Колаж: Андрій КалістратенкоОсманська дипломатія. Як Туреччина допомагає Росії обходити санкції
Турецький лідер ніяк не визначиться на чиєму він боці у війні Росії проти України. Чи може Захід схилити Ердогана до введення санкцій проти країни-агресора?
Позиція Туреччини щодо російсько-української війни є найбільш загадковою поміж інших країн НАТО.
На словах президент Реджеп Тайїп Ердоган підтримує Україну у війні та обіцяє допомогти у відновленні знищеної чи пошкодженої росіянами інфраструктури. Туреччина також постачає українській армії ударні дрони Bayraktar та бронеавтомобілі Kipri.
Водночас наш південний сусід навідріз відмовляється вводити санкції проти Росії та навіть нарощує співробітництво з агресором. Ердоган та Путін публічно тиснуть один одному руки та домовляються про "поглиблення співпраці".
Таку поведінку міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба пояснює "традиціями османської дипломатії". Туреччина хоче і співпрацювати з Україною, і водночас заробляти гроші на Росії.
У підсумку країна-агресор використовує Туреччину для пом’якшення наслідків західних санкцій та продовжує фінансувати обстріли українських міст.
В останні місяці в західних країнах все частіше озвучується питання необхідності вплинути на Туреччину, щоб вона припинила "годувати" агресора. Та чи вийде схилити Ердогана до введення санкцій проти Росії?
Економічні експерименти Ердогана
Туреччина має набагато менше запасу міцності для введення санкцій проти Росії, ніж західні країни. Торік президент Ердоган загнав економіку своєї країни у скрутне становище.
У 2021 році Туреччина зіткнулася з високою інфляцією та вирішила боротись із нею в екзотичний спосіб. Місцевий центральний банк знизив ключову ставку за позиками з 19% до 13%, хоча економічна теорія вимагає зворотного – підвищення ставки.
Іншими словами – економіку почали заливати грошима замість того, щоб їх абсорбувати для стримання інфляції. Здавалося б, такі дії призведуть до ще більшого зростання цін та зубожіння населення, але турецький президент з цим не згоден.
Логіка Ердогана наступна: завдяки здешевленню національної валюти турецькі експортери зможуть отримувати більше лір за кожен отриманий долар, вони стануть більш конкурентоздатними на світових ринках та зможуть підвищити зарплати, які б невдовзі наздогнали інфляцію.
Турецькі активи через слабку ліру стануть більш привабливими, а економіка зможе залучати більше інвестицій у доларах. Таким чином хронічний дефіцит платіжного балансу мав би уже у 2022 році перетворитись на профіцит.
Двозначна інфляція і карколомне падіння ліри: як Ердоган "зламав" турецьку економіку
Але цей план виглядає красиво тільки на словах, адже здешевлення національної валюти зробило дорожчим імпорт. За підрахунками професора фінансів лондонського Королівського коледжу Гульчіна Озкана, 70% турецького імпорту – це сировина для заводів.
Отже, підприємства з одного боку отримали стимули для зростання, а з іншого – додатковий тягар дорогого імпорту та хаос у власному балансі. Інфляція в липні становила рекордні 80%. Це відлякує інвесторів та заважає бізнесу довгостроково планувати.
Платіжний баланс Туреччини вийшов у профіцит лише на кілька місяців у 2021 році, а потім знову провалився. У червні торговий дефіцит становив 3,4 млрд дол, що на 200% більше, ніж у минулому році.
Падіння платіжного балансу відбулося здебільшого через зростання світових цін на енергоносії. Дорогі газ та нафта викачують валюту з країни та зривають усі плани Ердогана.
Інфляція у Туреччині зараз перебуває на рівні 80%, що дуже далеко від цільових 5% на 2022 рік. Платіжний баланс залишається в дефіциті, а промисловість змушена платити за енергоносії величезні суми. Мало того, що ціни на газ та нафту зросли у доларах, так ще й самі долари з початку року подорожчали на 40% у лірах.
Турецький індекс менеджерів із закупівель у промисловості (PMI) з початку року впав з 52 до 47. Цей індекс традиційно є одним з передвісників майбутніх економічних криз. Вважається, що активність підприємств скорочується, коли показник падає нижче 50.
