Мобілізація в РФ і її роль у трансформації Росії
Фото: EPA/UPGЗ 21 вересня, коли Путін оголосив про часткову мобілізацію, країни Балтії, які межують з РФ, не змінили своєї думки щодо надання віз росіянам – представники Латвії ще раз наголосили, що рішення про мобілізацію в РФ не вплине на обмеження щодо в'їзду на територію цієї країни. Також у Латвії не планують видачу гуманітарних віз утікачам від мобілізації. Та ж позиція у міністерств закордонних справ Литви, Естонії та Фінляндії.
Серед країн, які межують з Росією, про запрошення втікачам від мобілізації прямо говорили лише у Монголії. Але це запрошення озвучив її екс-президент та стосувалось воно, насамперед, представників тих народів Російської Федерації, які проживають у прикордонних з Монголією районах: бурятів та тувинців. На кордонах Росії з Грузією та Казахстаном утворилися величезні черги з автомобілів росіян, які не бажають служити у російській армії.
Сам факт того, що їх пропускали за кордон з російського боку видається дуже дивним, адже російське законодавство малює зовсім інший сценарій: у федеральному законі «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» прописано, що з моменту оголошення мобілізації громадяни РФ, які знаходяться на військовому обліку, не мають права покидати місце проживання без дозволу військового комісаріату.
Росіяни після перетину російського кордону з Грузією на КПП ‘Верхній Ларс’, 27 вересня 2022 року.Здавалося б, усе однозначно. І у відповідності до цього закону, «Аерофлот» пообіцяв повністю повернути гроші за квитки, куплені до 21.09.2022 чоловіками призивного віку – принаймні, за даними російських джерел. Але проїзд через сухопутний кордон лишався відкритим.
Можна було б впевнено говорити про те, що суворість російського законодавства і тут компенсується необов'язковістю його виконання, якби не два «але». По-перше, можливість для подвійного прочитання полягає у тому, що виїзд з місця проживання та виїзд закордон – це різні поняття, які передбачають два різних види переліків осіб. По-друге, таке нерозважливе втілення власних же законів комунікував особисто прес-секретар президента РФ Дмітрій Пєсков. Він стверджував, що вже в найближчі дні (з моменту оголошення мобілізації) буде оприлюднене роз'яснення про виїзд. Але воно так і не з’явилося. Отже, російське керівництво не було зацікавлене в тому, щоб перекрити усі можливі шпарини і закрити усіх російських призовників всередині країни.
Отже, кого випускають зараз, у цей тиждень з моменту оголошення часткової мобілізації? Це платоспроможні росіяни середнього віку зі своїми транспортними засобами. Це люди, які можуть дозволити собі кинути все, сісти в авто та поїхати до кордонів з тими сусідніми державами РФ, які пропускають росіян до себе – тобто вони мають достаток вище середнього і вільні гроші на таку дорогу.
У випадку мобілізації, скоріше за все, ці люди писали б про це у свої соцмережі, це обговорювали б у їхньому колі спілкування, вони б так чи інакше намагалися би захищати свої права – самостійно або за допомогою юристів. Іншими словами, вони б здіймали галас у тих середовищах в РФ, які воліли не помічати російської загарбницької війни проти України на постійній основі. До них, звісно ж, долітала деяка інформація через телеграм-канали або телебачення, але це не було буденністю жителя російської столиці або великих міст з доходом вищим за середній.
Супутниковий знімок черги автівок на виїзд з РФ на російсько-грузинському кордоні, 25 вересня 2022.Натомість – їм дозволяють втекти у ті країни, куди їхали і ті росіяни, які ухвалили подібне рішення після 24 лютого цього року. Логіка російської влади цілком зрозуміла: від цих людей у лавах мобілізованих значно більше проблем, аніж користі. До того ж – таким чином збільшується «російська меншість» у Грузії та Казахстані, яка у будь-якому випадку рано чи пізно почне вимагати для себе «прав російськомовних» та й загалом особливого ставлення – «адже вони тікали від мобілізації, і якби вони не втекли, то вони б пішли вбивати українців», за що українці та жителі приймаючих країн мають бути, з їхньої точки зору, невимовно вдячні.
Ця конструкція – не художнє перебільшення і не метафора: саме нею оперують «не такі росіяни», що виправдовують співвітчизників, у соцмережах. І цілком серйозно вимагають співчуття до «бідних людей, які можуть замерзнути у черзі на кордоні з Грузією». Дехто з них йде навіть далі – й дивується чому «злі українці» не хочуть співчувати «хорошим росіянам», які рятуються від мобілізації та, «таким чином не вб'ють більше українців».
Це можна було б сприйняти за відпрацювання темника (і, в якихось незначних відсотках від усього масиву подібних повідомлень, це і є такою роботою), але здебільшого йдеться про щиру трансляцію уявлень про світ «не таких росіян». У їхній картині реальності вибір дійсно полягає лише між втечею до Грузії або вбивством українців на території України у тій війні, яку розпочала проти них Російська Федерація.
