Прощання з монархом: де і як ховали королів і королев Англії
Прощання з Єлизаветою ІІ. Лондон, Трафальгарська площаЗі смертю королеви Єлизавети II закінчилося найдовше правління в британській історії.
Вона стала першим монархом Сполученого Королівства, що помер у Шотландії. Труну з її тілом привезуть до офіційної королівської резиденції в Единбурзі - Холірудського палацу, звідки урочистою процесією перевезуть до собору Святого Егідія.
Там труну з тілом розмістять для прощання перед тим, як відправити до Лондона.
Труна з тілом матері Єлизавети II у Вестмінстер-голі, 20 років тому. На цьому ж місці розмістять для прощання труну покійної королевиПохорон монархів завжди супроводжувався численними ритуалами, які, зрозуміло, змінювалися впродовж століть, але в чомусь залишаються незмінними й донині.
У Лондоні труна з тілом Єлизавети ІІ стоятиме у Вестмінстер-голі, почесну варту нестимуть солдати з підрозділів, що служать Королівському двору.
Але якщо сучасні монархи вмирають, зазвичай, вдома, то в історичному минулому все було не так просто.
Різна смерть
Надгробок Генріха IV у каплиці Св. Георгія у Віндзорському замку. За дивною іронією долі, там лежить і Едуард IV, якому приписують його смертьКоролі Англії, як і їхні піддані, вмирали по-різному. Едуарду V, наприклад, було лише 15, тоді як Едуарду I - 68. З 13 англійських королів з початку XIII до початку XVI століть лише два (Генріх III та Едуард III) померли в королівських резиденціях від віку й хвороб.
Джон (Іоанн), Едуард I, Генріх V та Річард III залишили цей світ під час воєнних кампаній, хоча безпосередньо на полі бою загинув лише Річард III. Едуард II, Річард II, Генріх VI та Едуард V померли (або радше таємниче зникли) за дивних обставин.
При цьому треба враховувати ще й те, що якщо король помирав, перебуваючи на посаді, то це було одне, а якщо вже після того, як його скинули, - то зовсім інше.
Щоправда, за винятком Річарда III, навіть скинутих монархів ховали з почестями, хоча місце поховання обирали все-таки не зовсім королівського рівня. Однак і для сучасників, і для нащадків було вкрай важливим, як новий король поводився з тілом свого попередника.
За протоколом
Статуї англійських королів від Вільгельма Завойовника до Генріха IV у Йоркському соборіУ середньовіччі ритуали прощання з королівським тілом базувалися на чотирьох текстах:
- De Exequiis Regalibus (Про королівський похорон), де докладно описували дії під час коронації короля, короля і королеви одночасно, або тільки однієї королеви, а також під час похорону суверена;
- Розділі, присвяченому похорону зі збірки церковних молитов Liber Regie Capelle;
- Правил королівського господарювання, складених за правління Генріха VII у 1494 році;
- Додатків до них, розроблених матір'ю Генріха VII Маргарет Бофорт.
Однак усі ці тексти сходяться в одному: головне - поховати покійного монарха з почестями та відповідно до його високого статусу.
У першому з цих творів описували, що робити з тілом померлого, у другому - як служити панахиди, а у третьому та четвертому - що має робити королівський двір у цьому сумному випадку.
Останній прихисток?
Смерть Едуарда Сповідника, першого короля, похованого у Вестмінстерському абатствіТеоретично кожен англійський король міг ще за життя обрати собі місце для поховання, хоча, зазвичай, їх ховали або у Вестмінстерському абатстві, або у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку.
Винятком із цього правила стали або королі, що померли за кордоном, або монархи, які втратили трон і життя.
Найбільшим королівським некрополем в Англії, безумовно, залишається Вестмінстерське абатство. Першим похованим у ньому королем, який, його, до речі, і збудував, був Едуард Сповідник.
Саме після його смерті та через те, що він помер бездітним з кількома потенційними спадкоємцями, і сталося вторгнення Вільгельма Завойовника, після чого королівські двори Англії й Франції дуже перемішалися аж до закінчення Столітньої війни.
