Вісім знаменитих фільмів про В'єтнамську війну
Американський актор Ентоні Барріле під час фільмування "Висоти "Гамбургер", 1986 рік50 років тому війська США офіційно припинили участь у В'єтнамській війні. 27 січня 1973 року були підписані Паризькі угоди про припинення вогню та відновлення миру у В'єтнамі, але фактично з війни тоді вийшли США, а бойові дії тривали ще два роки.
На момент підписання Паризьких угод більшість американського контингенту вже залишила країну.
Останні солдати залишили В'єтнам у березні 1973 року.
В'єтнамська війна, яка тривала понад десять років, завдала величезних страждань в'єтнамському народу і змінила Америку.
Вона стала першою в історії США війною, проти якої відкрито протестували широкі маси американців. Наслідком її також стала хвиля психічних розладів серед ветеранів, які отримали неофіційну назву "в'єтнамський синдром".
Не залишився осторонь і кінематограф: у 1970-ті та 1980-ті роки зняли безліч фільмів про В'єтнамську війну та її наслідки для Америки. Згадаємо деякі з найвідоміших.
Роберт де Ніро у фільмі "Таксист""Таксист" (Taxi Driver), 1976 рік
Фільм про простакуватого ветерана Тревіса Бікла (Роберт Де Ніро), який після демобілізації не може знайти собі місце у мирному житті, страждає від безсоння, самотності та алкоголізму, проводить довгі години в салонах перегляду порнофільмів й, врешті, купує зброю і йде в знайомий бордель вбивати сутенерів і клієнтів - очищати, як вважає, місто Нью-Йорк.
У цьому фільмі Мартіна Скорсезе, який здобув Золоту пальмову гілку в Каннах, війна присутня настільки приховано, що помітити її можна, тільки якщо дуже придивлятися. Наприклад, емблема King Kong Company на куртці Тревіса - так називався підрозділ морських піхотинців, де служив герой.
І все ж "Таксиста" відносять до знакових фільмів про в'єтнамську війну, адже в ньому показана життєва невлаштованість ветеранів, які повернулися з війни, - самотніх і зі зламаною психікою.
Меріл Стріп та Роберт де Ніро у фільмі "Мисливець за оленями""Мисливець за оленями" (The Deer Hunter), 1978 рік
"Мисливець за оленями" режисера Майкла Чиміно розповідає про трьох хлопців із громади російських емігрантів, які живуть в американській глибинці.
Вони працюють на сталеливарному заводі, і в них насичене життя: їм треба бути на вінчанні в російській православній церкві, танцювати на весіллі під "Катюшу", з'їздити на полювання - і все це перед тим, як вирушити воювати до В'єтнаму.
У В'єтнамі всі троє потрапляють у полон до в'єтконгівців (в'єтнамських комуністів), які змушують їх грати у "російську рулетку". Їм сподобається ця гра, вони гратимуть в неї неодноразово, ризикуватимуть життям, у тому числі один з одним. Одному з них якось не пощастить, і він застрелиться.
Це один із найбільш суперечливих фільмів про В'єтнам - і один із найбільш суперечливих в історії кіно взагалі. Він отримав п'ять "Оскарів" із дев'яти номінацій, і критики досі згадують його у всіляких списках найкращих кінострічок усіх часів.
Проте багато хто вважає цей фільм переоціненим: вступ - надто затягнутий, в'єтнамці у фільмі - надто жорстокі та дегуманізовані, та й у "російську рулетку" вони полонених грати в реальному житті не змушували.
У Радянському Союзі образилися на те, що герої цього фільму - росіяни, у прокат його не взяли, і на російському екрані "Мисливець на оленів" показали лише 2019 року.
Кадр з фільму "Апокаліпсис сьогодні""Апокаліпсис сьогодні" (Apocalypse Now), 1979 рік
Фільм Френсіса Форда Копполи, робоча назва якого на початку зйомок була "Психоделічний солдат". Велика поема жорстокості та абсурду, яка в авторському варіанті тривала понад п'ять годин, але пізніше фільм скоротили до трьох.
