Як виглядає антиукраїнська бульбашка американського твіттеру
Твіттер — найвагоміша соціальна мережа у політичному житті США, адже вона часто слугує першоджерелом новин. Саме тут американські посадовці та інституції публікують офіційні повідомлення, журналісти — текстові стріми важливих подій, а один твіт може обвалити акції багатомільйонних компаній. ОПОРА занурилася в інформаційну бульбашку противників підтримки України та зібрала базу зі 146 верифікованих користувачів, які поширюють контент, що дискредитує Україну. Такими ми вважаємо не лише твіти з підтримкою Росії чи відвертою дезінформацією (наприклад, теорія змови щодо криптобіржі FTX), а й підривання репутації української держави та уряду. Середня кількість підписників користувача у вибірці — близько 614 тисяч. Ми не ставили собі за мету відобразити вичерпну картину підважування українських інтересів в американському твіттері, а радше прагнули відобразити домінантні наративи серед лідерів думок.
Ми зосередилися на верифікованих профілях — так званих “спадково верифікованих” акаунтах (legacy verified accounts) та підписниках Twitter Blue. Так адміністрація твіттеру розділяє користувачів, що додали до свого профілю синю галочку завдяки нововведенню Маска, та профілі, верифіковані “за попередньої каденції” керівництва компанії. Для останніх галочка супроводжується дисклеймером, що такі профілі не обов’язково варті уваги:
Методологія
Щоб вийти на потрібну інформаційну бульбашку, ми почали рухатися методом снігової кулі. Обравши пул користувачів, які активно висловлюються проти підтримки України з державного бюджету США, — наприклад, син попереднього президента США Дональд Трамп-молодший та конгресмени від Республіканської партії, що утрималися від овацій під час виступу Президента Зеленського у Сенаті США, — ми шукали їхніх однодумців серед користувачів, які репостять їх та яких репостять вони.
Шляхом відстеження репостів кожного наступного профілю нашої бази ми поступово сформували вибірку та розділили ці сторінки на три групи: трампісти (так звані MAGA republicans), конспірологи та публічні особи, куди ввійшли журналісти, експерти, блогери, спортсмени, коміки тощо.
Щоб занести у базу чи відкинути певного користувача, ми скористалися розширеним пошуком твіттеру за ключовими словами Ukraine, Ukrainians, war та англійською транслітерацією прізвища Володимира Зеленського з кількома варіантами помилок у написанні (Zelensky, Zelenskii, Zelenskyy, Zelenskiy, Zelenskyi). Так ми відфільтрували лише тих користувачів, які публікували шкідливі для України твіти. Водночас це обмежило наш аналіз, адже ми не побачили дискредитаційних твітів, опублікованих, наприклад, у форматі мемів і скриншотів, та згадки про Україну поза обраними ключовими словами.
Трампісти
З нашого боку було б легковажно автоматично зараховувати будь-якого представника Республіканської партії до трампістів, адже жодна партія такого розміру не може бути гомогенною. Тому, натрапляючи на республіканського політика чи виборного посадовця, ми звірялися з базою кандидатів, яких публічно підтримував Дональд Трамп під час виборчих перегонів. Цю базу так званих Trump-endorsed candidates, або MAGA Republicans (акронім від Make America Great Again), склала медійна організація NPR.
Крім політиків, до цієї групи також увійшли журналісти й експерти, які публічно ідентифікують себе як прихильників експрезидента США (наприклад, зазначають про це в біо профілю). Прикметно, що в пошуку ми не обмежувалися винятково групою MAGA, однак усі користувачі, яких ми попередньо кваліфікували лише як “виборних посадовців” чи “політиків”, після перевірки медійних згадок та бази NPR виявлялися республіканцями MAGA. До цієї категорії ввійшло 39 користувачів:
У дописах трампістів ми найчастіше бачили два наративи щодо України:
● надмірна допомога Україні спричиняє внутрішні проблеми в США (на думку дописувачів, ці кошти мали б піти на допомогу американським матерям, фінансування прикордонного контролю, боротьбу з інфляцією тощо;
● український уряд — корумпований і ненадійний та використовує фінансову й матеріально-технічну допомогу США непрозоро. Це улюблений наратив політиків-республіканців, що холодно зустріли візит Зеленського у США. Ці посадовці виступають за призупинення підтримки, поки Україна не прозвітує про використання попередніх траншів.
