Як воюватимуть росіяни, що не тримали в руках автомат, і чому мобілізація не допоможе Путіну
AFP/Getty ImagesМобілізацію в Росії багато хто вже називав жестом розпачу: надто пізно і надто невміло. Російська армія, сфокусована на регіональні переможні війни, до ладу не має необхідних мобілізаційних структур, а самі мобілізовані не можуть за короткий час перетворитися на дієву армію. Такі військові навряд чи зможуть скласти серйозну конкуренцію ЗСУ на полі бою.
"У вівторок 27-го числа забрали, з 27-го на 29-те переночували у 32-му військовому містечку. І вчора о пів на другу відвезли на кордон до Ростовської області. Зараз чекають техніку для перевезення до Луганської області. Жодної підготовки, виходить, немає", - мати мобілізованого з Єкатеринбурга розповіла історію свого сина, який через астигматизм не служив в армії, але був відправлений, судячи з усього, на війну.
Інший мобілізований - 26-річний Кирило, сибірський драм-н-бейс музикант, на початку вересня виступав на томському рейві, а вже 29-го числа їхав у поїзді в Україну. В армії він також не служив.
- "Мобілізація - ознака паніки і провалу Росії у війні". Як Захід реагує на дії Путіна
- Що дасть Росії оголошена Путіним мобілізація і чого остерігатись Україні
Ці дві історії є досить типовими для мобілізації, оголошеної Володимиром Путіним 21 вересня. Від надмірної старанності на місцях (повістки вручають усім підряд без розбору) і відсутності системи мобілізації, що добре працює, військкомати не справляються з навантаженням, мобілізованих розміщують у непідготовлених для життя будинках, часто без опалення і туалетів, а деякі взагалі змушені ночувати просто неба.
Росії терміново потрібна жива сила на фронті. Армія, що не встигла зміцнити оборону після прориву ЗСУ у Харківській області, зазнала ще однієї поразки в районі Лимана, а тепер відступає і на Херсонщині.
Експерти кажуть, що головною причиною цих поразок стала нестача військових у передових частинах. Мобілізація, за задумом російського президента, очевидно, покликана вирішити цю проблему, і тому двоє молодих людей із Сибіру, які ніколи не стріляли з "Калашнікова", їдуть на фронт, щоб допомогти регулярній армії.
- "Путін хоче замазати у крові сотні тисяч людей". Як у Росії відреагували на мобілізацію
- "Нове гарматне м'ясо". Як військові експерти оцінили путінську мобілізацію і що радять ЗСУ
Спадщина СРСР
Про те, що мобілізація в Росії навряд чи підніме боєздатність армії, військові експерти говорили мало не з першого місяця війни. Російські збройні сили готувалися не до великої війни, а до локальних спецоперацій.
Російська армія вважає себе спадкоємицею радянської, але відрізняється від неї і кількісно, і, головне, якісно.
Після розвалу Радянського Союзу збройні сили Російської Федерації сильно скоротилися, причому річ тут не тільки у відсутності можливості утримувати велику армію, а й у відсутності необхідності - перед Росією більше не стояло завдання бути готовою до третьої світової війни з НАТО.
Реформа, яку проводив міністр оборони Анатолій Сердюков, була покликана оптимізувати збройні сили під завдання, які тоді здавалися актуальними - боротьбу з тероризмом і врегулювання невеликих регіональних конфліктів.
Блок НАТО перевозив територією Росії вантажі для своїх і дружніх сил в Афганістані, використовував військові бази в сусідніх державах, а невдоволені такою ситуацією здавалися маргіналами, які застрягли в давній давнині.
На початку 1988 року чисельність збройних сил СРСР становила 4,2 млн людей. До 2008 року, коли в Росії почалася реформа збройних сил, чисельність армії становила 1,2 млн, а після скорочення в ній залишилося менше мільйона військовослужбовців.
Реформа, як писали багато військових експертів, багато в чому так і не була доведена до кінця. Наприклад, у 2012 році військовий експерт Олександр Храмчихін зазначав, що в армії не був відновлений інститут сержантів, на яких багато в чому покладений обов'язок підготовки рядових: "Більшість нинішніх сержантів вкрай слабко мотивовані, не мають необхідних лідерських якостей, мають низьку психологічну стійкість та освітній рівень".
