Наукові топоніми для Києва
У Києві стартувала кампанія з перейменування вулиць, майданів, проспектів, провулків та інших міських топонімів, названих на честь представників російської імперської культури й науки, недодекомунізованих більшовистських діячів і діячок, місцевостей на території країн-агресорів тощо. Тема ця величезна, на громадське обговорення виставлено майже 300 топонімів, тому ми поговоримо тільки про нашу тематику — про науку. Якщо ж ви не маєте часу на читання статті, одразу прокручуйте вниз на список для голосування
Київ є найбільшим науковим центром України. Тут розташовані одні з найстаріших університетів – Київський національний університет, Києво-Могилянська академія, Київський політехнічний інститут та всі ті, які від них відокремилися. Тут була створена та існує понад 100 років Національна академія наук, яка попри всі проблеми та тиск різних владних режимів збирала в своїх лавах чимало добрих вчених, понад половина її наукових інститутів теж працюють у Києві. Чимало промислових гігантів, які використовують надбання прикладної науки, а також руки й голови інженерів та науковців, також розташовані в Києві.
Отже з містом пов’язані доля десятків тисяч науковців, серед яких багато дослідників світового рівня, а також тих, які окрім наукової діяльності зробили внесок у розвиток міста. Добре було б згадати про них у назвах київських вулиць і площ, чи не так? Подивимося, чи це було зроблено. У Києві понад 2700 урбанонімів – тобто топонімів, що називають вулиці, площі, провулки тощо. 125 з них названі на честь науковців. На честь 109 науковців, бо на честь декількох названо одразу по кілька вулиць – наприклад є цілих 5 вулиць, названих на честь російського селекціонера-самоука Івана Мічуріна. Сюди ж входять люди, які відомі більше не за науковий внесок, а за культурний чи політичний, як наприклад Михайло Грушевський чи Олена Пчілка. Небагато науковців, загалом.
А чи всі ці науковці мають стосунок до Києва, або хоча б до України? Ні, не всі. Зі 109 імен 34 дослідники не мешкали в Києві взагалі, а якщо й були, то проїздом. Є тут люди, важливі загалом для української науки, зокрема Іван Пулюй, Ілля Мечников, Юрій Шевельов, Дмитро Яворницький. Але чимало й такого зв’язку не мали. Чому ж на їх честь у Києві називали вулиці? Можливо, це видатні світові вчені? Дехто з них дійсно такі. Але ось не пов’язаних з Росією наукових топонімів у нас лише 2: вулиця Дарвіна та вулиця Коперніка. Безумовно знамениті науковці. А ось усі інші – чужі для Києва та України – росіяни. Так, серед них є всесвітньо відомий хімік Менделєєв, математикиня Ковалевська, фізик Курчатов. Але крім того прослідковуються два інших кластери імен.
Перший пов’язаний зі сталінською методикою “боротьби з космополітизмом”, яка вчила, що всі видатні відкриття були зроблені в Росії, а не в “капіталістичних країнах” (ніби Росія до 1918 року не була саме такою). Ще там на додачу йшла боротьба з євреями, але це окрема тема. Так от, для цього в архівах вишукувалися російські вчені чи винахідники, які займалися подібними до європейських чи американців темами, та оголошувалося про їхній пріоритет – першість у наукових відкриттях чи винаходах. Бралися спірні випадки, як от з винахідником радіо Поповим (у світі визнають пріоритет італійця Марконі, який свій винахід запатентував), чи навіть вигадки, як от “повітряна куля Крякутного” (всі знають, що першу повітряну кулю побудували брати Монгольф’є, а реального апарата Крякутного не існує). Знайшли тоді й справжній науковий пріоритет – перша електроенцефалограма в світі зроблена Володимиром Правдичем-Немінським у Києві. Але в Києві є вулиці Попова, Лодигіна (один з винахідників лампи розжарювання), Ползунова (автор одного з перших парових двигунів), та нема вулиці Правдича-Немінського. Напевне, тому, що українець і репресований ворог.
