Отказ Европы от российских энергоносителей. Сначала — больно, но результат того стоит
Европейцы больше не хотят финансировать бойню, которую устроил путин в Украине.
Этот материал сейчас доступен только на украинском языке
Повна відмова ЄС від кривавого російського палива згодом призведе до енергонезалежності Європи. І, нарешті, весь ЄС це розуміє — днями було оголошено про шостий пакет санкцій, який призведе до майже повного нафтового ембарго. Завдяки йому путін втратить приблизно 22 млрд доларів
Завдяки зусиллям української влади та дипломатії Європа почала відмовлятися від імпорту російської нафти. Подальший повний бан на криваві російські енергоресурси буде найболючішим ударом для російської економіки. Адже щоденно за даними мінфіну росії країна-агресор витрачає на війну з Україною 21 мільярд рублів.
До 40% надходжень до російського бюджету становить продаж нафти та газу. Минулого року росія експортувала енергоносіїв майже на $260 млрд. Одним із найбільших споживачів російських енергоресурсів є Європейський Союз. Цьогоріч, тільки з початку війни, Європа перерахувала кремлю за нафту та газ майже 61 млрд євро. Це кошти, які безпосередньо використовуються на фінансування агресії проти України. Повне енергетичне ембарго стане стоп-краном для агресії рф проти України.
Перший крок, нафтове ембарго: майже done
Наприкінці травня європейські лідери нарешті дійшли згоди щодо часткової заборони імпорту російської нафти на території Євросоюзу. Ембарго вступає в силу наприкінці 2022 року та поширюватиметься на російську нафту, що доставляється морем. Виняток зроблено для сировини, що постачається трубопроводом «Дружба». Це була умова, за якої до спільного рішення погодилася приєднатися Угорщина. На жаль, саме через опір уряду цієї країни схвалення нафтового ембарго занадто затягнулося в часі та не торкнулося трубопровідних постачань.
Зазначу, що в санкційному пакеті йдеться не тільки про бан на імпорт нафтової сировини, але й про заборону російських нафтопродуктів. Також забороняється страхування нафтових вантажів, що перепродаються у треті країни. За підрахунками Bloomberg, «урізані» нафтові санкції коштуватимуть путіну майже 21 млрд євро втраченої вигоди. Відверто кажучи, цей результат розчаровує. Адже лише за 3 місяці війни ЄС вже сплатив росії за нафту 34 млрд євро.
Наразі Європейський Союз отримує приблизно 25% своєї нафти із рф. Сировина використовується при виробництві бензину та дизельного палива. Хочу підкреслити, що можливості росії щодо пошуку альтернативних ринків збуту нафти вкрай обмежені: транспортна інфраструктура країни-агресора розрахована на поставки саме у країни Європи. Очікуваного збільшення поставок російської нафти до Індії та Єгипту недостатньо, щоб компенсувати падіння європейського експорту. Іншими словами, для застосування повного нафтового ембарго ЄС мав дуже сильну позицію. Україна закликає Європу негайно розпочати роботу над підготовкою сьомого пакету санкцій проти рф, який включатиме заборону на інші види російського експорту та інші обмежувальні заходи.
Другий крок, газове ембарго: буде відчутно та (можливо) дуже боляче
Але знайти консенсус у лавах ЄС щодо російського газу буде ще важче. Кілька країн вже пішли шляхом добровільної відмови від цього енергоносія. Наприклад, Литва припинила імпорт російського газу і покладатиметься лише на ЗПГ-термінал, запущений у 2014 році. Польща заявила, що не продовжуватиме російський газовий контракт наприкінці року. (Зазначу у дужках, що відносно Польщі росія вирішила «діяти на випередження» та зупинила постачання газу через відмову сплачувати за енергоносій у рублях. Також призупинено експорт газу у Данію, Фінляндію та низку інших країн).
До 40% надходжень до російського бюджету становить продаж нафти та газу
Загалом у структурі споживання природного газу Європою російське паливо займає частку в 40%. Газ із росії використовується для опалення будинків, виробництва електроенергії, промислових потреб (наприклад, як основна сировина для виробництва добрив). Оцінки наслідків відмови Європи від газу, імпортованого із рф, дуже різні. Поки що переважає думка про те, що газове ембарго завдасть майже нищівного удару по європейській економіці. Можна побачити значний опір із боку Німеччини, яка біля 50% свого газу імпортує саме з росії. Скажімо, стверджується, що навіть часткове припинення подачі газу для хімічної та гірничодобувної промисловості коштуватиме німцям сотні тисяч робочих місць. Або те, що ембарго обов’язково приведе країну до рецесії.