Американські військові експерти - старший науковий співробітник Інституту зовнішньополітичних досліджень Роб Лі та директор програми з вивчення Росії в CNA Майкл Кофман у статті, опублікованій у журналі New Times у липні 2022 року, писали, що в результаті російському міноборони довелося піти на компроміс, зберігаючи в сухопутних військах і погано підготовлених призовників, і контрактників.
За нового міністра Сергія Шойгу російська армія стала відновлювати дивізії та армії. Зрештою, брак досвідчених контрактників на тлі спроби зберегти загальну структуру армії обернувся недоукомплектованістю частин, і після початку війни в Україні в підрозділах виявився серйозний некомплект військовослужбовців - недосвідчених призовників рідко відправляли на фронт, а контрактників просто не вистачало.
У результаті Росія вступила у війну, маючи армію з надлишком військової техніки та гострою нестачею особового складу, йшлося у статті Кофмана та Лі.
Справді, на війні в Україні трапляються випадки, коли офіцери командують невеликими підрозділами, чисельність яких становить близько взводу і навіть менше.
Цим можна пояснити найвищі втрати серед офіцерів. За даними ВВС, на 2 вересня, із 6024 встановлених російських військових, загиблих в Україні, 1025 осіб - тобто 17% - є офіцерами, серед них чотири генерали та 35 полковників.
Загибель офіцера на полі бою часто означає, що він був змушений командувати в бою солдатами як сержант, особисто вести їх в атаку або тримати з ними оборону замість того, щоб керувати бойовими діями через підлеглих.
У радянській армії існували кадровані частини, які комплектувалися штатами мирного часу. У них служили переважно офіцери. Передбачалося, що у воєнний час до частин надходитимуть солдати-резервісти, які швидко відновлюватимуть військові навички, проходитимуть бойове злагодження, і армія отримає більш-менш готовий підрозділ. Такі частини ліквідували під час реформ 2008 року.
Ймовірно, зараз із мобілізованих або створюватимуть нові частини, або відправлятимуть їх на фронт для поповнення вже наявних, яким бракує солдатів. Можливо, що обидва процеси протікатимуть одночасно.
Як воюють непідготовлені солдати?
Anadolu Agency via Getty ImagesДля російських військових зрозуміти, наскільки боєздатними можуть бути ненавчені новобранці, нескладно - у підконтрольних Кремлю так званих "ЛНР" і "ДНР" вже кілька місяців відбувається не просто масова мобілізація, а справжнє полювання за чоловіками. Їх забирають на фронт просто з вулиць, з автобусів та маршруток.
Як розповів ВВС боєць, який воював на боці сил так званої "народної міліції ДНР" і російської армії, під час масової мобілізації на фронт потрапляли різні люди. Серед них були ті, хто поводився спокійно, але дуже часто траплялися зовсім лякані.
"Дехто під час вибухів просто забивався в кут окопу й лежав там як паралізований. Інші починали істерити. Доводилося приводити до тями і повертати в дію", - розповів він.
Про те, як воювала донецька "міліція", що складається з ненавчених солдатів, написав у своєму блозі 7 вересня колишній так званий "міністр оборони ДНР" Ігор Гіркін (Стрєлков). За його словами, у цьому підрозділі "навіть командири роти нерідко не вміли навіть магазин до автомата споряджати на початку кампанії".
"Якось наприкінці літа противник раптом відкриває по окопах роти шквальний артилерійський вогонь. Оскільки всі позиції - давно ним пристріляні - КП роти знищено відразу. Разом з єдиним "тапіком" [польовий телефон]. Один взвод роти, де не було командира (зліг тиждень тому, його забрали на службу з цукровим діабетом) - побіг одразу, як тільки обстріл припинився. Інший взвод, вибравшись із укриття, виявив на бруствері окопу групу до зубів озброєних людей у чужій формі та з синіми пов'язками на рукавах. Двійко людей смикнулися - їх тут же застрелили. Інші потрапили в полон. Третій взвод зумів зібратися і цілий день відстрілювався від противника і навіть зумів (напевно) завдати йому якихось втрат", - написав він.
