Гумор проти ракет. Як Україна жартує під час війни

"Рано вранці 24-го лютого я прокинувся, бо мені подзвонив батько - військовий. Він сказав, що почалася війна. Я далі ліг спати до 9-ї, а потім зрозумів, що так, дійсно, почалася війна".
Це уривок з виступу українського стендап-коміка Фелікса Редьки. Він жартує в бомбосховищі, поки його батько воює проти Росії на Донбасі.
Парадокс, але в країні, де президент - комік, українська індустрія гумору довгий час була більше орієнтована на східного сусіда - Росію. Зрозуміла мова і частково спільні теми для жартів призвели до того, що російські стендап-артисти були більш відомі в Україні навіть за вітчизняних. Вони активно гастролювали українськими містами.
Багато гумористичних ТБ-форматів, зокрема і створені продакшн-студією чинного президента Володимира Зеленського "95 квартал", були експортовані в РФ і мали там високі рейтинги.
Війна все змінила. Поки російські військові обстрілюють українські міста ракетами, мешканці цих міст сидять в бомбосховищах і висміюють недолугість своїх ворогів.
Одночасно з цим багатомільйонні "інтернет-війська" наповнюють соцмережі гумористичними картинками - мемами. В них висміюється, як українські бойові гуси атакують Кремль, а російські солдати крадуть пральні машинки та унітази в українців.
Знищувати ворога гумором - не винахід України.
Колись цю зброю використовували США і СРСР під час Другої світової війни.
Качки проти Гітлера
На фермі переполох. Тварини курять сигари і з подивом дивляться, як з чорного яйця вилуплюється з криком "Зіг Хайль!" качка, що виглядає як Гітлер. Вона розклеює усюди зображення свастики, виголошує палкі промови іншим мешканцям ферми і збирає військо качок-штурмовиків.
Качку-Гітлера з його італійськими і японськими союзниками-птахами кінець кінцем перемагає голуб миру, якого вони образили.

Пропустити подкаст і продовжити подкаст

Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
Це американський мультфільм 1942 року під назвою "Ducktators" (гра англійських слів "duck" - "качка" і "diktators" - "диктатори") від анімаційної студії Warner Brothers.
Випуск таких сатиричних пропагандистських мультиків в США в часи Другої світової став масовим.
Відомі анімаційні персонажі - Даффі Дак, Багз Банні і навіть Мікі-Маус - боролися з нацистами, допомагали американській армії і закликали купувати військові облігації. Противники мультгероїв завжди були недолугі, смішні і обов'язково програвали в кінці.
У кіно висміювати противника почав Чарлі Чаплін. Його "Великий диктатор" вийшов восени 1940 року, тобто більше ніж за рік до вступу США в Другу світову.
Американський комік у своїй картині створив впізнавану пародію на Гітлера. Його персонаж Аденоід Хінкель - диктатор, що мріє захопити сусідню країну і знищити всіх євреїв.
Він постійно потрапляє в кумедні ситуації, а в фіналі диктатором замість нього випадково стає подібний єврей-перукар.

Фільм викликав фурор як у Америці, так і у Європі, що до того часу вже відчула на собі загарбницькі плани Гітлера. "Великий диктатор" отримав п'ять нагород "Оскар" і став класикою кіно.
Висміювання противника стало розповсюдженим прийомом під час Другої світової війни. Крім того, що це принижувало ворога і підіймало бойовий дух військ, це також використовували в освітніх цілях, наприклад, для навчання навичкам поводження зі зброєю.
В Британії запустили спеціально Німецьку службу ВВС, яка щотижня випускала в ефір сатиричні радіопередачі. В них начебто від імені молодого німецького офіцера чи берлінської домогосподарки висміювались абсурд життя в нацистській Німеччині і персонально Адольфа Гітлера.
В Радянському Союзі теж випустили декілька радіопередач і анімаційних фільмів, що використовувались як пропаганда проти ворога. Але вони були не такі популярні серед населення, не мали сатиричної основи і впізнаваних персонажів. Зусилля радянських митців були зосереджені на створенні плакатів і карикатур на фашистів і нацистів. Тут найчастіше висміювали зовнішність Гітлера і його манеру розмовляти.

