Нова стратегія Ле Пен, або Перспективні французькі «друзі» Путіна
“Всім, що я маю, я завдячую Марін Ле Пен”, такими словами подяки Жордан Барделла звернувся зі сцени до своїх однопартійців. Вперше за 50-річну історію партії на її чолі стоятиме людина, яка не носить прізвище Ле Пен. Сама ж колишня лідерка крайніх правих і екс-кандидатка на президентське крісло теж не поскупилася на захоплені вигуки у бік свого наступника. “Я повністю довіряю Жордану… (...)... Разом з ним партія продовжить свою сучасну, сильну динаміку і рух до ще більшої довіри”.
"Національне зібрання" обрало Барделла (по центру), праворуч - Ле ПенУ свої 27 років політик вже встиг відзначитися під час більш, ніж успішної парламентської кампанії “Національного зібрання” — вперше за увесь час існування рух отримав у Національній асамблеї рекордні 89 крісел. Призначення Барделла лідером крайніх правих має абсолютно очевидну мету — оновити і пом’якшити образ партії, а також привабити більше молодих виборців. Однак, від своєї справжньої природи партія навряд втече.
“Нехай їдуть назад до Африки”
Доказом того, що можна оновити фасад, але суть залишається та сама, став расистський інцидент з членом “Національного зібрання” на сесії французького парламенту минулого тижня. Чорношкірий депутат Карлос Мартенс Білонго з партії крайніх лівих виголошував промову, присвячену судну з врятованими у морі мігрантами, від якого відмовилися усі французькі порти. У момент, коли депутат звертався до прем’єрки Елізабет Борн із закликом прийти на допомогу мігрантам, із залу Асамблеї пролунало голосне “нехай їдуть назад до Африки!”.
Ситуація ускладнилася тим, що в усній французькій мові дієслово “їдуть” звучить однаково як в однині, так і в множині, а отже репліка могла стосуватися як мігрантів, так і чорношкірого депутата — “нехай їде назад до Африки”. Автора висловлювання було не складно відшукати — їм виявився член “Національного зібрання” Грегуар де Фурнас.
Пленарну сесію довелося перервати, а самого парламентаря на 15 днів відсторонили від роботи, наклавши додаткову санкцію у вигляді втрати 50% зарплати за поточний місяць. Від молодого лідера крайніх правих Жордана Барделла чекали рішучої відповіді. Той обмежився лаконічним “мій колега обрав не найелегантніші слова”. З таким підходом французькі крайні праві навряд зможуть позбавитися своєї репутації расистської і популістської партії. Та, вочевидь, цей образ партію аж ніяк не тривожить — врешті-решт саме ця риторика допомогла руху здобути 89 крісел з 577 в Асамблеї на останніх парламентських перегонах.
Дружба з Путіним на паузі, але чи надовго?
Історично “Національне зібрання” вважалося прокремлівською партією Франції. Після нелегальної (і, варто додати, невизнаною Францією) окупації Криму Марін Ле Пен кілька разів заявляла, що вважає окупацію РФ півострова абсолютно законним волевиявленням. Складно вважати збігом, що у тому ж році політик отримала позику на 9 мільйонів євро на проведення кампанії у рамках місцевих виборів від Першого чесько-російського банку. Ба більше, у 2017 році Путін вже приймав тодішню лідерку крайніх правих у Кремлі, адже у цей момент Москва робила ставку на її перемогу на президентських виборах.
Кандидат у президенти Франції Ле Пен на зустрічі з Путіним у Кремлі, березень 2017 рокуТоді Ле Пен вийшла у другий тур, однак президентом обрали Макрона. У 2022 році сценарій повторився — той самий другий тур і знову перемога Макрона. Якщо “Національне зібрання” хоче втретє спробувати посадити власного кандидата у найважливіше крісло в країні, партія потребує оновлення. Саме це оновлення і має уособити молодий та динамічний Жордан Барделла. Французькі медіа називають його “помішаним на владі”, готовим боротися за своє усіма способами. Чи не ідеальний ставленик для Кремля?
Втім, завдання Барделли може бути дещо прозаїчніше – збільшити підтримку партії та, досі можливо, самої Ле Пен перед наступними президентськими виборами, «розмивши» французький електорат. Насправді економічна глобальна криза створює сприятливі умови для підтримки виборцем правих сил. Якщо ж ті ще проходять певний ребрендинг і акцентують увагу на збереженні традиційних цінностей, то популярність їх лише зростає. Цьому є яскравий приклад – нещодавнє рекордне голосування італійців за крайню праву, неофашистську партію «Брати Італії», яка кілька років тому змінила вивіску на ту саму консервативну й сформувала нині уряд разом зі справжніми друзями Путіна. Ле Пен, нагадаю, одразу поздоровила очільницю «братів», Джорджі Мелоні, і, вірогідно, зрозуміла поточний тренд.
Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну підтримувати Москву у французьких політичних колах стало моветоном. Політичні сили зійшлися на спільній позиції підтримки України, однак рівень цієї підтримки та її нюанси страшенно різняться. Так, наприклад, обережний у своїх висловлюваннях щодо війни Жордан Барделла вже встиг виступити за зняття частини санкцій з Росії через буцімто їхню неефективність і через те, що ті можуть негативно позначитися на рівні життя самих французів перед зимою, у період зростання цін, зокрема на енергоносії.
Дружба “Національного зібрання” з Путіним офіційно поставлена на паузу, та чи надовго? Наступні президентські вибори у країні пройдуть у 2027 році, але готуватися до них політичні сили починають вже зараз. Готуватися… і шукати гроші.
Лідер Національного зібрання Жордан Барделла