Гіркін, щоправда, зазначив, що непідготовлений підрозділ не забезпечили інженерними засобами і поставили обороняти надто велику ділянку.
Польовий командир самопроголошеної "ДНР" Олександр Ходаковський, який здобув популярність у 2014 році як голова батальйону "Восток", теж описував у своєму телеграм-каналі дії непідготовленого підрозділу, очевидно, з недосвідченим командиром.
"Заходять сформовані ще до оголошення мобілізації підрозділи - і їхня поведінка нагадує поведінку випущеного на волю звірятка, що народилося й виросло у зоопарку. Одна рота зайшла в населений пункт на позиції поряд з нами, розташувалася, виклала БК у правильну геометричну форму, поставила техніку поряд - щоб було зручно. Добре, наші офіцери прибули для ув'язки, побачили цю картину і давай заштовхувати всіх у підвал - ледве встигли, як усіх накрило артою", - писав він.
"Сьогодні з тієї ж гвардії колона вирішила проїхати з пункту А в пункт Б і замкнулася прямо на позиції противника - мало хто вискочив з вогню", - йшлося в тексті Ходаковського.
Судячи з коментарів у соцмережах та пресі, частину мобілізованих, як правило, але не завжди з досвідом військової служби, відправляють одразу на фронт. Швидше за все, ними поповнюватимуть уже діючі частини.
Інших відправляють до навчальних центрів, де, ймовірно, з них формуватимуть нові бойові частини. Ці підрозділи можуть зіткнутися з браком досвідчених офіцерів, озброєння та обладнання.
Міністерство оборони Росії обіцяє не відправляти непідготовлених солдатів на передову.
"Громадяни, призвані з запасу в рамках часткової мобілізації та добровольці приступили до бойового злагодження у складі підрозділів на полігонах у безпосередній близькості до районів виконання бойових завдань, - йшлося у повідомленні міноборони 29 вересня. - Після проведення бойового злагодження, підрозділи, укомплектовані та мобілізовані добровольцями, розпочнуть виконання завдань з контролю та оборони звільнених територій, а також діючи у складі підрозділів резерву та посилення".
"Мобілізованих можна на КПП з блокпостами та складами поставити, дуже багато військ несе гарнізонну та вартову службу. Їх можна відправити до Сирії з Карабахом, де зараз контрактники [несуть службу]. Сахалін з Курилами від японців теж контрактники стережуть", - сказав ВВС російський військовий експерт, який попросив про анонімність.
"Ну і на фронт потраплять, звісно", - додав він.
Anadolu Agency via Getty ImagesТим часом у соцмережах є чимало повідомлень, що мобілізованих відправляють на передову навіть без досвіду служби.
"Автомат у руках кілька разів тримав"
"Брат служив в армії. Прийшов три роки тому. Він рядовий стрілець. У понеділок їх нібито відвезли на збори. Одягли там, взули. І сказали, що за кілька днів уже відправлять на фронт. Жодного навчання, нічого. Він автомат у руках кілька разів тримав за час служби в армії", - розповіла в інтерв'ю виданню "Медіазона" мешканка Омської області Тетяна.
Кирило у мирний час проходив навчання в Єланському гарнізоні, новини про який потрапили до ЗМІ у перші дні мобілізації. Мобілізованих розміщували на землі у наметах під снігом. "Мобіків" навчати не будуть, немає таких потужностей, щоб навчити", - вважає Кирило.
Він пояснює, що на такий величезний "розміром з місто" гарнізон не вистачить інструкторів і додає, що "піхота і не потребує навчання".
"У середньому одна навчальна рота - це 120 осіб молодого призову, ними керують 12 молодших сержантів, - згадує Кирило своє навчання у гарнізоні. - Усією цією бандою керують четверо офіцерів, половина з яких постійно у відпустці, і один командир роти. Навчання це триває чотири місяці і за підсумком ніхто *** [нічого] не знає і не може. Це відпрацьована схема навчань, а зліпити нову під мобіків просто неможливо, та й не потрібно нікому".
