Дон Донбасу або цар Криму? The Hill про роздоріжжя Путіна у війні

Війна Володимира Путіна в Україні наближається до роздоріжжя, пишуть полковник США у відставці Джонатан Світ та економіст та історик Марк Тот у статті для впливового видання The Hill.
На думку авторів, те, що почалося як "мафіозний напад" на Донбас з його природними ресурсами, тепер ставить під загрозу стратегічний контроль, який Росія має над Кримом.
Тепер Путін стоїть перед важким вибором: звузити свою увагу на Донбасі, щоб продовжувати замирювати своїх олігархів, роздаючи українську територію та природні ресурси, або зміцнити оборону в Криму і таким чином захистити панування Росії в Чорному морі.
Через свої втрати в Україні РФ більше не має військового потенціалу, щоб зробити те й інше - принаймні в короткостроковій перспективі, вважають автори.
- Рік війни. Чому західні санкції не зупинили Путіна
- ЗМІ: США пропонували Путіну угоду в обмін на території України. Вашингтон і Москва заперечили
- Наступ Росії завершиться до квітня. Він не буде успішним – експерти США
Вони метафорично називають це протистоянням "Капоне проти Петра Великого" - чи будуватиме Путін мафіозний картель, чи імперію. Втім, він може не отримати ані одного, ані іншого - якщо Україна разом із західними союзниками переможе у цій війні.
Наразі, пишуть Світ і Тот, військові стратегії Путіна в Україні були продиктовані насамперед мафіозними амбіціями: захопити Донбас, щоб продовжувати підживлювати корупцію у власній країні.
Попри твердження Путіна, що його війна - це порятунок російськомовного населення, насправді йдеться про запаси природного газу та поклади рідкоземельних мінералів на Донбасі, вважають автори The Hill. Україна посідає четверте місце у світі за загальною оціночною вартістю природних ресурсів - майже 15 мільярдів доларів щорічного довоєнного видобутку та потенційна невикористана сукупна вартість "до 7,5 трильйонів доларів", пишуть вони.
Ці величезні багатства природних ресурсів включають найбільшу в Європі кількість відновлюваних рідкоземельних ресурсів, зокрема церій, ітрій, лантан і неодим, які використовують у виробництві екранів телевізорів, алюмінієвих і магнієвих сплавів, радарних фільтрів, об'єктивів камер і магнітів.
Запаси природного газу в Україні - другі за величиною в Європі, й основна частина їх залягає під Донбасом - потенційна "винагорода" для Путіна у розмірі 1,1 трильйона кубометрів.
Стиль керівництва Путіна завжди був орієнтований на природні ресурси, від чого страждали інвестиції у високі технології та розвиток. Прикладом цього, на думку авторів, може бути розвиток Північного морського шляху та залежність від західноєвропейських економік для забезпечення потреб Росії у цивільному та військовому високотехнологічному обладнанні.
Володіння природними ресурсами легко передати "підлеглим мафіозі" - і за потреби відібрати через нелояльність. "Сліпа пляма" Путіна в цій сфері проявилася у його невдалій спробі використати енергетику як зброю взимку проти України та Європи, йдеться у статті.
Наразі схоже, що у військовому плані Путін зосередив свою увагу на Донбасі. Російські війська продовжують штурмувати невеликі промислові та шахтарські міста, такі як Бахмут, Білогорівка та Вугледар, зазнаючи при цьому величезних втрат.

З короткозорого погляду Путіна, Донбас, окрім того, щоб бути засобом винагороди для його прибічників, також є способом спокусити Туреччину відокремитися від партнерів по НАТО.
На думку авторів статті, економічний гамбіт Путіна полягає в тому, щоб отримати запаси газу та побудувати трубопровід до Туреччини для подальшого світового транзиту. Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган, схоже, готовий підстрахуватися, щоб у разі програшу України Туреччина була "найкращим маршрутом для перенаправлення поставок [російського] газу до Європейського Союзу" шляхом перетворення країни на регіональний хаб.
Ця гра є "класичним гангстерством" у стилі Капоне, пишуть Світ і Тот: платити турецькій "поліції" за те, щоб вона дивилася в інший бік, поки він та його капо-олігархи набивають кишені. Виграють усі - крім російських бандитів і солдатів строкової служби, які гинуть на Донбасі. Принаймні, у це хоче вірити Путін.
Водночас одержимість Кремля Донбасом є ризикованим кроком, оскільки вона робить Крим вразливим для українського контрнаступу. Як каже генерал-лейтенант армії США у відставці Бен Годжес, Крим є "вирішальною територією" у військовому плані. Війну в Україні можна виграти або програти на Кримському півострові, а не на Донбасі.
Росія буде ослаблена стратегічно та геополітично, якщо Москва втратить контроль над портами та аеродромами Криму, які дозволяють Кремлю домінувати в Чорноморському регіоні. Ці військові об'єкти є критично важливими з точки зору забезпечення російських сухопутних сил на півдні окупованої України та підтримки тактичного тиску на українське портове місто Одесу.
Втрата Криму - особливо якщо Україна стане частиною НАТО - також загрожуватиме російським силам в Азовському морі та навколо нього.
Замість того, щоб рішуче діяти для зменшення цих загроз у Криму, Путін продовжує нарощувати тактичні втрати на Донбасі, пишуть автори статті й згадують про втрати Росії під Вугледаром - один із найбільш "елітних" російських підрозділів, 155-у ОМБр. Навіть російські пропагандисти та військові блогери тепер відверто сумніваються, чи здатний Кремль розпочати успішний наступ на Донбасі - після відео з підірваними танками Т-62 та БМП.
Через надмірну сконцентрованість на Донбасі здатність Москви швидко перекинути сили до Криму значно зменшилася. Від початку війни логістика залишалася слабкою стороною Росії. Якщо раптом російські війська знадобляться у Криму, вони будуть вразливі до перехоплення - завдання, яке Україна дуже ефективно виконує завдяки HIMARS.
Вашингтон і Захід, як виглядає, відчувають цю стратегічну можливість. НАТО надсилає в Україну нові озброєння, зокрема танки Leopard 2, наземні бомби малого діаметра та розглядає можливість надання винищувачів-бомбардувальників.
Мішень на спині Криму стає все більшою - так само як і на самому Путіні, пише The Hill.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!