Її герой, капітан Бенджамін Віллард (Мартін Шин) з командою пливе річкою Меконг у джунглі Камбоджі, щоб знайти і знищити ексофіцера армії США Волтера Курца (Марлон Брандо) - колишнього "зеленого берета", який дезертував, схибнувся і став вождем місцевого плем'я.
Безумство, що постійно наростає, - головний мотив фільму. Починається воно ще на базі вертолітного підрозділу - відправної точки на шляху загону Вілларда.
Командир підрозділу раптово вирішує знищити селище на морському березі - попри втрати особового складу, без жалю щодо місцевих цивільних, просто тому, що йому захотілося в тих місцях позайматися серфінгом.
Сцена, де гелікоптери під "Політ Валькірій" палять напалмом ліси та будинки, - мабуть, найвідоміший момент цього фільму. З цієї ж сцени - фраза командира, що стала крилатою: "Люблю запах напалму вранці".
І чим вище герої підіймаються річкою, тим абсурднішими стають ситуації, в які вони потрапляють. А наприкінці, коли вони таки знаходять Курца, починається вже зовсім містика.
Сільвестр Сталлоне у фільмі "Рембо: перша кров""Перша кров" (First Blood), 1982 рік
Персонаж Сільвестра Сталлоне Джон Рембо через згубний ефект франшизи увійшов до масової культури як майже карикатурний персонаж, якому все одно, кого знищувати десятками - в'єтконгівців, талібів або членів мексиканського наркокартелю.
Проте "Перша кров", де він уперше з'явився на екрані, не була примітивним бойовиком про супергероя.
Ця картина глибша і складніша - вона про те, що солдат може залишити поле бою, але поле бою ніколи не залишить солдата.
У першому фільмі дія відбувається не у В'єтнамі, а у провінційному американському містечку. Ветеран війни Джон Рембо приїхав туди, щоб розшукати свого фронтового товариша, але не знаходить його і виявляється в чужому місці зовсім один - без машини, без друзів та без перспектив.
Битва Рембо проти всіх почалася в поліції, де його побили за непокору наказам офіцера. У нього стався напад гніву - йому пригадався час, проведений у полоні.
Справа закінчилася бійнею - спочатку у дільниці, а потім у лісі, звідки його довелося "викурювати" із залученням додаткових сил поліції, гелікоптерів та національної гвардії.
"Перша кров на них", - так говорив герой про те, чому він узагалі все це влаштував.
Захоплює, але коли замислишся, через яку незначну суперечку усе почалося (Рембо потрапив до поліцейської дільниці, посварився з місцевим шерифом, який прийняв його за безпритульного), розумієш, що ветеран весь цей час носив у собі війну, і вона лише чекала можливості вирватися назовні.
Актори Ніколас Кейдж та Метью Модін у фільмі "Пташка""Пташка" (Birdy), 1984 рік
Історія дружби Пташки та Ела - двох хлопців з американської глибинки, які пройшли В'єтнам. Сама війна залишається за кадром - у фільмі режисера Алана Паркера йдеться про їхнє життя до і після війни.
До війни вони безтурботно гуляють з дівчатами і винаходять літальний апарат, а після Пташка збожеволів і думає, що він птах, а Ел відвідує його в психіатричній клініці і намагається повернути до життя.
Психіка Ела теж покалічена, після В'єтнаму він боїться закритих просторів. Але ще його не залишає гірке усвідомлення безглуздості війни, яка зламала його життя та його друга, і того, що їхня доля стала розмінною монетою в чужій грі, яку вони так і не зрозуміли.
Один із найпроникливіших моментів фільму - це роздуми Ела про його участь у війні, яку він несподівано порівнює з тим, як у дитинстві його та Пташку втягнув у брудний бізнес один пройдисвіт.
"Кумедно. В іншій війні ми були б героями. Ми не розуміли у що вплутуємося, граючи в героїв, так? Ми завжди були такими. До уряду нас дурив один ідіот у Філадельфії. Пам'ятаєш той випадок із Согесою і собаками?" - каже він.
Від Согеси, який ловив бездомних собак і здавав їх на бійню, вони втекли, як тільки дізналися, в який "притулок" той влаштовує спійманих тварин.