Звісно, республіканці перебувають в опозиції до Демократичної партії, представник якої нині є Президентом США. Взаємну критику також підігріли й виборчі перегони до Сенату наприкінці минулого року. Так, демократам часто дістається за їхню економічну та соціальну політику — зокрема, республіканці апелюють до так добре знайомого кожному українському виборцю підвищення цін. І хоча російсько-українська війна є невіддільною частиною американських дискусій навіть щодо внутрішньої політики, далеко не всі республіканці маніпулюють темою підтримки України у боротьбі за симпатії виборців. Найкмітливіші навіть знаходять заслуги Дональда Трампа у здобутках українського війська.
Конспірологи
Вийти на цю категорію було доволі просто. По-перше, твіттером ширився хештег “#moneylaundering” щодо теорії змови навколо криптобіржі FTX. Прихильники цієї теорії стверджують, що виділення коштів з державного бюджету США на допомогу Україні — це відмивання коштів демократами, які використовують біржу як “прокладку”. Частина цих користувачів є журналістами, політиками чи експертами, але, оскільки вони публікують твіти, скажімо, про COVID-19 як змову великих фармакологічних компаній чи теорії deep state, ми не відносили їх до категорії публічних осіб, а додавали до групи прихильників теорій змов. Так ми сформували вибірку з 30 твіттерських конспірологів:
Думки американських конспірологів доволі різноманітні, однак мають яскравий метанаратив: російсько-українська війна — не насильницький прояв російського імперіалізму, а “проксі-війна США”, вигідна українським і американським елітам. Тут користувачі пишуть і про використання війни, щоб збагатитися за кошт підсанкційних росіян, і про розкрадання держбюджету США під приводом допомоги Україні, і популяризують класичну російську дезу. Так, наприклад, ведучий телеканалу Fox Такер Карлсон розповідав про “біолабораторії США на території України”, а псевдодокументаліст Олівер Стоун репостив “докази” того, що акт геноциду в Бучі — це вигадка українців.
Публічні особи
Категорія “Публічні особи” доволі різнорідна. Більшість користувачів у ній є журналістами та експертами. Важливо зазначити, що журналістами ми вважаємо тих користувачів, які самі себе ідентифікують як таких. Так, деяких представників не досить доречно називати представниками журналістської професії (наприклад, “журналістів” американського медіа the Greyzone, котрі мало чим відрізняються від пропагандистів Russia Today чи Sputnik). Також до цієї категорії ввійшли релігійні діячі, що активно коментують політичне життя, активісти, спортсмени, коміки, блогери та інші люди. Загалом ця категорія налічує 76 користувачів.
У твітах цих користувачів відлунюють описані вище наративи. Ключова відмінність — адаптація тональності та форми передачі думок під конкретні аудиторії. Тут бачимо і висміювання особистості Зеленського, що супроводжуються нарізками з його комедійного минулого, і звинувачення в корумпованості політичних еліт, і закиди про “штучне затягування” бойових дій в інтересах українців / американців / світового уряду / [ваш варіант]. Також ці люди використовують проактивну підтримку України американськими політиками — від проукраїнських висловлювань до української символіки в одязі — як спосіб їх дискредитації в очах електорату. У цьому контексті медійники та експерти маніпулюють поділом “свій / чужий”, ототожнюючи, наприклад, носіння значка з українським прапором на піджаку як відмову від вірності власному, американському.
Американські медійники також періодично демонструють своє нерозуміння локального контексту, трактуючи дерусифікаційну політику як прояв авторитаризму української влади. Доводячи цю тезу, часто згадують про заборону проросійської партії ОПЗЖ, “каналів Медведчука” та політики щодо УПЦ московського патріархату.
Особливу увагу журналісти і твіттерські експерти приділяють темі переговорів. Відповідальність за відсутність дипломатичного рішення тут перекладають на Україну, пояснюючи його або небажанням українських еліт, або максималізмом українців. Так вони підводять своїх читачів до висновку, що підтримка військових та дипломатичних зусиль України — це взаємозаперечні поняття, а підтримка української армії означає збільшення втрат та руйнувань і підштовхування світу до катастрофи (тобто прямої конфронтації Росії з НАТО чи застосування ядерної зброї росією).
Як виглядав візит Зеленського до Сенату США в антиукраїнському сегменті твіттеру
Уявімо собі користувача твіттеру, підписаного на бодай кількох представників кожної з груп нашої вибірки і зацікавленого у зовнішній політиці лише на рівні “погортати, що в твіттері пишуть”. І хоча цей портрет абстрактний та гіперболізований, він релевантний для частини американців. Це пасивна щодо політичного процесу група суспільства, яка послуговується твіттерською стрічкою як основним джерелом новин та не має часу чи ентузіазму заглиблюватися в інформаційне поле.
