Росія як загроза, та Україна за відчиненими дверима. Що вирішив Мадридський саміт НАТО
У Мадриді завершується саміт НАТО, який вже називають історичним. ВВС пояснює, що саме стоїть за словами та рішеннями політиків і дипломатів.
Побачити у рішеннях цього саміту якісь гарні новини для Росії - дуже важко. Не дивно, що перші коментарі з Москви були радше іронічними - на кшталт слів спікера Держдуми В'ячеслава Володіна, який заявив, що після вступу до НАТО Фінляндії та Швеції - це не біля кордонів Росії стане більше НАТО, а біля кордонів НАТО буде більше Росії.
А частиною обговорення результатів Мадридського саміту на російських державних телеканалах та у провладних інтернет-ЗМІ стали дискусії навколо "Російського картопляного салату", який опинився в меню кафетерію, що обслуговує саміт.
Після того, як у перший день роботи саміту на страву з неоднозначною назвою звернуло увагу агентство Reuters, його назву в меню замінили на "Традиційний салат". Ціну, однак, залишили без змін.
Нова концепція
Головним підсумком саміту стало ухвалення нової стратегічної концепції альянсу - своєрідної конституції, що описує його цілі, завдання та сенс існування.
Попередню редакцію концепції затвердили далекого 2010 року - у зовсім іншому світі, де ще не було анексії Криму та конфлікту на Донбасі, не кажучи вже про нинішню війну Росії з Україною.
Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг - тоді прем'єр-міністр Норвегії - згадував, що у Лісабонському саміті альянсу, де ту концепцію схвалили, брав участь і президент Росії Дмитро Медведєв.
У тій концепції Росію назвали стратегічним партнером НАТО, співпраця з яким "оптимально відповідає" інтересам альянсу. Також жодного разу не згадується Китай.
Одне слово, ще до початку війни в Україні вона безнадійно застаріла.
І, хто знає, можливо, невідповідність основного документа НАТО реальній ситуації "на землі" стала однією з причин, чому ще три роки тому президент Франції Еммануель Макрон констатував "смерть мозку" альянсу.
Нова редакція стратегії повертає НАТО до реальності - Єнс Столтенберг назвав її "програмою НАТО для майбутнього - небезпечнішого та конкурентнішого світу". І в цьому світі Росія, вочевидь, не може вважатися стратегічним партнером альянсу.
Солдати їдуть на схід
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
"Наші відносини з Росією зараз найгірші з кінця Холодної війни, і немає сумнівів, що відповідальність за це лежить на Росії", - заявив на Мадридському саміті генеральний секретар НАТО.
У новій стратегічній концепції Росію напряму називають "найбільш значною та безпосередньою загрозою безпеці союзників, а також миру та стабільності в євроатлантичному регіоні".
Що стоїть за цими словами? З одного боку, НАТО не загострює ситуацію, і "кінець стратегічного партнерства" не можна прирівнювати до початку нової "холодної війни".
"НАТО не прагне конфронтації і не становить загрози для Російської Федерації. Ми продовжимо згуртовано й відповідально реагувати на російські загрози та ворожі дії... Водночас ми, як і раніше, готові підтримувати відкриті канали зв'язку з Москвою", - йдеться в ухваленій на Мадридському саміту концепції.
Насправді ж, констатують джерела ВВС в НАТО, жодних контактів з Москвою немає після того, як у жовтні минулого року Росія закрила своє представництво при альянсі.
"Для екстреного зв'язку нам запропонували використати посла Росії у Брюсселі, але зустрічі з ним не були плідними", - констатує джерело ВВС, що працює в НАТО.
У цій ситуації відповіддю альянсу на нову реальність стало значне збільшення сил швидкого реагування - підрозділів, що перебувають у постійній готовності для швидкого розгортання на можливому театрі військових дій. Очевидно, що сьогодні таким театром НАТО вважає "східний фланг" - Польщу та країни Балтії, які мають сухопутний кордон з Росією.
