Путін не перетворився з корупціонера на терориста. Він завжди був таким
Фото: EPA/UPGВ останній рік почастішали риторичні запитання на кшталт «чому Путін взагалі почав цю війну, йому що, мало було своєї землі?» чи «у нього ж імператорський палац в Геленджику, сидів би і насолоджувався, навіщо ж воювати?». Останній сплеск дискусій на цю тему викликали ракетні атаки на українські енергомережі та дамби, що багатьма було розцінено як прояв тероризму. Мовляв, такі речі – прояв слабкості, невже Путін готовий показати себе слабким?
Однак правильної відповіді ви не отримаєте, тому що самі питання поставлені невірно. Десятиліттями аналітики в Росії, Україні та на Заході перебували в полоні шкідливої ілюзії про природу персональної диктатури російського президента. Якщо представити її в дуже узагальненому вигляді, то вийде наступне: молодий Путін з труднощами пережив «лихі 90-і», відповідно стеля його життєвих прагнень як голови держави – особисте збагачення.
Певні факти легко вкладалися у цю концепцію – від неочікуваних мільярдерів серед друзів Путіна, як-от віолончеліст Ролдугін, до вражаюче розкішних особистих резиденцій. Сам президент теж працював на цей образ, заявляючи, що йому на початку цивільної кар’єри в новій Росії доводилося навіть таксувати, заробляючи на хліб.
Палац Путіна в Геленджику.Все це дозволяло віднести путінський режим до розряду «бананових диктатур», надзвичайно розповсюджених по всьому Третьому світі. І в Південній Америці, і в Азії, не кажучи вже про Африку, з легкістю можна відшукати десятки вождів, які, стрибнувши до головного крісла країни, забували про все, крім набивання готівкою власних кишень. Та що там гріха таїти, Україна в період президентства Януковича була надзвичайно близькою до такого статусу. Тож недивно, що і на Росію повісили аналогічний ярлик.
Однак з плином часу накопичувалися й інші факти, які свідчили, що путінський режим – це дещо інше. І їхнє усвідомлення залежало від ступеня проникливості кожного конкретного аналітика. Хтось роздивився імперіалістичний оскал Росії уже після Мюнхенської промови Путіна 2007-го чи вторгнення в Грузію в 2008 році. Більшість переглянула підходи після Криму-2014. Ну а повномасштабне вторгнення в Україну 2022 року зірвало шори з очей майже всіх, хто не ідіот сам по собі або на російській зарплаті. Щоправда, окремі генії бачили правду ще на початку нульових, але таких було мало, і їх майже не чули.
Колона російських військ поблизу Горі, Грузія, 22 серпня 2008 р.Для того, щоб якось «узгодити» того старого доброго Путіна, який допомагав США боротися із світовим тероризмом і задовольнявся лише монополізацією нафтогазових доходів, із новим лихим Путіним, який розв’язав найбільшу війну в Європі з часів Другої світової, багато хто почав говорити про еволюцію російського лідера. Мовляв, так, раніше він був просто крадій, а тепер став маніяком, так, раніше російські еліти прагнули лише вдома накрасти і за кордоном витратити, а тепер вони за «русскій мір» переживають, тож давайте пошукаємо причини, через які це сталося.
Однак сувора правда життя полягає в тому, що Путін не перетворився з корупціонера на терориста, тобто не еволюціонував. Путін від самого початку був не банальним злодієм, а справжнім кровопивцем. Це світ не міг або просто не хотів цього побачити.
Так, можливо на початку свого правління Путін більше скидався на Муссоліні, ніж на Гітлера чи Сталіна, однак італійській дуче все одно завершив участю у світовій війні. У будь-якому разі вже тоді з російським президентом все було ясно – він і не збирався будувати демократичного суспільства, він прагнув відродити СРСР із собою на чолі. Просто у перші два строки правління він був змушений маскуватися і вдавати гарного хлопчика, який не лається і не б’є посуд в чужому домі. По-перше, тому що не всі всередині країни були взяті до нігтя, а по-друге, тому що Росія була ще занадто бідною (а відтак слабкою), щоб качати права на зовнішньополітичній арені.
