"Ракета впала на мій дім сьогодні вранці - але я в порядку". Як люди повертаються у Лиман
Валентина розповідає, що хоча Лиман звільнили, ракетні обстріли триваютьДва українські винищувачі ревуть низько над головою, коли ми виїжджаємо з густого засніженого лісу та їдемо до міста Лиман, залізничного вузла на Донбасі.
Минуло майже чотири місяці відтоді, як російські війська були змушені звідси відступити, й були відкинуті на 25 км на схід. Але артилерійський вогонь неподалік від лінії фронту досі чутно кожні кілька хвилин, і це місто - більша частина якого лежить в руїнах - перебуває у постійній небезпеці.
- Ціна перемоги. Як живе Лиман після відступу росіян
- "Наче кінець світу". Як живе і б'ється Бахмут - символ українського спротиву Росії
- Що відбувається у Бахмуті, де росіяни заявляють про успіхи
"Я живу на сьомому поверсі. Ракета впала на п'ятий поверх сьогодні рано вранці, близько п'ятої. Але я в порядку", - каже Олександр Роговіц, 73-річний бізнесмен на пенсії та єдиний мешканець великого житловий будинок на краю міста.
Він нахиляється, щоб дати сухого корму вісьмом котам - сімох із них покинули сусіди - яких він тепер доглядає.
Ця стійкість і сильний дух, здається, дуже поширені тут серед тих, хто лишається у місті серед снігу та руїн.
Останні дев'ять місяців Валерій Дмитренко переховувався у підвалі з 21 сусідомУ сусідньому дворі, біля гігантської вирви від бомби, 45-річний залізничний технік на ім'я Валерій Дмитренко рубає дрова для опалення підвалу, де вони з 21 сусідом переховувалися останні дев'ять місяців. У Лимані досі немає ані водопроводу, ані системи центрального опалення, а температура вдень тримається біля нуля.
"Що ми можемо зробити?" Валерій знизує плечима, гладячи по голові бродячого собаку, яку він і його дружина Іра нещодавно взяли та назвали Принцесою Діаною. Коли Валерій має час, він допомагає сусідам лагодити розбиті двері та вікна у їхньому сильно зруйнованому будинку.
Повз проходить Іра з відрами води, яку вона набрала в колодязі у дворі.
"Я досі відчуваю стрес, коли довго перебуваю на відкритому просторі, - каже 41-річна бухгалтерка Іра, перш ніж спуститися по темних сходах у тісний підвал на вулиці Залізничній.
Попри те, що на Донбасі тривають бої, мирні жителі повертаються у звільнені українські міста поблизу лінії фронту - всупереч порадам місцевої влади. У Лимані, спустошеному російськими військами минулого року, близько 13 000 мешканців живуть у небезпечних та виснажливих зимових умовах.
Зруйнований російськими ракетними ударами житловий будинок у ЛиманіКоли російські війська наблизилися до Лимана в червні минулого року, 41 000 мирних жителів втекли з міста, в якому залишилися близько 10 000 людей. Багато з них - літні або бідні, або, як Іра та Валерій, мали хворих родичів, які відмовлялися їхати. Наступні чотири місяці в тому ж підвалі на Залізничній жило близько 60 людей.
"Іноді було важко. Люди різні. Деякі стали агресивними - ми не звикли так жити всі разом", - каже Іра. Стресу додавав і той факт, що, за підрахунками Іри, близько третини тих, хто вирішив залишитися в підвалі, були проросійськими та сподівались, що Україна програє війну.
"Так, були люди, які підтримували Росію. Але вони поїхали, коли Україна почала звільняти територію. Коли так звана російська влада виїхала, вони поїхали з ними, забрали дітей. Напевно, тому, що боялися, що з ними тут буде", - додає Іра.
3 жовтня українські війська звільнили Лиман, а невдовзі мер міста Олександр Журавльов повернувся до міста і виявив, що 80-90% будівель були пошкоджені або зруйновані. Залізничні колії, які проходять через центр міста, також пошкоджені та не працюють.
Останніми місяцями меру та його команді вдалося відновити електропостачання в більшій частині міста та навколишніх селах. Вчасно виплачуються пенсії, деякі магазини відновили роботу.
Іра - одна з тих, хто живе у підваліВлада та гуманітарні групи привезли дров'яні печі та роздали дрова. Щодня одна команда волонтерів привозить сотні запакованих обідів, які роздає безкоштовно. У Лимані проживає приблизно 700 дітей, і, за оцінками мера, 3 000 мешканців повернулися після звільнення міста. Але він закликає решту утриматися від повернення.
"Зараз ми не рекомендуємо людям повертатися сюди. Навпаки, їм краще бути в більш безпечних місцях і містах. Тут поки що немає комфортних місць для проживання. Людей приймуть в інших регіонах і забезпечать житлом та їжею", - каже він дорогою до місця ракетного обстрілу, який два тижні тому зруйнував стіну дев'ятиповерхового житлового будинку.
Мер каже, що місцева поліція досі розбирається зі "жменькою" жителів Лимана, яких підозрюють у роботі на російських окупантів. Але він вважає, що досвід минулого року переконав багатьох проросійськи налаштованих жителів змінити свої погляди.
"Я думаю, що ці люди тепер розуміють, що вони зробили помилку. Їх збили з шляху ЗМІ - вони щовечора дивилися російську пропаганду по телебаченню і думали, що це правда. Вони були в меншості, і вони вже змінили свою думку. Вони бачать, що цей "русский мир" зовсім не той, на який вони чекали", - каже Журавльов.
Волонтери безкоштовно роздають у Лимані їжу62-річна жінка на ім'я Валентина, яка стоїть у черзі за їжею в місцевій лікарні, здається, ілюструє цю зміну думки, коли її запитують про безпекову ситуацію в Лимані після його звільнення. Останніми місяцями проросійські цивільні часто казали, що в обстрілах міст однаково винні обидві сторони.
- "Ми не колаборанти" і "При росіянах був порядок". Як Лиман повертається до життя
- "Страх і очікування". Як живе Донецьк майже через рік після великого вторгнення Росії
"Бомбардування не припиняється. Снаряди все ще б'ють по місту. Ми не знаємо, хто стріляє", - починає вона.
Але потім, без спонукання, Валентина змінює думку.
"Мабуть, росіяни. Так, безперечно, - каже вона. - Ми українці. Це українське місто. Магазини працюють. Пенсії приходять вчасно. Держава нас не покинула".
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!