Друга серія вулиць з’явилася завдяки діяльності “народного академіка” Трохима Лисенка, сумновідомого борця з генетиками. Лисенківцям були потрібні свої герої, від імені яких вони би могли боротися зі своїми супротивниками. Усю свою парадигму Лисенко іменував “мічурінською агробіологією” на честь Івана Мічуріна, російського садівника-самоука, який генетики не знав та й не цікавився нею, а головне – помер задовго до подій “мічурінської сесії” Всесоюзної аграрної академії 1948 року. Прибічниками “мічурінців” лисенківці записали й інших померлих дослідників у галузі сільського господарства: Климента Тімірязєва, Василя Докучаєва, Василя Вільямса тощо. У результаті на карті Києва є вулиця Вавилових, де один з братів Вавилових – той самий Микола, жертва лисенківців, і вулиця Миколи Гришка – ботаніка, співавтора українського підручника з генетики. Натомість окрім 5 (!) вулиць на честь Мічуріна є 2 на честь Тімірязєва, 2 на честь Докучаєва та одна на честь Вільямса. Звісно, ці російські дослідники не винуваті, що Лисенко та інші псевдонауковці прикривалися їхніми іменами, але й до історії київської науки вони теж стосунку не мають.
Отже, ясно, що чимало з імен російських вчених з’явилися в Києві лише через політичні ігрища радянського керівництва, а до локальної історії стосунку не мають. Разом з тим, чимало імен українських вчених, зокрема мешканців чи уродженців Києва не могли потрапити до топонімів через заборони того ж радянського режиму. Ті не вийшли “пролетарським походженням”, ті були репресовані, інші – просто “неблагонадійні”. Саме час повернути ці імена місту.
Тому низка небайдужих науковців та популяризаторів науки вирішили оперативно відреагувати на потребу часу та подати на розгляд Київської міської ради та її топонімічної комісії пропозиції щодо низки київських вчених, які давно потребують увічнення в нашому науковому місті. Голосування проходить у застосунку “Київ Цифровий” в розділі “Дерусифікація”.
Науковий шорт-ліст пропонуємо такий:
- Ломоносова на Юлії Здановської – математикиня, волонтерка, вчителька, медалістка Всесвітньої олімпіади з математики, загинула у Харкові від рашистського обстрілу 2022 року
- Каблукова на Георгія Вороного – видатний математик, який вплинув на розвиток математики в Києві й світі
- Костичева на Бориса Балінського – постійним читачам нашого порталу його представляти не треба, а “Хто такий Борис Балінський” можна дізнатися за посиланням
- Карпинського на Феодосія Добржанського – світовий класик еволюційної біології навчався й починав наукові дослідження в Києві
- Тимірязєвська на Валентини Радзимовської – видатна біологиня, дослідниця біохімії та фізіології, громадська діячка, голова Української ради Києва в 1918 році
- Боткіна на Академіка Костюка – всесвітньо відомий нейрофізіолог, учнями якого створений фонд підтримки сучасних науковців
- Маміна-Сибіряка на Григорія Левитського – видатний ботанік і генетик, репресований радянською владою
- Кулібіна на Лева Делоне – біолог і селекціонер, піонер досліджень впливу радіації на рослини
- Некрасівська на Родини Шелюжків – сім’я видатних акваріумістів і меценатів, які розвивали природознавство в Києві
- Славгородська на Академіка Воронцова – нейробіолог, засновник сучасної київської нейрофізіологічної школи
- Чаплигіна на Академіка Івахненка – всесвітньо відомий математик
- Запорожця на Професора Хржонщевського – лікар, науковець і просвітник, якого нашим постійним читачам теж не треба представляти
- Смоленська на Академіка Денисенка – ректор КПІ
- Лобачевського на Академіка Шмальгаузена – дослідник росту й розвитку тварин, засновник школи біології розвитку та еволюційної біології
- Волгоградська на Марії та Олексія Кронтовських – видатні вчені в галузі клітинних культур, боротьби з тифом і раком, працювали неподалік
- Бутлерова на Професора Реформатського – видатний хімік-органік
- Аляб’єва на Клима Чурюмова – астроном, відкривач комети Чурюмова-Герасименко
Важливо, щоб у публічному просторі Києва були ці імена нарівні з митцями, військовиками та політиками. Наука важлива, про це мають повідомляти навіть стіни будинків! Будь ласка, проголосуйте до 19 червня за цих гідних киян.
Ще почитати:
Дні науки повертаються, цього разу весноюХто такий Борис Балінський?