фото Інтерфакс Україна

Данило Гетманцев: Якщо ти у Чернівцях і аргументуєш несплату податків війною, ми все одно прийдемо за тобою

Як бізнес адаптувався до війни, чи можна продовжити зниження податків та як країні перемогти "русскій мір" не тільки на полі бою.

21/04/2022, 11:34:37

У перші дні повномасштабного вторгнення Росії більшість українських бізнесів припинила працювати або максимально обмежила свою активність.

Щоб вивести економіку з "коми" владі довелося піти на болючі для бюджету поступки, зокрема, припинити перевірки бізнесу, знизити податки та спростити митне оформлення. Схоже, це дало свій результат.

"Економіка адаптувалась. Ті підприємства, які фізично можуть працювати – вони вже працюють", – констатує голова комітету Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

До війни депутат був одним з ідеологів податкової амністії, яка продовжується навіть під ракетними обстрілами. Крім цього, він запам’ятався своєю безкомпромісною позицією щодо обов’язкової фіскалізації ФОПів.

Після початку активних бойових дій очолюваний Гетманцевим парламентський комітет підтримав закон, який дозволив фактично будь-якому бізнесу в Україні не сплачувати податку на прибуток та перейти на спрощену систему оподаткування.

Як бізнес адаптувався до війни, чи може країна дозволити собі і надалі знижувати оподаткування, чому "русскій мір" неможливо перемогти тільки на полі бою?

Про загальний стан економіки

— Економіка потроху адаптується до умов воєнного стану. Якщо взяти перший тиждень після початку війни та восьмий – в чому принципова різниця між ними?

— Перший тиждень – це було заціпеніння. Люди не знали, що робити, не знали жодних перспектив, не розуміли, де і коли це завершиться. Люди припиняли працювати, тому що були якісь острахи. Тому перший та другий тиждень – напевне найважчі.

Сьогодні економіка адаптувалась, і ми можемо стверджувати, що ті підприємства, які фізично можуть працювати – вони вже працюють. На це було спрямовано кілька ефективних дій уряду, зокрема, значне зменшення податків і адміністративного тиску. Ми повинні були вивести економіку з цього заціпеніння, і ми її вивели.

Евакуація підприємств дозволила зберегти бізнес, який перебував під обстрілами. Крім цього, державне замовлення було сильно розширено. Ми зайняли роботою всі підприємства, які виробляють товари першої необхідності, продукти харчування.

— У березні компанії сплатили податки за перший квартал. Якими є втрати підприємств, скільки компаній закрилося, а скільки продовжувало сплачувати податки?

— Це динамічна цифра. Міністр фінансів вважає, що у березні 30% компаній не працювало. Зараз вже менше.

Якщо говорити про податки, то у березні бюджет отримав на 30% більше, ніж за аналогічний місяць 2021 року. Але це завдяки перевиконанню плану з ПДВ і сплаті дивідендів державними компаніями. Тобто, ми розуміємо, що це не класичні податкові надходження.

Хоча у березні йшла сплата податків за практично мирний лютий. А якщо говорити про податок на прибуток, то взагалі йдеться про 2021-й рік.

Попри те, що сплата здійснювалася за мирні періоди, все одно надходження від деяких підприємств "просіли". Тут важливою є позиція конкретних підприємців. Одні, і таких більшість, платять податки навіть наперед. Але є і такі, які використовуючи війну, як привід, навіть не подавали декларації. Абсолютно аморальна позиція. Ми відпрацьовуємо такі компанії.

— Якщо говорити по секторах економіки, то у яких адаптація проходить важче? Які знаходяться у складному становищі?

— Найскладніше тим підприємствам, які перебувають під обстрілами та тим, які фізично не можуть працювати.

Друга категорія – це ті підприємства, які мали ринок збуту в Білорусі чи Росії. Власне введення ембарго, яке я повністю підтримую, змушує уряд запропонувати для цих компаній альтернативні ринки збуту, над чим уряд, і зокрема Міністерство економіки сьогодні працює.

— В одному з останніх інтерв’ю ви сказали, що військово-промисловий комплекс може стати локомотивом нашої економіки, але виробництво, наприклад, касок, бронежилетів потребує значних інвестицій. Де брати кошти бізнесу на це?