Меми про росіян
Нова війна в Європі знову змусила згадати про важливість "гумористичної зброї" і її візуальну силу.
Українці доволі швидко до неї призвичаїлись і опанували головний елемент сучасного інтернет-фолькльору - меми.
Зазвичай це картинка з короткою фразою чи простим малюнком, яка висміює подію чи персонажа, використовуючи відомі і поширені символи. Такий гумор доволі жорсткий або навіть "чорний".
До прикладу, після початку вторгнення в українському сегменті фейсбуку і телеграму почали ширитися меми про знищення російської техніки, зокрема, крейсера "Москва", приховування РФ втрат серед військових і крадіжок ними побутової техніки.
Героями українського інтернет-епосу стали безпілотники Байрактар і ракетні комплекси Джавелін, а фраза прикордонників "Русский корабль иди нах..", сказана загарбникам на острові Зміїний, взагалі стала народною.
Перевага такого гумору в його доступності. Будь-який користувач в інтернеті, що має почуття гумору і елементарні навички володіння фотошопом, може за пару хвилин зробити вдалий мем.
А потім з почуттям виконаного обов'язку і з задоволенням спостерігати, як його творчість набирає лайки і шери від аудиторії.

Дехто зміг запустити цей процес в промислових масштабах. Наприклад, рівненський діджей і музикант Micik Gonibez, він же Михайло Юрчук, створив фейсбук-спільноту Goni Memes, де майже щоденно з'являються нові меми про російських військових.
Багато картинок також про "бавовну" або ж "хлопок" (на російському телебаченні замість слова "вибух" вживають слово "хлопок") в обстріляному Бєлгороді та про дует російського і білоруського президентів.
Популярні в української інтернет-аудиторії меми про російського солдата Чмоню і хвалькуватого керівника Чечні Рамзана Кадирова.
"В мене є вища художня освіта, але меми - це не про малювання, а про емоції, - пояснює ВВС News Україна Михайло Юрчук. - Ці картинки мають викликати у людей певний емоційний флешбек".

Він пригадує, що починав цим займатись для себе, щоб відобразити власну реакцію на якусь суспільну подію. Згодом на фейсбук-сторінку почали тисячами підписуватись люди, яким був до вподоби такий жорсткий гумор автора.
В українців, каже Михайло, все завжди було добре з політичним гумором, а зараз він просто переформатувався у військовий. "Гумор і сміх - це психологічна розрядка. Тобто поржав і далі своє робиш. Ну, крім того, це, звичайно, приниження ворога. Страх перед ним зменшується, коли з нього смієшся", - зазначає гуморист.
Основній роботі таке хобі не сильно заважає, переконує він.
"Якщо мем робиться більше ніж п'ять хвилин, то він буде не дуже смішний", - розкриває секрет ремесла MC Gonibes.
Стендап в бомбосховищі
Цей жарт 24-річного стендап-коміка Фелікса Редьки викликає сміх і овації аудиторії.
Місце проведення стендапу доволі незвичне - це брудне і темне бомбосховище в рідних для Редьки Сумах.
Обставини теж неординарні: за дверима сховища - початок березня 2022 року, місто Суми штурмують і обстрілюють російська авіація і артилерія. Глядачі концерту - це звичайні мешканці міста, які ховаються в укритті на час повітряної тривоги.