Чисельність цих підрозділів вже до наступного року зросте з нинішніх 40 тисяч військових до 300 тисяч. Важливо розуміти: всі ці 300 тисяч солдатів та офіцерів не будуть постійно перебувати біля кордонів Росії. На кордоні буде лише частина контингенту - на ротаційній основі.
А решта підрозділів розміщуються у своїх країнах, але перебувають у постійній готовності до перекидання. При цьому на території держав "східного флангу" НАТО розмістять склади палива та боєприпасів, техніку та озброєння, які дозволять максимально ефективно захистити ці країни від можливої загрози.
Окремий, хоч і пов'язаний із цим процес, - нарощування американської військової присутності в Європі. Додаткові сили армії США з'являться в Іспанії, Великій Британії, Румунії та у країнах Балтії. А розміщення у польській Познані постійного штабу 5-го корпусу армії США президент цієї країни Анджей Дуда назвав одним із найважливіших рішень саміту та успіхом польської дипломатії.
Офіційна Москва відреагувала на новини стримано - якщо не вважати такою реакцією розміщення в твіттері "Роскосмосу" супутникових знімків мадридського виставкового центру, де проходив саміт НАТО та його точні координати.
"(Посилення НАТО у Східній Європі) призведе до компенсаційних заходів з нашого боку. Ми не залишимося у боргу, як то кажуть. Можливості та ресурси у нас є. Безпека (Росії) буде гарантована на сто відсотків", - заявив російському державному інформагентству ТАСС заступник очільника російського МЗС Сергій Рябков.
Втім, найгарячішою точкою на прикордонні НАТО й РФ є наразі криза навколо калінінградського транзиту. Цю ситуацію вже зараз називають фактичним "оголошенням війни" - щоправда, це визначення належить президенту Білорусі Олександру Лукашенку.
У кулуарах саміту НАТО кажуть, що суть конфлікту полягає в різночитаннях щодо виконання санкцій, накладених на Росію Євросоюзом, тобто сам альянс до цієї ситуації начебто не має жодного стосунку.
"Але, звичайно, ми захищатимемо кожного нашого союзника від будь-якої форми нападу", - заявив ВВС співрозмовник, який представляє штаб-квартиру НАТО (він не уповноважений давати офіційні коментарі ЗМІ).
Але й на цьому неприємні новини з Мадрида для Росії не закінчилися.
Плюс два
Саміт НАТО ще формально не розпочав роботу, коли інформагентства повідомили про першу сенсацію з Мадрида: Туреччина зняла вето на приєднання до альянсу Швеції та Фінляндії.
Ще кілька днів тому Туреччина привселюдно обурювалася тим, що прохачі членства в НАТО надто лояльно ставляться до представників організацій, які офіційна Анкара вважає терористичними. А якщо так, пояснювали турки, вони не дадуть згоди на вступ до альянсу цих країн, які дотепер зберігали нейтралітет.
Російські провладні політологи активно використовували цей кейс як приклад дедалі більшого розбрату в НАТО і, зокрема, впливу Туреччини, яка так і не приєдналася до міжнародних санкцій проти Росії.
Але в Мадриді Гельсінкі, Стокгольм та Анкара все ж таки уклали безпекову угоду, і це запустило процес приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО. Високопосадовець американської адміністрації у розмові агентством АР зазначив, що ключову роль в організації цих переговорів відіграв Вашингтон.
Делегації Туреччини, Швеції та Фінляндії підписують меморандум про взаєморозумінняТож зараз питання формального вступу Фінляндії та Швеції до НАТО набуває технічного характеру - необхідні документи мають схвалити парламенти 30 країн альянсу.
"Вступ Фінляндії та Швеції до альянсу зробить їх більш захищеними, НАТО - сильнішим, а євроатлантичний регіон - безпечнішим", - заявив на пресконференції, присвяченій підписанню тристороннього договору, Єнс Столтенберг.
