Путінська анексія провалиться. Що думають про "референдуми" українські бійці на сході
Коли труну опустили у землю, на пагорбі навпроти кладовища приземлився снарядУ той час, як російський президент Володимир Путін оголошує про анексію частини суверенної української території, погрожує ядерною зброєю та мобілізує сотні тисяч резервістів, відповідь українських військ на східному фронті залишається незмінною - вони будуть боротися за кожен дюйм своєї землі.
Ми їдемо на передові позиції в місті Бахмут на Донеччині - одному з чотирьох регіонів, які президент Путін зараз незаконно оголосив своїми. Наша подорож проходить поетапно.
Ми сповільнюємося, щоб перетнути річку Бахмутівка, прискорюємося, щоб перетнути оголену місцевість, потім продираємося крізь небезпечну ділянку зі зруйнованими лініями електропередач. Кілька останніх метрів ми біжимо. Весь цей час обстріли тривають постійно - це частина знайомого звукового супроводу війни.
Але коли ми підходимо до передових військ, усередині понівеченої боями будівлі чуємо інше - тріск стрілецької зброї. Обидві сторони настільки близькі, що можуть цілитися одна в одну з гвинтівок.
Росіяни розташовані приблизно за 400 метрів перед нами, і щосили намагаються наблизитися. Нас попередили, що позаду є російський снайпер.
На своєму посту під землею, де рудий кіт складає йому компанію, командир українського підрозділу похмурий і відвертий.
Командир українського підрозділу Олександр каже, що спроба президента Путіна анексувати нові регіони України провалиться"Зараз тут досить важко, — каже 31-річний Олександр. - Це стрес. Всі під тиском. Ворог дуже близько, але ми стоїмо і даємо відсіч".
Він відкидає нещодавні референдуми президента Путіна як "маячню" і каже, що українцям не будуть нав'язувати свою волю дула російських рушниць.
"На мій погляд, ці референдуми нічого не змінять. Ми будемо боротися з армією Путіна і змусимо їх піти з нашої землі", - каже він.
Олександр знає ціну війни - і не лише з власних битв.
"Мій брат загинув, — розповідає він мені і додає: — Але я не знаю, де і коли це сталося, тому що його призвали в іншу призовну комісію з іншого регіону. Він загинув, а також кілька моїх товаришів, офіцерів, які тренувалися зі мною. Я дізнався, що вони теж мертві. Отже, я втратив сім'ю та друзів".
Він не втратив бажання боротися, як і 25-річний Роман, який керує ключовою зброєю цієї війни - безпілотником.
Роман тримає безпілотник - 25-річний хлопець каже, що хвилюється за сім'юРоман перебуває нагорі в розбомбленій кімнаті, заваленій уламками та битим склом, де живуть ще двоє котів. Заставка на його телефоні - це фото п'ятимісячного сина Кирила, який народився на початку війни. Він бачив свою єдину дитину лише один раз.
"Я бачу його на фотографіях і відео, а не в реальному житті, — каже він. - Важко, але також важко уявити, що росіяни можуть зробити з моєю родиною, якщо вони до них дістануться".
"Я не хочу, щоб вони робили те, що вони робили в Бучі. Я жив у Києві, і я чітко розумію, що відчувають жінки. Якщо ми будемо слабкими, вони приїдуть за нашими родинами".
Тут є занепокоєння щодо мобілізації в Росії. Найближчими місяцями Кремль відправить у бій набагато більше солдатів.
Незрозуміло, наскільки добре вони будуть навчені чи екіпіровані, але українців хвилює кількість, а не якість.
Їх уже чисельно переважають. У битві за Бахмут вони зіткнулися з нескінченною кількістю російських бійців. У серпні було п'ять хвиль поспіль, за словами Ірини, військової речниці.
"Просто їдуть і не зупиняються. Ні на стрілянину, ні на обстріли не реагують. Частина військовополонених, яких ми захопили, були з "Вагнера" [російська група найманців]. У них була краща зброя", - каже Ірина.
Тутешні війська вважають, що росіяни наполегливо добиваються перемоги в Бахмуті через нещодавні принизливі поразки на північному сході та півдні, де Україна повернула собі близько 6000 квадратних кілометрів території.
Поки що Бахмут застряг у горлі президента Путіна. Це перешкода в його прагненні проковтнути весь багатий на корисні копалини район, відомий як Донбас, в який входить Донеччина та Луганщина. Не зумівши повністю захопити Донбас, він анексував обидві області.
Поки він намагається завоювати Бахмут, де колись проживало близько 70 тис. людей, місто стає все більш спустошеним.
Людмила залишається з чоловіком у своїй квартирі, попри потріскані стіни та протікання водиУ центрі міста ми бачимо великий багатоквартирний будинок, центр якого зруйнував авіаудар три місяці тому. Багато вікон забиті дошками. Він виглядає занедбаним, але мій колега чує жіночий крик усередині будівлі.
Гукаємо, і з-за поліетиленової плівки, якою закрито її вікно на другому поверсі, з'являється Людмила. Спочатку її важко почути через глибокий гуркіт ракетного вогню.
"Це дуже важко, — кричить вона. - Нас бомбардують. Вчора на подвір'ї (від обстрілу) загинув чоловік. У будівлі майже нікого не залишилося".
"Все тече. Скрізь вода. Всі стіни потріскані. Дуже важко. Але принаймні гуманітарну допомогу отримуємо. Кожні три дні привозять хліб".
Сива пенсіонерка живе у зруйнованому будинку разом із чоловіком та кількома іншими мешканцями.
"Ми нікуди не можемо піти, — каже вона нам. - У нас немає грошей, а я в інвалідному візку". Сусід розповідає, що в будівлю влучили п'ять разів.
1 липня, коли влучила ракета, Людмила була на кухні. "Це було раптово, — каже вона. — Сам Бог мене врятував".
Житловий будинок Людмили п'ять разів страждав від російських обстрілів, за словами її сусідаАле чи можна врятувати це місто?
Поки що фронт тримається. Українські війська блокують просування росіян. Але тут навіть мертві не в безпеці.
На зеленій околиці міста, на шляху прильоту снарядів, є старе кладовище. Насипи темного ґрунту видають свіжі могили загиблих за останні місяці, відколи місто стало полем битви.
Коли труну опускають під землю, за якою спостерігають кілька присутніх, тишу порушує обстріл. Перший запуск у протилежний бік, але через кілька хвилин наступний снаряд приземляється на пагорбі навпроти кладовища. Потім другий удар, ще ближче. Пора вирушати.
Коли ми мчимося до краю Бахмута, прямо перед нами, за 100-200 метрів, на дорозі лунає вибух. Ми встигаємо різко повернути ліворуч і йдемо іншим маршрутом.
В Україні ще точиться багато битв. Президент Путін подвоює ставки, а зима все ближче.
Це нова небезпечна фаза новітньої війни в Європі.
На запитання, скільки, на її думку, триватиме конфлікт, речниця військового підрозділу відповіла: "Дуже довго".
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!