Олена Зеленська: "У нас також все дорожчає, але в нас у той самий час вбивають людей"
Офіс президентаЕкономічні наслідки війни в Україні дуже важкі для її союзників, сказала BBC Олена Зеленська, але якщо на мешканцях західних країн війна позначилися фінансово - зростанням цін та платежів за енергоносії, то українці щодня втрачають на війні своїх близьких, коханих та знайомих.Перша леді України в інтерв'ю ведучій BBC Лорі Кунсберг, записаному в Києві, закликала продовжувати висвітлювати людські історії цієї війни, втрати, які напад Росії завдав кожній українській родині, і зазначила, що українці продовжуватимуть боротьбу попри заклики до компромісу з агресором.У відеоінтерв'ю, яке вийшло в неділю, 4 вересня, Олена Зеленська також розповіла, який вплив мала війна на її родину та бажання її дітей.
- Олена Зеленська: "Мільйони людей читають Vogue, і говорити з ними - мій обов’язок"
- "Україна живе в постійному стресі" - Олена Зеленська в інтерв'ю BBC
BBC News: Олено, дякуємо за розмову! Як описати останні шість місяців для українців?
Олена Зеленська: Людський вимір цього конфлікту невимовно страшний. Ми всі живемо всі ці шість місяців у зміненій реальності, ми не можемо сказати, що ми живемо нормальним життям. Сказати, що це був шок для українців, коли ми прокинулися 24 лютого, - це все одно, що нічого не сказати. Багато людей досі скажуть вам, що вони продовжують жити 24 лютого.
Ми робимо вигляд, що все добре, для того, щоб не втрачати оптимізму. Але, на жаль, ця війна ведеться таким чином, що 70% всіх ракпет і бомб потрапляють саме у цивільні будівлі - наші школи, наші садочки, наші лікарні, об'єкти нашої інфраструктури. Це підраховано - 70% зброї використовується проти цивільного населення. Це обличчя цієї війни.
Це війна проти цивільних людей, це не війна з військовими. Це війна на винищення, це війна для того, щоб налякати і потім.. Я не знаю, що вони намагаються нам довести, вони намагаються використати тактику випаленої землі і потім зайти в порожні міста та села.
Але українці загартовуються і намагаються не втрачати оптимізму. Ми не знаємо ще, скільки ми маємо триматися. Ми біжимо на довгу дистанцію, намагаємося накопичувати сили, оптимізм, цілувати своїх дітей, обіймати своїх коханих, якщо це можливо, і жити далі.
BBC News: Ви кажете, що росіяни намагаються налякати вас. Ви боїтеся?
Олена Зеленська: Авжеж ми боїмося, але не можна боятися так, щоб це впливало на твої дії. Не можна пасивно боятися, треба діяти, і це рятує. Не так страшно, коли ти дієш. І повсякденні справи, і справи, які підтримують людей, допомагають нам бути разом, прискорюють нашу перемогу, допомагають тому, кому це найбільше потрібно, - це, дійсно, підтримує, це допомагає триматися.
Страшно всім, ніхто не може в цій країні сказати, що йому не страшно. Якщо б хтось так сказав, це була б брехня.
ВВС: Ми тут сидимо в умовах посиленої безпеки. Ви - ціль №2 для росіян. Як ви живете з цим?
Олена Зеленська: Я намагаюся не думати про нумерацію цілей, як я кажу, тому що, якщо дуже довго про це думати, можна отримати параною. Я не могла би поїхати. Тому що знаєте, всередині буревію не так страшно, як ззовні. Ти тут розумієш, що ти тут не один, ти зі своїми людьми. Мені було б дуже важко покинути країну.
По-друге, ти маєш подавати приклад, хтось має залишитися, у нас залишаються найсміливіші, наші ЗСУ боронять нас, наші люди працюють в тилу. Наша армія волонтерів робить неймовірне. Всіх цих людей треба підтримувати. І я впевнена, що це був би найгірший мій вибір, якщо б я поїхала. Це було б неправильно і нерозумно з мого боку.
BBC: І ваш чоловік залишився, коли Київ був під ударом. Якщо б ви і він ухвалили інше рішення, думаєте, Київ би захопили росіяни?
Олена Зеленська: Я ніколи не вірила, що вони можуть захопити Київ. Я знала наших людей, я знала, наскільки вони будуть чинити спротив, і росіяни це побачили. Стріляв кожен кущ, кожне вікно, всі, хто міг взяти в руки зброю, вони взяли зброю.
