Мы в социальных сетях

Facebook

Showreel

Video

Проблема демаркації: як відрізнити науку від того, що наукою не є?

18:25:05

Здавна люди намагалися розпізнати надійне знання і відрізнити його від хибних уявлень. Ще античні мислителі, зокрема Арістотель, розмежовували достовірне знання (епістему) і необґрунтовану гадку (доксу). Однак це розмежування далеко не завжди було послідовним. Тривалий час елементи раціонального дослідження були переплетені з іншими пізнавальними практиками: античні й середньовічні автори поряд із достовірними даними наводили всілякі легенди; а ефективні пізнавальні прийоми, такі як опис, спостереження чи логічне доведення, сусідили із одкровенням чи фольклорними переказами. Скажімо, у трактаті ренесансного природодослідника Уліссе Альдрованді «Історія змій і драконів» розглядається етимологія й різні значення слова «змій», подаються дані про розмноження, спосіб харчування змій, місця їх проживання, способи спіймати змію, описується дія зміїної отрути та засоби протидії, а поряд з цим наводяться чудеса та міфи, пов’язані зі зміями, емблеми й геральдичні знаки, на яких фігурують змії, алегорії та містерії, сни та фантастичні перекази про змій. [1] Цей перелік дає уявлення про еклектичність пізнання, яка була властива й найкращим тогочасним  вченим, адже Альдрованді належав до найвидатніших природодослідників XVI сторіччя.