ua.depositphotos.comУсе в державу. Україна збільшує кількість власних підприємств, але це не добре
Як змінилася роль держави в економіці воєнного часу та якою має бути повоєнна економіка.
Воєнний час та його небезпека зумовили потребу ухвалювати владні рішення "тут і зараз", через що роль держави в економіці значно зросла.
З одного боку, йдеться про функції: проведення евакуації населення, виплати пенсій та субсидій, забезпечення поштового зв’язку та інші завдання, які найбільші українські держкомпанії виконують з перших днів.
Та з іншого боку, відчуження "Мотор Січі" з "Укрнафтою", можлива націоналізація одного з системних банків, передача на користь НАК "Нафтогаз" облгазів олігарха Дмитра Фірташа спряли тому, що державний вплив на економіку суттєво зріс.
Чи виправдано це? Як змінилася роль держави в економіці воєнного часу та якою має бути повоєнна економіка. ЕП наводить основні тези дискусії, організованої "Ціною держави" та ЕП, за участі заступника директора Міжнародного валютного фонду Владислава Рашкована та консультанта з корпоративного управління Андрія Бойцуна.
Як змінилася роль держави у воєнній економіці
Державні підприємства менш ефективні ніж приватні – різні дослідження неодноразово це доводили. Зокрема, за розрахунками Центру економічної стратегії рентабельність компаній з однієї галузі, але різної форми власності, в середньому відрізнялась на 61%. Звісно, що не на користь державних.
За словами експерта з корпоративного управління держпідприємств та приватизації Андрія Бойцуна, на кінець 2021 року вартість активів державних компаній становила 1,7 трлн грн, або 13% від усіх українських підприємств. Це – близько 40% ВВП.
Велика частка держави в економіці – це також перешкоди для швидкого розвитку економіки, якого Україна особливо потребуватиме у повоєнний час.
джерело: центр економічної стратегіїУ цьому сходяться не лише економісти, а й урядовці. Віцепрем’єр-міністерка економіки Юлія Свириденко називає скорочення частки держави в економіці серед головних завдань для розвитку України в наступні роки.
Наразі в Україні офіційно існує близько 3500 державних підприємств, і за словами Свириденко з них не працюють близько двох тисяч.
До того ж держава забезпечує роботою 715 тисяч осіб і за цим показником є найбільшим роботодавцем в країні. І це без урахування комунальних підприємств, кількість яких перевищує 13 тисяч.
На вихід кожен другий. Уряд готує масштабне скорочення держслужбовців
Виникає питання – що змінилося після 24 лютого? Відповідь – роль державних підприємств за цей час дуже сильно зросла.
Хоча націоналізація активів росіян не реалізована повною мірою й у більшості своїй стосувалася майна, а не компаній, держава за дев’ять місяців великої війни наростила вплив на економіку та забрала в управління низку значних об’єктів.
Наприклад, "Нафтогаз" через спеціальну процедуру Агентство з розшуку та управління активами (АРМА) отримав в управління 26 облгазів, зокрема – облгази Дмитра Фірташа, а також мережу пов’язаних з колишнім депутатом та кумом Путіна Віктором Медведчуком АЗС Glusco. На базі останніх державний гігант запустив власну мережу U.GO.
Найсвіжішим прикладом зростання ваги держави на ринку є відчуження державою п’яти підприємств на воєнні потреби: "Мотор Січ", "Запоріжтрансформатор", "АвтоКрАЗ", "Укрнафта" та "Укртатнафта" (Кременчуцький НПЗ). Усі вони тепер знаходяться в управлінні Міноборони щонайменше до закінчення війни.
Причому держава не збирається на цьому зупинятися. Коментуючи перехід в руки держави "Мотор Січі" та інших компаній президент Володимир Зеленський заявив, що "в майбутньому подібні рішення можуть повторитися".
Найближчим часом відповідні зміни очікуються в банківському секторі у вигляді націоналізації Альфа-банку.
Тож до закінчення війни держава може акумулювати у своїх руках значно більше активів, ніж було до 24 лютого 2022 року.
Оборонні підприємства – державі чи віддати у приватні руки?
Державні підприємства в Україні присутні в тих секторах, які створюють інфраструктуру для решти економіки та в найбільш капіталомістких галузях, а також подекуди є природними монополіями.
Робота цих компаній справді визначальна у воєнний час. Так, "Укрзалізниця" з 24 лютого забезпечувала евакуацію населення, "Укрпошта" – поштовий зв’язок навіть зі щойно деокупованими містами та селищами, а державні банки багато в чому визначили стабільну роботу фінансової системи, доступ українців до своїх коштів та отримання допомоги.
Проте, як зауважує Владислав Рашкован, не меншу роль за час великої війни взяли на себе приватні компанії, які забезпечують мобільний та поштовий зв’язок, надійне енергопостачання попри постійні обстріли інфраструктури росіянами, роботу морських портів чи доступ до банківських послуг.
Одним із питань, яке постає в контексті дискусій про повоєнну відбудову країни, є дизайн оборонно-промислового комплексу. Навіть із закінченням війни сусідство з Росією означатиме, що Україна повинна мати достатньо зброї та військових технологій, аби захищати власні кордони.
Хто має забезпечити цей ресурс – держава, чи приватні інвестиції? Наразі виробництво зброї зосереджено переважно в державному секторі через "Укроборонпром", а приватизація підприємств, що забезпечують обороноздатність держави, заборонена законом. Щоправда, з 2014 року приватне виробництво зброї поступово набирає оберти.
