Зернову угоду продовжили: що вже дає Україні і світу аграрний експорт
AFP"Це той Первий, що розпинав нашу Україну", писав про Петра І Тарас Шевченко. В інструментарії московського царя та засновника Російської імперії був і указ 1719 року, що заборонив українцям самим експортувати зерно, - торгувати хлібом можна було лише через "прорублене" на Балтиці "вікно" у Європу, а також через Архангельськ - за встановленими росіянами цінами.
У 2022 році прохід до головних чорноморських портів України був перекритий ще до початку війни, у першій декаді лютого - мовляв, для безпечних навчань російського флоту "зі стрільбами".
Після початку повномасштабного російського вторгнення українські порти виявилися повністю заблокованими.
Розблокувати їх вдалося завдяки підписаній 22 липня у Стамбулі угоді, гарантами якої стали ООН і Туреччина. Згідно із підписаними окремо Україною та Росією документами, угода має діяти 120 днів - до 19 листопада, а далі може бути продовжена. Або ні.
Наприкінці жовтня Росія заявила, що призупиняє свою участь в угоді, але це не зупинило рух зерна з України. Менш ніж за тиждень Росія повернулася до участі в угоді, але пригрозила, що "залишає за собою право вийти з цих угод", якщо, як заявив російський президент, Україна порушить свої гарантії. Існування якихось додаткових гарантій в Україні заперечили.
Стамбульська угода була розрахована на 120 днів, але за день до її завершення угоду домовилися продовжити ще на 120 днів. Про це повідомив міністр інфраструктури Олександр Кубраков.
Що означає для України можливість вільно продавати своє зерно, як світ залежить від нього і чому таким важливим є шлях через Чорне море?
Ціна питання для України
За даними Продовольчої та аграрної програми ООН (FAO), до війни український аграрний сектор давав до 20% ВВП та понад 40% експортних доходів. У 2021 році лише експорт зернових приніс країні понад 12 млрд доларів.
Російське вторгнення не лише призвело до припинення експорту. Значних руйнувань зазнали теплиці, склади, переробні потужності та система іригації. Лише за попередніми оцінками втрати українського сільського господарства можуть становити близько чверті вартості галузі до війни.
"Реальні втрати очевидно будуть набагато більшими, оскільки нинішні розрахунки не беруть до уваги втрати у середніх та малих господарствах на окупованих Росією територіях чи в зонах бойових дій", - зазначають в ООН, і нагадують: саме в таких господарствах до війни виробляли до 40% всієї аграрної продукції в Україні до війни.
За опитуваннями, від початку війни близько чверті агровиробників взагалі втратили доступ до фінансування та кредитів, ще 20% кажуть про значні складності при отриманні коштів.
Тож коли йдеться про експорт зерна - основної продукції українського АПК, варто пам'ятати і про те, що гроші від нього давали дохід близько 7,5 млн українців, які працювали у сільському господарстві до війни.
Навіть попри блокаду портів у березні-липні цього року, у попередньому маркетинговому році (липень 2021 - червень 2022) експортували 61,52 мільйона тонн зернових та олійних культур на 22,2 мільярда доларів, повідомив заступник міністра економіки-торговий представник України Тарас Качка. За його даними, по 5,8 млрд доларів принесли експорт кукурудзи та соняшникової олії, ще 4,8 млрд доларів - експорт пшениці.
За інформацією міністерства інфраструктури, за три місяці від 1 серпня, коли завдяки угоді, досягнутій за посередництва ООН та Туреччини, із заблокованих Росією українських портів вирушили перші судна із харчами, Україна експортувала 10 млн тонн агропродукції до 43 держав.
Там зазначають, що у жовтні "обсяги експорту могли б бути вищими на 30-40%, якби Росія штучно не блокувала інспекції в Босфорі".
Впродовж вересня-жовтня завдяки "зерновому коридору" Україні практично вдалося вийти на довоєнні обсяги аграрного експорту, заявив заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради (ВАР) Денис Марчук.
За його даними, від липня до кінця жовтня Україна експортувала майже 13 млн тонн зернових, із яких морем на кінець жовтня було вивезено левову частку збіжжя - 9,3 млн тонн.
"Це трохи менший показник порівняно з минулим роком, бо минулого року за цей період ми продали 19,4 млн тонн, - пояснює Марчук. - Але і це можна було б наростити, якби Росія не пригальмовувала роботу "зернового коридору" на Босфорі".
Крім гальмування поставок наприкінці жовтня, дещо менші показники аграрного експорту були у липні та серпні.