— Сьогодні абсолютний пріоритет – це армія. Він йде перед всіма іншими інтересами, зокрема, відбудовою житла чи навіть "соціалкою". Не отримуючи пенсії або орендуючи житло, ми якийсь час ще проживемо. А якщо у нас не буде грошей на армію, то нікому не треба буде це житло, не треба будуть пенсії та все інше. Ми просто втратимо країну.

Тому пріоритет – це армія, ВПК. Ми повинні збільшити післявоєнні видатки на армію, щонайменше вдвічі від мирного часу.

Необхідно розуміти, що у нас є певна рамка, яка задається не нами. І ця рамка полягає в тому, що ми країна, яка, хочемо ми цього чи ні, буде жити в постійній загрозі військового конфлікту з нашим північним сусідом, який може в будь-який момент почати військові дії, навіть після підписання миру.

Ми повинні перетворити країну на фортецю. Це взагалі інша філософія, інший погляд як на економіку, так і на зміст наших суспільних відносин всередині країни. У країні–фортеці галузь номер один – це ВПК.

Війна на виснаження: що треба робити з економікою уже зараз, щоб не програти

— Нам відомо, що Мінекономіки розробило держпрограму, яка називається "Перебудуємо, перезапустимо, переможемо" – про життя економіки в умовах воєнного стану. Її вже декілька тижнів не можуть затвердити на уряді. У вас є інформація чому?

— У мене був один з проєктів цієї програми, і до них є питання. Напевне такі самі питання є у прем’єр-міністра. Тому, думаю, вона зараз доопрацьовується.

— На вашу думку, якими мають бути першочергові кроки в економіці, щоб її підтримати конкретно в цю хвилину?

— Це очевидні речі. Перше, що зробили – склали баланси основних продуктів харчування, товарів першої необхідності – від мила і миючих засобів до всього іншого. Баланси показали ймовірні дефіцити по тих чи інших позиціях. Ці дефіцити потрібно замістити.

Яким чином? Або державним замовленням або імпортом, який також є державним замовленням, але не на наших підприємствах. Це питання продовольчої безпеки. Воно вже вирішується Мінекономіки.

Якщо говорити про економіку, то ми повинні відновити її роботу таким чином, аби вона працювала сама на себе і забезпечувала роботою людей, в тому числі переселенців. Також проводимо евакуацію підприємств із зони бойових дій до західної України. Сьогодні із 350 підприємств, які вже евакуйовані, половина вже працює. В роботі 1500 підприємств.

Зниження будь-якого адміністративного регулювання, податків, евакуація підприємств – це битва за кожну соту відсотка ВВП і кожне робоче місце. Це те, що уряд робить в плані військової економіки.

Остання важлива складова дій уряду – переселенці. Їх треба забезпечити житлом та виплатами з урахуванням невеликого бюджету. Крім цього, їх треба залучити до праці там, де вони зараз перебувають. І це, напевно, найскладніше завдання, бо воно найбільш масштабне.

— Чи не буде так, що після закінчення війни найбільш постраждалі регіони залишаться без підприємств та робочих місць?

— Після війни будуть програми для відновлення економіки в найбільш постраждалих регіонах. З іншого боку, для України є дуже характерним дисбаланс промисловості, коли в західних регіонах не було промисловості.

Це була спрямована політика Радянського Союзу: не розміщувати на кордонах великі підприємства. Можемо цей дисбаланс дещо усунути.

Велике переселення матраців: як найбільший виробник України переніс виробництво з Дніпра у Львів

— Ви до війни були активним прихильником детінізації...

— Я зараз є ще більш активним прихильником!

— Зараз перед багатьма підприємствами, які працювали не "в білу", постав такий вибір: або продовжувати працювати за старими схемами, або "детінізовуватися", від чого їхня продукція буде дорожчою і зростатимуть ціни для кінцевих споживачів. Що робити такому бізнесу?

— Для початку, я абсолютно з вами не погоджуюсь щодо того, що це вплине на ціноутворення. Частина бізнесу працює "в білу", а частина – "в чорну". Просто маржинальність у "чорного" бізнесу вища, а ціни такі самІ. І коли "чорний" бізнес виходить з тіні, то він перебуває в певних рамках того, що йому нав’язує "білий" бізнес і це класно.