Я бачила очі людей в перший день. Я не бачила паніки. Ми бачили черги в пунктах реєстрації в територіальну оборону. Людей просто не могли всіх взяти, стільки охочих було захищати свої родини, свої домівки, тому коли ти бачиш цих людей, які здатні так боронити свою землю, ти розумієш, що ніхто не може сюди зайти.
BBC: Було так багато прикладів хоробрості. Я пам'ятаю, як ваш чоловік ходив по вулицях, щоб показати, що він на місці, що він не поїхав. Ви посміхаєтеся, згадуєте цей момент?
Олена Зеленська: Я зовсім не була здивована. Я знала, що він вчинить таким чином. Я ніколи не мала сумнівів, ми навіть не обговорювали це питання, залишитися чи не залишитися. Я знала, що він залишиться на 100%. І тому це нормально.
Зеленський відвідує поранених військових і мирних мешканцівBBC: Чи ви завжди знали, що він може бути таким лідером, яким себе проявив за ці шість місяців? Він завжди був таким?
Олена Зеленська: Я знаю його більш, ніж 20 років з того моменту, як він був ще хлопчиком, я знаю, що він за людина. Він з роками не змінив свої базові налаштування. Це та сама людина, яку я знаю, мені здається, він просто не міг вчинити по-іншому. Тому я не дивуюся. Мене іноді навіть ображала реакція людей, які були здивовані. Тому що я не могла зрозуміти: невже ви не бачили цього раніше.
BBC: То ви думаєте люди його реально не знали?
Олена Зеленська: Я думаю, так.
BBC: Він живе постійно в умовах цього тиску. Як часто вам вдається бачитися з ним?
Олена Зеленська: Ми бачимося дуже рідко. Під час інтерв'ю, коли ми даємо їх разом, іноді в офісі. Але ми спілкуємося телефоном кожного дня. Я сподіваюся, що ця розлука вплине на наш шлюб таким чином, що ще більш посилить наші зв'язки, я дуже сподіваюся, що так і буде, але ми відчуваємо одне одного, ми підтримуємо одне одного. Ми на зв'язку.
Олена та Володимир Зеленські зараз бачаться рідко, переважно під час офіційних заходів та інтерв'юBBC: Ви маєте публічну роль, яка постійно зростає. Ви нещодавно були в США, виступили з приголомшливою промовою в Конгресі, просили про більшу допомогу, більше зброї. Демократичні країни продемонстрували сильну підтримку України. Чи непокоїтися ви, що ця підтримка може згаснути?
Олена Зеленська: Я можу сказати, що ця допомога не просто необхідна, це справа виживання. Так дійсно, зараз чутно і відчувається, що світ хоче втомитися. Я не можу сказати, що він вже втомився, але такі наративи існують.
- "Зупинити російський терор". Зеленська виступила у Конгресі США та попросила більше зброї
- "Літають пасажирські літаки, люди не жахаються сирен". Олена Зеленська відвідала Байденів
Толерувати війну, забувати війну, не хотіти про неї чути - це означає забути про загальнолюдські цінності, забути про свою безпеку в першу чергу. Дорожчають енергоносії, дорожчає життя людей на Заході, але ми хочемо, щоб люди розуміли, що це не через те, що нас підтримує Захід, а через дії Росії. Про наслідки дуже важко зараз думати.
Олена Зеленська під час виступу в Конгресі СШАBBC: Немає порівняння з тим, як страждають люди тут. Але в нас вдома, у Великій Британії, як ви знаєте, люди постали перед болісним вибором, бо через зростання вартості енергоносіїв стало тяжко жити. Що б ви хотіли сказати нашим глядачам, тим, хто страшно занепокоєний через рахунки, які перевершують їхні можливості?
Олена Зеленська: Я розумію, що ситуація дуже важка, але хочу нагадати, що у той час, як у світі існує Covid - досі існує, коли в світі існує підвищення цін, - все те саме відбувається і в Україні. У нас також все дорожчає, але в нас у той самий час вбивають людей. І тому, коли ви рахуєте, скільки у вас коштів залишилося на рахунку або в гаманці, ми, на жаль, рахуємо наших загиблих.
І днями знову вбило ракетами людей, які просто гуляли в парку в Харкові. Загинула жінка, постраждали десятки людей. І кожного дня те саме. Це буде продовжуватися менше часу, якщо дійсно буде потужна допомога.