Більш відвертими оцінками цього кроку ділився у кулуарах саміту президент Польщі Анджей Дуда.
Він нагадував про успішну для фінів "війну з Росією" більш ніж вісімдесятирічної давнини і пояснював: "Для нашої частини Європи це фундаментальне рішення. [Приєднання до НАТО] двох дуже потужних держав, що мають велику історію, а також дуже серйозний військовий ресурс... насамперед означає, що кордон східного флангу НАТО з Росією збільшиться на більш як 1 600 км... Якби сьогодні Росія вирішила напасти на будь-яку державу східного флангу НАТО, відповідь на такий напад стала б значно сильнішою".
Ще пів року тому Кремль вимагав повернення НАТО до конфігурації 1997 року, а зближення України з альянсом називав загрозою своїй національній безпеці. Тепер на новини про запрошення Фінляндії та Швеції до вступу до НАТО у Москві відреагували прохолодно.
Росія є "настільки потужною військово-політичною державою", заявив російський сенатор Андрій Клімов державному агентству РИА Новости, що для неї рішення Швеції та Фінляндії вступити до НАТО "не має значення у глобально-стратегічному сенсі".
"Швидкість, з якою вони (Фінляндія та Швеція) перетворюються на ціль, має турбувати їх", - додав Клімов.
НАТО - це знову добре
Незримим учасником Мадридського саміту була Україна. Формально саміт не ухвалював жодних проривних рішень щодо Києва, але тінь війни, що триває, лежала на практично всіх питаннях, які обговорювалися в Мадриді.
Адже, якби не масштабне вторгнення Росії в Україну, нова стратегічна концепція НАТО, найімовірніше, мала б зовсім інший вигляд. Альянс не обговорював би відправлення на свій східний фланг тисяч військовослужбовців, і Швеція з Фінляндією навряд чи навіть замислювалися б про відмову від нейтралітету.
Президента України Володимира Зеленського запросили на саміт у Мадрид - і він узяв у ньому участь, щоправда, через відеозв'язок.
Ставлення нинішньої української влади до НАТО важко назвати однозначним. Фактично у спадок від попереднього президента Петра Порошенка Зеленський отримав закріплене у конституції прагнення Києва вступити до НАТО. Але, виявилося, що саме цим пунктом українська влада була готова пожертвувати невдовзі після початку російського вторгнення.
Українські пропозиції щодо завершення воєнних дій - також відомі як Стамбульське комюніке - розроблені наприкінці березня, містили зобов'язання Києва відмовитися від інтеграції до НАТО в обмін на "гарантії безпеки" від найвпливовіших країн.
Незабаром після публікації цього комюніке українська влада почала активно критикувати НАТО у публічному просторі: мовляв, не дуже воно нам і потрібне. Вже тоді така політика зіткнулася з нерозумінням експертної спільноти.
Але незабаром - коли стало зрозуміло, що реалізувати план, викладений у Стамбульському комюніке, нереально - українська влада "перевзулась" і знову почала стверджувати, що НАТО є найсильнішим альянсом на планеті, і Україна, звісно, хоче до нього приєднатися.
Ось і на Мадридському саміті голова української делегації, заступник керівника Офісу президента Ігор Жовква заявив, що "ніхто не знімає з порядку денного євроатлантичну інтеграцію України". А за попередні заяви офіційного Києва він відповідати не може, оскільки у підготовці Стамбульського комюніке участі не брав.
Так чи інакше, напередодні саміту представники української влади намагалися досягти максимально вигідних для Києва формулювань у новій редакції стратегічної концепції альянсу.
Міністр оборони України Олексій Резніков заявляв, що в цьому документі обов'язково має бути згадана Україна, причому в міжнародно визнаних кордонах - тобто з Кримом та усім Донбасом. Без такої згадки, переконував Резніков, альянс послабить сам себе, оскільки заохотить країну-агресора до нових актів агресії.