Ми з вами говорили про одну велику рамку для нашої економіки – це загроза війни. Є ще одна рамка – це членство в Євросоюзі. Вже в цьому році ми очікуємо статус кандидата. Він накладає певні обмеження та рамки, які неможливо обійти, або не прийняти. Тому або ми всі виходимо з тіні, живемо по закону, відмовляємося від корупційних практик, або не йдемо в ЄС. Питання стоїть саме так.

Ми хочемо бути частиною цивілізованої Європи. Всі хочуть і це вже не дискусія. Треба прийняти, що в цивілізованому світі існують певні обмеження. Не можна бути однією ногою в Пскові, а іншою – у Варшаві. Не можна залишатися в Радянському Союзі і прагнути в ЄС. Цю шизофренію війна повинна припинити, бо це ж і є "русскій мір".

"Русскій мір" – це коли ухилення від оподаткування толерується суспільством. Це сприймається схвально, бо ти обманюєш державу-деспота, яку ти люто ненавидиш, але цю ненависть дуже любиш і ти її всіляко стимулюєш в собі. Ти не сприймаєш державу як те, що тобі належить, як це відбувається у Європі.

Він проявляється і у ставленні до закону. Як казав Толстой: "жить надо по совєсті, а не по закону". А Європа – це якраз жити по закону. "Русскій мір" неможливо перемогти тільки на полі бою. Його потрібно перемогти ще й у собі.

Про стан державних фінансів

— План доходів за березень вдалось закрити завдяки перерахунку дивідендів держкомпаній та прибутку НБУ, проте цей ресурс вичерпався. За рахунок яких джерел держава буде перекривати видатки у наступні місяці?

— Ми зараз працюємо з кожним платником податків. По кожній області, по кожному району, в цілому по Україні відпрацьовуємо необхідність сплати податків. Жодних питань нема до платників у зоні бойових дій, або в областях, де здійснюється евакуація. Але якщо ти перебуваєш у Чернівцях і обґрунтовуєш несплату податків війною, то це щонайменше аморально. Ми все одно прийдемо за тобою.

Більшість платників податків займають патріотичну позицію – сплачують наперед і відповідно до закону. Але є ті, яким, на жаль, треба пояснювати.

Хочу звернути увагу, що податки – це річ, яка сплачується тільки з доходів. Якщо в тебе доходів нема – то й податків нема і ніхто не може їх з тебе вимагати. Але якщо ти працюєш, отримуєш дохід і з цього доходу не сплачуєш податки, то в країні, яка воює, це неможливо.

— В будь-якому разі дефіцит держбюджету лише зростатиме. Які джерела його покриття?

— В нас є три джерела: це доходи бюджету, облігації (зокрема, військові) і допомога наших зовнішніх партнерів. Поки що допомога наших зовнішніх партнерів є істотною, але ми розуміємо, що її треба буде більше, бо бюджет війни більш ніж в чотири рази більший, ніж бюджет миру.

Підтримати своїх, щоб не годувати чужих. Як куються фінансові перемоги у війнах

— Найбільшим покупцем військових ОВДП є Нацбанк. Він уже витратив на них 40 мільярдів гривень з 400 мільярдів, дозволених урядом. Які можливі наслідки того, що НБУ буде й надалі викуповувати ОВДП і прямо фінансувати державні видатки?

— Це питання до Національного банку.

— Але ви маєте уявлення, якою може бути інфляція, наприклад?

— Маю, але не буду говорити.

— Щодо коштів міжнародних партнерів – більшість ресурсу надходить у формі запозичень. До якої міри держава готова нарощувати свої зовнішні зобов’язання?

— Межа зовнішнього боргу – 80-100% від ВВП. Це небезпечний для нас максимум. До цього моменту ми будемо нарощувати запозичення.

— А зараз у нас скільки?

— Скільки зараз я не скажу, бо ми не знаємо реальний обсяг ВВП. Поки у нас тільки прогнози, але перед війною було приблизно 64,6%.

— Коли закінчиться війна, потрібно буде витрачати шалені кошти на відбудову економіки та інфраструктури. Чи зможе держава обслуговувати таке боргове навантаження?

— По-перше, ми отримуємо дешеві гроші. Не зважаючи на те, що це кредити, там ставка близько 1% річних. Це абсолютно прийнятні умови. Тому в тому обсязі, в кому ми залучили їх зараз – безперечно зможе.