У Республіці Башкортостан стрілець Юрій дізнався, що формується мотострілковий полк із трьох батальйонів, у кожному по чотири роти із 120 осіб. Найближчими днями, пише він, очікується відправка до України додатково чотирьох тисяч людей.
Призовник оптимістично налаштований: "Всі служили, всі уміють, згадуватимемо". Подробиць бойової підготовки він не знає або не розповідає, але пише, що "навчать усьому, щоб перемогти".
Юрій пояснює, що перемога потрібна над усіма, "хто намагається диктувати Росії свої умови, нав'язує свої правила, чогось вимагає, до чогось зобов'язує. Перемогу над усіма, хто проти нас. Ціна може бути будь-якою, у наших жилах тече кров наших дідів і прицінюватися ми не будемо".
Чи має розмір армії значення
Ізраїльський військовий Експерт Давид Гендельман написав у своєму фейсбуці, що з урахуванням того, що приблизна кількість російського угруповання на початку війни становила 170 тисяч (за оцінкою ВВС - до 200 тисяч з урахуванням формувань так званих "ЛДНР"), то 300 тисяч, про які говорив у своєму виступі Сергій Шойгу, відіграють велику роль.
"Стрілки та інші прості військово-облікові спеціальності з досвіду мобілізованих "ЛДНР" і багатьох російських добровольців можуть вирушати майже без підготовки, кілька днів до кількох тижнів максимум. Боєздатність такого стрільця через ненавченість і недосвідченість буде невисока, але це ще один ствол, і взагалі проблема ЗС РФ там не в якості, а в кількості. У випадку танкістів, артилеристів тощо навчання по-хорошому має бути довшим, але мабуть і у них все буде максимально швидко, принаймні в цій хвилі мобілізації".
Anadolu Agency via Getty ImagesСкільки саме збираються мобілізувати у Росії, невідомо. У пресі фігурувала інформація про те, що ця цифра міститься в сьомому пункті указу Володимира Путіна, який був прихований.
"Новая газета. Европа" з посиланням на джерело повідомила, що згідно із законом про часткову мобілізацію можуть призвати до мільйона людей. Звучали й вищі цифри. Кремль офіційно відкидає цю інформацію, але точних даних немає, а в оголошені Шойгу 300 тисяч багато хто не вірить.
Вплив підготовки на боєздатність, наприклад, танкового екіпажу, був предметом досліджень ще за радянських часів.
1989 року чиновник із комісії президії Ради міністрів СРСР з військово-промислових питань Юрій Костенко написав статтю "Вплив кваліфікації танкових екіпажів на бойову ефективність танків", в якій розкритикував радянську систему підготовки танкістів.
Він навів конкретні розрахунки, з яких випливало, що в танковій дуелі ймовірність завдати поразки противнику у екіпажу з середньою, навіть не низькою підготовкою, є втричі нижчою, ніж у танкістів високої кваліфікації.
"За даними опитування випускників одного з навчальних центрів, вони не мають необхідних знань щодо систем і комплексів танка, і їхня підготовка для експлуатації БТТ оцінюється ними в кращому випадку на 30...40% (решту 70...60% вони повинні отримати в лінійних, тобто бойових, частинах). Причиною цього є невиправдана методична та технічна спрощеність занять у навчальному центрі. Таким чином, у лінійних частинах на кожні три екіпажі припадає в середньому лише один підготовлений, а два - у стадії навчання", - йшлося у статті, що була написана за часів пізнього СРСР.
Підготовка у навчальному центрі тоді тривала пів року. При цьому тренувалися танкісти на танках Т-72 та Т-80, які зараз беруть участь у війні в Україні.
Як розповів ВВС український експерт у галузі бронетехніки Андрій Тарасенко, навіть якщо на фронт відправлять людей, які служили в російській армії, це не гарантує їхньої високої кваліфікації, оскільки в Росії ще з радянських часів приділяли мало уваги підготовці танкістів.
