"Шкода, що не дозволяють відрізати вухо". Як український морпіх вижив у російському полоні й повернувся додому
У Гліба - зламані щелепа, ніс, роздроблені кістки тазу. Ці травми він отримав під час оборони МаріуполяПолтавець Гліб Стрижко пройшов через психологічні тортури й відмову у лікуванні переломів тазу і щелепи. Але, здолавши величезні труднощі, він все-таки дістався додому.
Зараз 25-річного морського піхотинця лікують у полтавському шпиталі.
Його зламаний таз тримає спеціальна металева конструкція - це одне з численних поранень, отриманих під час оборони Маріуполя.
Мати Гліба Олеся допомагає йому сісти на лікарняному ліжку, а він кривиться від болю, але, здається, не проти поділитися своєю історією.
"Повернувши голову, я побачив, що на мене націлився танк", - згадує хлопець.
"Коли танк стріляє, між пострілом і влученням гармати часу немає. Все відбувається миттєво. Я побачив яскравий спалах".
Торік Гліб став морським піхотинцем. З 24 лютого разом зі своїм підрозділом боронив МаріупольПісля пострілу він упав з висоти третього поверху.
"Я зрозумів, що можу або кричати, і мені допоможуть, або померти під цими уламками", - каже Стрижко.
"Кожен крик давався величезними зусиллями. Після трьох-чотирьох криків я почув голос хлопців: ми тут, ми тобі допоможемо".
Товариші Стрижка врятували йому життя і доправили до польового шпиталю.
"Там було з десяток бійців із різних частин, - згадує він.- Приїхали лікарі й сказали, що для порятунку нашого життя нас передадуть росіянам".
Сили РФ захопили більшу частину Маріуполя, і шанс отримати кращу медичну допомогу був у лише ворога.
А тим часом у рідній Полтаві за Гліба молилися у церкві, куди він ходив з дитинства.
Як і решті України, Свято-Успенському кафедральному собору довелося пристосуватися до війни - зараз його зали заповнюють ящики з гуманітарною допомогою.
Архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір"Я знав, що з Маріуполя є лише два шляхи: смерть або полон", - каже архієпископ Федір, який досі править у цьому величному храмі.
Архієпископ вірив, що Гліб не здасться, але не знав, живий він чи мертвий.
Ситуація змінилася, коли морський піхотинець з'явився разом з іншими українськими полоненими у дописі підтримуваних Росією сепаратистів у соціальних мережах.
На відео Стрижко у майже несвідомому стані вимовляє своє ім'я"Я знав, що Бог створив чудо, - каже архієпископ. - Він був у важкому стані, з численними переломами".
У нього були зламані щелепа, ніс, роздроблені кістки тазу.
"Бог відгукнувся на наші молитви, і я був певен, що ми зможемо звільнити його з полону", - каже архієпископ Федір.
За його словами, ще більше морських піхотинців з Полтави зникли безвісти у Маріуполі.
Гліб Стрижко з архієпископом ФедоромСтрижко згадує, як його лікували у полоні. Через травми самостійно їсти він не міг.
"Деякі медсестри приносили їжу і годували мене, бо сидіти я не міг, і щелепа була зламана".
"Інші ставили їжу на стіл і казали: спробуй-но з'їж це, український нікчема!"
"Їжа так і стояла на столі. За кілька годин поверталася, запитувала, чи я наївся, і забирала її назад. Знеболювальні нам не давали. Я знав, що маю вижити, і це все, що я міг зробити".
Медики в лікарні були українцями, що мешкали на окупованих територіях Донбасу і підтримували Росію. Стрижко каже, що не сердився на них. "Вони жили під російською пропагандою вісім років, і ненависть, якої я зазнав, була її результатом".
Пропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Він також пам'ятає чеченських бойовиків і російських солдатів, що охороняли українських бійців. Вночі приходили чеченці і знущалися, водили ножем по тілу й казали: "Шкода, що не дозволяють відрізати вухо".
В умовах бойових дій ВВС не може незалежно перевірити та підтвердити слова українського бійця.
Врешті-решт Гліба Стрижка вивезли до Росії, а потім - на військовий аеродром в анексованому Криму, де, за його словами, він ніколи не забуде те, що сказав йому російський солдат.
"Якщо виконуватимете мої накази, сьогодні ввечері будете в Україні".
Українського морпіха завантажили у "швидку" й вивезли на територію України в рамках обміну військовополоненими між Україною та Росією.
Спочатку його відвезли до Запоріжжя, а потім - до рідної Полтави.
Коли хлопець зрозумів, що повернувся додому, не зміг стримати сліз.
Стрижко був одним з понад десяти українських військовослужбовців, усі вони - морські піхотинці з різних частин, що зазнали поранень під час оборони сталеливарного заводу "Азовсталь" у Маріуполі.
"Підійшов водій і сказав: заспокойтесь, ви - в Україні".
"Я був дуже щасливий, - каже Гліб. - Я навіть не міг повірити, що я в Україні, у місці, де можна вільно дихати".
Лікування Гліба триватиме близько восьми місяцівПопри стурбований вираз обличчя матері, він точно знає, що хоче робити далі."Я готовий продовжувати свою боротьбу. На передовій чи ще десь. Я допомагатиму армії наближати перемогу над Росією".
Додатковий репортаж Ганни Чорноус, Шіван Ліхі та Анастасії Левченко.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!