Проте ми не знаємо, який обсяг нам необхідно буде залучити до кінця війни, адже в цій формулі є одна невідома – коли закінчиться війна. Ми зробимо все можливе для обслуговування, але чим довше триватиме війна, тим гірше буде наш фінансовий стан.

— Що, на вашу думку, заважає нашим партнерам підтримувати нас саме грантами?

— Це ж очевидні речі: ви повинні забрати гроші у своїх платників податків і віддати іншій країні. Для цього повинні бути певні підстави, і напевно уряди не всіх держав бачать ці підстави для себе. З цим ми погодитися не можемо, бо це є найдешевша плата за їх безпеку. Важливо, щоб вони врешті це зрозуміли.

— Напередодні радник президента Олег Устенко повідомляв, що Україна звернулася до G7 за фінансуванням в обсязі 50 мільярдів доларів. Звідки ці цифри?

— Щодо цього зараз йдуть перемовини на різних рівнях. У нас розрив в бюджеті, – і це міністр фінансів казав, – десь 5-7 мільярдів доларів, в залежності від місяця. Це те, що ми повинні компенсувати, в тому числі за рахунок запозичень.

Про податкові ініціативи влади

— Напередодні Рада підтримала у першому читанні законопроєкт, яким ставки податків компаніям, які продовжують працювати у Росії, підвищаться на 50%. Чому за закон не проголосували в цілому? Що там потрібно було доопрацювати?

— Ми як комітет, не наполягали на другому читанні, тому що вважали, що цей документ треба обговорити з бізнесом і суспільством. Бо така ініціатива пропонується вперше. Чим більша буде дискусія, тим більше помилок вдасться уникнути.

Законопроєкт вже майже готовий на комітет до другого читання, і я думаю, що найближчим часом ми його винесемо та обов’язково приймемо.

— Чи проводили ви переговори з іншими державами про ухвалення подібної ініціативи у них?

— Одразу після першого читання ми переклали законопроєкт і звернулися до урядів абсолютно всіх держав з проханням ввести додаткове оподаткування за нашою моделлю для цих компаній. Адже ринок України для компаній, які продовжують працювати у Росії, може бути не таким цікавим, як, наприклад, ринок Польщі.

— Отримали фідбек?

— Поки що ні. Комунікація йде постійно. У нас є депутатські групи дружби з іншими країнами і через них ми комунікуємо. Також ми передали відповідні документи президентам Польщі та Литви.

— Ще одна податкова ініціатива влади – це право практично будь-якого бізнесу перевестися на спрощену систему оподаткування зі сплатою 2% від обороту. Скільки компаній уже скористалося цим правом?

— Майже 200 тисяч. Там і компанії, і ФОПи. А скористатися може кожен.

— Чи допомогло це оживити бізнес?

— Безперечно допомогло. Ми бачимо, що підприємства працюють. Водночас, у мене є певні сумніви щодо обґрунтованості надання пільги з ввезення товарів на митну територію України. Вважаю, що ми повинні скасувати це рішення, бо воно б’є по наших товаровиробниках.

Воно відіграло певну роль, коли в Україну були завезені товари, аби не було дефіциту, але на сьогодні його треба скасувати, бо воно зараз більше шкодить, ніж дає користі.

Ще в нас було рішення про звільнення від сплати акцизу та податку на додану вартість на пальне. Також вважаю його помилковим. Ми могли б не позбавляти державу у воєнний час дуже і дуже великих надходжень.

— Митні спрощення стосуються також ввезення автомобілів. У вас є інформація, скільки осіб вже скористалися цією можливістю?

— Є інформація, там черги стоять такі що… жесть. Кількість розмитнених авто становить більше ніж 10 тисяч штук.

Українці зможуть безкоштовно розмитнити авто з ЄС. Як це буде працювати?

— Якщо повернутися до спрощеної системи, яким є фіскальний ефект від переходу компаній на 2% від обороту: податкові надходження від них впали чи зросли?

— Ми порахували, що втрати бюджету повинні становити до 300 мільйонів гривень. Але це розрахунково: якщо взяти усі ті компанії, які перейшли на цю модель, взяти їхній дохід за квітень 2021 року і застосувати до нього ставку 2%.