У результаті бажаного Резніковим формулювання у концепції так і не з'явилося. Натомість там з'явилося посилання на рішення Бухарестського саміту НАТО 2008 року - тоді альянс заявив, що в певному невизначеному майбутньому Україна стане його членом.
І хоча, на розчарування українських спостерігачів, у стратегічній концепції не з'явилося посилання, що колись Київ зможе приєднатися до НАТО за прискореною процедурою, без виконання Плану дій щодо членства, як це щойно сталося з Фінляндією та Швецією, голова української делегації Жовква зазначив, що загалом задоволений результатами Мадридського саміту.
Адже, окрім - нехай і багато в чому формально - відкритих дверей для України, цей саміт приніс Києву ще кілька нехай і не проривних, але цілком позитивних результатів.
Погляд у бік Вільнюса
Лідери країн НАТО схвалили розширення військової допомоги, яку альянс надає Україні. Специфіка ситуації полягає в тому, що альянс як організація допомагає Києву виключно нелетальним обладнанням - антидроновими системами, аптечками чи пальним, - конкретні озброєння мають право постачати Україні окремі країни, що входять до НАТО.
Співрозмовник ВВС зі штаб-квартири НАТО розповів, що на цей час обсяги наданої Україні альянсом допомоги становлять 22 млн євро, схвалили допомогу ще на 40 млн євро та у процесі узгодження проєкти сумарним обсягом понад 300 млн євро.
Водночас будь-яка з країн НАТО може скористатися майданчиком саміту для того, щоб розповісти про власну програму допомоги Україні. Так, наприклад, зробив президент США Джо Байден і проанонсував новий пакет військової допомоги Києву обсягом 800 млн доларів. Очікується, що до нього увійдуть важкі артилерійські системи, контрбатарейні радари та - саме про це регулярно просить своїх західних колег Володимир Зеленський - сучасні системи протиповітряної оборони.
Крім того, в НАТО обговорюють план повного переведення України на озброєння стандартів НАТО - це називають неминучим через фізичне зношування зброї радянських зразків та обсяги постачання озброєння з країн альянсу. Джерело ВВС припустило, що цей перехід може загалом завершитися протягом найближчих п'яти-шести років.
Втім, зазначає співрозмовник ВВС, Україна і так може вважати цей саміт історичним для себе, враховуючи ту одностайну підтримку, яку вона отримала в Мадриді.
Ніби на підтвердження цієї тези генсек НАТО Єнс Столтенберг пообіцяв, що альянс надаватиме Києву підтримку так довго, як буде потрібно для перемоги України у війні проти Росії.
Президент Литви Гітанас Науседа готується приймати саміт НАТО наступного рокуПро наскільки тривалий час йдеться?
За словами Джо Байдена, війна може закінчитися хоч завтра, "якщо Росія змінить свою ірраціональну поведінку", а поки що - підтвердив він слова Столтенберга - Штати й НАТО підтримуватимуть Україну. А британський прем'єр Борис Джонсон заявив, що під час його несподіваного візиту до Києва Володимир Зеленський ознайомив його із реалістичним планом зміни перебігу війни, який українська влада може реалізувати вже найближчими місяцями.
Але найбільше в кулуарах цитували фразу, яку Володимир Зеленський висловив через відеозв'язок з Києва. Він пообіцяв виступити на саміті НАТО, що має відбутися наступного року у Вільнюсі особисто, а не з великого екрана.
"[Моє особисте звернення до вас на наступному саміті] буде свідченням нашої спільної перемоги. Але наступного року може бути гірша ситуація, якщо під обстрілами Росії буде не лише Україна, а й кілька інших держав, цілком можливо - членів альянсу. І тоді це буде наш спільний провал - України й НАТО", - заявив він.
Учасники саміту роз'їжджаються з Мадрида з переконанням, що рішення, ухвалені ними, зробили світ - або, принаймні, ту його частину, що перебуває під захистом НАТО, безпечнішою. Але перевірити реалістичність цієї тези, мабуть, можна буде лише у Вільнюсі.
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!