Від війни їм втекти не вдалося.
Кадр з фільму "Висота "Гамбургер""Висота "Гамбургер" (Hamburger Hill), 1987 рік
Фільм Джона Ірвіна, заснований на реальній історії про те, як у травні 1969 року взвод третього батальйону 101-ї десантно-штурмової дивізії армії США брав висоту 937, прозвану Hamburger Hill (можна перекласти як "Холм "М'ясорубка").
Цей фільм називають однією з найреалістичніших картин про в'єтнамську війну. Дивитись його важко, тому що через півгодини після початку там починаються жорсткі батальні сцени, в яких солдати підриваються на мінах, потрапляють під обстріл, втрачають руки та ноги, безуспішно намагаючись взяти місцевість, на якій закріпився супротивник.
У перервах між боями вони жартують про дівчат, читають (слухають на аудіокасетах) листи з дому, обговорюють американські суспільні проблеми, зокрема й антивоєнні протести на батьківщині. І продовжують гинути один за одним.
А коли висоту через десять днів штурму нарешті взято, зі схилів забирають поранених, солдати взводу, що залишилися, сідають на вершину цього пагорба, а командир дивиться в далечінь, і по щоках його котяться сльози. І тут фільм закінчується.
"І це все?" - має тут здивуватися глядач.
Через секунду з'являються фінальні титри, які пояснюють, що фільм присвячений солдатам, які воювали за висоти та стежки, назви яких нині ніхто не пам'ятає, окрім них самих.
"Коли люди насміляться назвати цю війну ідіотською, не забудьте згадати добрим словом тих скромних героїв, які з неї не повернулися".
Робін Вільямс в сцені з фільму "Доброго ранку, В'єтнаме!""Доброго ранку, В'єтнаме" (Good Morning, Vietnam), 1987 рік
Фільм про радіоведучого Едріана Кронауера, який розважав американських військових у В'єтнамі запальними ранковими шоу, які він починав гучним вигуком "До-доброго ранку, В'єтн-а-аме!"
Трагікомедія про те, як безтурботний веселун, потрапляючи на фронт, бачить на власні очі, що його країна вбиває інший народ і бреше своєму народу про втрати особового складу.
А його дружба з місцевим жителем Фан Дук То обертається трагедією: новий друг виявляється в'єтконгівцем і, скориставшись його довірливістю, влаштовує вибух у барі, де збиралися американські військові.
І коли Кронауер звинувачує його в зраді і в тому, що через нього загинули двоє хороших хлопців, Фан Дук То йому відповідає, що взагалі-то це вони приїхали до В'єтнаму вбивати його народ та його родину.
Славний хлопець Кронауер, втім, почуття провини за дії американської армії не відчуває і більше засмучується через свою зіпсовану особисту справу, ніж про загиблу родину приятеля та трагедію в'єтнамського народу.
Актори Вінсент д'Онофріо, Мет'ю Модайн та Рональд Лі Ермі в сцені з фільму "Суцільнометалева оболонка""Суцільнометалева оболонка" (Full Metal Jacket), 1987 рік
Передостання робота великого Стенлі Кубріка запам'ятовується насамперед сценами муштри солдатів у тренувальному таборі, де їх готували як професійних убивць.
Жорстокий сержант Хартман всіляко знущається з новобранців, особливо прив'язуючись до "улюбленців". Один із "улюбленців" в останню ніч перед відправкою до В'єтнаму вбиває сержанта Хартмана і вчиняє самогубство, а решта підрозділу їде на фронт і гине вже там.
Історія створення цього фільму цікава тим, що виконавець ролі сержанта Хартмана Рональд Лі Ермі, справжній ветеран В'єтнамської війни, опинився на зйомках спочатку як консультант.
Але коли Кубрик побачив, як здорово він вчить принижувати акторів на майданчику, то запропонував йому виконати роль сержанта Хартмана самому попри те, що за договором її вже мав грати інший актор - Тім Колсері.
Ермі не довелося довго вживатися в роль - з акторами він робив те саме, що й зі справжніми солдатами.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!