Але ми не знаємо, який дохід буде у квітні цього року, адже йде війна. Потрібно порівнювати порівнювані речі.

— Держава заморозила відшкодування ПДВ для бізнесу. Чи зможуть компанії, які мали право на це відшкодування під час війни, отримати його після закінчення воєнного стану?

— Безперечно! Ми нікого не позбавляємо права на відшкодування. Але я хочу повернутися до того, що у воєнний час є певні пріоритети. Компанії не потрібне буде це відшкодування, якщо територія, на якій вона розташована, буде захоплена через нестачу грошей на армію.

Це не перший приклад в нашій новітній фінансовій історії, коли відшкодування не здійснювалося протягом тривалого часу. Таке було у 2014 році та у 2009-ому. Сьогодні ми поки що не бачимо можливості для цього відшкодування. Ми працюємо над цим, розглядаємо різні варіанти, але те, що відшкодування відбудеться після перемоги – це я можу сказати абсолютно, без будь-яких умов і сумнівів.

Міністр фінансів: Росія на межі дефолту нас не тішить. У нас своїх проблем вистачає

— В одному з інтерв’ю ви сказали, що розглядаєте ще низку податкових новацій, зокрема, зменшення ставок податків на деякі соціально значущі продукти.

— Це мені пропонували таке зробити, але я вважаю, що ми таке робити не будемо. Це точно не буде мати позитивного ефекту. Зверніть увагу на експеримент з пальним. Ми вже закінчили із зниженням оподаткування.

— Питання щодо податкової амністії. Наскільки я розумію, вона зараз зупинилася?

— За період війни задекларували пів мільярда гривень. Надходження до бюджету становили близько 25 мільйонів.

Про фінансову систему та повоєнне майбутнє

— На початку війни НБУ заморозив курс на рівні 29,25. При цьому ми бачимо, що долар продають на вулиці по 32-33 грн, тобто різниця невелика. Яким може бути курс після війни?

— Цього вам ніхто не скаже. Хіба Господь Бог. Це по-перше. По-друге, якби я знав, то не озвучував би вам, бо це може вплинути на курсові очікування. По-третє, будь-яких підстав для знецінення гривні сьогодні немає.

— За рахунок чого вдається підтримувати відносну стабільність гривні?

— За рахунок чого гривня не мала б бути стабільною?

— У нас практично зупинився експорт.

— Що таке курс гривні – це похідна від інфляції, співвідношення вироблених товарів з грошовою масою, яка є на території держави. Ми говоримо про те, що протягом невеликого проміжку часу 30% підприємств не працювало, зараз вони повертаються до роботи і дасть Бог, повернуться.

З іншого боку у нас досить великі золотовалютні резерви Національного банку. Взагалі вони вищі, ніж у мирний час. Тобто вся ця сукупність факторів говорить про те, що гривня стабільна.

Голова НБУ Кирило Шевченко: Економіка почала пристосовуватися до війни

— На початку війни Національний банк вивів з ринку два російських банки з ринку – "МР Банк" (раніше "Сбєрбанк" – ЕП) та "Промінвестбанк". Рішенням уряду частину їхніх активів мають націоналізувати. Чи є вже це рішення?

— Їх уже націоналізували. Прийняте рішення уряду і є звернення до РНБО. Рішення РНБО ще немає.

— Чи можна застосувати такий підхід до інших російських банків, які працюють на ринку? Наприклад, до "Альфа-банку".

— Можна.

— Навіть враховуючи, що "Альфа-банк" є одним із системних банків?

— Це питання до спеціалістів. Дивіться, бавлячись в експропріацію чи націоналізацію ми повинні не зробити гірше собі. Націоналізація банку, про який ви говорите, може призвести до втрат нашої держави у зв’язку з великим обсягом депозитних вкладів, які необхідно буде повертати в межах тієї суми гарантування, яку ми маємо сьогодні, а це 100% вкладів.

Чи буде це постріл собі в ногу? Мені здається, що скоріше так. Тому я б взагалі утримувався у таких чутливих питаннях від революційної доцільності.

— Війну можна розглядати як можливість багато чого змінити в економіці. Якою ви бачите податкову систему України після війни і на стимулювання яких галузей вона буде спрямована?

