Jooble: як українці створили сайт з пошуку роботи, яким користуються у понад 70 країнах - BBC News Україна
Jooble: як українці створили сайт з пошуку роботи, яким користуються у понад 70 країнах
3 хвилин(и) тому
Підпис до фото,
Українські програмісти Роман Прокофьєв (ліворуч) та Євген Собакарьов створили компанію Jooble навесні 2006 року. Зараз вона займає друге місце у світі серед ресурсів з пошуку роботи15 років тому двоє українських програмістів, студенти КПІ Роман Прокофьєв та Євген Собакарьов створили сайт з пошуку роботи Jooble. Зараз він допомагає знаходити роботу та співробітників людям у понад 70 країнах світу.
За даними Similarweb, у травні 2021 року Jooble переглянули 57 млн разів, і в категорії "робота і зайнятість" створений українцями сайт посів друге місце у світі - після пошуковика Indeed, який переважно концентрується на ринках англомовних країн.
За останні роки Jooble стала одним із символів успіху української IT-індустрії.
Яким був шлях розвитку компанії і що її співзасновники розповідають про особливості ринку праці в Україні та світі?
- Як українці створили платформу вивчення мов, яку використовує весь світ
- Як українка запустила сервіс, яким користуються тисячі американських шкіл
Як створювали компанію
Роман Прокофьєв та Євген Собакарьов познайомилися ще під час навчання у фізико-технічному ліцеї у Херсоні, брали участь в олімпіадах з математики. А у 2002 році разом вступили до КПІ. З першого курсу вони почали працювати: Роман - в маленькій (на той час) продуктовій компанії, Євген - в аутсорсинговій.
Власне з цього досвіду і з'явилася ідея мати свою справу.
"Протягом кількох місяців роботи розумієш, що у компанії IT-аутсорсингу є якась межа. Розумієш, що можеш стати team lead, керівником напрямку, і наступні 10-15 років заробляти чудові гроші, але робитимеш те, що тобі говорять. Але завжди було бажання робити щось нове, створювати цінність, самому вирішувати завдання, бути повністю власником процесу від початку і до кінця", - пояснює Євген .
Це усвідомлення змусило його залишити високооплачувану роботу на користь амбітного проєкту, де він заробляв набагато менше, але міг реалізувати власні ідеї.
Ідея створити Jooble прийшла до друзів у 2006 році. Тоді Роман вже мав свою маленьку компанію, і багато часу витрачав на пошук співробітників.
"Сайти з працевлаштування були жахливо незручні, я міг витратити 2-3 години на те, щоб знайти необхідне резюме. Тоді до мене прийшов Женя і сказав: зробімо агрегатор новин, щось на кшталт Ukr.net. А я сказав, ну які новини, хто їх читає? Допоможи мені зробити агрегатор, щоб знаходити людей, тому що це забирає жахливу кількість часу. В такому пінг-понгу народилася ідея створення компанії", - розповідає він.
Незабаром в гуртожитку КПІ з'явився на світ сайт Jooble, який відрізнявся від інших сайтів з працевлаштування тим, що роботодавець платив не за розміщення вакансії, а за кількість заходів на неї.
Шлях на світовий ринок
Спочатку компанія нічого не заробляла, співзасновники вкладали в неї гроші зі своїх заощаджень та заробітків в інших компаніях.
Замалий розмір українського ринку праці і удар, який по ньому завдала економічна криза 2008-2009 років, спонукала Jooble вийти на світовий рівень. Розпочали з країн СНД та Польщі, яка відразу стала одним з ключових ринків для компанії.
Далі настала черга Азії та Латинської Америки.
"Там менше конкуренції і там легше досягти хороших позицій (порівняно з ЄС та США. - Ред.). Зворотній бік - менше грошей", - розповідає Роман.
Одним із перших успішних проєктів була співпраця з сайтами пошуку роботи, агрегаторами вакансій, ЗМІ та підприємствами в Індонезії. Роман згадує, як важко було спочатку знайти людей зі знанням індонезійської у Києві, щоб працювати з цією країною. Наразі кількість відвідувань сайту Jooble в Індонезії складає понад 50 000 щодня.