"А от вже у вересні-жовтні ми фактично вже вийшли на річний цикл щомісячного відвантаження, яке сягало десь по 7 млн тонн (зернових) щомісяця", - каже представник ВАР.
Він припускає, що якщо "зерновий коридор" працюватиме й надалі, то Україна зможе вийти на "показники довоєнного часу" що стосується аграрного експорту, і навіть зможе надолужити те, що не змогла продати через блокування портів у перші місяці російської агресії.
У грошовому вимірі, за словами Дениса Марчука, лише "урізаний" серпневий експорт зернових приніс Україні близько 1 млрд доларів. Нині це одне з дуже небагатьох джерел надходження не лише доходів, але й твердої валюти в Україну.
- Економіка під час війни: як дожити до перемоги
- Чиї гроші витрачає Україна: своїх меншає, західних більшає
Разом із тим, загальні обсяги експорту зерна все ж таки є меншими, ніж торік. За даними Мінагорполітики, від липня до кінця жовтня Україна експортувала на третину менше зернових, ніж за той самий період торік. При цьому експорт пшениці скоротився на понад 60%, борошна - на 20%, а зріс лише експорт кукурудзи.
Через це, а також через значне подорожчання пального, страхування, всієї логістики, суттєво меншими є й доходи виробників зерна, бо усі ризики торгівці зерном закладають у ціну.
"Ціни всередині країни є значно меншими, ніж на світових ринках. Це багато в чому пояснюється дорогою логістикою", - каже Денис Марчук. Навіть коли йдеться про найдешевший спосіб - доставку морем, він значно подорожчав через ризики, пов'язані з війною.
Менші доходи, а то й просто відсутність прибутків у сільгоспвиробників вже призвели до того, що цього року озимі засіяні на 40% меншій площі, ніж торік.
І це є поганою новиною не лише для України.
Ціна питання для світу
За підрахунками FAO, за підсумками 2021 року Україна була лідером світового ринку соняшникової олії із часткою у близько 45%, третім найбільшим виробником кукурудзи, ячменя та рапсу.
У 2021 році Україна також була шостим найбільшим виробником пшениці у світі, і давала десяту частину світового експорту. Саме цю культуру вважають найважливішою, якщо йдеться про негайне споживання, а відтак, і про загрози голоду в найбідніших країнах.
Тож не дивно, що після того, як у лютому 2022 року українські порти були заблоковані, у березні світові ціни на харчі - і без того досить високі після пандемії коронавірусу - почали встановлювати нові рекорди. А знижуватися вони почали разом із першими повідомленнями про можливість відкриття "зернового коридору" з українських чорноморських портів.
Найбільші покупці українських олійних загалом у 2021 році були у Європі. Проте провідними імпортерами саме соняшникової олії є Індія, Нідерланди та Китай.
Минулого року Китай також став і головним імпортером українського зерна. Єгипет, який багато років утримував перше місце, посунувся на друге. На третьому опинилася Туреччина.
Серед інших великих імпортерів українського зерна - Іран та Пакистан, які посунули з багаторічних позицій Бангладеш і Корею. У першій десятці також Іспанія та Нідерланди, Лівія і Туніс.
Крім того, Україна була одним із головних постачальників зерна не лише до країн, що розвиваються, але й до країн із "дефіцитом харчів", за термінологією ООН. Наприклад, поставки української пшениці до Еритреї становили 47%.
Частина нинішніх поставок "зерновим коридором" так само іде через харчову програму ООН до країн, населення яких перебуває на межі голоду. І на це невтомно вказує Росія.
Проте в цьому випадку, як виглядає, диявол криється в деталях. До 70% із української аграрної продукції, яку вдалося експортувати за три місяці дії зернового коридору, - це кукурудза та пшениця.
При цьому кукурудзу, яка використовується або для переробки, або у тваринництві, переважно імпортували розвинені країни. Натомість пшениця, що є критичною для забезпечення харчової безпеки "глобального півдня", йшла переважно до країн, які розвиваються. А 20% пішло у найбідніші країни в рамках Світової харчової програми ООН.
У загальному експорті (не лише морем, але й суходолом) кукурудза, за даними міністерства аграрної політики, становить понад 9 млн тонн, тоді як обсяги експорту пшениці є майже удвічі меншими.