Anadolu Agency via Getty Images"Норми витрати боєкомплекту, моторесурсу, зводилися, максимум, до 20-30 пострілів з використанням штатного боєприпасу, тільки один з 10 учнів отримував реальний пуск одного керованого снаряда, а пробіг на одного учня не перевищував півтори тисячі кілометрів. І це було за часів розквіту Радянського Союзу. І ця незадовільна ситуація нікуди не поділася, а лише посилилася", - розповів він.
"Питання не в тому, чи екіпаж відновлюватиме бойові навички, а чи були ці навички спочатку?" - сказав він.
Судячи з публікацій у соцмережах та розповідей очевидців, у російській армії в українській війні справді не вистачало досвідчених військових, зокрема - екіпажів танків. При цьому багато хто з тих, хто вижив у боях, отримали необхідний бойовий досвід, і стали діяти набагато ефективніше.
Багато чого з цього стосується й інших фахівців, починаючи від піхотинців та закінчуючи операторами ЗРК. Бойовий досвід оплачується життям військових, і щоб ненавчене поповнення стало бодай трохи боєздатним, його потрібно відправляти на навчання в тил. Однак така підготовка вимагає відкликати з фронту досвідчених військових, послаблюючи бойові частини.
"Вчитися, як неодноразово вже було в історії, будуть ціною втрат", - сказав Андрій Тарасенко.
Недоліки погано навчених, але численних військ - не особливість сучасності. Їх описував у 1920-х роках у книзі "Стратегія" російський та радянський військовий теоретик Олександр Свєчин.
"Поганий солдат має такий же шлунок, займає у вагоні таке ж місце, вимагає такого ж хвоста нестройових, як і хороший солдат. Але він коштує набагато дорожче, якщо війна вже почалася; він витрачає боєприпаси незрівнянно менш економно, і автоматична зброя в його руках є жахливим знаряддям марнотратства. Всі предмети постачання в поганій роті знищуються з дивовижною нещадністю; вона - діряве решето, завжди обірване і беззбройне, бо торгує спорядженням і втрачає шинелі, чоботи, залишає на полі битви озброєння і телефонні апарати", - йдеться у книзі.
Anadolu Agency via Getty Images"Вона витрачає такі ж зусилля, як і добра рота, коли місить бруд на дорогах або мерзне під дощем, але засмічує госпіталі своїми хворими незрівнянно сильніше, виснажує докорінно місцеві засоби, відштовхує симпатії місцевого населення, несе в бою великі втрати (включно з самострілами)", - писав Свєчин.
Проблеми із сержантами
У російській армії дуже бракує досвідчених бойових командирів молодшої ланки. Ця проблема дісталася їй від радянської армії.
Проблеми з комплектуванням молодшого командного складу були й у пізньому СРСР. У повоєнні роки такої проблеми не існувало - переважна більшість сержантів і старшин, не кажучи вже про офіцерів, були фронтовиками, і їхній авторитет у молодого поповнення був беззаперечним.
Мірою відходу в запас військових, що пройшли війну, радянська армія почала відчувати брак досвідчених молодших командирів. Частково цей пролом змогли закрити надстроковики - солдати, що відслужили, та вирішили залишитися в армії. Ті самі контрактники. Але на всі війська їх було замало.
І тоді у Радянському Союзі виникла нова система військової ієрархії - дідівщина. Функцію сержантів взяли на себе старослужбовці - "діди" . Цей армійський "інститут" запозичив кримінальні традиції, був жорстокий, потворний і суперечив принципам військової субординації, але він працював. Офіцери більше покладалися на "старих", що відслужили рік-півтора, ніж на молодих сержантів, призваних пів року тому, які прийшли до частини після закінчення школи молодших командирів.
За винятком надстроковиків (а пізніше й прапорщиків), інститут сержантів у радянській армії був фікцією. Жодної реальної влади військовослужбовець першого року служби з двома личками на погонах не мав - усім заправляли "діди", а сержант-першорічок за їхніми поняттями був таким самим "духом", як і інші солдати його призову. Зрозуміло, на другому році сержант ставав тим, ким він і повинен бути, але його міг замінити будь-який інший солдат його призову: "Саня, йди покури, я сам із цим духаном виховну роботу проведу".