Рейтинг підтримки Ердогана на тлі економічних невдач почав помітно падати. За даними агентства Metropoll, під час пандемії він складав 55,8%, а зараз – 41,5%.
І це важливо, адже лише через рік в Туреччині відбудуться президентські вибори. Ердоган має звітувати про виконання своєї економічної стратегії на 2023 рік, яка зараз за багатьма показниками не дотягує навіть на половину від запланованого.
Ердоган хапається за будь-які можливості, щоб оживити економіку під час світової кризи та отримати політичні бали.
Наприклад, за рахунок дешевої ліри в Туреччину цього року прибуває більше туристів, які залишають в країні свою валюту та поповнюють платіжний баланс. Ердоган відмовився розривати авіасполучення з Росією, звідки традиційно прибуває найбільше туристів.
Також туркам необхідно шукати покупців на квартири для стимулювання девелоперського сектору. Через інфляцію собівартість будівництва за рік зросла у два рази, але дешева національна валюта приваблює багато покупців з-за кордону. У квітні цього року росіяни купили в Туреччині 1152 об’єкти та стали головними іноземними покупцями місцевої нерухомості.
Туреччина, Грузія, Емірати. Як через навалу росіян дорожчає нерухомість по всьому світу
Росіяни використовують інвестиції в цю країну як "безпечну гавань" в умовах західних санкцій, тому жодних арештів на російські активи в Туреччині влада не накладає. Інші обмеження також не вводять, щоб не отримати дзеркальні санкції та не злякати покупців.
І це лише невелика частина тісних турецько-російських зв’язків, втрата яких може коштувати Туреччині мільярдів доларів, а Ердогану – наступного президентського терміну.
Незалежність з російським газом
Турецька економіка залежить від російських енергоносіїв не менше, ніж країни ЄС. Країна отримує від Росії 45% від усіх обсягів споживання газу, 40% бензину та 17% сирої нафти.
Ердоган не вводив санкції в першу чергу через залежність Туреччини від російської енергії. "Я не можу залишити свій народ мерзнути взимку", – сказав він.
Проте Туреччина не шукає нових постачальників, а навпаки – нарощує співпрацю з агресором.
У серпні країна подвоїла імпорт нафти з РФ, порівняно з аналогічним періодом 2021 року, та частково компенсувала країні-агресору втрачені постачання до ЄС. Російська марка Urals продається з дисконтом до 30% відносно еталонної марки Brent, тому для турецьких нафтопереробних заводів це можливість заробити.
До того ж п'ять турецьких банків погодилися перейти на російську платіжну систему "Мир" та вести розрахунки за газ у рублях.
Росія скручує крани. Як ЄС готується до безпрецедентної газової кризи
Звісно, Туреччина має свою програму з енергонезалежності. Зараз триває будівництво великої атомної станції "Аккую" вартістю 20 млрд дол, яка забезпечуватиме 10% всього споживання електроенергії в країні.
Проте і цей проєкт тісно пов’язаний із росіянами, адже будівництво станції зав’язано на російському обладнані та спеціалістах компанії "Росатом". Цю АЕС будують з 2010-го року та планують запустити у 2023-му до століття турецької республіки.
Ердоган знає, що будь-яке загострення у відносинах з РФ може призвести до гальмування будівництва. Востаннє проєкт заморожували у листопаді 2015 року, коли Туреччина у своєму повітряному просторі збила російський Су-24.
З часом Туреччина сподівається почати розробку газових родовищ у Чорному морі, наростити постачання з Іраку, Ізраїлю, Азербайджану, зробити ривок у вітровій енергетиці тощо.
Але турки не ставлять перед собою мету відмовитись від російських енергоносіїв та терміново змінити постачальника, як це роблять західні країни. Тому амбіції Ердогана на енергонезалежність поки що не заважатимуть путінському режиму заробляти.
Помідорна дипломатія
У своїй економічній політиці Ердоган зробив ставку на зростання експорту. Саме для цього центральний банк Туреччини здешевив національну валюту відносно долара. У травні експорт з Туреччини дійсно зріс на 19% порівняно з травнем минулого року.