BBC: Борис Джонсон нещодавно заявив, що українці платять кров'ю, але люди вдома теж мають платити певну ціну, просив людей зрозуміти, що тут відбувається. Думаєте люди колись зрозуміють, через що ви пройшли тут?
Олена Зеленська:На жаль, мені здається, що повністю відчути це неможливо. Можливо відчути це частково або епізодично, тому я постійно намагаюся постійно говорити про це на будь-яких майданчиках, доносити це простими людськими словами, розповідаючи історії. Можна відчути, емоційно доторкнувшись до нашої трагедії.
Я впевнена, що кожного торкнуло - це відео облетіло весь світ, це було ще в березні - відео маленького хлопчика, який йшов і плакав на кордоні з Польщею. Ця дитина йшла сама, з рюкзачком, і він так гірко плакав, мені здається кожна мама, кожен тато, в якого є діти, не могли не плакати в цей момент.
Я коли бачу такі речі, не можу себе втримати, аби не уявити себе або свою дитину на цьому місці, і мені здається, що кожна людина в світі, яка має людськість і чуйність, так само відчуває.
Тому ці історії потрібно розповідати, ці обличчя потрібно показувати. Саме це і є обличчям війни, на жаль. Не кількість бомб, не кількість грошей, які витрачаються на цю війну, а саме ці людські історії. Їх десятки тисяч - страшних історій. У нас люди потерпають від мінно-вибухових травм кожного дня. На ці фото боляче дивитися, але потрібно, тому що саме це і є вартість війни. Не гроші, на жаль.
BBC: У вас також є своя родина. Ваша донька, мені здається, незабаром розпочне навчання в університеті, а ваш син, я читала, хоче начебто бути солдатом? Що ви думаєте про це?
Олена Зеленська: Ви знаєте, мені здається, зараз кожен хлопчик в Україні хоче бути солдатом. І це нормальна реакція. І його не можна зараз вмовити обрати будь-яку іншу професію. Можу сказати, що перед початком повномасштабної війни він займався в колективі народних танців. Йому дуже подобалося. І зараз я хотіла вмовити його повернутися. Він не хоче, він каже, що зараз не час танцювати. Він не хоче більше вчитися танцювати, він хоче вчитися воювати за свою країну.
Хоча це маленький хлопчик, і я як мама не можу радіти, що він відмовляється від інших можливостей свого життя.
Але ми вже бачимо, ми по-іншому відчуваємо своє єднання з країною, свою приналежність, свою національну ідентичність - від дорослих до наймолодших. І діти це просто демонструють більш яскраво, ніж дорослі.
BBC: Я можу сказати, як вам складно знаходити речі, які викликають у вас бажання посміхатися. Це дійсно надзвичайно важко жити в таких умовах.
Олена Зеленська: Я можу сказати, що це дійсно важко. Якщо в перші дні ми були на якомусь такому стресовому адреналіні, потім ти розумієш, що батарейки сідають. І треба шукати якісь нові можливості для посилення свого, емоційного.
Але допомагають люди навколо. Я можу вам розповідати сумні історії, але навкруги стільки захоплюючих, надихаючих історій наших людей.
BBC: Відбуваються тяжкі бої мірою того, як Україна намагається відвоювати свої території. На початку цієї війни люди думали, що Україну захоплять за дні, але зараз ви повертаєте території. Ви думаєте, що переломний момент вже настав?
Олена Зеленська: Ми всі дуже на це сподіваємося. Просто все складається так, що без повернення територій мир не настане. На жаль, їм потрібна вся Україна. Вони не зупиняться. У нас немає іншого виходу, ніж боротися.
BBC: Чи можете ви уявити день, коли, як деякі люди припускають, буде досягнуто якийсь компроміс, чи можете ви уявити це?
Олена Зеленська: Ми вже чуємо такі заклики з інших країн, але в Україні, я не знаю, мені здається, таких людей немає. Українці обрали шлях опору, і я не знаю, що може статися, щоб ми взагалі прийшли до цього діалогу.
Борис Джонсон цього року кілька разів відвідував Київ, востаннє - 24 серпня. 5 вересня він залишить свою посадуBBC: Велика Британія досить чітко підтримує Україну. Борис Джонсон намагався займати дуже сильну позицію щодо підтримки України. І хоча він втратив роботу вдома, він залишається дуже популярною фігурою тут. Яким буде ваше послання до нашого наступного прем'єра?
