getty imagesІсторія економічної незалежності від Росії в 10 інфографіках
За 31 рік з дня проголошення Незалежності українська економіка ще ніколи не була настільки сепарованою від Російської Федерації як зараз.
Це був довгий і важкий шлях, який після початку війни у 2014-му році став безальтернативним.
Центр економічної стратегії підготував інфографіки про те, як за останні два десятиліття Україна відокремлювалась від російського впливу у різних сферах економіки.
А аналітичний сервіс з перевірки контрагентів YouControl надав дані щодо присутності російського капіталу в українських компаніях та його ділових зв’язків.
Інфографіки побудовані мовою цифр, яка хоча і є точною, але не оперативною. Повноцінне "обнуління" всього російського в Україні можна буде спостерігати у цифрах на початку 2023-го року.
Торгівля
Довгий час Росія була ключовим торговельним партнером України. У піковому, з точки зору обороту між двома країнами, 2011 році товарооборот склав 49 млрд дол. Тоді здавалося, що найбільший партнер – Російська Федерація, залишиться в цьому статусі назавжди.
Та невдовзі все змінилось. Після анексії Криму та початку війни на Донбасі у 2014 році Україна різко скоротила співпрацю з агресором. Але не повністю – у 2021 році товарооборот між країнами все ще склав 9 млрд дол, хоча це і було вп’ятеро менше, ніж у 2011-му.
В тому ж таки 2011 році на до майбутнього агресора було спрямовано 29% всіх експортних товарів. У 2021 році – лише 5%. А основним партнером України з 2014-го року став Європейський Союз.
Раніше до Російської Федерації український бізнес здебільшого експортував метали, залізничні вагони, різноманітні турбіни та насоси, трансформатори й електромотори.
Водночас з Росії українці завозили нафту та нафтопродукти, на які в різні роки припадало від 40% до 60% усього імпорту з РФ. Країна продовжувала міцно сидіти на російській нафтовій голці навіть після початку війни у 2014 році.
Так, у 2021-му 25% усіх увезених до України нафтопродуктів надходило з РФ. Така залежність "вилізла боком" після 24 лютого 2022 року, коли різко перервалося постачання з РФ та Білорусі. Ці дві країни разом забезпечували майже дві третини наших потреб нафтопродуктах.
Енергетика
Окрім критичної залежності від імпорту російських нафтопродуктів, Україна в останнє десятиліття була заручником фактично монопольних поставок пропану та бутану з країни-агресора. Ситуація змінилася лише після початку великої війни, коли за допомогою надзусиль вдалось переорієнтуватися на європейський ринок.
Про напружені газові стосунки України та Росії є навіть немаленька стаття на Вікіпедії, але мало хто знає, що довгий час нашим основним постачальником природного газу був Туркменістан.
У 2009 році РФ заблокувала його транзит і, не без допомоги певних українських високопосадовців, стала ключовим продавцем газу для нашої країни. З листопада 2015 року Україна не купує газ у Росії напряму, а викуповує його на ринках країн ЄС, які фактично перепродають нам російське блакитне паливо.
Довгий час Росія була і єдиним постачальником палива для українських атомних станцій. У 2008 році Україна почала співпрацю з американською компанією Westinghouse, що поставляла паливо зі свого заводу у Швеції.
Співпрацю активізували після 2014 року. Напередодні повномасштабного вторгнення Росії саме Westinghouse була основним постачальником для українських АЕС.
Банки
На банківському ринку України роками працювали п'ять найяскравіших гравців-росіян: "Сбєрбанк Росії", "Промінвестбанк", "ВТБ-Банк", Альфа-Банк та "Банк Москви".
Розпочавши агресивне нарощування присутності ще під час Світової фінансової кризи 2008 року, російські банки за каденції Віктора Януковича збільшили частку своїх активів до 10-11% у всій банківській системі України.
А вистоявши під час "банкопаду" 2014-2016 років, російські банки навіть збільшили свою частку до 13%.
Серйозні негаразди почалися з 2018 року: банкрутство "ВТБ-Банку", санкції РНБО проти "Банку Москви", націоналізація "Сбєрбанка" та "Промінвестбанка". Останнім великим бастіоном російського банкінгу в Україні залишається Альфа-Банк, що пробує сховатися від токсичної репутації за новою назвою.
Російський слід в українському бізнесі
Російська корпоративна присутність досягла свого піка у 2013 році, після чого почала скорочуватися.
Це зниження могло мати номінальний характер, адже російський акціонерний капітал, опинившись під тиском санкцій та репутаційних ризиків, шукав способи "замести сліди", які вели до окупантів.
"Для приховування істинних зв’язків з державою-агресором. використовувалися різноманітні методи: від формального продажу активів лояльним бізнесменам і політикам з українським громадянством, до зміни паспорта бенефіціарних власників чи використання компаній-оболонок з офшорних юрисдикцій", – констатує фінансовий аналітик YouControl Роман Корнилюк.
Попри загальний тренд на скорочення, в Україні ще достатньо великих компаній, які так чи інакше мають відношення до російських бізнес-груп чи окремих бізнесменів.
З великих компаній, окрім банку, росіянам ще належить найбільший телеком-оператор, алюмінієвий завод, кілька операторів з розподілу електроенергії, а також підприємства харчової промисловості.
Найбільше власності в Україні у російського олігарха Михайла Фрідмана, який народився у Львові. Зокрема, він володіє найбільшим телеком-оператором та одним з найбільших банків.
На другому місці – алюмінієвий магнат Олег Дерипаска, який володіє Миколаївський глиноземним заводом та колись володів Запорізьким алюмінієвим комбінатом, який той фактично знищив.
Олександр Бабаков володів кількома обленерго, але деякі з них він вже продав. Ще кількома обленерго володів росіянин Костянтин Григоришин, але у 2016 році він отримав українське громадянство, а у 2018-му навіть потрапив під санкції РФ.
Зараз Україна продовжує позбуватися російського впливу через санкції та конфіскацію активів громадянин РФ і повʼязаних з нею компаній. Цьому сприяють відповідні закони, які президент Володимир Зеленський підписав ще весною.
Дані наступного року у статистиці свідчитимуть про остаточне витіснення російського бізнесу з країни та зменшення його впливу до майже нульового.
Залишилось втримати економічний та військовий фронт і зустріти перемогу України.