Хоч це й не було нашою метою у процесі формування вибірки, за рідкісними винятками в ній представлені лідери думок з усього правого ідеологічного спектра (від правих консерваторів до радикалів). Отже, через яку призму цей уявний користувач сприйме візит Зеленського у США та рішення про наступні великі транші з держбюджету США на допомогу Україні у стані війни?
Володимир Зеленський. Президент України може постати в очах підписника антиукраїнських лідерів думок у двох образах — або як “самовпевнений жебрак, який прийшов до хазяїв по гроші”, або як “фактичний президент США, котрий вказує уряду США, яку політику їм приймати”.
Український уряд. Його образ більш однозначний — якщо користувачі й згадували про нього, то лише у світлі корумпованості та ненадійності, включно з військовим керівництвом. Водночас нинішню владу зображали ще й як авторитарну: від “утисків російської меншини в Україні”, плутаючи російськомовних українців з етнічною російською меншиною, до “заборони партій, які їм не подобаються”, маючи на увазі колаборантів з ОПЗЖ.
Народ України. Самих українців частіше згадували у контексті переговорів, а саме закликаючи пожаліти тих, хто найбільше страждає від небажання політичних еліт шукати компроміс (або від прихованої політики США, які кров’ю українців досягають власних цілей у “проксі-війні”). Також у контексті корупції часом співчували українцям, пояснюючи, що через недоброчесність їхнього уряду американці не можуть їм допомагати. У контексті фінансової допомоги частіше можна натрапити на твердження, що проблеми українців не мають хвилювати громадян іншої держави на іншій півкулі.
Проукраїнські американські політики. Тут усе просто — зрадники.
Проукраїнські користувачі твіттеру. Антиукраїнські лідери думок часто стигматизують користувачів, які додають до свого імені в профілі прапор України. Симпатиків України, які вступають у суперечки, зображають як зомбованих мейнстримними медіа і такими, що замість власної думки мають лише думку Вашингтона.
У день та наступного дня після виступу Зеленського багато дискредитаційних твітів видалили, а деяких найгостріших на язик користувачів навіть заблокували на деякий час за порушення правил. Звісно ж, опоненти України пояснили це не масовими скаргами обурених українців та проукраїнської більшості, а “атакою ботоферм”.
Що з цим робити?
По-перше, варто більш пильно стежити за своєю новинною стрічкою. Користувачі будь-якої мейнстримної соцмережі — фейсбуку, інстаграму чи твіттеру — звикли, що блакитна галочка біля імені вказує, що ця людина так чи інакше заробила собі публічний авторитет. Цей значок ніби додатково підсвічує дописи верифікованих користувачів, виділяючи їх у новинній стрічці. Втім, нещодавно Ілон Маск перевернув світобудову, додавши можливість придбати позначку за 11 доларів на місяць. Окрім цього, верифікація мала би підсвічувати верифікованих користувачів не лише для підписників, а й для модераторів платформи. І хоча до модерації контенту в твіттері залишається багато питань, все ж відзначені користувачі мали б більше шансів потрапити під радари модераторів. І якщо верифіковані користувачі без перешкод поширюють шкідливий контент, то годі й чекати універсального дотримання користувацької політики. Так, серед 147 акаунтів, що ввійшли до нашої вибірки, 36 користувачів є підписниками Twitter Blue.
Фото: EPAUPGНаразі українці не можуть вплинути на поширення міз/дезінформації в твіттері. Можливість поскаржитися на дезу зараз доступна лише користувачам зі США, Австралії, Філіппін, Південної Кореї та Іспанії. Дезінформаційні твіти про Україну, опубліковані верифікованими акаунтами навіть пів року тому, досі доступні.
Саме тому не варто сприймати підтримку України з боку західних партнерів як даність. І хоча українців наразі не можуть зупиняти поширення шкідливого контенту скаргами, у нас завжди лишається наш голос. 24 лютого світ не прокинувся від вибухів із розумінням, що Росія — це злочинна імперія, насильство з боку якої не припинити компромісами. Системна підтримка українських воїнів, біженців і переселенців, українських громад та уряду — такі налаштування морально-етичного компаса західних партнерів аж ніяк не входять до “базової прошивки”, а є результатом наполегливої та послідовної праці адвокатів України у світовій спільноті. Цей матеріал демонструє, що світовий консенсус щодо підтримки України в будь-який момент може стати крихкішим — наприклад, у разі зміни владних політичних сил у партнерській державі. Зовнішня підтримка буде життєво необхідною Україні не лише на полі бою, а й під час повоєнної відбудови. Відповідно, і після майже року повномасштабної війни державі та кожному українцю варто публічно висловлювати й підтримувати українську позицію, аби наш голос було чути не гірше, ніж голос наших опонентів.