Росія – зовсім не головний покупець турецьких товарів. У 2021 році на країну-агресора припадало лише 2,6% турецького експорту або 5,8 млрд дол.
Проте цінність російського ринку для Туреччини полягає в тому, що після санкцій там з’явилося багато місця для продукції турецьких виробників, а отже – а ньому можна заробляти значно більше, якщо вчасно зайняти нішу.
Для Росії ж постачання з Туреччини стали можливістю пом’якшити західні санкції та повернути на полиці магазинів якісні товари, які не вміють масово виробляти у РФ.
Експорт Туреччини у Росію у липні зріс одразу на 75%. В період з травня по липень країна наростила постачання меблів, паперу та виробів з дерева – на 157%, текстилю – на 129%, хімікатів – на 124%, електроніки – на 68%.
Відносини Росії та Туреччини характерні так званою "помідорною дипломатією". Так узагальнено називають періодичні закриття російського ринку для турецьких товарів, в ті моменти коли між країнами відбувається конфлікт.
А "помідорна" вона тому, що кожного разу після недружніх дій Ердогана в турецьких томатах "раптово" знаходили віруси, після чого контролюючі органи РФ забороняли їх ввозити, й овочі просто псувались у теплицях чи на кордоні.
Тож введення санкцій проти Росії може перекрити для Ердогана все більш вагоме джерело валюти. Без допомоги західних країн швидко знайти заміну для російського ринку – неможливо.
Вторинні санкції – не аргумент
Туреччина не дає ізолювати російську економіку, і тим самим псує гру західним країнам. Найбільш подразливим для ЄС та США виявився нещодавній російсько-турецький саміт у Сочі, де Путін з Ердоганом домовились поглиблювати економічну співпрацю.
За даними джерел видання Financial Times, деякі країни Євросоюзу можуть виступити за запровадження торговельних обмежень проти Туреччини, якщо та продовжить своє зближення з Росією. Серед можливих заходів – закликати свої компанії піти з цієї країни.
Сполучені Штати прямо пригрозили турецьким компаніям вторинними санкціями, якщо ті співпрацюватимуть з росіянами, які вже перебувають під міжнародними обмеженнями.
Між хлібом та свободою. Чому США та ЄС послаблюють санкції проти Росії
Чи зможуть ці погрози переконати Ердогана припинити нарощувати співпрацю з Москвою?
"Погроза санкціями тут буде малоефективною, оскільки турки дуже болісно ставляться до питань суверенітету. Особливо це стосується ситуацій, коли їх намагаються змусити відмовитися від того, що вони вважають вигідним.
Вестись зараз на погрози США Ердоган не може, адже виглядатиме слабким, що не притаманно для його політики", – впевнений експерт-міжнародник з центру політичних студій "Доктрина" Денис Москалик.
Санкції проти Росії неминуче призведуть до економічних втрат усіх задіяних в них країн. Західні країни спільно тримають удар Росії та мають безліч інструментів для взаємопідтримки. Туреччина ж економічно перебуває у хиткому становищі та складних відносинах з ЄС та США, тому рятуватись у випадку економічного колапсу країні доведеться самотужки.
Москалик вважає, що Ердогана все ж можна схилити до протистояння з Росією, але для цього західним країнам доведеться підставити своє плече.
"Все можна змінити, запропонувавши Туреччині співставні вигоди. Наприклад, доступ до ринків та технологій, які б зробили можливим нове "турецьке економічне диво". Йдеться про виведення відносин зі США та ЄС на новий рівень економічного, фінансового та технологічного співробітництва. Більш того – визнання Туреччини як впливового гравця на міжнародній арені", – зазначив він.
Аби подібний компроміс став можливим, ЄС та США мають змінити фокус у своїй санкційній стратегії та зосередитись на переконанні країн, які допомагають Росії: Індії, Китаю, Туреччини, Вірменії, ОАЕ тощо. І робити це не лише погрозами вторинних санкцій, потенціал яких падає, що ближче світ наближається до глобальної рецесії, а й вміти надати цим країнам якісні альтернативи.
Поки цього зсуву не станеться, ніщо не заважатиме Ердогану продовжити займати позицію "посередника" та бути фактично російським хабом для обходу санкцій.