На думку співзасновників компанії, ключовим для успіху Jooble було рішення не запозичувати традиційну модель "pay and pray" ("плати і молися"), коли компанії зразу платять за розміщення вакансії сайтам з пошуку роботи, але це не означає, що вони швидко знайдуть бажаного кандидата або взагалі знайдуть його.
Натомість Jooble дозволяє розміщати вакансії безплатно, а платити лише за кандидатів.
"Ви можете розміщати у нас свої вакансії безплатно. Оплачуєте тільки тих кандидатів, які реально подивилися вашу вакансію і відгукнулися. Ця модель називається "Плата за результат". Ми беремо гроші, якщо надали кандидата", - каже Роман.
Успіхи Jooble привернули увагу, і в 2014 році її інвестором стала інвесткомпанія Horizon Capital. Після цього кількість співробітників та кількість переглядів сайту Jooble зросли в рази.
У багатьох країнах, що розвиваються, Jooble вдалося закріпитися, і зараз компанія намагається зайняти кращі позиції у західних країнах, зокрема, в англомовних.
"На багатих ринках більша конкуренція і більше грошей. Тому ми тепер більше зусиль докладаємо у Західній Європі та США", - пояснює Роман.
Коронакриза навесні 2020 року спочатку завдала удару Jooble, адже чимало компаній відреагували на карантин замороженням найму співробітників або навіть звільненнями.
"Наші доходи впали в кілька разів буквально за місяць і це було боляче", - згадує Роман.
"Але минув рік, ситуація не те щоб вирівнялася, вона стала кращою, ніж була до карантину. За рік відбулася глобальна адаптація", - додає він.
Підпис до фото,
У Jooble працюють сотні співробітниківНаразі в Jooble працює понад 500 співробітників. З цього року компанія почала наймати співробітників і на віддаленій основі.
Серед працівників, які відповідають за розробку і вдосконалення сайту є колишні співробітники Samsung та Apple, а також українських аутсорсингових IT-компаній, які раніше надавали послуги західним клієнтам на окремих стадіях розробки додатків та створення сайтів.
"Часто до нас приходять співробітники з дуже чітким запитом - я попрацював в аутсорсі, я навчився, але я тепер хочу працювати у продуктовій компанії", - розповідає Роман.
Працюють у Jooble також знавці рідкісних (для України) іноземних мов - від португальської та норвезької до індонезійської та японської, адже компанії необхідно співпрацювати з клієнтами з десятків країн і добре розумітися на їхньому ринку праці.
Хто шукає роботу і кого шукають
Співзасновники Jooble розповідають, яка ситуація зараз склалася на ринку праці та хто саме користується їхнім сайтом.
За словами Євгена, в Україні основна категорія людей, які шукають роботу через Jooble - це "блакитні комірці".
"Дехто навіть не має уявлення, що таке електронна пошта. Вони кажуть: мені син електронну пошту зареєстрував, але вже не пам'ятаю, де вона. Вимагати якихось спеціальних навичок від людей було б самовпевнено з нашого боку", - розповідає він.
В таких умовах Jooble важливо зрозуміти, яку саме роботу шукає людина.
"Ми докладаємо багато зусиль, щоб розуміти за словами, які користувач пише в строку пошуку, які вакансії йому запропонувати", - каже Євген.
Роботодавці також намагаються знайти через Jooble в основному представників робітничих спеціальностей.
"Вимоги невеликі. Молоді, гарні, адекватні. Для когось важлива фотографія, бо вона демонструє адекватність цієї людини, як вона себе презентує", - каже Роман.
"Всі хочуть адекватних кандидатів. Але як зрозуміти, що це означає? Той, хто зрозуміє - це буде наступний прорив у працевлаштуванні", - додає Євген.
В компанії є група модераторів, які відповідають за те, щоб на сайт не потрапляли оголошення про роботу, які порушують законодавство або просто дивні оголошення, яких в досвіді Jooble було чимало.
