Военный металлолом. Станут ли российские танки сырьем для украинской металлургии?
Действительно ли большое количество военного лома может стать ценным источником сырья для металлургов.
В зонах бойових дій та прилеглих шляхах зараз є значні матеріально-технічні ресурси, які можуть бути перероблені та використані у вигляді вторинної сировини — металобрухту. В основному це військова техніка різних категорій та призначення, яка була знищена або пошкоджена.
Видео дня
Вказані джерела утворення металобрухту класифікуються за наступними категоріями:
1. боєприпаси, їх частини та компоненти;
2. стрілецька зброя та військове спорядження, їх частини та компоненти;
3. сухопутна військова техніка різних категорій та призначення; авіаційна техніка;
4. морська техніка та плавзасоби;
5. автомобільна/спеціальна техніка, що використовувалася в цивільній діяльності, але була знищена під час бойових дій;
6. прилади та агрегати, що містять дорогоцінні метали.
Знищена військова техніка та металобрухт, отриманий в результаті її утилізації - принципово два різних матеріали. Для того, щоб наприклад танк, бронемашина або літак стали товарним металобрухтом, необхідно провести низку технологічних операцій. Це обстеження на вибохонебезпечність, санітарна обробка, переміщення до майданчику зберігання, часто з застосуванням спеціальної техніки, огляд ремонтно-відновлювальними підрозділами ЗСУ, охорона, порізка/розділка, сортування тощо. При цьому суттєво впливає на ситуацію саме логістика — багато знищеної техніки знаходиться в місцях віддалених від населених пунктів, в полях, в лісах тощо.
Таким чином, загальна вартість таких «підготовчих» операцій висока і часто може перевищувати вартість металобрухту, який утворюється в процесі.
Експертно-наукова Рада Української асоціації вторинних металів разом з партнерами розробила методику розрахунку потенційних обсягів металобрухту, який може бути утворений в результаті утилізації військової техніки. Ця методика враховує частку ушкодженої української та трофейної техніки, що відновлюється, ремонтується та розбирається на запасні частини підрозділами ЗСУ, має складні логістичні ситуації та напрямки, а також враховує інші фактори економічного та технологічного характеру.
Проведені дослідження показали, що структура утворення металобрухту від можливої утилізації трофейної техніки складається з танків (до 30%), броньованої техніки для перевезення піхоти (до 40%), автомобільного транспорту різного призначення (до 15%) та іншої техніки, включаючи авіаційну (до 15%).
Підтверджені загальні обсяги військової техніки та спорядження, які можуть бути переведені в категорію металобрухту оцінюються в 18−20 тис. тон. При цьому значні обсяги такої техніки розташовуються в різних регіонах України — в Сумській, Чернігівській, Миколаївській та інших областях (розрахунки станом на 26 квітня).
Вище були наведені сім основних категорій воєнного металобрухту. Кожна група має свої якісні та споживчі властивості, металургійну цінність та технології переробки. Найпоширенішим, але водночас «проблемним» видом є металобрухт, утворений в результаті утилізації броньованої техніки.
Така техніка на 75−80% складається з високолегованих марок сталі, які мають свою специфіку виготовлення та переробки. До початку війни брухт таких сталей в Україні перероблявся обмежено — на одному металургійному підприємстві або в ливарних цехах підприємств ВПК. Зараз ці підприємства працюють в обмеженому форматі. Відповідно і потреби в такому брухті мінімальні.
Комерційна привабливість цього сегменту ринку також не висока.
Підтверджені загальні обсяги військової техніки та спорядження, які можуть бути переведені в категорію металобрухту оцінюються в 18−20 тис. тон.
Переробка брухту легованих сталей, особливо військового призначення — досить специфічний та складний процес. Рентабельність такої переробки залежить від масштабу виробних програм підприємств з виготовлення технологічного литва та виробів військового призначення, обсягів споживання та реалізації такої продукції на внутрішньому на зовнішньому ринках, наявності достатніх енергетичних та трудових ресурсів та багатьох інших факторів. В даних умовах така виробнича діяльність в Україні практично відсутня.
Ми вже звернулися до компаній, що спеціалізуються на переробці металобрухту з високолегованих марок сталі з Німеччини, Австрії та деяких інших країн.
Але військові дії або їх загроза в «металургійних» регіонах України, розірвані логістичні ланцюжки забезпечення підприємств сировиною та вивезення готової продукції стали причиною скорочення виробництва сталі протягом березня-квітня 2022 р. Така ситуація відобразилася на українському ринку металобрухту, який практично зупинився.
Якщо в сегменті металобрухту вуглецевих марок сталі ще проявляється мінімальна ділова активність, то в сегменті брухту легованих сталей — повна стагнація. Слід також відзначити, що експорт металобрухту, як можливий фактор стабілізації та збалансування ринку, особливо в сегменті брухту легованих сталей, не працює через високе експортне мито та інші труднощі бюрократичного та корупційного характеру.
Дивує також бездіяльність Міністерства стратегічних галузей промисловості України, якому доручено регулювати український ринок металобрухту чорних та кольорових металів. Розробка та впровадження балансу утворення та споживання металобрухту в Україні, організація системи розподілу напрямків постачань металобрухту та інші заходи по ефективному функціонуванню ринку, необхідних насамперед для забезпечення сировиною металургійних та ливарних компаній в умовах війни, залишається на рівні розмов.
Але найголовніше: відповідно до діючого законодавства знищена або ушкоджена військова техніка (в т. ч. трофейна) є державною власністю. Її утилізація проводиться під контролем Міноборони України або уповноважених структур, до яких відносяться ремонтні підрозділи ЗСУ та підприємства ХК УкрОборонПром.
Подальше використання такого брухту або його реалізація також знаходиться в компетенції державних інституцій. Крім того, в деяких регіонах України військово-цивільні адміністрації заборонили діяльність приймальних пунктів в частині операцій з металобрухтом, що має ознаки воєнного.
Тому інформація про велику кількість воєнного брухту, який може стати цінним джерелом сировини для української металургії - фактично є міфом. Але при цьому ушкоджена та трофейна техніка є важливим джерелом запасних частин та комплектуючих для Збройних сил України.
Присоединяйтесь к нам в соцсетях Facebook, Telegram и Instagram.