ЗМІ написали, що Туреччина дала Україні "потужні" касетні боєприпаси. Що відомо

Наприкінці 2022 року Туреччина почала надсилати Україні касетні боєприпаси DPICM для артилерії, розроблені в США, написало американське видання Foreign Policy з посиланням на чинних та колишніх американських та європейських чиновників.
"Це потужна, але суперечлива зброя для знищення російських танків і вбивства військових на полі бою", - відзначають у виданні.
Втім, посол України в Туреччині Василь Бондар в коментарі турецькому інформагентству "Анадолу" заперечив цю інформацію і заявив, що вона шкодить українсько-турецьким відносинам.
"Подібні твердження готуються спеціально, переслідують мету нашкодити українсько-турецьким відносинам, а також формування негативного міжнародного іміджу України та Туреччини", - сказав "Анадолу" український дипломат.Боднар наголосив, що міжнародне право забороняє використовувати такі боєприпаси, а Україна дотримується міжнародних норм, зокрема, під час нападу з боку Росії.
За словами українського посла, твердження Foreing Policy є лише плітками, далекими від офіційних джерел.
"Ця новина створена як "психологічна зброя" з метою шкоди іміджу Туреччини", - вважає він.
- Брати Байрактар: гроші не пріоритет, наша підтримка на боці України
- Партнер, посередник, але не союзник. Чому в Туреччини така політика щодо України та як її змінити
Що пише Foreign Policy про касетні боєприпаси
Foreign Policy стверджує, що касетні боєприпаси почали постачати після того, як український уряд кілька місяців звертався по допомогу до США через нестачу боєприпасів.
За даними видання, Туреччина надіслала перші партії так званих покращених звичайних боєприпасів подвійного призначення (DPICM) у листопаді 2022 року. Їх виготовили під час Холодної війни за угодою про спільне виробництво зі США.
Ці боєприпаси призначені для знищення танків шляхом розриву на менші суббоєприпаси, які можуть залишатися на полі бою роками, якщо вони негайно не вибухнуть. Кожна касета розкидає приблизно 88 бомб.

США не можуть експортувати DPICM, бо це заборонено американським законодавством.
"Це крок, щодо якого Туреччина намагалася зберігати мовчання протягом місяців, також підкреслює ризиковану політику, яку Анкара проводила протягом усього конфлікту: підтримувала Україну озброєними безпілотниками Bayraktar TB2, які допомогли зупинити наступ Росії на Київ, і відігравала роль дипломатичного посередника для ООН", - пише Foreign Policy.
Хоча Туреччина не поширює інформацію про кількість касетних боєприпасів у своїх запасах, корпорація Mechanical and Chemical Industry Corporation, яка базується в Анкарі, у минулому виготовила артилерійський снаряд підвищеної дальності, яким можна стріляти зі 155-мм гармат боєприпасами DPICM.
Roketsan, ще один великий турецький виробник зброї, колись виготовляв ракети TRK-122 для 122-мм артилерійських систем, які також розсіюють суббоєприпаси DPICM. У минулому Словаччина, Чилі та США передали Туреччині касетні боєприпаси.
Ризик для Туреччини у цій ситуації полягає в її попередніх обіцянках на міжнародній арені. У 2021 році турецькі дипломати у листі, надісланому президенту Конвенції про касетні боєприпаси, міжнародної організації зі штаб-квартирою в Женеві, повідомили, що Туреччина не використовувала, не виробляла, не імпортувала та не передавала касетні боєприпаси з 2005 року і не збирається це робити в майбутньому."Туреччина справді поділяє гуманітарні міркування, якими керуються зусилля з обмеження невибіркового використання зброї, включаючи касетні боєприпаси", - написав у листі до конвенції Садік Арслан, керівник представництва Туреччини при організаціях ООН у Женеві.
Втім, прихильники надання цих боєприпасів Україні могли аргументувати своє прохання тим, що DPICM стануть найефективнішим способом знищення російських траншей на відкритій місцевості Донбасу, а також тим, що запаси фугасних артилерійських снарядів для ЗСУ у США вже вичерпуються.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!