Зброя в приватних руках: як держава поступається бізнесу на ринку озброєнь
З одного боку, без потужних інвестицій неможливо серійно виробляти високотехнологічну зброю, а одноосібно забезпечити великий фінансовий ресурс для повоєнної держави буде дуже непросто. З іншого боку, якщо країна самостійно виробляє зброю, вона не залежить від третіх сторін у питанні, як саме її застосовувати.
На думку Рашкована не обов'язково держава має виробляти якісну продукцію навіть у військовому секторі. Приклад – американські системи HIMARS, Stinger та Javelin, які постачають Україні для протистояння з російськими окупантами. Їх виробляють приватні компанії Lockheed Martin та Raytheon Missile.
"Треба було зробити все можливе, аби на "Антонов" в середині 90-х прийшов Airbus чи Boeing. Тоді ми могли б давно випускати будь-які літаки", – переконаний Рашкован. Він вважає, що приватний бізнес, який розглядає оборонне виробництво як інвестицію, може зробити його економічно ефективним.
Бойцун додає: держава під час здійснення оборонного замовлення виступає як клієнт, і в останні роки державне оборонне замовлення не було належно організовано і залишалось непередбачуваним для постачальника.
Де потрібна держава – так це в регуляції, тобто у сфері побудові політики, забезпечення ліцензування та побудові вільних від корупції інституцій.
Приватизувати все
"Роль держави дуже велика. Але як її зробити дуже ефективною? Якщо роль велика, а ресурсів на управління не вистачає, то ти погано виконуєш свою велику роль", – каже Рашкован. Аби утримувати та керувати великою кількістю державних підприємств, потрібно чимало ресурсів. Зокрема, треба знайти професійний менеджмент, аби компанія працювала ефективно.
Тож значно краще якісно виконувати невелику роль і зробити так, аби приватний сектор реалізовувався більш ефективно.
Одним з основних шляхів зменшення державного сектору є приватизація. Раніше передача низки великих активів у приватні руки була одним зі структурних маяків меморандуму з МВФ. Проте за останні роки це вдалося зробити лише з одним підприємством – "Київським машинобудівним заводом", більш відомим як "Більшовик".
Приватизація за сім хвилин. Як Хмельницький та Черновецький "розіграли" "Більшовик"
Поштовхи відбувалися й у фінансовому секторі. У 2021 році ПриватБанк готували до розділення на "хороший" та "поганий" для приватизації у майбутньому, Укргазбанк підписав кредитну угоду з IFC з можливість входження в капітал державного банку, а Ощадбанк готувався до схожої угоди з ЄБРР.
Бойцун зауважує, що приватизація – це також про ставлення населення, і про довіру, яка залишається низькою. "Зараз може зрости довіра (населення), і це шанс на радикальні реформи", – вважає він. Допомогти в цьому може показовий успішний досвід прозорої великої приватизації.
Попри війну Фонд держмайна прагне розблокувати продаж великих активів з державної власності, і першими можуть стати "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", "Запорізький титано-магнієвий комбінат" та Одеський припортовий завод. Крім того, з вересня поновилася мала приватизація, яка за перший місяць принесла в бюджет понад мільярд гривень.
Які ще підприємства можна приватизувати? Серед великих активів також говорилося про продаж державних часток в "Центренерго" та "Президент Готелі".
Бойцун також наголошує, що, кожне велике державне підприємство має частину, яка може бути передана в приватні руки. Наприклад – вантажний напрям "Укрзалізниці", про відокремлення якого говорять вже не перший рік в рамках реформи монополіста.
Іншим прикладом Бойцун наводить "Укренерго". Крім того, що компанія є оператором системи передачі, вона також має сервісний напрям у вигляді ремонтних бригад, які можуть обслуговувати обленерго. Таку функцію державного підприємства може виконувати приватна компанія.
Проте, хоч і часткова, але приватизація великих компаній наразі не обговорюється на державному рівні. Хоча саме вони формують більшу частину активів, які можна передати в приватні руки.
"Якщо держава не буде продавати частини "Укрзалізниці", "Укренерго" та інших, то вона так і залишатиметься найбільшим власником", – резюмує економіст.
Що робити після війни
Під час війни держава стикається з потребою оперативно відновлювати пошкоджені росіянами будинки, енергетичні мережі, залізничні шляхи та іншу інфраструктуру.
І на цьому шляху, вважає Бойцун, Україна повинна стати повноцінною європейською державою, що серед іншого передбачає наявність ринкової економіки. Це допоможе залучати необхідні для відбудови інвестиції для відновлення інфраструктури та розвитку промисловості.
І роллю держави в цьому має бути не спроба "зробити все самим", а створити умови, аби приватні гравці могли працювати.
"Питання втручання держави постає, коли ринкові умови викривлені. І війна є такою умовою. Але ми не можемо будувати економіку з точки зору, що війна буде завжди. Україна має вийти (з війни) країною з більшим приватним капіталом та інвестиціями, а не більшою роллю держави", – пояснює Рашкован.
Найбільший рантьє країни. Що держава здає в оренду і скільки на цьому заробляє
Тож Україні потрібні міцні інституції та регулятори, які забезпечуватимуть справедливу роботу ринку і сприятимуть залученню приватного капіталу. Йдеться про посилення Антимонопольного комітету, створення транспортного регулятора тощо.
На тих підприємствах, які надалі перебуватимуть в управлінні уряду, повинні діяти стандарти корпоративного управління, аби, зокрема, не допускати на них зловживань.
Заручившись високою довірою українців до влади Україна має шанс не допустити державного капіталізму після війни та створити всі умови для функціонування ринків. І цей шлях потребуватиме як чимало часу, так і сталої політичної волі.