Вестмінстерське абатство
Надгробки у Вестмінстерському абатстві: Генріх V та Єлизавета I, Марія Стюарт, Генріх VII та Єлизавета Йоркська, Едуард III та Генріх IIIПісля смерті Сповідника минуло понад 200 років, перш ніж до нього приєднався наступний англійський король (про шотландських королів ми зараз не говоримо).
У Вестмінстерському абатстві поховані:
- Едуард Сповідник, 1066
- Генрих III, 1272
- Едуард I, 1307
- Едуард III, 1377
- Річард II*
- Генріх V, 1422
- Едуард V, 1483**
- Генріх VII, 1509
- Едуард VI, 1553
- Марія I, 1558
- Єлизавета I, 1603
- Яків I, 1625
- Карл II, 1685
- Марія II, 1694
- Вільям III, 1702
- Ганна, 1714
- Георг II, 1760
Як бачите, у Вестмінстерському абатстві знайшла останній прихисток дуже шанована компанія, що померла при троні й короні. Винятки становлять лише два королі, яких спочатку поховали зовсім в інших місцях, а потім під тиском політичних обставин перепоховали у більш почесному місці.
Річард II віддає корону Генрі Болінгброку. Насправді все, найімовірніше, було зовсім не так пристойно* Річард II, скинутий з престолу Генрі Болінгброком (що став королем Генріхом IV), спочатку був похований у Герефордширі, в домініканському абатстві у Кінгз Ленглі.
А помер він далеко на півночі, у Йоркширі, в замку Понтефракт, де, як вважають багато істориків, його заморили голодом, або ж убили якось інакше. На почесне місце у Вестмінстерському абатстві рештки скинутого і вбитого короля вирішив перевезти син Генріха IV Генріх V, мабуть, щоб спокутувати гріх вбивства короля, що висів на його батькові.
Каплиця Генріха V у Вестмінстерському абатстві. Її вирішили відкрити для публіки на честь 600-ліття битви при Азенкурі**Другим винятком стали рештки Едуарда V. Точних гарантій, що в абатстві спочивають саме його рештки, ні в кого немає. За поширеною версією малолітнього некоронованого сина Едуарда IV убив його дядько Річард III. Чи так це було насправді, ми, певно, ніколи не дізнаємося. Не виключено, що тавро вбивці на нього повісили Тюдори, яким треба було якось виправдати захоплення трону у Плантагенетів.
До списку перепохованих можна додати Марію Стюарт. Вона взагалі була королевою Шотландії, а перевіз тіло її син, який успадкував англійську корону від Єлизавети I. Заради якоїсь історичної справедливості, або ж історичної помсти, він поклав матір поруч з Єлизаветою I, яка підписала її смертний вирок.
Віндзор
Каплиця Святого Георгія у Віндзорському замку: другий за заповненістю некрополь англійських та британських королівПевна іронія полягає в тому, що як Едуард Сповідник, який розпочав будівництво Вестмінстерського абатства, став першим похованим у ньому королем, так і Едуард IV, який почав кардинальне розширення й розбудову каплиці Святого Георгія у Віндзорі, першим з королів знайшов там спокій.
Поховані у Віндзорі теж (за рідкісним винятком) і за життя, і після смерті мали пошану й повагу.
Там спочивають:
- Едуард IV, 1483
- Генріх VI*, 1471, перепохований у каплиці 1484
- Генріх VIII, 1547
- Карл I**, 1649
- Георг III, 1820
- Георг IV, 1830
- Вільям IV, 1837
- Едуард VII, 1910
- Георг V, 1936
- Георг VI, 1952
Труна Генріха VIII у склепі каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку, на яку впала труна Карла I під час поспішного поховання. Малюнок ХІХ століттяНасправді у каплиці Св. Георгія поховали значно більше членів королівської родини, включно з дружинами, дітьми, племінниками та далекими родичами, але зараз не про них.
*Давайте знову зупинимося на двох винятках: Генріх VI помер у лондонському Тауері (цілком можливо, що його вбили за наказом Едуарда IV). Спочатку його поховали в Чортсійському абатстві у графстві Суррей, а потім перевезли до королівського пантеону.
