Стартапи та логістика. Який план відбудови економіки потрібен Україні?
Экономики мира оживают после первого удара, нанесенного пандемией коронавируса. Происходит это главным образом благодаря поддержке со стороны национальных правительств.
Важливі новини надходять із сусідньої з нами Польщі. В межах національного плану виходу з пандемії місцева влада спрощує умови працевлаштування іноземців. Для цього Варшава розробляє нові засади міграційної політики, які включатимуть пакет інструментів для полегшення працевлаштування іноземців у цій країні.
У рамках свого антикризового плану поляки пропонуватимуть українцям, які працюють у галузях, де не вистачає робочих рук, перевозити навіть їхні сім'ї. Додатково у цій країні створюють податковий механізм, який стимулюватиме людей пенсійного віку продовжувати працювати.
Ці новини безпосередньо стосуються українців. Лише офіційно у економіці сусідів працюють понад півмільйона українських заробітчан, а насправді їх більше: багато людей працюють за короткостроковими договорами чи й досі нелегально.
Заходи із підтримки міграції працездатного населення розробляють чи вже втілюють у чи не всіх провідних економіках світу. Якщо на польському ринку конкурентна боротьба за сезонних працівників зі Східної Європи поки не особливо відчутна, то на європейському вона вже розгорнулася. Німеччина, Фінляндія та інші країни возять трудових мігрантів спеціальними рейсами літаків. Європейська комісія закликала в період епідемій прирівняти сезонних працівників до критично важливих професій, таких як медики або пілоти, і полегшити для них процедури перетину кордонів.
Заробітчани як інвестори
Українці, які працюють у західних державах, перерахували до нашої країни близько $12 млрд минулого року. Показово, що попри коронавірусну кризу ця цифра навіть на $200 млн більша за показник 2019 року і сягає наразі 10% ВВП України.
Читайте также:
Татьяна Острикова Риски налоговой амнистии. Кому приготовиться?
Тобто за умови відтоку інвестицій саме трудові мігранти залишаються головними інвесторами в нашу економіку. Досить сказати, що вже шість років поспіль перекази українських заробітчан суттєво перевищують суми іноземних інвестицій у вітчизняну економіку, забезпечуючи стабільність гривні та створюючи прийнятні умови для життя сотень тисяч українських родин. Для порівняння: 2020 року в Україні зафіксовано рекордний річний відтік прямих іноземних інвестицій за останні 20 років — «мінус» склав $868 млн. Між іншим, за даними Нацбанку, починаючи з 2001 року відтік іноземних інвестицій фіксували в нашій державі лише двічі: 2020-го і 2015 року.
Тож заробітчани залишаються чи не єдиним постійним і стабільним джерелом живлення для нашої економіки. Але є у цього явища і протилежний бік. Якщо українська влада всерйоз, як обіцяє, збирається запустити реформи і досягати такого рівня зростання економіки, який дасть змогу позбутися ганебного статусу країни третього світу, — їй будуть необхідні кваліфіковані кадри. Мова тут не про 4% чи 5% щорічного зростання ВВП завдяки хорошій ситуації на світових ринках для нашого сировинного експорту, а значно солідніші показники. Адже вже багато років за кількох влад поспіль маємо ситуацію, коли ті, хто хоче і може працювати, їдуть розвивати чужі економіки і піднімати чужі ВВП. На цьому тлі в Україну відмовляється йти західний інвестор (мова тут не про кошти українських олігархів, які реінвестуються через офшори, а саме про реальні західні вкладення). Діючий уряд так і не спромігся запропонувати такому потенційному інвесторові чіткі пропозиції і державні програми підтримки. Відсутнє і чітке, системне бачення шляхів та інструментів виходу зі спричиненої коронавірусом кризи. Зокрема, не бачимо ми прогнозів наслідків наступних хвиль COVID-19, а для бізнесу стабільна та прогнозована ситуація дуже важлива.
Більше уваги на стартапи
Наша влада могла б задуматися про можливості інвестицій у перспективні стартапи. Наприклад, у розробку AI додатків в галузі освіти. До речі, український стартап у сфері онлайн-освіти Preply нещодавно залучив $35 млн інвестицій. У США просто зараз інвестори та розробники стартапів говорять, що трильйони доларів у майбутньому можна буде отримати, інвестуючи сьогодні в якісні освітні стартапи, оскільки саме вони дозволять здешевити освіту для масової аудиторії різних країн, а значить на це буде запит, такий самий, як на ті самі AI у галузі спортивних тренувань, що вже увірвалися в індустрію.
Ще 2018 року за часів уряду Гройсмана про підтримку стартапів вже йшлося. У 2019-му навіть був створений Український фонд стартапів. Це той випадок, коли понад 7 мільярдів гривень можна було б направити не на будівництво ще одного університету, а в сучасні освітні стартапи, про які говорять і над якими працюють в розвинених країнах.
Наприклад, Ізраїль ще 1993 року започаткував проєкт Yozma із державної підтримки стартапів з бюджетом у $100 млн. Ізраїльський уряд підтримав фінансово створення спільних фондів з міжнародними венчурними компаніями, було ліквідовано подвійне оподаткування, знято бюрократичні перепони для інвесторів. І ось результат: за перших сім років венчурні інвестиції в Ізраїль зросли в більш ніж у 60 разів, ринок ІТ виріс з 1,6 до $12,5 млрд. Країна закріпила за собою статус «нації стартапів». За 2014−2018 роки інвестиції в ізраїльські стартапи зросли на 140%. До речі, в США цей показник збільшився на 64%.