Наприклад, деякі роботодавці шукали "юриста-парашутиста в райських умовах", який володіє кількома мовами; вантажника, який мав "якщо не бути цілком тверезим під час виконання роботи, то хоча б таким здаватись"; прибиральника, який мав бути "одночасно другом"; будівельника, готового на "перманентне рабство". А дехто надсилав навіть оголошення про вакансію у формі вірша.
Великою проблемою є відсів роботодавцями кандидатів за статтю або віком.
За словами Романа, роботодавець може навіть не вказувати свої гендерні вподобання у вакансії, але мати їх, і в підсумку люди втрачають час, намагаючись отримати таку роботу.
"Коли не вказують стать, це ще більше часу забирає в пошукача, коли він приходить, витрачає час і йому відмовляють за гендерною ознакою", - пояснює він.
Ще гірше ситуація з вимогами щодо віку.
"Можемо оцінювати по відгуках шукачів. Приходять сумні повідомлення про те, як важко знайти роботу тим, кому за 50", - розповідає Євген.
Він зазначає, що така тенденція панує не тільки в Україні.
Водночас в Україні є набагато меншою кількість кандидатів, які претендують на одну вакансію, - за даними Jooble, це приблизно 3 людини на місце. Цим Україна відрізняється від більшості країн, які розвиваються.
"З точки зору шукача, чим більш ринок є таким, що розвивається, тим більше люди готові хапатися за будь-яку роботу. Бразилія, Індія - там домінують запити, хоч помічником кудись влаштуватися, каву або чай розносити. Тобто, якщо їм показати 5 вакансій, вони на всі натиснуть, не особливо читаючи вимоги, не розбираючись", - розповідає Євген.
Підпис до фото,
Індонезійці на ярмарці вакансій у місті Сурабая, 2018 рік"В Індонезії в середньому на одну публікацію роботодавець отримує 300 кандидатів. Це середній показник, а є вакансії, на які претендує понад тисяча кандидатів. В них вже інша проблема, адже не можливо поговорити з тисячею кандидатів", - додає Роман.
У розвинутих країнах натомість переважає пошук по спеціалізації, за якою людина раніше працювала.
"Україна в цьому плані десь посередині перебуває за поведінкою шукачів", - каже Євген.
"Коли лякають, що з України всі тікають - це не так"
В Україні невдоволення рівнем зарплат або умовами праці традиційно провокує трудову міграцію за кордон.
Втім, Роман переконує, що за спостереженнями компанії, не йдеться про масовий виїзд.
"Коли лякають, що з України всі тікають - це не так. В усіх країнах є такий тренд - працювати в іншій країні і пересилати гроші додому. Від 2 до 15% пошуку роботи в будь-якій країні припадає на пошук роботи поза межами країнами", - каже він.
"Тренд працювати в країнах, де можна заробляти більше, - це природне бажання будь-якої людини", - додає він.
За даними Jooble, робота за кордоном у пошуку українських користувачів сайту складає 6,07%. Для порівняння, серед користувачів з Сербії, де рівень безробіття складає майже 10% і де теж поширена міграція в країни ЄС, доля такого пошуку складає 10,5%.
На думку Романа, найбільше сприяли трудовій міграції наслідки анексії Криму та війни у 2014 році.
"Не стільки навіть 2014 рік, скільки загальна економічна ситуація нерадісна. Після запровадження безвізу ми побачили великий сплеск вакансій", - каже Євген.
- "Дуже важко вижити". Чому українці масово рвуться на роботу за кордон
- Особиста євроінтеграція: як "втікають мізки" з України і чи можна їх повернути
Згідно з даними Jooble, роботодавці в інших державах шукають переважно українців, готових займатися важкою фізичною працею з зарплатою, яка перевищує ту, яку платять в Україні.
"99% вакансій за кордоном - це важка праця. Комбінація, коли в Польщі цілеспрямовано шукають висококваліфіковану людину з України - це одиничні випадки", - розповідає Роман.