Олена Зеленська: Мені здається, що це була б суто політична заява, і це не моя місія робити такі заяви. Я б побажала успіху і не забувати про людськість.
BBC: Наскільки важливим є зв'язок між Великою Британією та Україною? Це щось особливе?
Олена Зеленська: Дійсно важливий. Зараз ми відчуваємо потужну, надпотужну підтримку, і навіть на емоційному рівні. І коли лідери Великої Британії так демонструють її, так щиро і так потужно, ми відчуваємо, що ми не самі, і ми знаємо, що ваші люди ідуть за своїми лідерами. Тому ми знаємо, що вся держава за нас. Це неймовірно надихає, надихає на боротьбу і надихає на стійкість.
BBC: На початку війни світ спостерігав і думав, що столиця впаде, Росія контролюватиме Україну. Те, що далі трапилося, - це було про українських людей, про український дух, про те, що надає їм сили боротися, раз за разом робити виклик, перевершувати очікування?
Олена Зеленська: Мені здається, що це риса українського характеру. Це те саме, що я можу сказати про свого чоловіка. Він представник нашого народу. Ми не можемо скоритися. Тим більше цьому супротивнику. На жаль, ми їх знаємо дуже добре, на жаль, ми їх знаємо сторіччями. Це ще більш болюче, коли близькі сусіди так поводяться.
Знаєте, це ж не іншопланетяни прилетіли нас вбивати, не монстри з іншої планети, це люди, які живуть з нами, з якими є змішані сім'ї. У нас в багатьох однакові імена та прізвища. І це просто неймовірно, ця образа…
Мені здається, це був потужний поклик української душі до спротиву насправді.
ВВС: І ви зростали у той час, як Східна Європа переживала надзвичайні зміни. Коли все відкривалося, Україна здобула незалежність. Мені здається, вам було 12 чи 13?
Олена Зеленська: 12.
ВВС: І тільки цього тижня Горбачов помер. Чи можете ви уявити колись повернення до того, щоб Росія дивилася на своїх сусідів і думала, як допомогти відкритися, а не бути агресором?
Олена Зеленська: Трагедія в тому, що світ навіть не помітив, коли вони змінили свій напрямок бачення. Всі довго дуже вважали, що вони залишаються тими самими відкритими, як це було за часів Горбачова і потім перших років правління Єльцина, наприклад. Ми дійсно виросли уже з відчуттям незалежності.
І, мабуть, навіть і вік нашого президента зараз у його світогляді відіграє величезну роль. Ми уже виросли у вільній Україні. У 91-ому році нам було 12, ми були ще діти. Ми себе пам'ятаємо тільки в незалежній Україні. Тому будь-які ідеї повернення до Радянського Союзу або до якогось варіанту Радянського Союзу для нас уже неприпустимі. На жаль, цього не розуміють в країні-агресорі. І вже виросло покоління людей, українців, яким уже 30 років, це дорослі люди, в яких є діти, які не знали, що таке Радянський Союз. Це багато років. Україна незалежна, і вона буде незалежною.
ВВС: У житті є хороші речі, і я хочу закінчити запитанням про хороше. Один зі способів, яким Британія намагається допомогти, - це прийняти Євробачення. Я маю запитати, чи ви шанувальниця і чи хотіли б ви приїхати в Британію на Євробачення, якби це було можливо?
Олена Зеленська: Якщо б це було можливо, авжеж, я би з задоволенням поїхала. Авжеж українці хотіли самостійно провести цей конкурс. Ви собі не уявляєте, наскільки було гірко визнавати, що, дійсно, ми не можемо.
Але ми вдячні, що саме Британія пройде цей етап. Ще раз повернуся до того, що українці зараз неймовірно тепло ставляться до британців.
ВВС: Але ви шанувальниця?
Олена Зеленська: Я дивлюся. Я не можу сказати, що я дивлюся всю ніч, але дивлюся. Я можу сказати, що моя донька дійсно фан, вона передивляється іноді якісь ретроспективні, з початку 70-их, виступи всіх зірок світових саме на Євробаченні. І ставить мені якісь дивні записи, ми з нею сміємося. Ви ж знаєте, бувають різні типи артистів на Євробаченні. Там є, з чого посміятися іноді.
Ви завжди можете отримувати головні новини в месенджер. Достатньо підписатися на наш Telegram або Viber.