Якщо ж брати дані щодо пшениці, то станом на кінець жовтня, за даними МінАПК, частка африканських країн в загальній структурі відвантажень пшениці становила понад чверть. А до країн, які потерпають від гуманітарної кризи, вивезено 23% пшениці. Йдеться про такі держави, як Кенія, Сомалі, Ліван, Судан.
Крім того, частина української пшениці, яка доставляється до Туреччини, як провідного експортера борошна та готової продукції з нього, також поїде до країн, які потребують продовольства. Нині на Туреччину припадає понад 20% експорту української пшениці.
Але якщо українські харчі так важливі для світу, чи можна їх доставити не через чорноморські порти?
Чи є альтернатива Чорному морю?
Останній довоєнний 2021 рік приніс Україні рекордний врожай зерна за всю її історію - як дехто казав, від часів Київської Русі - понад 106 млн тонн.
Коли з початком російського вторгнення український аграрний експорт припинився, недоекспортованими залишилися близько 7 млн тонн пшениці та 12 млн тонн кукурудзи - двох головних культур українського зернового експорту.
Очевидними були не лише фінансові втрати українських виробників та ризики голоду в країнах, до яких мало потрапити це зерно, але й те, що із новим врожаєм - хоч і на 40% меншим за довоєнний - зберігати все це просто буде ніде.
Станом на травень 2022 близько 14% елеваторів в Україні були зруйновані, ще близько 10% опинилися на підконтрольних росіянам територіях.
У червні 2022, останньому місяці маркетингового року, кількість невивезеного з України зерна у понад 4 рази перевищувала показники довоєнного 2021 року.
До війни через південні порти йшло близько 90% українського аграрного експорту - щомісяця близько 6 млн тонн зерна. Суходолом, через залізницю, йшло близько 300 тис. тонн - у 20 разів менше.
Одразу після того, як порти були заблоковані, спроби експорту суходолом не були особливо успішними. Для експорту залізницею не вистачало вагонів ані в Україні, ані по інший бік її західних кордонів. Різниця у ширині колій також додала проблем - перевантаження на кордоні є досить тривалою та дорогою операцією.
В якийсь момент місячні поставки зерна залізницею вдалося наростити до 500 тис. тонн на місяць. Говорили також про перспективу експортувати до 1,5 млн тонн збіжжя залізницею.
Проте навіть це є дуже далеким від того, що може виробляти і постачати на світовий ринок Україна навіть під час війни. Крім того, є й сумніви щодо спроможності прийняти все це по той бік кордону.
"У Європі недостатньо портових потужностей, щоб приймати українське зерно. Румунські та польські порти загалом можуть перевантажити 33 мільйони тонн зерна на рік, а Україні потрібно 50-60 мільйонів тонн", - пояснював представник "Укрзалізниці" Валерій Ткачов.
Та й доставка у ці порти залізницею є суттєво дорожчою за перевезення морем, зазначає заступник голови ВАР Денис Марчук.
Ще одним альтернативним маршрутом стали річки або комбінація маршруту ріка-море. У липні українські військові та адміністрація морських портів повідомили, що завдяки звільненню острова Зміїний від російських військ вдалось розблокувати експорт українського збіжжя та іншої продукції через морські порти на Дунаї.
- Як вдалось розблокувати експорт зерна через Дунай в Чорне море і що це дасть
- Чому важливо, що росіян більше немає на Зміїному
У листопаді "Українське Дунайське пароплавство" (УДП) повідомило про запуск проєкту "Дунайський зерновий шлях" для транспортування аграрної продукції до румунського порту Констанца.
Як пояснив генеральний директор УДП Дмитро Москаленко, цей шлях розроблявся на основі припущень про можливий вихід Росії із угоди про зерновий коридор. За його словами, цей шлях передбачає "безпечну та гарантовану доставку аграрної продукції з річкового порту одразу на морське судно великого тоннажу".
Проте одночасно він же визнав обмеження проєкту - "ми фактично вичерпали можливість збільшення тоннажу", написав Дмитро Москаленко у фейсбуку, додавши, що "на другому етапі проєкту "Дунайський зерновий шлях" передбачається будівництво нових барж", а також модернізація тяги.
За даними МінАПК, від початку цього року через порти, які, фактично, не працювали 5 місяців, було експортовано майже 17 млн тонн агропродукції, залізницею - 6 млн тонн, автотранспортом - 3 млн тонн.
Тож виглядає, що альтернативні шляхи експорту українського зерна існують, але за ефективністю та ціною вони значно поступаються шляху через Чорне море, а відтак, цей шлях залишається життєво важливим і для України, і для країн, яким потрібно її зерно.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!