Навіщо Росія будує у Курській і Білгородській областях лінії оборони від України
Курський губернатор розмістив цей знімок у своєму телеграм-каналі. Амбразура, щоправда, явно не призначена для пострілів з кулемета - нема куди поставити сошкиНа дев'ятий місяць оголошеної Володимиром Путіним "спеціальної воєнної операції" в Україні російська влада зводить укріплені лінії оборони в Курській та Бєлгородській областях. Як так сталося і яка від цього практична користь?
Курський губернатор Роман Старовойт прозвітував про створення в області двох ліній військових укріплень для відбиття ймовірного вторгнення з боку України.
"Цього тижня закінчені роботи з укомплектування та будівництва двох посилених ліній оборони Курської області. Робота велася спільно з міноборони Росії та прикордонним управлінням у Курській області. Третя лінія буде готова до 5 листопада. Ми готові відбити будь-які посягання на нашу територію", - написав він у своєму телеграм-каналі.
- Чи може Україна відповісти на російські удари по містах такими ж ударами по території РФ
- "Наступ чи оборона". Чи має право Україна знищувати військові об'єкти в Росії
- Диверсії на залізниці Росії і конфлікт в оточенні Путіна. Що кажуть західні експерти
Голова комітету регіональної безпеки Курської області Михайло Горбунов заявив у понеділок, що у регіоні посилили контроль за в'їздом у прикордонні райони та на основних магістралях, ведеться активна робота з розчищення місць укриттів, зокрема підвальних приміщень.
"Укриття у Курській області дозволяють розмістити в них до 1,5 млн осіб", - сказав чиновник і закликав обладнати укриття та окопи поблизу багатолюдних об'єктів - банків, відділень пошти, магазинів.
Про будівництво оборонних споруд із бетонних блоків повідомив і губернатор Білгородської області В'ячеслав Гладков. Такі ж укріплення в анексованій Луганській області України зараз зводить "ПВК Вагнера", в лавах якої воюють професійні найманці, а віднедавна - й російські в'язні (багато з них засуджені за скоєння тяжких та особливо тяжких насильницьких злочинів, але за участь у бойових діях в Україні їм обіцяють помилування).
Засновник приватної військової компанії, бізнесмен та близький знайомий Володимира Путіна Євген Пригожин заявив 19 жовтня, що будівництвом оборонних споруд у Білгородській області керує співробітник ПВК, Герой Росії Андрій Богатов. За словами Пригожина, у регіоні буде сформовано "народне ополчення", навчанням якого займаються інструктори ПВК.
Ці бетонні надовби з'явилися на межі Бєлгородської області. Для танка такі незамасковані загородження - не велика проблемаЯк так сталося?
До 24 лютого цього року, коли російські війська за наказом Путіна вторглися на українську територію, ані на Курську, ані на Бєлгородську область жодних замахів ніхто не робив.
На початку війни гра йшла "в одні ворота" - російські батареї стріляли по Харкову та інших українських містах, а російське прикордоння жило спокійно й мирно.
Але незабаром ситуація змінилася - "прильоти" почалися і на російській території. Спершу, схоже, випадкові, а потім і підозріло точні.
А з 10 жовтня, коли Росія почала завдавати масованих ударів по енергетичній інфраструктурі України, вибухи на різних об'єктах у російських прикордонних регіонах стали відбуватися регулярно.
Володимир Путін 19 жовтня запровадив режим підвищеної готовності на територіях Центрального та Південного федеральних округів, зокрема у Курській та Білгородській областях.
Україна не бере на себе відповідальність за удари по російській території - будь-який черговий підрив чи пожежу під Білгородом, Брянськом чи іншим російським містом у Києві пояснюють то необережним поводженням з вогнем, то криворукістю російських артилеристів та ракетників. Віриться в це, звичайно, важко.
Росія у 2014 році займала схожу позицію. Коли "зелені чоловічки" захопили Крим, а у донбаських "шахтарів" і "трактористів" раптом з'явилася добре навчена армія та сучасне важке озброєння, російська влада розводила руками - ми, мовляв, тут ні до чого, ми не є стороною конфлікту.