**Карла I ніхто не перезахоронював, але король, що втратив і голову і корону, все-таки стоїть окремо.
Коли англійці правили Францією, і навпаки
Абатство Фонтевро прихистило кількох ПлантагенетівСаксонські королі до завоювання Англії норманами не мали єдиного некрополя. Чимало їх, щоправда, опинилися у соборі Вінчестера, у стародавній столиці Англії. Інші - в абатстві у Гластонбері, або в інших церквах і соборах, від багатьох з яких залишилися лише руїни чи мізерні згадки у хроніках.
Однак після Вільгельма Завойовника склалася цікава історична ситуація, коли королі, які сиділи на англійському троні, одночасно правили значною частиною Франції. Ось чому деякі з них, особливо з династії Плантагенетів, лежать на іншому боці Ла-Манша.
Сам Вільгельм похований в абатстві Святого Стефана у французькому Кані.
Його син Руфус, убитий на полюванні на території нинішнього графства Гемпшир, спочиває у Вінчестерському соборі.
Генріх I - у Редінгу, Стефан - в абатстві у Фавершемі у графстві Кент.
Надгробки Плантагенетів в абатстві Фонтевро. На передньому плані - Річард Левине Серце та його дружина Ізабелла Ангулемська. На другому плані - Генріх та його дружина Елеонора АквітанськаА ось двоюрідна сестра Стефана Матильда, яка мала успадкувати престол за заповітом свого батька Генріха I, похована у Франції у Руанському соборі.
Далі йдуть Плантагенети. Засновник династії, Генріх II, так само як і його дружина, Елеонора Аквітанська, лежать у французькому абатстві Фонтевро. Цікаво, що під кінець життя вони взагалі не спілкувалися, і Елеонора навіть підбивала їхніх спільних синів виступати проти батька, але поховали їх поряд, як зразкове подружжя.
Там лежить їхній син Річард I, він же Річард Левине Серце, хоча його могила і не збереглася. Найімовірніше, її зруйнували під час французької революції.
Далі від двору
Могила короля Джона у Вустерському соборі. Надгробок, звісно, багатий, але не Лондон і не ВіндзорПісля Річарда майже всіх англійських королів ховали вже виключно на англійській території.
Однак тих з них, які вмирали за сумнівних обставин (ця завуальована формула, під якою історики розуміють, що, найімовірніше, їх вбили), ховали швидше і якомога далі від столиці.
Перший у цьому списку - Джон (Іоанн), який, щоправда, помер від дизентерії (деякі історики досі не впевнені у тому, що його не отруїли), але занурив країну в громадянську війну, втратив землі у Франції, був змушений підкоритися повсталим баронам і підписати Велику хартію вольностей (Magna Carta), яка обмежувала королівську владу. Тож не дивно, що його тіла вирішили позбутися якнайшвидше, і поховали у Вустерському соборі.
Едуард II лежить у Глостері. Та ж картина: багатий надгробок і смерть за сумнівних обставинБатько й син Едуарда II, теж Едуарди, але перший і третій, були з почестями поховані у Вестмінстері. Тоді як його самого не лише скинули, а й вбили, тому він лежить у Глостерському соборі.
Генріх IV, за його власним бажанням, був похований у Кентерберійському соборі, поряд із рештками головного англійського мученика Томаса Бекета. Вважається, що у такий спосіб він хотів спокутувати свою провину за повалення та вбивство свого попередника і родича Річарда II.
Найбільше, мабуть, не пощастило Річарду ІІІ. Кілька століть він пролежав під тим, що пізніше стало автомобільним паркінгом, і тільки у цьому столітті був похований, як і належить королю, в соборіЗ Річардом III все зрозуміло: загиблий у битві останній король Йорків, якого Ланкастери, що перемогли, звинуватили у всіх смертних гріхах, спочатку був похований у францисканському монастирі неподалік місця битви. Кілька років тому його рештки знайшли під автомобільним паркінгом й урочисто перепоховали у Лестерському соборі.
Винятки і правила
Єлизавета II вже побажала, щоб її поховали поруч із батьком та матір'юЄдиним винятком із загального правила за останнє століття стала королева Вікторія, похована поруч зі своїм чоловіком, принцом Альбертом, у королівському мавзолеї у Фрогморі.
Королева Єлизавета II виявила бажання, щоб її поховали у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку поряд з її батьком і чоловіком, герцогом Единбурзьким, який помер 2021 року.
Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.