Підпис до фото,
Українські робітниці на зборі врожаю полуниці у Польщі, 2020 рікКерівниця відділу по роботі з партнерами Jooble Юлія Кірільєвніна розповідає, що найчастіше вакансії для українців пропонують роботодавці з Польщі, Німеччини, Чехії, Литви та Латвії.
"Саме ці країни й мають найбільший попит серед українських пошукачів, які прагнуть працювати за кордоном".
"Переважно пропозиції роботодавців та пошукові запити про роботу українців у цих країнах стосуються роботи, на яку локальні кандидати влаштовуються неохоче: вантажники, водії, будівельники, опікуни для літніх людей, різнороби, пакувальники, прибиральники, охоронці", - розповідає вона.
Зарплати на цих позиціях є низькими для громадян більшості країн ЄС, але у 1,5-2 рази вищі за оплату подібної роботи в Україні.
"Тому попит на роботу за кордоном є постійно", - зазначає пані Кірільєвніна.
Лише під час локдаунів відбувався відтік українських робітників з ринку праці ЄС, але коли наближалося завершення карантину, пошук на вакансії за кордоном одразу зростав.
"Для прикладу, попит на роботу у Польщі у квітні зріс на 36%, в Чехії — 24%, в Німеччині — 31%, у Литві — на 27%. Більшість запитів українських пошукачів стосувались низькокваліфікованої роботи", - розповідає Юлія Кірільєвніна.
Аби запобігти шахрайству, Jooble перевіряє вакансії іноземних роботодавців перед розміщенням.
Підпис до фото,
Керівниця відділу по роботі з партнерами Jooble Юлія Кірільєвніна розповідає, як перевіряють вакансії іноземних роботодавців"Менеджери Jooble просять роботодавців надати свідоцтво про реєстрацію компанії, ліцензію на працевлаштування людей за кордоном, перевіряють податкові дані компаній-роботодавців, щоб впевнитись, що компанія не займається забороненим видом діяльності", - розповідає Юлія Кірільєвніна.
Також звертають увагу на скарги робітників та формують списки ненадійних роботодавців.
"Перевіряють і самі вакансії перед публікацією, та не пропускають такі, що мають сумнівний зміст, або в яких не прописано чітко графік роботи, посадові обов'язки, вимоги до кандидата, локація та заробітна плата", - додає вона.
"Ми хочемо допомогти людям знаходити роботу за 24 години"
Доля українського ринку у доході Jooble наразі складає до 2%. Попри те, що за кордоном вдається заробляти набагато більше, в співзасновників компанії немає планів переносити офіс за кордон, або відкривати підрозділи в розвинених державах.
"Ми вміємо заробляти гроші поза Україною, інвестувати їх сюди", - пояснює Роман.
Він зізнається, що так само, як і багато інших українських підприємців, мріє про еру чесних судів, низького оподаткування та інших комфортних умов роботи, коли, наприклад, можна буде працевлаштовувати іноземців в Україні на тих же умовах, що й українців.
Проте, якими б не були труднощі в Україні, йдеться про особистий вибір.
"Ми любимо Україну, любимо місце, де ми працюємо. Це виходить за межі виключно бізнесових рішень. Це про те, де ти хочеш бути, твоя родина, твої близькі", - каже Роман.
Співзасновники Jooble також розповідають про плани на найближче майбутнє.
"Ми хочемо допомогти людям знаходити роботу за 24 години. Для робітничих спеціальностей шукати роботу тиждень - це вже питання виживання, їхній бюджет не дозволяє ходити на співбесіди та перебирати компанії", - каже Роман.
"Коли за добу кожна людина зможе знайти роботу за допомогою нашого сервісу, тоді ми будемо задоволені, бо щось змінили", - додає він.
Jooble також працює над забезпеченням безпеки шукачів із робітничими професіями, аби вони потрапляли в перевірені компанії з гарною репутацією.
"Якщо людина зможе знайти роботу і не просто роботу, а те, що ми розуміємо як нормальну компанію, де її не кинуть, це буде дуже класно. Ми бачимо це як наш внесок в розвиток економіки цієї країни", - підсумовує Євген.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!