— По-перше, війна – це шанс перезавантажити не тільки податкову систему, а й країну в цілому. Те, що нам необхідно зробити, передусім, і не після війни, а зараз – це зламати олігархічно-кланову систему, яка протягом 30 років висмоктувала з держави все, що можна, перетворивши її в найбіднішу державу Європи.

Мова не лише про олігархів. Судді, правоохоронні органи, митники, податківці – всі ці клани, які існували десятиріччями, повинні бути зламані. Це потрібно зробити в першу чергу. Вже зараз. Довести до ладу всі ті реформи, з якими ми з різних причин зволікали.

Якщо говорити про податкову систему, то я не бачу в ній такого значення, яке бачать деякі "корисні ідіоти" в соцмережах. Мовляв, скасуй податки і хлине капітал. Не хлине! Капітал йде туди, де безпека, верховенство права, відсутність олігархічно-кланових систем, розвинена інфраструктура. А податки на сьомому місці у визначенні критеріїв, куди йти капіталу.

Разом з тим, сьоме місце – це також важливо. Перше, що повинна забезпечити податкова система після війни – це справедливий перерозподіл, без жодних "шкурняків", які проводять для себе великі олігархічні групи через Верховну Раду, а менші – через виконавчу владу. Без окремих "золотих" галузей, які працюють із зменшеним оподаткуванням. Без контрабанди, яка безконтрольно реалізується без будь-яких документів.

Всі повинні справедливо сплачувати той податок, який написано в законі. Буде він великий, чи менший, про це можна дискутувати. Ми готові. Насправді ставка податку – це не перше питання. Перше питання –  щоб всі сплачували цю ставку.

Друге – вона повинна бути вплетена у новий "План Маршалла". Вона повинна стати його елементом, стимулювати те, що у ньому буде написано. Розвиток ВПК повинен стати основною галуззю, а далі відбудова інфраструктури та житла, ІТ, сільськогосподарська переробка, промисловість тощо. Ми зараз працюємо над пріоритетами плану.

Також потрібно провести реструктуризацію економіки з точки зору того, що ми більше не транзитна країна. Ми вже перебуваємо у певному замкнутому просторі і повинні стати частиною економіки ЄС. Ми повинні взяти на себе частину їх виробничих ланцюгів і отримати ринок ЄС, як ринок збуту.

19 квітня на комітеті розглянули законопроєкт про індустріальні парки – це один з інструментів. Ще один – закон про локалізацію, інвестняні. Тобто все те, що спрямовано на забезпечення виробництва на території України товарів з високою доданою вартістю. Ми не повинні бути номер один у світі по металу, по руді, чи чомусь іншому. Ми повинні заробляти на величезному ринку ЄС і орієнтуватися на ринок ЄС.

— Тобто, держава буде старатися робити акцент на переробці сировини, щоб створювати готову продукцію?

— Так, ми повинні змінити цей акцент на користь переробки.

— Але ж ви самі сказали, що для бізнесу, навіть великого іноземного, важлива безпека, а ми ще довгий час будемо жити в постійній загрозі. Як можна в таких умовах залучати великі інвестиції?

— Це предмет перемовин та гарантій, в тому числі з боку держави, в тому числі з боку зарубіжних партнерів. Це предмет державних інвестицій. Ми працюємо над системою гарантій, які зможуть мінімізувати ризики.

Є галузі, куди ми повинні вкладати державні гроші, а є галузі, звідки ми повинні піти взагалі. Наприклад, продати ті підприємства, які годують менеджмент, а не приносять користь державі. Чи інвестували б ви в Ізраїль?

— Мабуть, так.

— А там такий самий стан, як у нас. Ми повинні працювати над тим, аби забезпечити безпеку навіть в тих умовах, в яких ми перебуваємо.

— Говорячи про реструктуризацію економіки, які галузі мають вийти на перший план?

— Реструктуризація – мається на увазі в тому, що ми з вами забезпечуємо розміщення тут хоча б частин європейського та американського бізнесів, які беруть участь у своїх виробничих ланцюгах. Або організовуємо свої за рахунок відкриття ринку Європи. Інтеграція в ринок Європи – завдання номер один.

Для іноземного та нашого бізнесу буде достатньо цікаво працювати в умовах невисоких зарплат і податків задля того, аби експортувати товари в Європу. Те, на чому ми повинні зробити акцент – збільшення обсягу доданої вартості, яка виробляється в Україні.