяг пошкоджень і рубців на мієліновій оболонці.
Захворювання також виявило інші проблеми, з якими вона не очікувала зіткнутися, наприклад, чи варто розповідати про свій діагноз потенційним партнерам.
"Мені важко ходити на побачення, - каже вона. - Я хочу з кимось познайомитися й осісти, але мені це не подобається".
Їй тепер доводиться переглянути свої життєві плани і кар'єру, адже тепер вона змушена інакше керувати своїми грошима, здоров'ям і безпекою.
"Я працюю у складній галузі, мені, наприклад, складно взяти відпустку, - каже вона. - Я не можу відмовитися від проєктів, тому що мені можуть більше їх не запропонувати".
Але навіть якщо її кар'єра зміниться, вона не відмовиться від підтримки своїх колишніх знайомих, які розуміють, через що їй доводиться проходити.
"Є один чоловік, якого я знаю і який провів багато часу у в'язниці, він отримав травми, впавши зі своєї койки. Ми досить багато розмовляємо".
"Іноді це лунає кумедно. Ми можемо несподівано перейти від розмов про пограбування до "Як твоє здоров'я?"
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на нашTelegramіViber!