Як і чому російські солдати відмовляються знову воювати в Україні

Деякі російські військові відмовляються повертатися в Україну через свій досвід на передовій у першу хвилю вторгнення, кажуть російські юристи й активісти з прав людини.
ВВС поговорила з одним таким солдатом.
"Я не хочу повертатися [в Україну], бо не хочу вбивати й бути вбитим", - каже Сергій (ім'я змінене), який на початку цього року п'ять тижнів воював в Україні.
Зараз він удома, в Росії, консультувався з юристом, щоб уникнути повернення на передову. Сергій — лише один із сотень російських солдатів, які зверталися до юристів за порадою.
Сергій каже, що отримав травматичний досвід в Україні.
"Я думав, що наша російська армія - найкраща й найкрутіша у світі", — з гіркотою каже юнак. Натомість бійці не мали навіть базового обладнання, як-то прилади нічного бачення, каже він.
"Ми були, як сліпі кошенята. Я вражений нашою армією. Наше спорядження не коштує дорого. Чому цього не зробили?"
Сергій пішов до армії за призовом — більшість російських чоловіків від 18 до 27 років мають відслужити один рік обов'язкової військової служби. Але за кілька місяців він вирішив підписати дворічний контракт, який також давав йому зарплату.
У січні Сергія відправили до кордону з Україною - як йому сказали, на військові навчання. За місяць - 24 лютого, у день, коли Росія почала своє вторгнення, - йому наказали перетнути кордон. Майже відразу його підрозділ опинився під ударом.
Коли вони зупинилися на ночівлю на покинутому хуторі, їхній командир сказав: "Ну, як ви вже здогадалися, це не жарти".

Сергій каже, що був дуже шокований.
"Моєю першою думкою було: невже це справді відбувається зі мною?"
За його словами, їх постійно обстрілювали як під час руху, так і під час зупинки на ночівлю. У його загоні з 50 людей 10 загинули, ще 10 отримали поранення. Майже всім його товаришам не виповнилося й 25 років.
Він чув, що серед російських військових були настільки недосвідчені, що "не вміли стріляти і не могли відрізнити один кінець міномета від іншого".
За його словами, їхня колона, що прямувала через північну Україну, розпалася лише через чотири дні, коли міст, який вони мали перетнути, вибухнув, і товариші, що їхали попереду, загинули.
В іншому випадку йому довелося обганяти товаришів, що застрягли у палаючій автівці.
"Її підірвали з гранатомета чи ще з чогось. Вона спалахнула, а всередині були [російські] солдати. Ми об'їхали її і рушили далі, стріляючи на ходу. Я не озирався".

Підрозділ рухався через українські села, але стратегії вочевидь не вистачало, каже він. Підкріплення не прибуло, солдати були погано споряджені для того, щоб взяти велике місто.
"Ми йшли без гелікоптерів - просто колоною, наче на парад".
Він вважає, що його командири планували дуже швидко захопити опорні пункти й ключові міста - і розрахували, що українці просто здадуться.
"Ми рвалися вперед з короткими ночівлями, без окопів, без розвідки. Нікого не залишали в тилу, і якщо хтось хотів зайти ззаду і вдарити, захисту не було".
"Гадаю, [так багато] наших хлопців загинули переважно через це. Якби ми рухалися поступово, якби ми перевіряли дороги на наявність мін, багатьох втрат можна було б уникнути".
Скарги Сергія на відсутність спорядження також пролунали в телефонних розмовах між російськими солдатами та їхніми сім'ями, які перехопили й виклали в інтернет українські спецслужби.
На початку квітня Сергія відправили назад через кордон. Війська РФ вивели з північної України і, здавалося, перегруповували для наступу на сході. Пізніше того ж місяця він отримав наказ повернутися в Україну, але сказав своєму командиру, що не готовий їхати.

Пропустити подкаст і продовжити подкаст

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
"Він сказав, що це мій вибір. Нас навіть не [намагалися] відмовляти, тому що ми були не першими", — сказав Сергій BBC. Але він був настільки стурбований реакцією свого підрозділу на його відмову, що вирішив звернутися за консультацією до юриста.
Юрист порадив Сергію та двом його колегам-однодумцям здати зброю і повернутися в штаб своєї частини, де вони мали написати заяву і пояснити, що "морально й психологічно виснажені" і не можуть продовжувати воювати в Україні.
Сергію сказали, що важливо повернутися в частину, інакше це можуть розцінити як дезертирство, за яке можна отримати два роки у дисциплінарному батальйоні.
За словами російського адвоката з прав людини Олексія Табалова, командири армії намагаються залякати контрактників, щоб вони залишалися у своїх частинах. Але він наголошує, що російське військове законодавство дозволяє солдатам відмовлятися воювати, якщо вони цього не хочуть.
Правозахисник Сергій Кривенко каже, що не чув про переслідування тих, хто відмовляється повертатися на фронт.
Однак це не означає, що кримінальне переслідування не проводиться.

Один з командирів на півночі Росії просив порушити кримінальну справу проти його підлеглого, який не хотів повертатися в Україну, але згідно з документами, які бачила ВВС, військовий прокурор відмовився порушувати справу.
За словами прокурора, така дія була б "передчасною" без оцінки шкоди військовій службі, яку проходив солдат.
Однак немає гарантії, що нові судові переслідування не з'являться в майбутньому.
За словами Руслана Левієва, редактора Conflict Intelligence Team, медіапроєкту, який досліджує досвід російських військових в Україні через конфіденційні інтерв'ю та матеріали з відкритих джерел, такі солдати, як Сергій, які не хочуть повертатися на передову, не є поодинокими випадками.
Левієв стверджує, що, за оцінками його команди, дуже мало російських солдатів-контрактників, яких відправили в Україну під час першої хвилі вторгнення, відмовилися знову повертатися воювати.

З початку квітня незалежні російські ЗМІ повідомляли про сотні випадків, коли солдати відмовлялися повертатися в Україну.
Кілька адвокатів і правозахисників, з якими спілкувалася ВВС, розповіли, що вони регулярно консультують чоловіків, які намагаються уникнути повернення в Україну. Кожен з наших співрозмовників мав справу з десятками випадків і вважає, що ці солдати також ділилися порадами зі своїми колегами.
Сергій не хоче повертатися на передову, але хоче завершити свою військову службу в Росії, щоб уникнути будь-яких непередбачуваних наслідків. А це означає, що, хоч його лист про відмову прийняли, це не гарантує, що його не повернуть в Україну під час служби.
"Я бачу, що війна продовжується, вона нікуди не зникає, - сказав він ВВС. - За ці місяці [обов'язкової військової служби], які в мене залишилися, може статися будь-що, навіть найгірше".
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!