Що робити з економікою
Повертаючись до більш масштабного погляду на стан економіки, зауважимо, що в час, коли уряди провідних держав світу заливають свої економіки грошима в межах кількісного пом’якшення і посилюючи роль держави в економіці, ми продовжуємо рухатися протилежним шляхом.
Три десятки років ми тримали наші економічні кордони відкритими для імпорту, практично відмовилися від підтримки власної економіки, саму думку про це перетворивши на крамолу, ледь не на «зраду курсу на євроінтеграцію».
За обсягом споживання на одну особу, тобто ВВП на душу населення Україна з 61 місця впала на 111, і продовжує знижатися. Ми залишається хронічно недоінвестованою країною в сенсі надходження прямих іноземних інвестицій. Водночас боротьба за іноземний капітал — один із шляхів до економічного зростання.
Коронакриза зробила конкуренцію за всі види ресурсів, мізки, руки, гроші і технології ще більш жорсткою, і виживе та матиме шанс для розвитку в ньому тільки той, хто думає і рухається продумано, системно, динамічно.
У США буде реалізовано план розвитку інфраструктури на $2,3 трлн. Він передбачає модернізацію 32 тис. кілометрів доріг і 10 тис. мостів, оновлення громадського транспорту, створення мережі зарядних станцій для електромобілів. В цілому у Сполучених Штатах будуть реалізовані за підтримки чи прямої участі держави програми сумарним обсягом понад $5,5 трлн.
Аналогічну політику проводять для відновлення своїх економік і інші розвинуті держави. Євросоюз виділяє 1,8 трлн євро на відновлення після пандемії. Німеччина прийняла програму стимулювання економіки на 153 млрд євро. Влада цієї країни радикально лібералізувала закони, що регулюють питання неплатоспроможності підприємств. Серед ухвалених заходів — тимчасове зупинення дії норми про обов’язкову своєчасну подачу заяви про банкрутство. Французько-німецька ініціатива передбачає надання 500 млрд євро для підтримки європейської економіки після COVID-19. У Великій Британії в наступні кілька років у оборонно-промисловий комплекс буде вкладено 85 млрд фунтів.
Читайте также:
Андрей Гундер Как ускорить развитие рыночной инфраструктуры Украины
Зрештою, у тій же сусідній Польщі уряд представив Національний план відбудови, який буде профінансовано за рахунок майже 170 млрд євро, які нададуть країні з Фонду відбудови ЄС. Це найбільші кошти для Польщі в історії Євросоюзу. В рамках цього плану до 24 млрд євро буде виділено, зокрема, для потреб охорони здоров’я, переходу до «зеленої» економіки, інновацій, зеленого транспорту, оцифровування.
В Україні натомість важко назвати хоча б декілька бюджетних програм з підтримки тих чи інших секторів. Уряд пишається виплатою «коронавірусних» 8 тис. грн, які аж ніяк не були здатні забезпечити не просто відновлення, а хоча б підтримати споживання і таким шляхом стимулювати економіку. Одноразову фінансову допомогу від держави отримали лише чверть із 2 млн приватних підприємців, а більшість залишилася «за бортом» через невідповідність коду ведення економічної діяльності.
Національний план відбудови економіки
Варто не розпорошувати увагу і не продукувати десятки порожніх ініціатив, які ніколи не будуть втілені в життя, а зосередитися на кількох ключових напрямках:
- розвиток наукоємних і високотехнологічних галузей, підтримка стартапів, у т.ч. в галузі науки та освіти. Це інвестиція у інтелектуальний потенціал нації і майбутнє України як сучасної держави;
- цифрова трансформація економіки і країни загалом. Але у випадку «Дія.City» держава має почути думку IT, для яких це робиться, а там згідно з опитувань — наразі проти;
- підвищення енергоефективності та кроки до декарбонізації — за умови реальної підтримки наших підприємств;
- зміна державної політики та реформи для залучення зарубіжних інвестицій. Не може економіка великої країни «їхати» тільки на грошах заробітчан;
- серйозні вкладення в розвиток інфраструктури: не просто дороги, а комплекс дій для розвитку логістичних можливостей України.
- державні замовлення українським підприємствам, насамперед у військово-промисловому комплексі та промисловості. Знов-таки, це дасть змогу зберегти робочі місця та допомогти вижити в умовах кризи;
- підтримка потенціалу України як держави для туризму, в т. ч. медичного. Це сприятиме інвестиціям у медицину та принесе до нас нові сучасні технології.
- розвиток переробки аграрної продукції — це відкриє для України нові ринки збуту.
У нинішніх умовах у світі посилюється роль держав у відновленні національних економік. Утриматися на плаву і перемогти в жорстокій конкуренції здатен лише той, хто змінюється швидко і діє нестандартно. Україні потрібні швидкі дії влади у вирішенні важливих завдань: боротьба з коронавірусом і пом’якшення його негативних економічних наслідків та перехід до нових моделей економічного розвитку. І не можна сподіватися виключно на сировинну модель економіки, щоб латати діри.