У бойових умовах - як це було в Афганістані та Чечні - наявність досвіду часто цінувалася більше, ніж зірки на погонах. "Дід", звичайно, сволота ще та, але в бою, якщо доведеться туго, виручить, швидше за все, саме він, міркували молоді солдати.
Хто командуватиме масою мобілізованих?
У новій російській армії "дідівські" традиції не зникли.
"Яким авторитетом користуватиметься у 40-45-річних мобілізованих мужиків нещодавній випускник військового училища - лейтенант, старлей чи навіть капітан, який під стіл пішки ходив у той час, коли вони штурмували чеченські сопки та укріпрайони?" - запитує колишній військовий, який служив у радянській армії.
"Навіть для 30-річного рядового запасу 23-річний лейтенант - це просто пацан. Той самий "дух". "Старі" можуть шанувати офіцера, якщо він має бойовий досвід. Інакше можуть і послати кудись подалі, - каже він. - Де взяти бойових офіцерів? Лише зняти з фронту. "Тилового щура" швидко розкусять, будь він хоч у якомусь званні".
А чи багато користі від "дідів"?
Навички, отримані на одній війні, часто виявляються марними на іншій. Під час першої чеченської кампанії ветерани Афганістану наставляли військових, які прямували на Північний Кавказ. Потім отримували від тих, хто вижив, повідомлення на зразок "хлопці, ви справжньої війни не бачили", - згадує той, хто служив в Афганістані.
"Поради "афганців", що пройшли війну, часто виявлялися недоречними, тому що умови бойових дій у гірських пустелях Гіндукуша проти розрізнених, легкоозброєних і найчастіше малонавчених моджахедів сильно відрізнялися від війни в лісистих горах Північного Кавказу проти бійців, багато з яких пройшли підготовку в радянській армії, були добре озброєні та екіпіровані", - згадує військовий.
В Україні російська армія зіткнулася з набагато грізнішим противником, де досвід попередніх бойових дій - чи то Чечня і Грузія, а особливо Сирія - може виявитися не просто марним, а й шкідливим.
Сучасна війна технологізувалася: якщо солдат бездумно дотримується тактики 20-річної давнини, його шанси загинути на полі бою високі. На відео у військових телеграм-каналах часто можна бачити: солдат сидить у окопі, причаївшись, не висовується, не курить, не видає місце розташування, але прилітає дрон і скидає на нього гранату.
Рівень фізичної підготовки
Рівень фізичної підготовки для мобілізованого солдата є дуже важливим. По суті, професійний військовий - це спортсмен (для професійних спортсменів 35-40 років, а у багатьох видах спорту і раніше - граничний вік, після якого кар'єра закінчується). Бувають 50-60-річні спортсмени та військові на передовій, але це, скоріше, виняток.
Рівень навантажень, з яким стикається військовослужбовець у зоні бойових дій, величезний. Наприклад, вантаж кулеметника десантно-штурмового підрозділу, який треба нести на плечах, може важити 60 і більше кілограмів. Стандартний боєкомплект для кулемета Калашнікова - 2 тисячі набоїв 7,62х54, кожен вагою 22-25 грамів залежно від типу. Разом виходить близько 50 кг.
Один такий боєкомплект можна легко витратити за пів години інтенсивного бою. Сам кулемет - 9 кілограмів. Запасний ствол, кулеметні коробки та стрічки, саперна лопатка, каска, бронежилет - ще кілограмів 15. Плюс обмундирування. А ще непогано б мати з собою радіостанцію, тепловізор, бінокль, аптечку, сухпайок, флягу з водою, казанок, спальник, каремат, плащ-накидку та теплі речі, не кажучи вже про інші корисні дрібниці.
Половину боєкомплекту, кулеметних коробок та стрічок може нести другий номер розрахунку. Але і в нього є свій автомат з боєкомплектом і те саме спорядження, зазвичай навантаження розподіляється порівну. В Афганістані та Чечні рюкзак десантника перед бойовим вильотом важив приблизно 60 кілограмів. Сучасне спорядження стало кращим і легшим, але основне - зброя та боєприпаси - не полегшали.
З усім цим часто треба ще й бігати, й окопуватись.