Пригожин готовий допомогти
У російських мілітаристських телеграм-каналах розійшовся ролик із залізобетонними дотами, які комбінат виготовляє на замовлення міністерства оборони. "Їх багато. Кількість не озвучуватиму, але їх дуже багато", - розповідає ведучий на відео.
У відео видно, що стіни доту виготовлені із залізобетонного моноліту завтовшки приблизно 300 мм.
Roman StarovoytНеобхідні елементи для ліній Вагнера виробляють кілька білгородських підприємств, повідомляв портал vesti.ru.
Відповідаючи на питання про можливість зведення фортифікаційних споруд у інших російських регіонах, Пригожин заявив: "Безумовно, ми готові надати всіляку підтримку й іншим областям, яким необхідно подбати про свою оборону".
У чому військове значення оборонних ліній на російській території?
Україні, чиї загальні мобілізаційні ресурси з урахуванням чисельності населення приблизно в 3,5 раза менші, ніж російські, і чия армія багато в чому залежить від постачання західного озброєння, було б вкрай нелогічно розпорошувати сили вторгненням на російську територію. До того ж союзники можуть розцінити це вже не як оборону, а як агресію та небезпечну ескалацію.
Чи польові фортифікаційні споруди можуть захистити від обстрілів російські населені пункти? Якщо удари завдають далекобійною зброєю, то очевидна відповідь - не можуть.
Якщо ж курська і білгородська влада все ж таки справді стурбовані захистом від вторгнення по суші, то треба розуміти, що оборонні укріплення на лінії бойового зіткнення марні, якщо там немає достатньої кількості солдатів і озброєння - противник за бажання сам займе ці позиції, переобладнає і скаже дякую.
В умовах сучасних воєн вважається прийнятним, коли ділянку фронту завдовжки один кілометр утримує стрілецька рота чисельністю 100-120 осіб. Бажано більше. І це не рахуючи вогневої підтримки - артилерії, бронетехніки, авіації, а також засобів ППО, радіоелектронної боротьби, саперів, зв'язківців, розвідників, операторів БПЛА та багатьох інших фахівців.
Протяжність кордону Бєлгородської області з Україною - 540 км, Курської області - 245 км. Простий підрахунок показує, що для наповнення такої лінії оборони потрібно щонайменше 80-95 тисяч бійців тільки на передовій. Але це ще не все.
А скільки у тилу?
Армія - це величезна машина. Солдати та офіцери, які перебувають у зоні воєнних дій, становлять лише малу її частину. В середньому на одного військовослужбовця бойового підрозділу працюють п'ять інших (а ще краще, якщо десять). Не має великого значення, полковник це чи рядовий - потреби на фронті приблизно рівні.
Штаби, інженерно-технічні, медичні та інтендантські служби. Склади арттехозброєння, ПММ, матеріального забезпечення.
Ремонт та обслуговування військової техніки та озброєння, облік, навантаження-розвантаження, охорона, транспорт, комунальники, зв'язок, шифрування, пошта, організація харчування, миття, зміна білизни, санобробка.
Навчальні, запасні та переформовані підрозділи. Контррозвідка, юристи, фінансисти, психологи, інструктори, військова автоінспекція, пожежна охорона. Різні перевіряльники.
Це не повний перелік служб, відповідальних за забезпечення бойових підрозділів.
Таким чином, на 80-95 тисяч військовослужбовців на передовій необхідно щонайменше ще 400-475 тисяч осіб у найближчому тилу. Це майже вдвічі більше, ніж за офіційними даними призвали під час нещодавньої мобілізації.
"Народна війна"
У суботу перший заступник керівника адміністрації президента Сергій Кирієнко вимовив кілька фраз, які в Росії на сьогодні виглядають як крамольні.
По-перше, він назвав те, що відбувається в Україні, війною. У Росії за вживання цього слова у контексті дій російської армії в Україні блокують видання, а проти громадян порушують справи аж до кримінальних.
