Україна має достатньо причин, щоби не затримувати свій вступ до НАТОВступ України в НАТО до завершення війни: деталі нової пропозиції про розширення Альянсу
Рух України до членства в НАТО став не менш, а можливо, й більш нагальним пріоритетом для нашої держави, ніж членство в ЄС, яке точно потребуватиме довшої роботи, адаптації законодавства, підготовки до об’єднання ринків тощо.
Вступ до НАТО, що є політичним рішенням, в теорії може відбутися значно швидше. А суспільна підтримка вступу в Альянс нині б’є рекорди і стала ще однією з об’єднавчих ідей для українців.
Утім, проблемою лишається брак одностайності у підтримці вступу України у лавах самого Альянсу.
Про те, як подолати цей виклик, вже замислюються західні друзі України, що пропонують свої "рецепти" та плани дій. Один із них вже представлений на розгляд Європейської народної партії (ЄНП) – провідної партійної групи в Європі. З огляду на важливість питання ми пропонуємо його до вашого вивчення.
* * * * *
Саміт НАТО у Вільнюсі, який відбудеться 11-12 липня 2023 року, стане місцем, де з’явиться відповідь на стратегічне питання геополітичного значення – чи отримає Україна запрошення до НАТО, чи ні.
Якщо Україну не запросять до НАТО під час Вільнюського саміту, це матиме серйозні негативні наслідки для довгострокової архітектури безпеки на європейському континенті.
Це буде чітким свідченням, що Путін має право вето на розширення НАТО.
Це також означатиме, що європейський континент і надалі наражатиметься на серйозні короткострокові та довгострокові ризики для безпеки.
У 2008 році відмова у наданні ПДЧ, тобто незапрошення України та Грузії до НАТО, під час Бухарестського саміту мала наслідком агресивну війну Росії проти Грузії, а згодом наслідком стали окупація Криму та війна проти України, яка розпочалася у 2014 році та була розширена до повномасштабної у 2022 році.
Повторення тих самих стратегічних помилок під час Вільнюського саміту призведе до тих самих трагічних наслідків, тобто до подальшого посилення агресивності Путіна та його кремлівського режиму.
ЄНП, провідна європейська політична сила, взяла на себе лідерство у підтримці України від початку цієї війни.
Тож зараз вона повинна сформулювати чітку позицію на підтримку членства України в НАТО до Вільнюського саміту та очолити європейські дебати з цього питання.
Аргументи противників
Є три основні аргументи скептиків, чому вони заперечують проти того, щоб на Вільнюському саміті Україна отримала пропозицію щодо членства в НАТО.
- Кажуть, що вступ України не посилить НАТО, і навіть дискусія про таку можливість може зруйнувати єдність Заходу;
- Багато країн-членів НАТО побоюються членства України, бо, на їхню думку, це посилить аргументацію Путіна про те, що Росія оточена ворогами, і допоможе йому ще більше мобілізувати народ на підтримку війни;
- Багато членів НАТО бояться надати Україні запрошення до вступу під час Вільнюського саміту, бо це означатиме негайне використання статті 5 Вашингтонського договору і негайне залучення НАТО у триваючу війну.
Як ЄНП має відповісти на ці аргументи?
По-перше, членство України – це не лише безпрецедентна можливість посилити військовий потенціал НАТО. Це рішення також об'єднає Захід для гарантування стійкого миру на європейському континенті.
НАТО створили в 1949 році, щоб колективно протистояти експансії Радянського Союзу в Європі.
Україна зараз робить саме це, а її військовий потенціал перевищує критерії членства в Альянсі.
Сьогодні Україна наодинці бореться за досягнення мети НАТО.
Звісно, вона має західну військову допомогу, але веде війну сама, не маючи безпекових гарантій.
Протягом минулого року українські солдати, військово-політичне керівництво і суспільство України довели, що мають сильнішу мотивацію і спроможність захищати свою землю, ніж будь-яка інша країна в Європі. Якби Україна приєдналася до НАТО (а також ЄС), то сформувала би перевірене в боях ядро "європейської армії".
Та найважливіше, що членство України в НАТО вирішило би найбільший виклик безпеці Європи, який становить авторитарна Росія. А трансформація постпутінської Росії, своєю чергою, матиме значний вплив на відновлення і підтримання миру на європейському континенті.
Це є головним стратегічним завданням як для НАТО, так і для ЄС, оскільки поява демократії в Росії – єдиний спосіб запобігти подальшій російській агресії.
Україна в НАТО допоможе змінити Росію
Членство України в НАТО справді сприятиме трансформації постпутінської Росії в демократію. Саме тому російська опозиція підтримує членство України в НАТО, і саме тому Путін так запекло виступає проти цього.
Зараз у Росії бракує підтримки перетворення країни на демократію.
Щоби більшість росіян підтримала таку трансформацію, російське суспільство повинно відмовитися від мрії про відновлення імперії.
Це найважливіший перший крок.