Третьої опції – наприклад, активно протестувати проти мобілізації, як це роблять у тому самому Дагестані (за підтвердженими відкритими джерелами даними втрат військовослужбовців РФ, станом на початок вересня Дагестан був найбільш постраждалою республікою – в РФ публічно підтвердили загибель більше 300 дагестанських військовослужбовців) або здаватись в полон українським військовослужбовцям за першої можливості, до вчинення злочинів проти України, «росіяни з гарними обличчями» навіть не розглядають і, звісно ж, не пропонують. І вимагають від усіх інших захоплено аплодувати своїм співвітчизникам та розносити гарячий чай в черзі до КПП «Верхній Ларс».
Акція проти мобілізації в столиці Дагестану Махачкалі, 25 вересня 2022.Через російські телеграм-канали активно транслюється інформація про те, що вже після 27 вересня випускати по суходолу перестануть, а біля російсько-грузинського кордону почнуть роздавати повістки. Але навіть якщо все дійсно розгортатиметься за таким сценарієм, то Росія вже отримала максимум з цієї ситуації: в Грузію та Казахстан в'їде критична кількість росіян, яка буде робити там те, чого ніяк не могла робити на батьківщині – вимагати до себе особливого ставлення та «дотримання їх прав». Вони почнуть робити це без зовнішнього управління чи якоїсь візії людей з Луб'янки – просто тому що це їхній модус операнді всюди поза межами Росії. І на цьому тлі для вже згаданих людей з Луб'янки виникають найсприятливіші умови для дестабілізації ситуації у цих країнах – при будь-яких спробах надати додаткову підтримку України або вириватись з російського поля впливу. Вони просто користуватимуться ситуацією – без жодних додаткових зусиль зі свого боку.
На цьому тлі тривожно виглядають новини про 66 тисяч росіян, які в'їхали у ЄС з моменту оголошення часткової мобілізації у РФ (за даними ЗМІ, у багатьох з них є друге громадянство або посвідки на проживання у країнах ЄС), та окремі заяви представників німецької влади щодо наміру приймати втікачів від мобілізації в РФ, хоча й з проведенням «відповідних перевірок».
Українська відповідь на питання часткової мобілізації у РФ має базуватись на тому, який зі сценаріїв допоможе нам у стратегічній перемозі над Росією – тобто у її трансформації для безпечного для нас як для держави стану. І, звісно, сценарій з російськими диверсіями проти країн, частина території яких є окупованими РФ та пов'язаними економічно з окупованими Росією територіями України, та які так чи інакше перебувають у зоні російського впливу – це не те, що потрібно Україні, навіть якщо декілька тисяч осіб з мобілізаційного резерву не доїде до України зараз.
Біля військомату у Санкт-Петербурзі, 27 вересня 2022 року.Нас цікавить стратегічний вибір, в якому примусова мобілізація столичного хіпстера виливається у повідомлення сотням таких самих як він, що Росія йде не туди і потрібно робити щось вже зараз. Нас цікавить стратегічний вибір, в якому жінки Дагестану хапають поліцейських за руки та на камеру кричать що Росія напала на Україну. Нас цікавить ріст ненависті до ставлеників Москви у тому самому Дагестані. Нас цікавлять свідчення російських полонених, які б бачили увесь світ – свідчення того, що громадянин РФ N був примусово мобілізований, не вчиняв злочини проти України, здався в полон, усі права як полоненого дотримані українською стороною. Після спеціальних перевірок планує долучитись до війни проти Російської Федерації на стороні України за встановленою процедурою та у лавах встановлених одиниць і закликає інших росіян робити те саме.
Для перемоги України над Росією мало просто ліквідувати особовий склад противника. Мало змусити Путіна та його армію відступити з наших міжнародно визнаних територій. Необхідно пояснити усьому цивілізованому світові, що якщо ми зараз не докладемо зусиль до трансформації РФ – усі жахи війни РФ проти України можуть повторитись будь-коли. І питання географії повторення цієї кривавої бані лишатиметься відкритим.
Наше завдання – перескласти, перевинайти Росію так, щоб вона перестала становити загрозу світові. І ця трансформація буде неможлива без трансформації свідомості росіян. І саме тому росіяни мають зіткнутись з режимом Путіна персонально. Отримати персональний досвід протидії цьому режиму. Зрозуміти, що пасивність у минулому запросто може означати уламок або кулю у тілі в майбутньому. Бо на загарбницьких війнах вбивають і ці реалії сильно відрізняються від першоканальних серіалів про війну та Вітчизну. Без трансформації свідомості росіян трансформація Росії неможлива.
Це потрібно світові та самим росіянам.
Фото: EPA/UPG