По-друге, він висунув умову перемоги у цій війні - тобто дав зрозуміти, що ця перемога не беззастережна.
"Росія завжди вигравала будь-яку війну, якщо ця війна ставала народною. Так було завжди. Ми обов'язково виграємо і цю війну: і "гарячу", й економічну, й ту саму психологічну, інформаційну війну, яка ведеться проти нас. Але для цього необхідно, щоб це була саме народна війна, щоб кожна людина відчувала свою причетність", - заявив Кирієнко на Всеросійському форумі класних керівників.
У понеділок термін "війна" "легалізував" і голова Чечні Рамзан Кадиров. "Раніше ми говорили, що ми проводимо спеціальну воєнну операцію на території України, але вже війна - вже війна йде на нашій території, дон", - каже він у розлогому аудіоповідомленні у своєму телеграм-каналі, неодноразово повертаючись до цієї думки.
Припущення про те, що заступник голови президентської адміністрації та голова Чечні випадково обмовилися чи вирішили кинути виклик Генпрокуратурі та Роскомнагляду, не мають під собою жодного ґрунту. Ймовірно, зміна риторики російської влади означає щось більше.
Те, що "спеціальна воєнна операція" в Україні пішла зовсім не за планом, зрозуміло вже з того, що Росії знадобилася термінова мобілізація сотень тисяч військовослужбовців запасу та навіть ув'язнених. Прихильники війни вважають рішення про мобілізацію запізнілим - ситуація на фронтах важка, Україна атакує та звільняє свої території.
Російські сім'ї продовжують отримувати похоронки, багато солдатів повертаються додому каліками, економічне становище погіршується, а заразом і особисте фінансове. І пояснити людям, що відбувається, не виходячи за межі терміну СВО, російській владі стає все важче.
Інша справа - війна, на неї можна списати багато чого. Залишилося лише довести, заради чого росіяни повинні йти воювати.
Roman Starovoyt"Надання міжнародної допомоги братньому народу Афганістану", "Операція з відновлення конституційного порядку в Чечні", "Операція з примусу Грузії до миру" - так називалися радянські та російські військові кампанії.
Неважливо, які плани на ці війни будувало військово-політичне керівництво, але принаймні в самих назвах була закладена певна мета.
А що вигадати у випадку з Україною?
Російські пропагандисти останнім часом дедалі активніше нав'язують думку, що Росія воює не з Україною (або не стільки з Україною), а з цілим блоком НАТО.
Логіка зрозуміла - прикро програвати країні, у нікчемності якої самі роками намагалися переконати російське населення. Інша річ, якщо доводиться боротися з могутнім, підступним ворогом, який тільки й думає про те, як би поставити Росію навколішки.
Слабкість цієї ідеї полягає в тому, що навіть не найдосвідченіший російський обиватель приблизно уявляє, що таке Північноатлантичний альянс: НАТО має кілька десятків авіаносців, тисячі літаків і крилатих ракет.
І обиватель, швидше за все, розуміє: війна з таким противником не обмежилася б підірваними нафтобазами та окремими зруйнованими будинками.
Як переконати обивателя у необхідності продовжувати війну?
За словами Кирієнка, "необхідно, щоб це була саме народна війна, щоб кожна людина відчувала свою причетність".
- "Нахера нам Херсон, вмирати за нього не збираюся": протести, підпали військкоматів і хаос із призовом у Росії
- Ховаються у корівниках і тікають у Монголію. Як у Росії мобілізують бурятів
Як він збирається змусити людей відчути причетність до нових форм війни проти України, кремлівський чиновник не розповів.
Можливо, один із таких засобів - укриття та окопи поблизу банків, відділень пошти та магазинів, як рекомендує голова комітету регіональної безпеки Курської області Михайло Горбунов. Або таблички зі скеруванням до найближчого "укриття", які вже з'явилися у Москві.
Це ніби показує: війна підходить все ближче.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!