"Обстрілюють місто, бо їх не зустріли з квітами". Як живе Чугуїв під російським вогнем

Чугуїв розташований за 20 кілометрів від Харкова і вже 25 лютого місто стало прифронтовим. Відтоді воно перебуває під постійними обстрілами. За свідченнями самих чугуївців, росіяни гатять по житлових кварталах та інфраструктурі міста. Обстріли хаотичні з різних видів озброєння. Як живе місто у таких умовах?
На інтерв'ю мешканець Чугуєва Мансур Хакімов погоджується одразу. Ми спілкуємося у телеграмі. Він зараз перебуває у Рівненській області. Планує привезти до Чугуєва 6 сотень продуктових наборів. Після руйнування чугуївського будинку культури Мансур не припинив годувати містян гарячими обідами. Ба більше, вирішив доправляти у рідне місто ще й продуктові набори.
Весь білий від штукатурки та цегляного пилу. Він не йде від руїн, очікує, коли рятувальники та волонтери витягнуть з-під уламків будівлі його брата. Саме таким Мансура побачили журналісти, які фіксували результати обстрілу. У той день, 25 червня, за даними міської ради, по Чугуєву було випущено 12 ракет. Дві з них влучили у будинок культури. Зруйнували бомбосховище, яке чугуївці вважали безпечним.
- "Тут тепер як у Чорнобилі". Як живе Салтівка на околицях Харкова
- "Кошмарять, бо можуть". Як і чому Росія знову атакує Харків
Під завалами опинилися семеро людей, серед яких і волонтери - брати Хакімови.
Найстрашніша смерть - від голоду
Волонтерство для Сардора та Мансура Хакімових розпочалося 24 лютого. Місто трясло від вибухів. Сардор із сім'єю заховався у підвалі будинку культури. За миру там працювало кафе. У війну - розмістилося до двох сотень людей. І саме тут Сардор вирішив годувати людей.
Вже 25 та 26 лютого у будинку не стало світла, тому Сардор вийшов із казанами на вулицю.

"Обстріли були страшні. Бувало, щойно починаємо готувати і починають стріляти. І ми чекали (завершення обстрілу - Ред.)", - пригадує Мансур.
Брати готували плов. Бо то - поживна страва. "Один раз людина може гарно поїсти і добу обходиться без їжі", - пояснює волонтер.
Згодом Хакімови годували від півтори до трьох тисяч людей. По смачний та безкоштовний плов люди приїздили з інших районів міста.
"Брат подивився - не вистачає вже на всіх людей. Він дістав ще один казан, згодом - ще один. І так він дістав 5 казанів, які до 160 літрів", - розповідає Мансур.
У будинку культури в братів був розподільний центр - там працювали у дві зміни - вночі готували продукти та їжу, вдень - роздавали, та вивозили до інших районів.
Якось на питання журналістів - чому вирішив готувати безкоштовний плов, Сардор, за словами брата, відповів: "У війну найстрашніше - це голод. Якщо ти помреш від голоду - це страшна смерть".
Сардор найбільше боявся, що люди почнуть помирати від голоду.
На початку війни не було що купувати, зараз немає - за що
"Перші гуманітарні набори ми видавали - це були картопля, буряк, морква і, здається, банка консервів", - пригадує Роман Лихачов. Він - голова "Чугуївської правозахисної групи", на базі якої було сформовано Чугуївський волонтерський штаб.
Перший гум вантаж волонтер отримав на початку березня. Його до міста везли потайними стежками з Кропивницького, адже ростовська траса, яка йде до міста, була перекрита росіянами. Маршруту Роман не видає і зараз, - може він ще станеться у пригоді.
Від волонтерського штабу допомогу отримали понад 5 тисяч родин Чугуївського району.

