"Ось дочекаємося вересня". Як російська пропаганда готує жителів Луганська до "референдуму"
Міністерство оборони РФКожен мій ранок починається однаково - я читаю свіжі новини про нас. Причому читаю їх як на місцевих новинних ресурсах, так і на загальноукраїнських. Новини однакові, але подача, як соус вмілого шеф-кухаря, робить "страву" кардинально іншою.
- Росія захопила Луганщину. Як і чому це сталося і що буде далі
- Жахи життя у Луганську. Чоловіків відловлюють на війну, а все українське витравлюють
- Як виїжджають з "ЛНР" і не можуть повернутися назад
Якщо вірити місцевим луганським ЗМІ, ми завалені по самісінькі вуха російською гуманітаркою. Її шлють тоннами щодня.
Наша сім'я, та що там, сім'ї буквально всіх моїх знайомих живуть, ймовірно, на якійсь іншій планеті. Ми не бачимо і не отримуємо цих тонн допомоги. Ми навіть не уявляємо, куди вони йдуть.
Якщо в лікарні, то кожна госпіталізація моєї дитини оплачується з моєї кишені. Якщо в школі, то відсутні підручники, а телевізор в клас і антисептики ми теж купуємо самі. Та й "державна" спортивна секція обходиться нам в 500 рублів на місяць.
Можливо, в нашому житті просто немає тих ніш, які перекриває гуманітарка? Та й взагалі наше реальне життя і життя, яке показують у місцевих новинах, настільки різні, що це більше схоже на якісь окремі реальності, чорне і біле, справжню сторону дзеркала і задзеркалля.
Якщо вірити роликам на місцевому телеканалі, всі наші "бійці" все життя тільки й мріяли, щоб воювати. Навіть втрачаючи кінцівки, вони повертаються в стрій.
В реальності ж жінка поруч зі мною в автобусі скаржиться комусь по телефону: "Чоловіка викликали сьогодні на планірку - їхнє підприємство не виконало план з мобілізації".
І це та сама історія про реальність і глянцеву картинку, яку підтримують місцеві ЗМІ.
Згідно з російськими новинами, від "ЛНР-ДНР" залишилися лише руїни. Яким же було моє здивування, коли я побачила автобус "Донецьк-Ялта", в якому люди просто їхали відпочивати, а зовсім не ховалися від обстрілів.
Та й сам Луганськ зараз не дуже відповідає глянцевій картинці російських новин. Так, щось ремонтується. Але це не масовий процес, як нам це показують у новинах. Як і раніше, занепадають зруйновані ще в 2014 році школи.
Луганськ, парк, весна 2022 рокуІ цей "розрив шаблону" пригнічує - на думку знайомих в Росії, ми розпещені гуманітаркою, а найближчим часом Луганськ стане ще одним Грозним - містом розкоші і пишноти, що вражатиме уяву новітніми будівельними технологіями.
Щоправда, ті ж російські друзі нарікають, що все це відбувається за їхні податки, і нам, мовляв, подавай все тільки найкраще. "Навіть гуманітарку приймають тільки нову", - кажуть вони. І ці діалоги знову повертають до майже риторичного питання: "Де ж все це?"
Як не дивно, відповіддю майже на всі питання, майже завжди є одна загадкова фраза: "Ось дочекаємося вересня".
Мова про планований так званий "референдум". Всі розуміють, що він буде формальним, однак попри це, з хвилюванням чекають змін - у цінах на нерухомість, у порядку виплат пенсій і допомог, рівня життя тощо.
Ні в кого не виникає питання, що "референдум" може мати якийсь інший результат або що він не відбудеться.
І саме під "референдум" відкривають якісь дитячі центри, що мають вельми фіктивний зміст, але дуже помпезне висвітлення у ЗМІ. У місті багато бігбордів, багато реклами, що має один загальний сенс: Росія - це добре.
Люди про майбутній "референдум" говорять, швидше, до слова, наче про пору року, яка попереду. Як про щось, що буде незалежно від твого бажання чи настроїв.
Особлива сторінка нового життя - це ексгумація загиблих "внаслідок української агресії" та перепоховання останків покійних.
Ексгумація у Рубіжному, 12 серпня 2022 рокуНе зрозуміло, як після восьми років війни в останках знаходять сліди саме української агресії, але звітують у ЗМІ про це регулярно. Розкопують стихійні поховання і намагаються встановлювати причини смерті.
Кожен опізнаний отримує статус жертви злочинних дій України. Ті ж, чиї тіла не встановлені, отримують хрести з номерами на нових кладовищах.
В однієї знайомої ще в 2014 році зник безвісти чоловік. Це була хороша сім'я, всі плани якої зруйнувала війна. Дружина шукала чоловіка п'ять років, не втрачаючи надії. І тільки через деякий час в братській могилі за аналізом ДНК вона змогла знайти свого чоловіка. Сказати, що ці п'ять років надії і пошуків були катастрофічними для жінки, не сказати нічого.
Одночасно з повсюдною рекламою Росії створюється вкрай негативний образ України. Якби зло можна було позначити на карті, то напевне це була б Україна.
Всі обстріли, загибель людей, злочини, аморальні вчинки і абсурдні рішення приписують Україні. Але роблять це так переконливо і методично, що ти починаєш вірити цьому, тому що зранку і до вечора у новинах тебе переконують, що всі проблеми походять з України.
Звичайно, на цьому тлі все, що стосується Росії, виглядає добре. Росіяни самовіддано кидаються під танки, засуджують гомосексуалізм і люблять свою країну.
І чомусь навіть розуміючи, що тобою маніпулюють, ти віриш цьому. Віриш і починаєш боятися України.
Життя зараз настільки дивне і некероване, що часом здається, ніби ти купив квиток на поїзд, з якого не зможеш вийти до кінцевої зупинки. І все, що ти можеш зараз, це дивитися з вікна на те, що відбувається, дивуючись все більше і більше.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!