Віта пригадує, яким страшним і гнітючим було життя під окупацією: “Ми прокинулись, а вони вже тут. Місто зупинилося. Нам ніби вимкнули світло. Обстановка була дуже важкою. Ми виходили на ринок, а вони ходили по троє з автоматами між нами. Колони по сто одиниць техніки їздили центральними вулицями. У парку працівники ФСБ у цивільному одязі з пістолетами та раціями підслуховували розмови людей, ловили й допитували дітей. Бачити росіян не хотілося. Психологічно було нестерпно. Орки питали, де на вулиці туалети, бо не вірили, що в нас у кожному домі є унітази. Вони шукали бані в Куп'янську, бо в них на п'ять домів – одна баня. Росіяни повідбирали наші будинки, щоб пожити в людських умовах. І вони прийшли розповідати, як нам жити? Ми звикли до цивілізації, а вони дикі люди. Виявилось, що в нас була Європа, а в них – кам’яний вік”.
НВ