Як Росія знущається з викрадених цивільних українців, яких вивозить на свою територію
Три тижні тому Володимира Хропуна звільнили з російського полону, але він досі не оговтався від пережитого. Його, волонтера Червоного Хреста, схопили російські бійці й примусово депортували до Росії.
18 березня Володимир їхав шкільним автобусом у село Козаровичі, за 40 км на північний захід від Києва, щоб евакуювати кількох цивільних, які застрягли там під час бойових дій.
Коли він спробував переконати російських солдатів пропустити його через блокпост, його затримали.
Перші кілька днів чоловіка тримали у підвалі заводу у сусідньому селі разом з іншими цивільними - 40 людей у приміщенні площею 28 квадратних метрів.
"Нас били автоматами, кулаками й ногами. Мені зав'язали очі й зв'язали руки ізострічкою. Вони застосовували електрошокери та постійно запитували інформацію про військових", - розповів Володимир.
"Один із солдатів був дуже молодий, майже дитина. Він бив електрошокером по шиях, обличчях, колінах людей. Ніби розважався".
Після майже тижневого перебування в Україні їх перевезли до Білорусі.
"Вони думали, що ми нічого не бачимо, але я бачив поселення, через які ми проїжджали, Іванків, Чорнобиль, а потім я бачив, як ми переходимо кордон", - каже Володимир.
Посвідчення, видане Володимиру російськими військовимиПропустити подкаст і продовжити подкаст
Головна історія тижня, яку пояснюють наші журналісти
Випуски
Кінець подкаст
У Білорусі їм видали документ, що засвідчує особу. Там було вказано, що він виданий військовими Російської Федерації, а місце народження Володимира - "Українська Радянська Соціалістична Республіка".
З Білорусі, каже Володимир, їх повезли до російської в'язниці.
"Там тортури продовжилися. Нас принижували, ставили на коліна, змушували приймати незручні пози. Якщо ми дивилися їм у вічі, нас били. Якщо ми робили щось повільно, нас били. З нами поводилися як з тваринами", - каже він.
Володимир нарахував разом з ним ще 72 затриманих. Але чув, що їх було більше.
"Ми намагалися підтримувати одне одного. Іноді просто не могли повірити, що все це відбувається. Було відчуття, що ми перенеслися у XVI століття з XX", - каже він.
За два тижні, 7 квітня, Володимира та трьох українських жінок з іншого ізолятора перевезли літаком до Криму.
Жінки розповіли Володимиру, що їх також били. Вони не розуміли, куди їх везуть, але часто чули, як солдати вживали слово "обмін".
З Криму їх привезли до точки обміну за 32 км від Запоріжжя, там дозволили пройти мостом на територію, контрольовану Україною. Це було 9 квітня.
Володимир щосили намагається описати свої емоції від пережитого і хоче, щоб світ почув його історію.
"Те, що там [у Росії] утримують українських цивільних, - це 100% правда".
У в'язниці Володимир почув, що у сусідній кімнаті є люди з Чорнобильської АЕС.
Незрозуміло, ким саме були люди у в'язниці, але 169 працівників Національної гвардії України, які охороняли ЧАЕС під час окупації, зникли безвісти. Спочатку їх кілька тижнів утримували у підвалі станції.
Приміщення на ЧАЕС, де утримували українських нацгвардійцівІнженер ЧАЕС Валерій Семенов розповів, що коли вкінці березня російські війська залишили ЧАЕС, вони забрали з собою нацгвардійців.
У сусідньому селі мешкає родина одного зі зниклих чоловіків. Заради безпеки їхні особи приховують.
Військовослужбовець, який чергував у Чорнобилі, зателефонував дружині у перший день вторгнення, коли росіяни захопили станцію, і сказав, щоб вона їхала з села.
Жінка взяла своїх батьків, маленького сина і вирушила до Львова.
З 24 лютого по 9 березня вона підтримувала з чоловіком зв'язок мобільним телефоном.
"Він мало що розповідав. Просто казав: у нас все гаразд. Просив, не турбуватися про нього, - каже вона. - Потім у них зникла електрика, і більше телефонувати ми не могли".
Але їй вдалося ще кілька разів поговорити з ним стаціонарним телефоном на станції.
"Востаннє я розмовляла з чоловіком 31 березня, у день, коли їх силою вивезли з Чорнобиля. Він сказав мені: фізично я - в нормі, але емоційно мені дуже важко. За його голосом я зрозуміла, що він дуже стурбований".
Її маленький син весь час запитує про батька.
"Я кажу йому, що він на роботі, але він дуже наляканий. Думає, що я теж зникну, і ходить за мною всюди, на роботу, в магазини, - каже вона. - Нам дуже важко. Я просто хочу, щоб Росія відпустила мого чоловіка".
У МВС України їй повідомили, що чоловік утримується в Росії.
ВВС поговорила з родинами понад десяти людей, яких росіяни взяли у заручники.
Лише кілька з них повернулися додому. Більшість досі вважають зниклими безвісти, як парамедика Юлію Паєвську.
Її чоловік Вадим розповів ВВС, що російські війська схопили її 14 березня, коли вона допомагала евакуювати з Маріуполя поранених солдатів та цивільних.
Чоловік Юлії Паєвської каже, що вона зникла безвісти 14 березняПропагандистський ролик за її участю показали деякі російські прокремлівські телеканали. Так він дізнався, що вона у російському полоні. Він вважає, що її силою вивезли до Росії.
Кремль наполягає, що громадяни України їдуть до Росії добровільно.
Це заперечує генеральний прокурор України Ірина Венедиктова.
"Я не хочу відповідати цим величезним брехунам, - заявила вона. - Ми ідентифікували не менше 6 тисяч цивільних, яких депортували до РФ".
За її словами, були випадки, коли дітей розлучали з батьками, і майже всі, хто повернувся після обміну полоненими, розповідали, що їх катували і били.
На півдні й сході України тривають активні бойові дії, тому нові повідомлення про насильницьку депортацію людей до Росії надходять щодня.
Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!