Але як допомогти російському народу відмовитися від імперських мрій?
Ми можемо назвати це завдання найважливішим викликом у процесі "депутінізації" Росії.
Досягти цього можливо лише за таких умов:
- Повна військова поразка Росії в Україні;
- Притягнення Путіна і Лукашенка до відповідальності в Міжнародному трибуналі за злочин агресії;
- Надання Україні запрошення до членства в НАТО.
Річ у тім, що таке запрошення стало б найпотужнішим сигналом для росіян, що їхня мрія про відновлення імперії розвіялася. Бо це означатиме, що Україна незворотно опинилася у західному таборі.
Вирішальне значення для сталого миру на європейському континенті має довгострокова стабільність демократії в постпутінській Росії.
А це можливо лише у разі, якщо імперська мрія Путіна (а також пересічних росіян. – ЄП) про Новоросію буде не лише рішуче розбита, але й її відновлення буде неможливе, адже рано чи пізно ностальгія за минулим накриє "молоду російську демократію".
Треба, щоби навіть найзапекліші імперські яструби в Росії усвідомили, що Україна – поза межами їхньої досяжності.
Тому в інтересах Заходу надати Україні членство в НАТО в найближчому майбутньому.
Це потрібно не стільки для гарантування безпеки України, а насамперед – щоб допомогти росіянам не піддатися знову імперській ностальгії, яка раніше зруйнувала "єльцинську демократію" і привела до влади Путіна.
Путін дуже добре розуміє, що членство України в НАТО не несе жодних загроз для безпеки Росії, оскільки це оборонний Альянс, який не загрожує його країні жодною військовою агресією.
Саме тому Путін не заперечував проти вступу Швеції та Фінляндії до НАТО.
Їхнє членство наближає НАТО до російського кордону – але не руйнує імперську ідею Росії.
Натомість вступ України до НАТО руйнує путінську ідеологію "Новоросії". А без цього наративу він втрачає лояльність багатьох росіян до свого режиму, яка ґрунтується на імперській ностальгії.
Страх втратити внутрішній контроль є головною причиною запеклого спротиву Путіна членству України в НАТО.
Вибір у Вільнюсі
Під час Вільнюського саміту члени НАТО повинні будуть вирішити, до кого вони прислухаються в питанні членства України в НАТО: до авторитарного Путіна і його друзів у Кремлі чи до російської опозиції, яка бореться за демократію в Росії, і тому не заперечує проти того, щоб Україна обирала свій власний шлях.
Вступ України до НАТО не означає прямого вступу Альянсу у війну (детально про це – далі), але він може прискорити виведення російських військ з України та повернути мир на європейський континент.
Існують різні способи гарантувати, що запрошення України до вступу в НАТО вже зараз не стане для країн-членів Альянсу зобов'язанням вступити у війну.
Україна не очікує такого зобов'язання.
Тому, як варіант, запрошення НАТО для України могло б передбачати положення про те, що стаття 5 набуде чинності лише після перемоги України у війні.
Навіть таке "обмежене членство" надало б Україні багато суттєвих переваг, оскільки вона стала б учасницею рутинної діяльності та навчань НАТО. Та ще важливіше, що це стало б дуже чітким сигналом, що НАТО назавжди залишиться з Україною.
Це також стало б дуже потужним сигналом для російського народу, і особливо для російського військового керівництва, що Україна вже є частиною Заходу і ніколи не буде частиною російської імперії.
Що мрія про відновлення імперії зникла назавжди.
А для російських військових це буде сигналом, що немає жодної надії досягти чогось в Україні, зважаючи на українську військову мотивацію та західні військові технології разом узяті.
Тому навіть тимчасово обмежене членство України в НАТО надішле їм достатньо чіткий сигнал.
Також рішення НАТО може підштовхнути частину кремлівської політичної та військової еліти до пошуку шляхів припинення цієї катастрофічної для Росії війни. Адже альтернатива – продовження конфронтації Росії з об'єднаним Заходом щодо майбутнього України – означатиме подальшу ізоляцію та остаточну катастрофу для самої Росії.
Підсумовуючи: запрошення України до вступу в НАТО вже на Вільнюському саміті не лише допоможе Україні, але й створить перспективи для довгострокового стійкого миру в Європі та навіть для утвердження демократії в Росії.
Натомість відмова від цієї пропозиції була би повторенням стратегічної помилки і втратою можливості для довгострокового вирішення проблеми безпеки на європейському континенті.
Депутати Європейського парламенту:
Раса Юкнявічене, Литва
Анджей Галіцький, Польща
Андрюс Кубілюс, Литва
Іван Штефанець, Словаччина
Романа Томц, Словенія
Зігфрід Мурешан, Румунія
Владімір Більчик, Словаччина
Андрей Ковачев, Болгарія
Ріго Террас, Естонія
Сандра Калнієте, Латвія
Томас Тобе, Швеція
Початково стратегічна пропозиція представників ЄНП була опублікована на партійному web-ресурсі.