Першовідкривач такого екстремального стендапу - Фелікс Редька, худий невисокий хлопець в круглих окулярах, який жартує над війною, російськими військовими і над своїм батьком, що в цей час воює з ворогом. Саме ця тема найбільше заходить публіці, каже він.
"Глядачі найкраще реагують, коли їм зі сцени розказують щось особисте і унікальне. А мені начебто б і мало бути важко про це розповідати, але я пояснюю це собі таким чином, що так влаштований комедійний погляд на світ. Тобто ти всі свої труднощі сприймаєш з гумором. Це, мабуть, захисна реакція психіки - сміятися з важких питань", - вказує Фелікс.
За його словами, батько, що підписав контракт з ЗСУ і служить на фронті, схвально сприймає гумористичні виступи сина, а от мама - не дуже.
Вона хвилювалась, що російські військові можуть з YouTube-концерту сина дізнатись, що вона - дружина військового офіцера. Фелікс сприймає цю ситуацію філософськи: "Мабуть, в цьому і є українська душа, що ми не можемо просто мовчати, коли хочемо щось сказати. Мені в той момент хотілось, як коміку, все розказати, що я думаю".
За півтора місяця його стендап набрав на YouTube більше 500 тисяч переглядів, що є дуже високим результатом для вітчизняних гумористів. Вслід за Феліксом Редькою вони теж почали активно виступати в бомбосховищах і фактично зробили це фішкою українського сучасного стендапу.
Вони активно займають нішу, яку утворили російські коміки, каже Фелікс. Майже ніхто з них не висловив публічного засудження російської агресії проти України.
Деякі, наприклад, популярний комік Нурлан Сабуров, намагалися пояснити своє мовчання страхом за свою родину в РФ, але зробили тільки гірше.
"У нас утворився вакуум гумористичний, його заповнили наші коміки. Так би мовити, відбулось імпортозаміщення", - пояснює Редька.
Він просить не переоцінювати важливість "гумористичного фронту" в часи війни, але і не нехтувати ним.
"У нас не так багато приводів, щоб просто посміятись в цей важкий час", - вже серйозно додає гуморист.
Складна тема
Це вже уривок зі стендапу відомого українського коміка Антона Тимошенка. Він вперше розказує свій гумористичний матеріал англійською, раніше Антон виступав російською і українською.
Після початку війни все змінилося, каже він. Перші тижні стендапер взагалі не розумів, чи є сенс продовжувати займатись цим. Тимошенко викладав окремі жарти в своїх соцмережах і лише, коли побачив схвальні відгуки підписників, то зрозумів, що запит на гумор під час війни у суспільства є.
Водночас, зазначає Антон, він вирішив не "хайпувати" саме на цій темі, а частину коштів від квитків відправляти на допомогу ЗСУ. Власне, стендап англійською він записав, щоб вийти на іноземну аудиторію і закликати її надсилати донати на українську армію.

"Мені багато хто писав, що завдяки цьому стендапу вони стали більше цікавитись подіями в Україні. Бо ця інформація була їм в легкій формі донесена", - зазначає Антон.
Комік визнає, що сильно редагує свій матеріал перед виходом на сцену. Особливо це стосується жартів про українських військових.
За необачний жарт на цю тему нещодавно довелося публічно вибачатись українському стендаперу Олегу Грюндіку.
Він пожартував під час концерту, що багатомільйонні виплати за загиблих військових ЗСУ їх родини зможуть витратити лише на книги, кінотеатри і спортзали. Це натяк на подібні обмеження при виплатах за вакцинацію від коронавірусу.
Антон Тимошенко каже, що жарт його колеги і справді недоречний, його не треба було казати зі сцени. Сам він намагається такий контент фільтрувати.
"Мій внутрішній редактор це відфільтровує. Якщо в мене є якийсь жарт про наших військових, а особливо про наше ТрО (тероборону, - Ред.), яка сидить в Тернополі і просить 100 штук тепловізорів, то я про це публічно не жартую. Я розумію, що це росіяни можуть використати в інформаційній війні", - пояснює Тимошенко.
Відповідно, стендапер намагається не ризикувати і, як він сам каже, працювати більше по "антиросійській темі", тобто висміювати недолугість громадян РФ. Жарти про ворога завжди викликають сміх аудиторії.
"Коли ти смієшся з ворога, це набагато краще ніж боятись його", - резюмує він.
Найбільше сумнівів викликало в Антона питання, чи вставляти в англомовний концерт найбільш "чорний" свій жарт про українську війну. В ньому йдеться про те, яка кількість українських дітей має бути зґвалтована російськими військовими, щоб Євросоюз ввів той чи інший пакет санкцій проти РФ.
Комік вставив цей жарт в програму, аудиторія, за його словами, все зрозуміла і не засудила артиста за "чорний" гумор.
Антон Тимошенко жартує на сцені київського бомбосховища в квітні 2022 року і відразу вибачається перед глядачами: "жорсткі часи - жорсткі жарти".
Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!