"Війна - це насамперед важка, брудна робота, часто на межі людських сил. Романтикам, які надивилися патріотичних фільмів і перейнялися полум'яними промовами з телевізора, там не місце. Особливо тим, хто останні п'ять-десять років нічого важчого за кухоль з пивом не піднімав" , - каже колишній військовий.
Чим відповість Україна?
Ізраїльський експерт Давид Гендельман, який переконаний, що у сучасній сухопутній війні вирішальне значення все ще має маса живої сили, зазначає, що Україна має достатньо військ, щоб стримати російську армію навіть після поповнення.
"Тому воно [українське керівництво] тримає мільйон людей під рушницею і не пускає чоловіків за кордон, тому що вони знадобляться для наступних мобілізацій. Тому що розмір має значення. Правильне використання ресурсу - це добре та чудово, але для цього треба спочатку мати цей ресурс. А без цього величезного війська [головнокомандувач ЗСУ Валерій] Залужний за всіх своїх талантів міг би лише журналом "Тайм" відмахуватися, ніякі "Хаймарси" б не допомогли. І українське керівництво це чудово знає. Розмір має значення", - написав він у фейсбуці.
Український журналіст Юрій Бутусов, який спеціалізується на військовій тематиці, заявив, що надходження на фронт десятків і сотень тисяч новобранців дозволить російській армії наситити лінії оборони і, відповідно, ускладнить наступальні дії українців. Але у здатність підрозділів, основу яких складатимуть мобілізовані, проводити активні бойові дії, він не вірить.
Anadolu Agency via Getty ImagesРадник глави Офісу президента України Михайло Подоляк заявив в інтерв'ю ВВС, що заява про мобілізацію 300 тисяч новобранців до російської армії повинна була мати швидше психологічний ефект: мовляв, призов до неефективної армії величезної кількості непідготовлених людей не може суттєво вплинути на те, що відбувається "на землі".
Подоляк нагадує, що мобілізація, яка формально стартувала в Україні в перший день вторгнення, 24 лютого, досі триває - хоч і не такими форсованими темпами, як у перші тижні війни.
"Ми спостерігатимемо за математикою, яка буде на полі бою, і вноситимемо ті чи інші корективи, якщо буде потрібно. Але ще раз наголошую, у нас програма мобілізації вже давно виконана. Сьогодні мобілізація йде в основному за конкретними, рідкісними обліковими військовими спеціальностями", - сказав він в інтерв'ю ВВС.
Україна досі забороняє виїзд за кордон країни чоловікам віком від 18 до 60 років - за рідкісними винятками. Нещодавно один із таких винятків викреслили: прикордонники перестали випускати з України студентів закордонних вишів, нібито через часті підробки документів.
Очевидно, такі обмеження влада зберігає через ймовірність такого розвитку подій, при якому під рушницю треба буде поставити дуже багато людей.
У свіжому інтерв'ю агентству Інтерфакс-Україна міністр оборони Олексій Резніков відмовився дати пряму відповідь на запитання, чи може російська мобілізація призвести до додаткової мобілізації в Україні, нагадавши лише, що Київ робить заздалегідь певні кроки щодо формування та підготовки резервів.
Наприклад, сказав він, Британія взяла на себе зобов'язання підготувати для української армії 30 тисяч солдатів - "мотивованих людей, а не загнаних, як стадо баранів". Приклад Лондона, за словами міністра, збираються наслідувати ще кілька західних країн.
Чітку відповідь на питання щодо додаткової мобілізації в Україні, каже Резніков, може дати лише генштаб збройних сил.
- "Зачистка" неугодних: як Росія мобілізує кримських татар на війну
- Кого з росіян мобілізують на війну в Україні
- "Збори ска-су-ва-ли". Як мобілізація в Росії перестала бути частковою за два дні
Українське військове керівництво поки що не оприлюднило свої плани у відповідь на російську мобілізацію.
Хіба що першого дня її проведення з лаконічним зверненням виступив головнокомандувач ЗСУ генерал Валерій Залужний.
"Ми знищимо всіх, хто зі зброєю прийде на нашу землю, - чи добровільно, чи за мобілізацією", - заявив він.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!