Президент Франції Ніколя Саркозі, президент РФ Володимир Путін, канцлер Німеччини Ангела Меркель, президент США Джордж Буш і прем’єр-міністр Великої Британії Тоні Блер під час саміту G8 у Хайлігендаммі, Німеччина, 7 червня 2007 року.Але Путін відразу показав, хто є who. Його правління почалося з організації вибухів житлових будинків, завдяки чому він отримав кредит довіри на Другу чеченську війну. Та й вторгнення чеченців у Дагестан, з чого почалися бойові дії, виглядає аж занадто підозріло. Потім було повернення радянського гімну і «віджим» ОРТ, НТВ і ЮКОСа. Захід вибухи проігнорував, війну пробачив, а «націоналізацію», тобто найбільшу крадіжку приватного майна в російській історії, пояснив собі в логіці «бананової диктатури» – неприємно, але не смертельно. Втім, Путін уже тоді не просто позбавив Березовського, Гусинського та Ходорковського їхніх активів. Він ще й звелів де-факто катувати останнього 14-ма роками суворого режиму – бо той не виїхав і став опозиціонером (прем’єр Касьянов свідчив, що Путін посадив Ходорковського за несанкціоноване фінансування Компартії).
Але чи не найбільш показовою стала реакція на загибель підводного човна «Курськ». Тут і небажання прийняти іноземну допомогу для порятунку екіпажу, і пояснення причин: «вона потонула», і недбало кинуте про вдів: «двадцятидоларові хвойди». Путіну не було шкода не лише цивільних, але й військових.
Дружини моряків «Курська» на місці загибелі підводного човна. Баренцове море, 2000 р.Список його злочинів зайняв би цілу книжку. І в останні роки він не став скоювати їх частіше, просто до нових жертв було прикуто більше уваги, ніж до старих. Багато говорили про отруєння Навального, а про Литвиненка – значно менше. Убивство Нємцова стало знаковим, але задовго перед тим чекісти убили купу генералів-політиків – Рохліна, Лебедя.
Ну а 2007 року Путін закінчив нарешті консолідацію влади та накопичив достатньо грошей, щоб заявити претензій на переоблаштування світового устрою. І недалекоглядність Заходу запустила цей пекельний ланцюжок: Грузія – Крим і Донбас – Сирія – Україна, при фінальній ланці якого ми знаходимося. А варто було лише адекватно зреагувати тоді, у 2008-му, і нічого з цього не сталося б. Одначе розслаблений західний світ більше любив стильного Обаму, ніж суворого Маккейна, і в результаті Росія отримала «перезавантаження» замість санкцій. І не у 2014 році Путін захтів Україну, а десятьма роками раніше. Вже 2004-го він роздратовано сказав заступнику держсекретаря США Строубу Телботту: «невже ви не розумієте, що ніякої України не існує?».
Тож безглуздо, як на мене, шукати переламну точку, яка відділяє старого доброго Путіна від нового поганого. Він завжди був таким, і те, що зараз його терористичні замашки вилізли назовні, це не результат його внутрішньої еволюції, а наслідок зміни зовнішніх обставин. Коротше кажучи, у 2008 році йому просто дали розвернутися – і понеслося. Власне, Гітлер теж був поганим від самого початку, а не зіпсувався десь по дорозі – почитайте його «Майн Кампф». Просто з 1939 року він перестав соромитися своїх злочинів, а з 1941-го запустив геноцид на повну, але готовим був до цього давно. З Путіним – та сама ситуація.
Фото: Lb.uaІ наостанок – про причини. Це брехня, що Путін бідував. Від самого його повернення 1990 року «контора» вела його по життю. Помічник Собчака – хлібна посада, але з 1996-го по 1998 рік він працював в Москві в адміністрації президента – і там мав стосунок до багатомільярдних оборудок із закордонною держаною власністю. Потім Путін очолив ФСБ, російський уряд, а згодом – і Кремль. Тож його корупція – не наслідок бідності, це – просто посадовий привілей. Кому ж не хочеться жити добре? І саме тому глибинний російській народ не виходить на протести через наявність у Путіна палацу в Геленджику. І не тому, що люди нічого не знають. Знають. Просто що тут такого? Царю за посадою належиться.
А от кровожерність в Путіна була закладена саме роботою в КГБ. «Контора» не рахувалася з мораллю, вважала людей за гвинтики – і коли кгбшник очолив державу, він переніс ці принципи на всю вертикаль влади. Оцей пізній держсоціалізм андроповського ізводу і є стрижем світогляду Путіна. А православ’я та традиційні цінності – не більше як обгортка. Путін побачив, що на російський імперіалізм та православний месіанізм є запит після ліберального єльцинського правління – і взяв їх собі на прапори. Не більше того.
Підписуйтесь на наш Tелеграм канал
Тому не питайте, чому Путін раптом став поводитися так, як він поводиться. Бо він завжди так поводився. Краще запитайте, коли саме ви зрозуміли, що на чолі сусідньої країни стоїть чекіст, для якого ваше життя не вартує нічого.