На початку війни з продуктами було скрутно. На складах вони закінчувалися, а звичайне постачання було перерване. Тоді містяни об'єдналися, хтось готував їжу, хтось пік хліб, а хтось безкоштовно роздавав молоко.
Зараз крамниці працюють, придбати можна майже все. А от з грошима сутужно. Люди втратили роботу. Через військові дії та обстріли частина бізнесу закрилася, а частина - виїхала на Західну Україну. Там умови кращі та працювати безпечніше.
Незначне пожвавлення було, коли ЗСУ відігнали росіян від міста. Потроху почали відновлювати роботу деякі підприємства, каже чугуївська міська голова Галина Мінаєва. Та використання росіянами важких ракет змусило людей знову їхати з міста.
Постійні обстріли
Обстріли Чугуєва розпочалися 24 лютого. Мікрорайон, де жив Роман, першим опинився під ударом. Саме звідти - вчителька хореографії Олена Курило. Фото її закривавленого обличчя було на всіх шпальтах світових видань та стало символом російської агресії.
Той перший день Роман запам'ятав на все життя. Він бачив, як над його будинком летіли снаряди.
Чугуїв завжди був воротами Харкова, каже волонтер. До обласного центру звідси 20 кілометрів. І вже 25 лютого Чугуїв став прифронтовим містом. У спокої росіяни не залишають його і досі. Обстріли відбуваються вночі, іноді вранці чи вдень.

"Я так розумію - в них (росіян - Ред.) просто така обідка і на Харків, і на Чугуїв, що вони вважали - їх тут будуть зустрічати з квітами, а їх не зустрічали. А навпаки, вони поступово тут гарно "вигрібають" від наших військ", - розмірковує Роман Ліхачов.
Б'ють хаотично
У чугуївський будинок культури прилетіло близько 3 години ночі. Люди ледь поснули, пригадує Мансур. Він відчув поштовх.
"Я очі відкрив та нічого не бачу. Я включив ліхтарик та дивлюся - плити. Я лежу поміж двох плит. Я втратив свідомість. Коли прийшов до тями, почав розуміти, що я під завалами. Я почав кричати - чи є хто живий? Ніхто не відповів. Я зателефонував друзям, рідним: хлопці, я опинився під завалами. За допомогою телефону я корегував рятувальників", - розповідає Мансур.
Серед уламків та будівельного сміття рятувальники його шукали близько трьох годин.
"Б'ють хаотично, б'ють по житлових будинках, б'ють по об'єктах інфраструктури", - каже про обстріли росіянами міста Галина Мінаєва.
На кінець червня у Чугуєві обстрілами було зруйновано понад 3 тисячі квартир та 70 приватних осель.
"У нас є будинок, який повністю зруйновано. Снаряд потрапив у середину житлового будинку і є питання щодо несучих конструкцій залізобетонних. Тому зараз спеціалісти обстежують і ми чекаємо висновків. Є потрапляння наскрізні у дахи житлових будинків", - описує руйнування очільниця міста.
"Всі об'єкти, які зруйновані у Чугуєві, це невійськові об'єкти, - підтверджує Роман Ліхачов, - "Просто ну от тому, що так захотілося і зруйнували".

Після початку вторгнення волонтер не покинув небезпечний район, де має помешкання. Він іноді ночує у приватному будинку неподалік. Зізнається - під час тривоги до коридору чи у підвал не ходить.
"Якщо у перші дні війни всі ховалися у бомбосховищах, а дехто й не виходив звідти, зараз такого немає", - додає Роман.
Безпечних місць немає
Від початку війни у Чугуєві загинуло 36 людей. Серед них опинився і брат Мансура. Тіло Сардора дістали з-під уламків наступного дня після обстрілу.
"Шансів не було. ДСНС-ники сказали, що він навіть не відчув та не зрозумів. Він помер уві сні", - переповідає Мансур повідомлення рятувальників.
"Після загибелі волонтерів я розумію, що навіть захищене бомбосховище не дасть можливості людині вижити. На жаль, є на озброєнні такі снаряди в російських загарбників і вони їх не шкодують. Для них головне - це паніка", - каже волонтер Роман Ліхачов.
Заради залякування та руйнацій по Чугуєву росіяни застосовують ракети протиповітряного комплексу С-300. Саме їх випускали по місту 25 червня. Не гребують і обстрілами з систем залпового вогню. Сюди прилітає майже те саме, що летить на Харків.
Безпечних районів у Чугуєві вже давно немає. Про це каже і Мансур Хакімов. Він мріє, аби людей з Чугуєва евакуювали у безпечні регіони.
"Вдень їм добре, я їх нагодував. А ввечері ці люди виживуть чи ні? Приходить людина постійно, їсть, ти її обличчя запам'ятовуєш. І от одного разу її немає. Ти питаєш - а чого її немає? Люди, які приходять, кажуть - її вбило".
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!