Водночас низка дослідників вважає, що йдеться про штучне розпалювання страху перед катастрофічними наслідками газового ембарго з боку лобістських груп та пов’язаних із ними аналітичних центрів. Насправді, відмова від російського газу дійсно означатиме значні економічні витрати для Німеччини, але вони будуть абсолютно керованими. Більше того, останніми роками країна пережила глибші спади — глобальну фінансову кризу 2009 року та пандемічну рецесію, — але швидко відновилася.
Третій крок: прийняття ситуації та пошук альтернативи російським енергоресурсам
На початку війни в Україні європейські можновладці і чути не хотіли ані про нафтове ембарго, ані про заборону російського газу. Вони були впевнені, що російська нафта не має замінників, а російські постачальники — єдині можливі у всьому світі. А 18 травня Європейська комісія вже презентувала пропозиції щодо швидкого позбавлення залежності ЄС від імпорту російських енергоносіїв. План ЄК включає підвищення енергоефективності, диверсифікацію джерел постачання та інвестиції в розвиток відновлюваних джерел енергії.
При цьому європейські країни створюють і національні плани позбавлення від енергозалежності, шукають нову логістику та альтернативні джерела енергії. Наприклад, Франція вже оприлюднила план перезапуску атомної енергетики: впродовж наступних 20 років французи побудують 6 реакторів. Італія хоче сфокусуватися на розвитку «зеленої» енергетики. Нідерланди роблять ставку на енергозбереження, стійкий розвиток енергетики та шукатимуть нових постачальників енергоресурсів. Німеччина також планує зосередитися на диверсифікації поставок природного газу, інвестуватиме в нові LNG-термінали. Особливу увагу Європа приділяє поступовому переходу на «зелений» водень, який має найбільший потенціал серед інших відновлюваних джерел енергії.
Майже кожна з потужних економік ЄС вже має власні водневі стратегії: європейці добре розуміють стратегічну важливість водню як енергетичного ресурсу майбутнього. Розбудовуються водневі інфраструктурні, виробничі проєкти, розробляються шляхи транспортування новітнього енергоресурсу. Україна теж опрацювала чіткий план розвитку водневого сектору, завдяки якому нові можливості отримає і європейська економіка. Ми віримо, що вже за кілька років побудуємо 10 ГВт потужностей виробництва «зеленого» водню. Він буде використовуватися для потреб внутрішнього ринку та експортуватися у країни ЄС.
Також Україна братиме участь в ініціативі Clean Hydrogen Alliance, яка пов’язана із створенням водневих долин на теренах Європи. Нещодавно європейці значно підвищили суми грантів, що будуть спрямовані на створення підприємств із виробництва новітнього енергоресурсу. Ми плануємо презентувати флагманські проєкти українських водневих долин та дуже розраховуємо на їхнє схвалення. Завдяки спільним зусиллям повна відмова європейців від російських енергоресурсів все ж таки стане можливою.
Четвертий крок: на шляху до енергонезалежної Європи
Хочу процитувати президента Естонії Алара Каріса, який попередив країни ЄС та НАТО, що повернення до «звичайного бізнесу» із рф бути не може. «Це війна не тільки в Україні, це й наша війна. І ми маємо зупинити її. Найважливіший урок, напевно, полягає в тому, що ми не зможемо продовжувати відносини із рф після війни так, як ми продовжували після Криму, ніби нічого не сталося», — сказав він.
Але якщо Європа дійсно виконає свою «домашню роботу» з пошуком та впровадженням працюючих альтернатив російської нафти та газу, потреби в Realpolitik із кремлівським м’ясником більше не буде.
Так, у короткостроковій перспективі через нафтове та газове ембарго енергосектор ЄС зіткнеться з низкою складних викликів. Проте вони є цілком посильними, зважаючи на наявні безпекові ризики та ціну, яку зараз платять українці. Вже в середньостроковій перспективі, через 2−3 роки, європейці назавжди забудуть і про російський газовий шантаж, і про необхідність погоджувати із кремлем політичний «порядок денний».
Присоединяйтесь к нам в соцсетях Facebook, Telegram и Instagram.