Суд ЄС визнав частково прийнятним позов оператора ПП2 щодо зміни правил Євросоюзу
Суд ЄС визнав позов компанії Nord Stream 2 AG проти директиви, яка поширює деякі правила внутрішнього ринку на трубопроводи з третіх країн таким, що є частково прийнятним - після протилежного рішення Суду загальної юристикції ЄС.
Відповідне комюніке опублікували 12 липня, пише "Європейська правда".
У квітні 2019 року Євросоюз змінив газову директиву, щоб правила, які застосовуються до трубопроводів між двома і більше країнами-членами, застосовувалися у межах ЄС також до газопроводів з та до третіх країн. Ці правила передбачають, зокрема, розділення структур, що відповідають за транспортування газу і тих, які відповідають за виробництво і постачання, як і визначають доступ третіх сторін до систем.
Зареєстрована у Швейцарії Nord Stream 2 AG, "дочка" російського "Газпрому", оскаржила зміни до директиви у Суді загальної юрисдикції ЄС. Рішенням від 20 травня 2020 року він відхилив позов як такий, що не є прийнятним. Компанія оскаржила рішення у Суді ЄС.
Суд ЄС зазначає, що в цілому усі рішення інституцій, у тому числі директиви, можуть бути предметом позову, тому що передбачається, що вони мають зобов’язуючі юридичні наслідки. Щоб особа могла застосувати це право позову щодо акту, який її не стосується - як у випадку директиви, яка стосується країн-членів - потрібно встановити, що даний акт безпосередньо зачіпає позивача і не залишає країнам-членам свободи вибору щодо його імплементації.
Суд вважає, що висновком про те, що за відсутності додаткових заходів, схвалених на рівні країн-членів, директива сама по собі не може створювати зобов’язання для особи і впливати на її правове становище, суд загальної юрисдикції порушив своє зобов’язання оцінювати ці наслідки за суттю, а не формою юридичного акту.
Також суд звертає увагу, що зміни до директиви, які розширили її дію на інтерконектори між країнами-членами й третіми країнами, мають наслідком підпорядкування відповідних інтерконекторів цим правилам, відтак зміни до директиви напряму стосуються правового становища компанії Nord Stream 2 AG, і суд загальної юрисдикції, дійшовши протилежного висновку, допустив правову помилку.
Крім того, суд зауважує, що країни-члени мають певний простір для рішень щодо винятків і відступу від деяких положень директиви за певних умов, але вони неможливі у випадку Nord Stream 2 AG, оскільки проєкт не відповідає цим умовам, і вибір можливий тільки у тому, якими способами забезпечити розділення функцій постачання і транспортування.
Суд дійшов висновку, що серед існуючих та ще не побудованих інтерконекторів "Північний потік-2" - єдиний газопровід, до якого не можливо застосувати якісь винятки й відступ від правил, і з цього випливає, що зміни до директиви напряму стосуються Nord Stream 2 AG і тому позов слід визнати прийнятним у межах того, як це індивідуально стосується компанії.
Справу передають назад до суду загальної юрисдикції для рішення по суті позову.